Використовуючи ліцензований у NASA передовий матеріал, Varda Space Industries вперше виготовила власний захисний тепловий щит і з ним успішно повернула капсулу W-5 на Землю 29 січня 2026 року. Щит із C-PICA (Conformal Phenolic Impregnated Carbon Ablator) забезпечує міцніший, дешевший та ефективніший термозахист, що дозволяє безпечно доставляти наукові зразки й інший цінний вантаж після орбітальних місій.

Капсула W-5 стартувала на низьку навколоземну орбіту 28 листопада 2025 року, несучи на борту наукові та технологічні експерименти. Повернення відбулося до полігону Koonibba Test Range в Південній Австралії, де апарат приземлився в межах запланованої зони й був оперативно відновлений.

Грег Стовер, виконувач обов’язків Associate Administrator Директорату космічних технологій NASA, підкреслив, що ліцензування матеріалів для теплових щитів комерційним компаніям сприяє їхньому незалежному виробництву й робить такі технології доступнішими для галузі.

Цей політ демонструє практичну цінність партнерства NASA з комерційними командами: від пришвидшення розвитку космічної індустрії до можливості повертати результати досліджень мікрогравітації на Землю — зокрема для фармацевтики та інших високотехнологічних секторів.

https://www.nasa.gov/directorates/stmd/nasa-heat-shield-technology-enables-space-industry-growth

Підписатись на космос | Підтримати нас

Бактерії, здатні перетворювати марсіанський ґрунт на «цеглини», стикаються на Марсі з перхлоратом — токсичною сполукою, відомою своєю шкодою для живих організмів. Дослідники з Індійського інституту науки (IISc) показали, що перхлорат уповільнює ріст бактерій, але водночас робить отримані «цеглини» міцнішими. Результати опубліковано в журналі PLOS One.

У роботі використали бактерію Sporosarcina pasteurii, яка разом із синтетичним марсіанським реголітним симулянтом, сечовиною та джерелом кальцію утворює кристали карбонату кальцію, що «склеюють» частинки ґрунту. Додавання перхлорату в лабораторних умовах показало, що він підвищує ефективність цього процесу, якщо в середовищі присутні гуарова камедь і хлорид нікелю.

Команда також дослідила новий штам бактерій, виділений із ґрунтів Бенгалуру, який виявився стійкішим до перхлорату. Під його впливом бактерії змінювали форму та виділяли більше позаклітинної матриці, що сприяло утворенню міцніших «містків» і зв’язків між частинками ґрунту.

Це дослідження відкриває нові можливості для будівництва на Марсі за рахунок біоцементації та може зменшити залежність від традиційних цементних технологій.

https://phys.org/news/2026-01-brick-bacteria-react-toxic-chemical.html

Підписатись на космос | Підтримати нас

Після проведення випробувань політ перенесли на березень.

Blue Origin призупиняє суборбітальні польоти

Програма буде на паузі два роки, а новим пріоритетом компанії стане участь у місячних ініціативах NASA з використанням посадкового модуля Blue Moon.

https://thealphacentauri.net/164690/

Вперше вчені відтворили тривимірну карту внутрішнього магнітного поля Сонця на основі супутникових спостережень. Дослідження, опубліковане в The Astrophysical Journal Letters, обіцяє покращити прогнози сонячних циклів і космічної погоди, що впливають на супутники та енергомережі.

Сонце — не просто гаряча куля газу, а гігантська магнітна зірка. Під його поверхнею розташовані шари магнітних полів, що зумовлюють появу сонячних плям і спалахів. Щоб зазирнути всередину, команда з Індії (IIT Kanpur) проаналізувала 30 років щоденних магнітних карт (1996–2025) і на їхній основі побудувала складну 3D-модель сонячного динамо.

Модель відтворила сонячні цикли 1996–2025 років із високою точністю та показала, як «метеликовий» візерунок активних зон зміщується до екватора, сигналізуючи про наближення максимуму циклу. Дослідники також перевірили прогностичні можливості: припинивши подачу нових даних, модель зуміла передбачити ключові риси сонячних циклів на 3–4 роки наперед.

Ця робота допомагає краще готуватися до можливих збоїв на Землі й захищати супутники та інфраструктуру зв’язку й навігації від наслідків космічної погоди.

https://phys.org/news/2026-01-3d-sun-magnetic-interior-disruptive.html

Підписатись на космос | Підтримати нас

NASA представило анімацію, створену за допомогою інструменту Caspian, яка демонструє рух марсохода Perseverance. Вона базується на даних, зібраних під час 246-метрового заїзду на краю кратера Єзеро 10 грудня 2025 року, на 1 709-й марсіанський день місії.

Це був один із двох заїздів, перший з яких відбувся 8 грудня, коли генеративний штучний інтелект забезпечив планування маршруту. ШІ аналізував зображення високої роздільної здатності з камери HiRISE на орбітальному апараті Mars Reconnaissance Orbiter та дані про схили з цифрових моделей рельєфу, щоб визначити важливі особливості місцевості, такі як скелі, виходи порід, небезпечні кам'яні поля та піщані хвилі.

Анімація показує, як блідо-блакитні лінії відображають сліди коліс марсохода, а чорні лінії — різні варіанти маршрутів, які розглядає ровер. Білий рельєф, по якому рухається Perseverance, — це карта висот, створена на основі даних, зібраних під час заїзду. Блідо-блакитне коло, що з'являється перед марсоходом наприкінці анімації, є контрольним пунктом.

https://science.nasa.gov/photojournal/visualizing-perseverances-ai-planned-drive-on-mars

Підписатись на космос | Підтримати нас

Amazon розширює співпрацю з SpaceX на тлі затримок із супутниками Leo

Компанія замовила додаткові запуски на Falcon 9, щоб надолужити поточне запізнення з виведенням апаратів на орбіту, а також просить Федеральну комісію з питань зв'язку продовжити ліцензію на їхнє розгортання.

https://thealphacentauri.net/164716/

Магнетизм Місяця завжди породжував запитання. Дистанційні зонди не раз фіксували локальні магнітні сигнатури, однак вони були значно слабшими за земні поля та залишалися важкими для інтерпретації. Раніше аналіз зразків реголіту не дозволяв однозначно відокремити джерела магнетизму — давнє ядрове динамо чи намагнічення, спричинене ударами астероїдів.

Нове дослідження, опубліковане в журналі Fundamental Research, показує, що могли працювати обидва механізми. Використовуючи алмазний сенсор із азотно-вакансійними центрами (NV) та оптично детектований магнітний резонанс, команда змогла зчитати магнітну сигнатуру окремої частинки місячного пилу.

Базальтові зерна продемонстрували слабкі, але доволі рівномірні сигнали — це узгоджується з існуванням на Місяці динамо близько 2 мільярдів років тому. Натомість брекчія, утворена під час ударних подій, виявилася сильніше й більш неоднорідно намагніченою, що відповідає сценаріям ударного перенагачення.

https://phys.org/news/2026-02-moon-diary-speck.html

Підписатись на космос | Підтримати нас

В зв'язку з останніми новинами хочемо вам нагадати, що ваш термінал Starlink необхідно зареєструвати ТЕРМІНОВО

Ровер Perseverance від NASA зафіксував у кратері Єзеро тисячі дивно вибілених каменів, багатих на каолініт — м’яку білу глину, що зазвичай формується за тривалого впливу води. Така знахідка додає ще одну важливу ланку до картини: мільярди років тому Марс був теплішим і значно вологішим.

На Землі каолініт найчастіше з’являється у теплих, вологих регіонах — на кшталт тропічних лісів — де постійні дощі спричиняють інтенсивне хімічне вивітрювання порід упродовж тисяч–мільйонів років. Тому «вибілені» уламки на Марсі можуть віддзеркалювати дощове минуле планети.

Команда дослідників з Purdue University зіставила дані Perseverance із каолінітовими відкладами у Південній Каліфорнії та Південній Африці. Хімічні й спектральні «підписи» виявилися подібними, що підсилює гіпотезу про формування цих марсіанських каменів через довготривале дощове вивітрювання.

Втім, їхнє походження лишається загадкою. Поблизу не видно очевидного корінного джерела, а найближча потенційна ділянка з каолінітом, помічена орбітальними приладами, розташована приблизно за 2 кілометри — у великих уламках породи на краю кратера.

https://www.purdue.edu/newsroom/2025/Q4/findings-suggest-red-planet-was-warmer-wetter-millions-of-years-ago/

Підписатись на космос | Підтримати нас

Обліт Місяця американськими астронавтами відкладається

Під час генеральної репетиції запуску інженери виявили витік водню, який вже став перешкодою для безпілотної місії Artemis 1 у 2022 році, а також низку інших проблем.

https://thealphacentauri.net/164730/

Вперше вчені створили глобальний набір даних, що показує, як льодовики змінюють швидкість протягом року. У листопаді 2025 року в журналі Science опубліковано дослідження, яке проаналізувало понад 36 мільйонів пар супутникових зображень, включаючи дані Landsat за десятиліття, щоб відстежити сезонні зміни кожного великого льодовика на Землі.

Дослідження, засноване на наборі даних ITS_LIVE від Лабораторії реактивного руху NASA, показує, що сезонні динаміки льодовиків стають більш вираженими через потепління планети. Найсильніші сезонні коливання спостерігаються там, де річні максимальні температури перевищують 0°C.

Алекс Гарднер, науковець NASA JPL і співавтор дослідження, пояснює, як поєднання даних Landsat і радару дозволило провести це дослідження. Раніше дослідження зосереджувалися на окремих льодовиках або регіонах, що ускладнювало екстраполяцію результатів на глобальний рівень.

Це дослідження вперше охарактеризувало сезонні зміни для всіх льодовиків світу, використовуючи єдину методологію. Дані з Landsat 4/5/7/8/9 та Sentinel 1/2 дозволили створити повну хронологію руху льодовиків.

https://science.nasa.gov/missions/landsat/nasa-scientist-explains-how-glaciers-flow-with-the-seasons

Підписатись на космос | Підтримати нас