Результати дій військових вимірюються не лише кілометрами пройденими в ту чи іншу сторону.
Але й кількістю вбитих і поранених ворогів, знищеною ворожою технікою тощо.

Приміром за останній рік - з листопада 2023 по листопад 2024 наші воїни вбили та поранили близько 400 тисяч ворогів.

Тепер уявіть, що вся ця орда не вбита і не поранена рушила на нас?

Танки. За останній рік, з листопада по листопад, нашими військовими знищено 4 тисячі ворожих танків.

Теж, уявіть що вони не знищені і рухаються на нас.

Це лише два показники. А ще додайте гелікоптери, бойові броньовані машини, артсистеми, бпла, ракети, РСЗВ, засоби ППО тощо.

Це і є стримання ворога. В умовах коли у ворога в рази більше людей і зброї.
І якби наша армія не знищувала ворога, то ми б уже втратили неспівмірно більше.

Головне, щоб присутність російських партій нащадків Регіонів у політиці не стала однією з умов РФ.

Бо «демократія» у цьому сенсі на стороні ворога і електорат в них теж назбирається, навіть після такої війни.

Для того щоб захід не сприймав ці умови за демократію, потрібні кримінальні провадження з доказами і вироки.

Я не розумію як можливо проводити вибори найближчим часом. Не розумію це як юрист і як людина обізнана щодо ситуації на фронті.
Тому все що я напишу нижче не означає, що в мене є якісь інсайди щодо цього. Я взагалі живу іншими проблемами. І вважаю, що кожен зараз повинен сконцентруватись на допомозі армії. Що я і роблю.

Але я бачу публічне пожвавлення проросійських, а реально - російських, політичних сил в Україні. І різних гібридних проектів, які умовно проукраїнські, але будують свою публічну позицію на руйнації армії зсередини в найскрутніший момент. Звісно, під виглядом благих намірів. Ніяк інше.

Ми з вами з 1991 року кожні вибори проходимо одне і теж роздвоєння і протистояння - проукраїнські vs проросійські сили.

Нам потрібен хоча б один виборчий цикл без цієї ворожої дихотомії. Нам треба ламати це нищівне замкнене коло по якому ми ходимо. Я не знаю коли будуть вибори, але якщо ми зараз у гонитві за популізмом не розвалимо армію і збережемо державність, то вони точно будуть.

І вже зараз - якщо нація дозріла позбавлятись цього роздвоєння свідомості, треба це чітко артикулювати.

Але ключова відповідальність на правоохоронних органах.
Вони зараз або відсидяться в стороні і заведуть нас на нове коло цієї боротьби, або притягнуть до кримінальної відповідальності всіх, хто підриває Україну за російські гроші.
Підриває навіть у часи такої кривавої війни.

Реалії війни

✔️варто розділяти військові заслуги і людські якості.
Для того, щоб успішно нищити і зупиняти ворога не треба бути незайманим та святим.

Тому, іноді так буде, що людина справжній герой на полі бою, але має людськи слабкості і навіть серйозні вади і взагалі може поводитись непристойно.
Від того вона не стає меншим героєм, але це і не виправдовує непристойність та не звільняє від відповідальності, раптом що.

Просто не треба все змішувати.


✔️ як в 2014, так і в 2022 - в армію потрапили люди всіх соціальних прошарків і груп. В одних окопах сьогодні може опинитись інтелігентна освічена людина і людина, яка раніше вела асоціальний спосіб життя і не витрачала час на освіту.
І це складне вимушене співіснування. В цивільному житі вони б мабуть не обрали таку комунікацію.

Але держава у нас одна і мета теж.

Зупинила цього року наступ на Харківщині, наступала на Курщині і втрачала території на сході - одна і та ж армія.
З тією ж організаційною структурою, з тим же Генштабом і Головкомом, з однаковими досягненнями та проблемами.

Але зазвичай здається, що просування і перемоги закономірні, а втрати - навмисно хтось сидить і організовує, навмисно не ті команди віддає, навмисно не тих людей призначає, навмисно не так зброю розподіляє і не туди нею стріляє.

Втім, ніякої конспірології немає. Є ворог - значно сильніший, з більшою кількістю людей і зброї. І є українська армія, яка за 10 років війни зробила космічний прорив і перевершила своїми результатами математичні розрахунки західних фахівців щодо нашого швидкого програшу - як в 2014, так і в 2022.

Те, що подекуди ворог рухається вперед - процес неминучий при такому співвідношенні сил, але це найменша швидкість, яка може бути у нинішній ситуації. Бо рухаються сили ворога далеко не ті, які він направляв, а відчутно знищені нашими захисниками.

Зміни завжди потрібні під час таких динамічних процесів, бо сама війна ставить нові виклики і за ними треба встигати, щоб не програти.
Навіть зразкова армія через рік повномасштабної війни потребуватиме змін, інакше програє.
Але треба чітко розуміти що всі зміни в армії під час повномасштабної війни - це експеримент. Бо досвіду їх застосування у таких умовах не було.
Експеримент може виявитись вдалим, може провалитись.
Все розрахувати складно, бо ми не можемо передбачити дії ворога.

Під час війни буде все - і перемоги, і невдачі, і зміни, і спротив їм - бо завжди є дискусія і боротьба ідей та підходів, буде сила і слабкість, будуть врятовані життя ціною чужої загибелі, будуть добровольці і ухилянти, сміливі і боягузливі, патріоти і сепаратисти.

І виграє той, хто протримається на один день більше.

Для тих, хто переймається що зі мною і над чим я зараз працюю.
Бо бачу публічно почали це обговорювати в фейсбуці, але залишу це і тут.

Я зараз у відрядженні закордоном. Повернусь ближче до нового року. Працюю над проектом, який підтримує британський уряд.

Мій досвід координації комунікацій силових відомств в умовах повномасштабної війни оцінили уряди декількох європейських країн як успішний.

Зараз я систематизую цей досвіду та передаю його комунікаційним підрозділам держорганів європейських країн.

Так, ми постали перед унікальними інформаційними викликами у 2022, з якими ще ніхто до цього не працював, і впорались з ними. Про що свідчать відгуки західних державних установ та спецслужб та їх зацікавленість перейняти цей досвід.

Крім того я займаюсь експертною роботою в сфері міжнародного гуманітарного права (закони та звичаї війни). Цим я займалась і до посади, тому продовжую але з новим досвідом і вже в умовах повномасштабної війни.

І звісно я, як і більшість українців, допомагаю армії. Це обов’язок номер один для кожного.

Бачу на російських джерелах хочуть стравити проект Deep State з ЗСУ.
Цікавий інформаційний кейс, який навіщось поширюють і наші ЗМІ.

Трохи поясню, як свідок початку цього проекту.

У перші ж дні великої війни постало питання для ЗМІ - яку карту бойових дій показувати читачам та глядачам. Де і в кого ії брати.

Як тоді з‘ясувалось ЗСУ, звісно, мають
такі інтерактивні карти - вони найбільш точні і детальні, але з певних військових причин вони не можуть їх передавати у публічний простір як офіційну інформацію.
Я не можу назвати цю причину, бо триває війна і причина ця досі актуальна, серйозна і обґрунтована.

І тому поява проекту deep state була дуже вчасною і потрібною. ВСІМ.

Крім того, різні джерела однієї і тієї ж інформації - корисні для всіх. І насамперед для самих джерел - щоб перевіряти себе і підвищувати точність.

Мені здається, що натягування на глобус неіснуючої конкуренції між цими джерелами інформації - збройними силами і недержавною ініціативою deep state - це від нерозуміння суті процесів і задач.

Ніякої конспірології не було. Думаю і зараз немає. Інформація може різнитись - це природньо. Бо специфіка інформації з переднього краю така, що вона може по-різному сприйматись, вимірюватись і мати різну процедуру підтвердження, що теж впливає на ії зміст.

У нас різниться інформація різних державних відомств про одні і ті ж речі. І вони не конкурують і не брешуть, вони просто використовують різні методики підрахунку.
Хтось рахує добу з ночі до ночі, хтось з ранку до ранку - і таких нюансів багато.

Неодноразово було так, що два підрозділи з одного і того ж місця дають різну інформацію. І часто це має обґрунтоване пояснення.

Крім того, в зоні активних бойових дій ситуація змінюється щохвилини. Там інформація о 13.00 і о 15.00 може бути протилежною. Бо відбувається постійний рух, постійна динаміка. І обидві ці інформаціі будуть правдивими.
Але якщо ії оприлюднять різні джерела, то почнуть шукати хто з них неправий. А вони всі праві, просто ситуація змінилась.

Тому інформація з поля бою має певні особливості. Якщо ії подавати онлайн в момент боїв - вона ніколи не буде в усіх однакова і точна. Саме тому військові прес-служби використовують затримку у часі. Не тому що вони щось приховують, а тому що це буде більш вивірена і точна інформація, за яку вони несуть юридичну відповідальність.

Тож, немає сенсу будувати теорії на тому, що інформація з переднього краю від різних джерел може бути різною. Звісно може.

Бувають і помилки. Бо в зоні активних бойових дій різні люди бачать ситуацію по-різному і мають на це право. Тому задача тих, хто перевіряє інформацію, встановити що з того об‘єктивне.

Тож, ті хто подають інформацію з фронту першими, як то кажуть, «з пилу-жару», без офіційного підтвердження - завжди ризикують.

В цьому і є сила та слабкість державної і недержавної комунікації.

Державні інституції витрачають час на перевірку, бо вони несуть юридичну відповідальність за все, що викладають. Але програють у часі.

Недержавні - виграють час, але ризикують подати інформацію, яка виявиться непідтвердженою.

Це не привід конфліктувати, це привід посилювати один одного в умовах війни.

Дуже важливо, щоб міністерство національної єдності не забуло про наших людей, які залишаються на тимчасово окупованих територіях і потерпають у прямому сенсі від окупантів.

Я не хочу зараз когось наразити на небезпеку, бо нас читає ворог, тому скажу так - ситуація на новоокупованих територіях сильно відрізняється від днр/лнр та Криму.

Світ повинен знати про знущання росіян над нашими людьми на тимчасово окупованих землях і про практики «концтабору», які вони там застосовують до незгодних з ними.

З того, що я спостерігав у поведінці наших російських друзів і союзників під час війни, я виніс переконання, що вони нічого не шанують так, як силу, і ні до чого не мають менше поваги, ніж до військової слабості.

З Фултонської промови Черчілля, 1946 р.

Коли незнання закону призводить до неадекватних суперечок у соцмереж.

Посягаю зараз на святе - на українські фейсбучні побоїща 🙈.

В Україні будь-яка релігійна та етнічна громада і не тільки вони мають право звернутись до місцевої влади за дозволом встановити тимчасово «малу архітектурну форму або тимчасову споруду».

На сайтах всіх місцевих адміністрацій міститься інформація про порядок розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд.

Місцева влада може відмовити у разі, якщо таким встановленням будуть порушені чинне законодавство та правила встановлення.

Приміром, у нас є заборонена законом символіка. Або є Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони.
Зрозуміло, що ніхто не дозволить виставляти символіку ворога, тобто російську.

Але якщо порушень законів і правил з боку заявника немає, то немає і підстав для відмови.

Що ж робити, якщо ви вважаєте, що у центрі вашого міста до Різдва чи новорічних свят повинен тимчасово з‘явитись той чи інший символ? Приміром, дідух.
Ознайомтесь з правилами встановлення та звертайтесь до місцевої військової адміністрації, отримайте дозвіл і встановлюйте.

От Федерація єврейських общин України вчинила відповідно до закону. Отримала дозвіл.
Так само можуть зробити всі інші.

Ключовий критерій дій у демократичній країні - законність.

Якщо держава вважає, що ії можуть зашкодити ті чи інші дії, вона іх забороняє законом та встановлює відповідальність.

Рік, що минає, набагато кращий, ніж міг бути…

Якби наші військові не вбили і не поранили за цей рік 423 тисячі ворогів і не знищили більше 4 тисяч російських танків і ще десятки тисяч одиниць іншої техніки та купу військових об’єктів на території РФ -
тоді б втрати території були колосальними.

А так, у 2024 росіяни заплатили найвищу ціну від початку великої війни, бо знищено ворожого особового складу і техніки більше ніж за 2022 і 2023.

Цього року майже в 4 рази збільшилась кількість уражених та знищених цілей противника.

Цього року зупинили наступ на Харківщині і упередили наступ на Сумщині.

Курська операція. Це окрема унікальна сторінка в історії України і цієї війни.
Нарешті ми перенесли війну до них.

Одним словом, наші військові зробили цей рік кращим, ніж він міг бути.

Негативу я теж можу багато написати, але не буду. І без мене є кому.

Я хочу нам всім побажати у 2025 віри у наші сили і колективної зрілості.
І нехай цей рік нарешті принесе нам мир! Справедливий, звісно.

Потайки мрію, що ми не зайдемо на магічне коло наших історичних помилок. Бо однією ногою ми вже на тому колі стоїмо.

Вместо итогов.

Для любителей прогнозных прогнозов и аналитических анализов.

Посмотрите на досуге интервью с генералом Владимиром Гавриловым. Думаю, по уровню компетенции и понимания ситуации - это один из топ-3 в Украине.

Для контекста: Владимир Валерьянович - интеллектуальный "отец" перехода на 155-мм калибр в марте 2022 г., когда ГШ был, мягко говоря, явно не готов к таким решениям, и когда министр обороны Алексей Резников продавил данный переход, раскачал и наших, и партнёров. И много чего ещё.

На фоне таких экспертов "экспертная" телевизионная плесень автоматически отмирает.

Суть: если собрались в помиральную яму - обождите.

Ключ к успеху - в готовности принимать решения.

И всё будет.

С Новым годом!

Жизни и здоровья.

Щоб уникнути хаосу та корупції у питанні захисту прав військових, новий закон «про уповноваженого» повинен вирішити насамперед конфлікт дублювання функцій, який є зараз.

На сьогодні військовий має право одночасно з однією і тією ж скаргою звернутись до:

⁃ Міноборони (профільний заступник міністра і Центральне управління захисту прав військових)
⁃ Уповноваженого ВРУ з прав людини
⁃ Уповноваженого з прав військових
⁃ Військової служби правопорядку (ст.1 Закону про ВСП - призначена для захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців)

і у випадку вчинення злочину
⁃ ДБР

Якщо так відбудеться - яким чином вони всі будуть координуватись?

Дублювання функцій не лише ускладнює роботу та породжує корупційні ризики, але й несе навантаження на бюджет, оскільки ціна виконання державної функції зростає удвічі, а то і втричі, коли нею одночасно займається декілька інституцій.

І головне питання
Як виміряти їх спільний результат і кожного окремо?

Попри всі проблеми 155 ОМБр продовжує виконувати завдання і зараз знаходиться під Покровськом. Хлопцям дуже потрібен РЕБ! Долучіться до підтримки військових за реквізитами:
Сенчишин Андрій Васильович
155-та окрема механізована бригада імені Анни Київської
2 -й окремий стрілецький батальйон.
Збір на РЕБ.

🎯 Ціль: 185 000 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank....

💳Номер картки банки
4441 1111 2005 3057

А в інтерв'ю ми обговорили: 
• СЗЧ з навчань у Франції військових зі 155 бригади; 
• очікування від останнього "Рамштайну" за головування адміністрації Байдена; 
• підтримка Європи України; 
• наслідки заяв Трампа про вступ України в НАТО та територіальні претензії на Гренландію та Канаду; 
• завершення війни за 100 днів; 

https://youtu.be/QPZetmKAf-8?si=dcdzl-iXuijt3Fpk

Вкид про вибори - доволі цікава інформаційна операція.

В неї є очікувані політичні наслідки.
⁃ відбувся ряд фальстартів і частина політичних гравців викрили свої наміри, запустивши системні кампанії. Це спрацювало як пастка. Бо розтягнута на півроку і довше передвиборча кампанія з «відкритими картами» 🃏 може піти більше в мінус ніж в плюс.
але це таке - внутрішньовидова політична боротьба.

Значно цікавіші наслідки психологічного впливу цієї інформації на суспільство. Бо вони як раз справили згубний вплив на нашу спроможність воювати.

• мотивованих боротись стало менше. частина людей розслабилися і емоційно вже не повернуть себе у «стан війни», бо він надміру травматичний. А мотивовані потрібні як на фронті, так і в тилу. Тил забезпечує фронт.

• вкорінюється ілюзія швидкого завершення війни якимось дивом, а не військовим шляхом.Але ця ілюзія небезпечна тим, що виключає нас зі сценарію як суб‘єкта дій.

• зрештою, ця інформація дуже серйозно спотворює реальність. А це впливає не лише на очікування, але й на громадську думку з багатьох питань. Приміром, люди, які повертають суспільство у сувору реальність, будуть викликати недовіру - а це для нас фатально, наразі.

📌Тобто, суттєво ослаблена мотивація і психологічна готовність суспільства до збройної боротьби.

З початку великої війни я свідомо не висловлювалась щодо мовного питання з двох причин:
1. Мені здавалось, що це вже геть очевидно - мова є одним з факторів нашої безпеки.
2. По-друге, я вважала, що під час повномасштабної війни дискусія з мовного питання природнім чином зникне з публічного простору. Не через заборону чи ненависть, а через повагу та потребу розділити біль українського народу. Мені здавалось, що живучи тут і дивлячись на цю трагедію просто неможливо знову починати тему російської мови. Ну, бо це вже виглядає як блюзнірство, а не як позиція.

Але ж ні. Знаходяться відомі люди, які в такі важкі часи, у розтерзаній росіянами Україні, починають про своє «імєю право» під час публічних виступів. Звісно, «імєєтє».
Але це абсолютне нерозуміння контексту нинішніх подій, відсутність тактовності і співчуття до українського народу. Який стікає кров‘ю від агресії росіян прямо зараз.
Це вже не про мову. Це про солідарність з народом, який стирають з обличчя землі через його ідентичність.

В приватному житті не може бути обмежень. Та їх власне немає. В нас чимало білінгвів.
Але публічний простір - це наша спільна відповідальність, це питання нашої безпеки і ціна його надміру висока. Ми повинні створити стійкий до російського впливу український інформаційний та публічний простір. Хіба це вже зараз питання дискусії?

📚Свого часу я проходила курс мовних конфліктів у нідерландському інституті міжнародних відносин «Клінгендайль». І навіть була учасником дослідження причин мовного питання в Україні. Тоді голландці зробили такий висновок: для українців мова задовільняє внутрішню потребу у безпеці, для росіян в Україні «язик» задовільняє внутрішню потребу у домінуванні.

«Демократія — це те, за що ми боремося, але ми не практикуємо демократію у військових лавах»

Джеймс Меттіс
головнокомандувач Центрального командування США(2010-2013), головнокомандувач Міжвидового командування збройних сил США(2007-2010), верховний головнокомандувач об‘єднаного командування ОЗС НАТО з питань трансформації (2007-2009).До цього — командир 1-го експедиційного корпусу морської піхоти США і 1-ї дивізії морської піхоти.
Генерал у відставці.
Міністр оборони 🇺🇸 США 2017-2018

Військову юстицію в Україні почали знищувати свідомо і давно.
Це був один з численних пунктів системного готування Росії до війни - нашими руками.

Систему військових судів, яка діяла від початку незалежності, ліквідували у 2010 році - відразу після приходу до влади Януковича.

Потім, коли почалась війна, стало очевидно, що без військової юстиції неможливо і почали відтворювати ії окремі елементи, але системних змін не відбулось.

З 2014 по 2021 в нас було винесено близько 2-х тисяч вироків щодо злочинів, вчинених в зоні бойових дій. Всі ці вироки я вивчала, систематизувала і результати були опубліковані в науковому виданні Національної школи суддів.

Так от, це було геть очевидно, що цивільному юристу, навіть дуже фаховому, без військової освіти вкрай складно шукати істину у таких справах.

Але після 2-х років роботи з військовими, півтора з який прийшлись на повномасштабне вторгнення, я остаточно переконалась, що для встановлення справедливості у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених військовими під час бойових дій, потрібні фахівці з відповідною підготовкою - військові юристи.

Я добре пам‘ятаю перші вироки за військові злочини після початку повномасштабного вторгнення. Нові виклики були і для правоохоронців, і для судів.
Я вивчала та аналізувала ці вироки вже у зв’язку із службовими задачами.
Тут навіть дискутувати складно - потрібна військова юстиція.

В ідеалі військова юстиція мусить забезпечувати всі стадії кримінального процесу та мають бути спеціально підготовлені - слідчі, прокурори, судді.
І я знаю, що є прибічники того, аби й адвокати мали відповідну підготовку для участі у таких провадженнях.

Навіщо росіяни знімають на відео розправу над нашими воїнами?

- бо вони збоченці у прямому сенсі цього слова
- щоб деморалізувати наших військових та цивільних
- щоб спровокувати наших на подібне звірство у відповідь
- звісно, це ще наслідок дурості, бо вони самі знімають докази своїх злочинів

Як поводили себе наші?
Як живі люди, які опинились у загрозливій для життя ситуації та стали жертвою жорстокого поводження.

Дуже боляче дивитись, коли своіх катують. І це ще один аргумент, що зупинити цю дику орду можна лише силою.