Анонімний автор 18 століття
1.47K subscribers
952 photos
8 videos
12 files
325 links
нестабільний канал про історію, музику, культуру і мови

підтримуйте знайомих волонтерів
Download Telegram
Казахські "шамани" – бакси́ (узб. бакши́). Ше сто років назад до них звертались по допомогу при деяких хворобах. Навідміну від сибірських шаманів, бакси не подорожували в світ духів і взагалі діяли в ісламському контексті.

Комуністи заборонили такі обряди, більшість бакси репресували в 1930х. Останні бакши лишались в Афганістані, там де більшість населення були узбеки, казахи, туркмени. Їх там в 70х дослідив американський етномузиколог Марк Слобін. На той момент бакши були серед професій на самому суспільному дні, і того з трьох бакши, яких зустрів Слобін, двоє були не з тюркських народів, а з місцевих арабів, бо в тій місцевості саме араби були на суспільному дні серед етносів.
14🤔4👍2❤‍🔥1🔥1
Цікавий факт: слово лелека в українську мову прийшло з турецької (leylek), в турецьку з перської (laklak), в перську з арабської (laqlaq), і має семітське коріння.

Діалектні назви боцюн, бусол, бусько мають питоме слов'янське походження. А гайстер – через польську з німецької.
👍2718🔥6🤔1
Італійська середньовічна дзампонья і її нащадки з країв, де бували генуезькі і венеційські колонії: цамбуна з грецьких островів, чімпой з Румунії і чібоні з Грузії. Сама італійська назва походить від грецького слова симфонія – "співзвуччя", бо при грі звучить кілька голосів разом.

Цікаво, шо в середньовічних італійців, теперішніх греків і грузинів конструкція приблизно однакова. А в румунів – інша.
👍185
Архів коша Нової запорозької січі, 6 липня 1755 року: двоє козаків під видом купців ходили в «к Отоманской Блистательной Порті в город Очаков» на розвідку. Розвідали, шо з «Цариграда» кілька галер пшениці прийшло, а в Цариград відправились з маслом (в бочках). Ногаї в попередньому році пішли в похід «на Черкеси», і так ше й не вернулись. Очаківський паша їздив з двадцятьма яничарами зимувати в Фокшани, вже вернувся на літо в Очаків з двома стами яничарів. Більше нема ні збільшення контингентів, ні підвозу гармат і воєнної техніки чи припасів.
26👍3🫡1
Forwarded from Стромата (Leonid Gorobets)
ТОП 5 знахідок слонів в Україні, які мене найбільше вразили😮
🐘Найнесподіваніший: череп, що знайшли у 1971 році в селі Самушин Чернівецької області. Спершу гадали, що то викопний мамут. Аж нещодавно виявили, що насправді сучасний індійський слон. Як потрапив череп сучасного слона на Буковину? Якщо то не контрабандисти тягнули і скинули, то найбільш ймовірно, що був бойовий слон османів, які вторглися у 1621 році. Відомо, що в облозі Хотинської фортеці було задіяно чотири слона. То було останнє використання елефантерії (бойових слонів) на теренах Європи. Із розвитком невеликих гармат слони із страшної зброї перетворилися у велику мішень.

🦣Найвідоміші: рештки мамутів, з яких давні люди побудували житло. Знайдено в селі Межиріч (Черкаська обл.) у 1966 році. Загалом на локації виявлено рештки чотирьох жител, пізніше знайдено житла в інших регіонах, зокрема Мізині (Чернігівська обл.). Ілюстрація з цим житлом є в багатьох світових підручниках з археології та первісної історії людства. Щоправда, в залі музею експонуються муляжі. Оригінальні кістки лежать у сховищі, адже вони доволі крихкі (особисто переносив, тож запевняю – їх не можна у вітрину). Є скептики, які кажуть, що то було не житло, а смітник, на який чемні кроманьойнці поскладали кістки десятків мамутів. Для таких у залах науково-природничого музею є експозиція, що показує розташування кісток у розкопі. Також виявлено, що не всі кістки належали здобичі, деякі знайшли посеред тундростепу і притягнули.

🐘Найприкріший: скелет слона південного із Приморська, віком 3-5 млн. років. Це найбільший поміж усіх відомих слонів південних, висота в карку сягає 4,3 м. Знайшли в червні 1941 року, німецька окупаційна "влада" забрала до Берліну, звідки совєтська окупаційна "влада" поцупила до Санкт-Петербургу.

🦣Найоригінальніший: муміфіковані рештки мамута, знайдені в селі Старунь (Івано-Франківська обл.) у 1907 році в копальні "гірського воску" – нафтоподібної суміші, яку використовували для виготовлення свічок. Працівники копальні спершу прийняли доісторичного звіра за тушу вола і частину шкіри порубали для господарчих потреб. На щастя знахідка швидко привернула увагу вчених. Більшість фрагментів вдалось повернути, подальші роботи здійснювались під наглядом науковців. Незабаром там знайшли мумію носорога.

🐘Найнеслоновіший: скелет динотерія із Гусятину, віком 8 млн. років. Динотерії ніби як слони, але бивні на нижній щелепі. На бивнях динотеріїв присутні ознаки стирання, отже тварини їх для чогось таки використовували. Навіть фрагментарні рештки динотеріїв в Україні не часта знахідка, але в Гусятині знайдено дуже непоганий скелет.


👉Зверну увагу, що то мій особистий рейтинг, якщо Вам ближче якась інша знахідка слонів в Україні, то можете згадати про неї в коментарях👉
22💘3🔥2❤‍🔥1🥰1
Анонімний автор 18 століття
Експонат з Російського етнографічного музея – інструмент початку 20 століття з урумського села Бешуй (Старобешеве), Донецька область. Назва записана як «кугу», і це єдина фіксація такої назви. В експедиціях 90х років Ірина Пономарьова вже не находила людей…
Я колись давно писав про дивний інструмент кугу, який зберігається в Москві в музеї. Він наче як грецький, з села Бешуй на Донеччині, але ніяких більше відомостей про нього нема.
Я довго про нього думав, і здається найшов пояснення: скоріше всього греки перейняли калмицький кугур. Власне в калмиків такої назви зараз немає, але вона була в середні віки, в часи Монгольської імперії. В теперішній монгольській мові це слово звучить як хуур.

Те, шо греки колись були знайомі з калмицькою музикою – це відомо з того факту, шо сто років назад в них був якийсь танець, шо називався "халмух чалт ава" (швидкий калмицький танець) під мелодію хайтарми.
30🏆1
Хочу похвалитися. Вийшла моя стаття про один музичний жанр, про вівчарів, чабанів і їхні зв'язки з колегами з інших частин Великого євразійського степу. Писав її трохи менше трьох років, і мусив перекопати багато матеріалу, шоб дойти до нормальних висновків. За посиланням є весь журнал, моя стаття – про твори на сюжет "чабан загубив вівці".

https://ethnomusicology.com.ua/issue/view/20321
44👍3
Готую каракалпацький плов, і задумався про назви його складників. Майже все – запозичені слова. Називаю в порядку додавання:
May – олія, жир
Gósh – м'ясо, перське ґушт
Piyaz – цибуля, перське
Gesher – морква, індійське ґаджяр
Duz – сіль
Suw – вода
Gúris – рис, перське ґуріндж
Sarımsaq – часник
Búrish – перець, арабське біріндж від перського слова, а перське від індійського
Palaw – плов, через перську з індійського пулав

З питомо тюркських слів – олія, сіль, вода, часник. Небагато.
21👍6
Анонімний автор 18 століття
Хочу похвалитися. Вийшла моя стаття про один музичний жанр, про вівчарів, чабанів і їхні зв'язки з колегами з інших частин Великого євразійського степу. Писав її трохи менше трьох років, і мусив перекопати багато матеріалу, шоб дойти до нормальних висновків.…
Думаю написати кілька дописів для реклами своєї статті. Це буде перший.

Починається все з того, шо в ряді традицій Східної Європи є інструментальні твори, які "розказують" без слів історію, як чабан загубив вівці, шукав їх, і зрадів, коли найшов. Такі "історії без слів" в регіоні рідкісні. Зате серед кочовиків Внутрішньої Азії це один з головних художніх прийомів. Наприклад, в казахів такі мелодії називаються кюй, і один сюжет я цитую в статті. Суть його в тому, шо музикант розказує ханові через мелодію новину про те, шо його сина вбив дикий кінь. Таким чином музиканта не можна покарати за погану новину, і карають музичний інструмент.

Але якшо вже я своє дослідження починав з кримськотатарської традиції, то давайте і з неї почнемо слухати.

https://youtu.be/6z1cI0xuU7Y?si=DXnTj38VC_Ei9vgO
10👍5
Анонімний автор 18 століття
Думаю написати кілька дописів для реклами своєї статті. Це буде перший. Починається все з того, шо в ряді традицій Східної Європи є інструментальні твори, які "розказують" без слів історію, як чабан загубив вівці, шукав їх, і зрадів, коли найшов. Такі "історії…
Продовження історії про пісню без слів мене дням догнало, коли я гортав отакий збірник тез з симпозіума, шо пройшов в березні 1990 року в Таджикистані. Цікаво, шо тоді таджики пробували перейти назад на арабицю. Але через війну і реванш комуністів (і росіян) все відкотилось.

Так от, виявляється, в Шахнаме Фірдоусі, на межі 10-11 століть записана майже така сама історія. У шаха був чарівний кінь, і коли кінь загинув, ніхто не наважувався про це розказати. Тоді музикант Барбат зіграв мелодію про смерть коня так, шо шах все сам зрозумів.

Як бачимо, в обох варіантах легенди фігурують коні, просто по-різному. Шо натякає на походження легенд з кочового (мабуть тюркського) середовища. В тувинців наприклад є легенда, шо перший смичковий інструмент зробив герой з тіла свого чарівного коня, і оплакував його мелодією без слів.
14