🇺🇳🇪🇺 Ерозія Євроатлантичного простору

Єдиний євроатлантичний простір є плоттю від плоті Холодної війни – ключовим консолідуючим фактором у його генезі була екзистенційна загроза з боку СРСР. Сучасне геополітичне розходження між США та Європою є наслідком тривалого дрейфу, що розпочався з Іракської війни 2003 року та закріпився американським «Поворотом до Азії» 2011 року. Вашингтон, керуючись економічним прагматизмом, остаточно переорієнтував інтереси на Тихоокеанський регіон та стримування Китаю.

Лютий 2014, 2019 і 2022 – кожен з них є віхою на шляху України у Євроатлантику. Шляху, що зараз политий кров'ю. Але як сьогодні виглядає простір, із яким пов'язує своє майбутнє Україна? Що за загрози зріють з західного боку кордону, які їхні причина і що Київ може зробити?

Читайте у статті Михайла Шершуна, аналітика Київського інституту національного інтересу спеціально для 12 зірок.


🖼 Європа завжди поруч

🇩🇪 Липень. Переозброєння Німеччини продовжується

Фрагментація оборонного ринку ЄС хрестоматійний приклад конкуренції національних інтересів країн всередині ЄС. Оборонна політика разом з промисловою залишалися тими сферами в які країни намагалися не допустити Брюссель за будь-яку ціну. З початком російсько-української війни ситуація кардинально змінилася і Брюссель почав активно стимулювати країни грошима на виробництво військового озброєння та техніки. Це радикальне рішення лише загострило конкуренцію між країнами. Країни виробники побачили можливість нарешті захопити сусідні ринки, країни споживачі скептично поставилися до ініціатив – «краще лікарні та дороги ніж літаки та танки».

Німеччина, яка довгий час вирішувала цю проблему шляхом її ігнорування також включилася в цю гру. І дуже активно – про це читайте в нашому матеріалі


🖼 Європа завжди поруч

🇩🇪 Німецькі війни оборонних стартапів

Німецька оборонна індустрія зараз переживає безпрецедентну трансформацію на фоні технологічної революції, що відбулася на полі бою російсько-української війни. Внаслідок цієї революції в Німеччині засвітилася низка стартапів, що працюють над передовими військовими технологіями, розробкою безпілотних системи, програмного забезпечення та штучного інтелекту. Ці стартапи підживлені сотнями мільйонів євро інвестицій та державних замовлень отримали назву «нео-праймів» – компаній, що мають потенціал у довгостроковій перспективі оскаржити ринкову домінацію класичних оборонних концернів, так званих «праймів», таких як Rheinmetall або Airbus.

Так головними гравцями є Helsing, Quantum Systems та Stark Defence. Їх фінансові показники вражають – лише за останній місяць ці три компанії залучили понад 3,5 мільярди доларів. Helsing став найдорожчим стартапом Німеччини з оцінкою у 18 мільярдів доларів, Quantum Systems зібрав 1,2 мільярда, а Stark Defence – 500 мільйонів євро. За цими інвестиціями стоять глобальні гравці, такі як General Catalyst, Sequoia та Founders Fund. Серед інвесторів Quantum та Stark є й Пітер Тіль – що викликало занепокоєння уряду Німеччини і завершилося викликом обох стартапів до бюджетного комітету Бундестагу.

Проте за фасадом такого карколомного успіху ховаються глибокі структурні проблеми – лідери галузі опинилися в центрі внутрішніх конфліктів, які аналітики називають «дитячим садком». Саме про цю проблему пише видання Handelsblatt

Замість консолідації зусиль, засновники компаній загрузли в міжусобних війнах від судових позовів про порушення інтелектуальної власності до публічних звинувачень у «крадіжці ідей». Це створює токсичну атмосферу, яка вже викликала стурбованість серед інвесторів та політичних еліт. Експерти наголошують, що подібна «телекомедійна» поведінка дискредитує німецький ринок капіталу в очах міжнародних партнерів і суттєво відрізняється від професійного підходу американських оборонних компаній, таких як Anduril. У галузі це вже вважається «типово німецьким».

Фундаментальна проблема полягає у конфлікті між амбіціями та реальністю. На фоні зростання оборонних витрат Німеччини (до 180 млрд євро до 2030 року) та колосального переозброєння Бундесверу кожен із стартапів намагається довести свою виключну роль «номер один». На думку інсайдерів, цей публічний бій може призвести до «самосаботажу», адже жодна з компаній наразі не має достатніх потужностей, щоб самотужки закрити потреби ринку. Європейська безпека вимагає системної співпраці, а не боротьби за статус.

Поки що ця історія розгортається виключно в закулісному форматі і не має значного впливу на інвесторів і тим паче замовників. Навпаки, Міністерство оборони підтримує таку конкуренцію яка лише підвищує інноваційність, швидкість та гнучкість стартапів все те чого не можна було досягти працюючи зі старими концернами. Для цього вже змінено законодавство про ціноутворення та про прискорення закупівель.

Варіантів розвитку подій може бути декілька. Переможе найсильніший – і сяде в один ряд разом зі старими концернами, які також поступово адаптуються до технологічної революції. Революція дійде до піку та перезбере всю індустрію наново вже під нових «праймів», залишивши старим концернам роль складальних цехів. Чи війна між німецькими стартапами відверне інвесторів і не дасть їм вирости в повноцінні зрілі компанії?


🖼 Європа завжди поруч

🇪🇸 Сеута тест єдності ЄС

Ситуація в іспанському ексклаві на території Марокко сколихнула всю Європу своєю вибуховістю.
За день майже 60 тисяч молодих громадян Марокко прорвали кордон Іспанії та заполонили вулиці Сеути. Всі ми бачили ці майже апокаліптичні кадри з вулиць міста якими бігали натовпи радісних і трохи розгублених молодих марокканців.

Опустимо причини і передумови цієї події. Премʼєру Іспанію Педру Санчесу закидають сприяння мігрантам через його політику натуралізації до якої додався висновок суду про заборону депортації мігрантів виловлених в морі.

Ми стали свідками як вибухова криза на території одного з членів Союзу відкритого зовнішнього характеру – з порушенням його територіальної цілісності призвела до неадекватної реакції інших країн Союзу.

Замість єдиної і рішучої відповіді – як на власну кризу сусіди вирішили ізолювати «проблемного» сусіда. Кожен сам за себе!

Опустимо ми й те, що Сеута ізольована від материкової Європи Середземним морем і не є членом Шенгенської зони.

Замість підтримки премʼєр Італії оголосила про припинення дії Шенгенської угоди з Іспанією, що є між іншим юридично неможливим. Франція вирішила посилити кордон в Піренеях армією.

Одним з небагатьох здорових голосів став, неочікувано, голос Держдепу США, який підтримав територіальну цілісність і недоторканність Іспанії.

Європейських Союз не існує в правильній формі, він існує як солідарність країн незалежно від політичних ідеологій. Але як бачимо деякі політики готові пожертвувати крихкою єдністю заради своїх рейтингів.

Водночас європейські антимігрантські сили отримали додатковий гучний кейс для того аби доводити своєму електорату раціональність своєї повістки. На практиці це виливається у розлом спільних європейських інституцій, попри те що джерелом кризи є все-ж не спільні норми ЄС, а національний рівень ухвалення рішень (як промігрантська політика уряду Санчеса, так і антимігрантська політика урядів інших країн ЄС).

Так чи інакше ця розмова є ще однією дискусією на тему «навіщо існує наша єдність», де кожен з таборів буде апелювати до Європи, але до різних рішень і політик, які є одночасно неможливими і політично контрастними.

Останній зріз європейського консенсусу в вигляді рішень до руху на користь більш суворих правил міграції та реалізації заходів з депортації виражений у літньому голосуванні Європарламенту, і станом на зараз Єврокомісія займає значно більш жорстку щодо міграції позицію ніж попередні ітерації європейських інституцій. Це є прямим наслідком довгої політизації теми з злочинністю мігрантів, масовими гучними інцидентами з проривами кордонів та неспроможністю локальних безпекових заходів. Втім, і цей консенсус є доволі хитким, адже базується на ситуативній згоді між ЄНП, ЄКР та іншими правими євроскептиками.

Тим часом голодні і не виспані марроканці були випроваджені назад додому.


🖼 Європа завжди поруч

🇪🇸🇪🇺 Сеута – продовження. Війна листів

Хвиля від подій у Сеуті розійшлася по всьому Євросоюзу. Європейські політики мали достатньо часу, щоб обдумати позиції, і нарешті опублікували спільний лист до тріумвірату очільників ЄС – президентів Єврокомісії, Євроради та Ради ЄС.

Перше, що читається в цьому листі – контрольована паніка, яка перейшла в типову європейську стурбованість.

Підписанти (лідери 22 країн ЄС) наголошують на неприпустимості неконтрольованого перетину кордонів та використання міграції як інструменту гібридного впливу. На їхню думку, це делегітимізує всю спільну міграційну політику Союзу.

Іспанія у листі згадується лише в контексті рішення суду та співпраці з Марокко для повернення всіх порушників назад. Далі лідери звертаються до Ірландського головування в Раді ЄС із проханням терміново скликати відеоконференцію міністрів внутрішніх справ для оцінки ситуації та узгодження спільних дій. Наголошується на необхідності швидкого залучення інструментів ЄС (зокрема агентства Frontex) для відновлення контролю.

У документі зазначається готовність вжити всіх необхідних заходів для захисту громадського порядку, включно з можливим посиленням або відновленням тимчасового внутрішнього прикордонного контролю в Шенгенській зоні.

Підписали цей лист лідери 22 країн ЄС, і тільки підписи лідерів Іспанії, Португалії, Ірландії, Люксембургу та Франції відсутні.

Відповідь Мадриду

Паралельно з цим листа до Єврокомісії направив і премʼєр Іспанії для того щоб викласти власне бачення ситуації.

Попри кризовість ситуації, уряду вдалося повернути майже всіх порушників всього за 48 годин у тісній координації з Марокко. І це за майже повної відсутності допомоги від ЄС.

Санчес нагадав, що Іспанія завжди виявляла солідарність у подібних ситуаціях (наприклад, під час міграційної кризи в Білорусі у 2021 році та на італійській Лампедузі у 2023-му). Посилаючись на дані Frontex, прем'єр стверджує, що кількість нелегальних перетинів в Іспанії вдвічі менша, ніж була зафіксована в Італії за 2021-2026 роки. Це при тому, що Іспанія єдина країна-член ЄС із сухопутним кордоном з Африкою.

Заклики деяких урядів виключити Іспанію із Шенгену Санчес назвав «поляризуючими, егоїстичними та незаконними». Тим більше, що Сеута і так не входить до Шенгенської зони.

Наприкінці листа Санчес, як і його опоненти, просить скликати відеоконференцію міністрів внутрішніх справ. Для того щоб узгодити спільну відповідь та нагадати, що захист зовнішніх кордонів – це спільна відповідальність усіх держав-членів ЄС, а не лише прикордонних країн.

Очевидно, що ЄС найближчим часом скличе цю відеоконференцію. Сторони ще раз публічно запевнять одна одну в непорушності кордонів Союзу та, найімовірніше, виділять додаткові ресурси та сили для їхнього контролю. Однак, тест на солідарність країни ЄС поки провалюють. Чи зроблять вони висновки? І що буде якщо натовп марокканської молоді перетвориться на колони російської армії які будуть перетинати кордон в іншій частині континенту?



🖼 Європа завжди поруч

🇩🇪 Зважаючи на дуже хитке становище німецьких оборонних праймів новини про їх контакти з ультраправими рухами будуть зʼявлятися ще частіше. І це тенденція не лише Німеччини.

Повʼязано це з тим, що національні прайми повністю залежать від національних політиків – чи отримають вони найбільші контракти через які і проходить все переозброєння. І що більш важливо, отримавши контракти чи не будуть вони скасовані, а як ми памʼятаємо, наприклад у Rheinmetall з цим вже є проблеми.

Далі ці контракти складаються у великі суми замовлень обсягами в десятки мільярдів євро (80 млрд євро у Rheinmetall, 33 у KNDS). Які все ж таки є майбутніми платежами, а не передплатою. Тому розпочавши великий проект прайми зможуть його окупити лише поставивши продукцію. Все це прекрасно розуміє і відображає ринок. Прайми опинилися в заручниках – їх перегрів замовленнями змушує ринок сумніватися в їх спроможностях виконати взяті зобовʼязання і додатково – національний уряд лише підігріває ці сумніви, а що буде якщо він зміниться?

Одним з яскравих прикладів переходу до прагматичної політики переозброєння є партія «Зелених», історично антимілітаристська і пацифістська партія змінила курс ще перебуваючи в коаліції уряду минулого канцлера Шольца. Всі ми памʼятаємо як їх лідер Аналіна Бербок добивалася підтримки України всіма можливими засобами. Далі цей стратегічний поворот поступово закріплюється і в політиці партії.

Так наприклад, незалежна бізнес-асоціація, тісно повʼязана із партією «Зелених», опублікувала своє бачення процесу переозброєння. В цьому документі автори закликають до «надійного та економічно ефективного нарощування озброєнь». Вони стверджують, що це єдиний спосіб запобігти «перетоку сотень мільярдів євро витрат на оборону на імпорт або зникненню в існуючих структурах».

Інвестиції мають стати масштабним державним венчурним фондом, який перезапустить високотехнологічну промисловість ЄС, створить нові екосистеми та забезпечить європейський технологічний суверенітет.

– йдеться в документі.

Для цього представники асоціації пропонують декілька рішень:

– Зняти табу на спільні цивільні та військові дослідження. Сучасні критичні технології (ШІ, дрони) народжуються в стартапах, а не в закритих лабораторіях. Рішення – створення аналогу американської DARPA для фінансування технологій подвійного призначення.

– Побудувати відкриту екосистему замість монополії гігантів. Традиційна модель, де всі ризики зав'язані на одному генпідряднику, веде до провалів. Держава має дати «карту технологічних потреб» та фінансові гарантії, щоб залучити у військові розробки малий та середній бізнес.

– Перетворити оборону на індустріальну політику ЄС. Імпорт зброї дає міць, але вбиває технологічний суверенітет. Інвестиції мають йти в європейські ланцюги постачання. Головна перешкода – фрагментація ринку. Шкідливі «національні соло-проєкти» роздрібнюють ринок, руйнують сумісність та руйнують спільні розробки (як-от фіаско винищувача FCAS). Рішення – створення єдиних європейських закупівельних платформ (попит) та консорціумів з чіткими та прозорими правилами управління (пропозиція). Німеччина має політично тиснути на уряди країн ЄС, щоб припинити фінансування розрізнених національних проєктів.

– Закріпити економічну стійкість як частину військової стратегії. Інфраструктура стає ціллю ще до початку бойових дій. Тому цивільну та військову складову більше не можна ділити – їх має координувати посилена Рада нацбезпеки.

– Боротися з відтоком мізків як з «гібридною загрозою». Переманювання європейських розробників за межі ЄС – це не ринковий процес, а реальна загроза, що вимагає жорсткої політичної протидії.

Коротко кажучи, документ пропонує сприймати оборонний бюджет не як «витрати на армію», а як масштабний державний венчурний фонд, який має перезапустити високотехнологічну промисловість країни та всього ЄС.

Важливий цей документ і тим, що до складу цієї асоціації входять й оборонні компанії Heckler & Koch, Hensoldt тa Airbus Defence, які шукають всі можливі шляхи для того щоб закріпитися в побудові оборонної індустрії майбутнього.


🖼 Європа завжди поруч

🇸🇪 (НЕ)нова розвідка Швеції

Рустема Умерова призначили на посаду голови Служби зовнішньої розвідки України. Не зовсім зрозуміло чим займається цей орган і чи є він важливий.

Однак, якщо ми подивимося на приклади інших країн Європи які таких служб не мають стане все очевидно. Без розвідки країна не може повноцінно реалізувати свій суверенітет в прийнятті рішень.

Отже, 5 травня 2026 року уряд Швеції буденно, майже непомітно за іншими новинами, оголосив про створення нової цивільної зовнішньої розвідки – агенції UND. Про це повідомили Reuters і Шведське суспільне мовлення SVT: міністерка закордонних справ Марія Мальмер Стенергард представила деталі на пресконференції, а уряд ухвалив направлення законопроєкту до Ради з питань законодавства. Формально це виглядає як рутинне адміністративне рішення – нове відомство, новий закон і новий брендинг.

Але за цим технічним фасадом стоїть куди більша історія: про те, чому країна з давньою і сильною розвідувальною традицією раптом вирішила перебудувати саму її архітектуру. Ми розбираємо, що насправді стоїть за цим кроком, кому він вигідний і що він говорить про майбутнє шведської та європейської безпеки.

Повний детальний аналіз читайте за посиланням:

🔗 Читати статтю на Substack

📩 Обов'язково вказуйте ваш email і тисніть Subscribe, щоб отримувати наступні європолітичні розбори першими прямо на пошту!


🖼 Європа завжди поруч

🇩🇪🇫🇷 Німецько-французькі відносини оживилися з приходом до влади на початку 2025 року Фрідріха Мерца. Але вже скоро опинилися перед викликом жорстої реальності – криза євроатлантичного простору поглибила суперечності, як всередині ЄС так і між цими двома країнами.

Домовлятися стало складно – автопром, спільний борг, мита на китайські та американські товари. Тиха розгубленість французів на фоні колосальних бюджетів для відродження німецької оборонної індустрії.

Однак, незважаючи на це обидві сторони знайшли простір для поглиблення співпраці – передусім в сфері нових технологій, космосу, енергетики, спрощення законодавства і не тільки.

Отже, з далеких 1990х років Франція та Німеччина щорічно проводять засідання спільної Міністерської ради на якій намагаються узгодити спільне бачення європейської політики. Засідання Ради 2026 року стане останнім для Макрона і проходить в умовах серйозної внутрішньої турбулентності для Мерца.

Про те що ми можемо прочитати у висновках цьогорічного засідання читайте в нашому матеріалі

Китай. РФ. США. Внутрішня політика. Близький Схід. І звісно Україна.

🖼 Європа завжди поруч

Директива фон дер Ляєн: Мігранти зруйнували ЄС?

В четвер 13 серпня о 21:00. Черговий епізод голосового стріму з командою "12 зірок".

В час коли порядні європейці віддають належне спекотному літу, відпочиваючи у непристойно довгих відпустках натовпи мігрантів руйнують ЄС. Проте європейські лідери не покладають рук в спробах зробити це швидше за непроханих гостей.

Про євроінтеграцію та її ворогів будемо говорити цього вечора.

Долучайтесь!

🖼 Європа завжди поруч

🇪🇺 Радіостанція «Директива фон дер Ляєн»

Літо завершується і отже попереду новий політичний сезон. Сезон який розпочнеться з деяких земельних виборів в Німеччині та досягне свого піку в травні 2027 року коли французи обиратимуть наступника або наступницю Макрона.

Однак, навіть незважаючи на серпневий перепочинок і кінець сезону ми всі стали свідками карколомного і принизливого паплюження авторитету однієї європейської країни. І замість єдиної відповіді ми побачили як деякі європейські лідери лише підлили масла у вогонь.

В серпневому випуску радіостанції ми поговорили про міграційну кризу в Сеуті не як про безпековий інцидент, а як стрес-тест інституційної архітектури ЄС. Провал однієї країни миттєво запустив ланцюгову реакцію, де кожна столиця відреагувала за логікою власного політичного циклу, а не спільного інтересу.
Що змушує країни, так себе поводити? До чого тут асиметрія вигоди та ризику. І чи можливо їх збалансувати для всіх країн ЄС?

Чому ідеологія не працює і чому ЄС як проміжна конструкція повинен постійно змінюватися?
І хто троянський кінь Європи?

Про все це і набагато більше слухайте в нашому записі на Youtube а також на інших платформах.
Підписуйтеся. Коментуйте. Поширюйте.

🖼 Європа завжди поруч

Побудова інституцій важливий елемент розбудови незалежності. Однак, ключовим є визначення свого інтересу щодо країни. Навіщо вона нам? Чому саме вона?

І скільки б ми не тікали від цих питань – Провидіння повертало нас на цей шлях.

Сьогодні ми продовжуємо свою боротьбу за власну державу, її незалежність та право самостійно розпоряджатися власним майбутнім. Незалежність яка буде повною лише в сімʼї європейських народів!

Європейський шлях важкий і потребує не лише підняття своїх інтересів на вищий рівень, але і уміння грати в концерті.

Підбивати підсумки нашої незалежності поки рано, бо її повнота ще лиш видніється на горизонті.

Молимося за тих хто загинув, отримав поранення чи в бою.

Слава Україні!
E pluribus unum

🖼 Європа завжди поруч

🇪🇺🇮🇹 Маріо Драгі та співзасновник Stripe Патрік Коллісон запускають «Rhine Group» – новий форум, покликаний перетворити дискусію про конкурентоспроможність Європи на програму дій

Два роки тому Маріо Драгі опублікував звіт про європейську конкурентоспроможність. Його висновок був категоричним – економічна модель Європи знаходиться на краю прірви і без рішучих змін їй прийде кінець. Дехто кинувся вимірювати виконання рекомендацій Драгі у відсотках, дехто переклав усю відповідальність за провал на Єврокомісію.

Маріо Драгі продовжував їздити та нагадувати з високих трибун – справа серйозна і скоро європейському образу життя може прийти кінець.

Не дочекавшись кардинальних змін Драгі вирішив діяти і заснував нову ініціативу яка об’єднує економістів, керівників компаній, колишніх урядовців та технологічних підприємців, зі значним представництвом італійців.

З дуже чітким посланням: занепад Європи не є неминучим, але без прискорення реформ континент ризикує втратити економічне зростання, інновації та стратегічну вагу.

Таким чином Драгі намагається запропонувати політичний та промисловий майданчик для втілення своїх рекомендацій в життя, який обʼєднає людей, які зазвичай сидять за різними столами спільною метою – порятунку Союзу.

У своїй заяві група, наголошує, що лише 4 з 50 найбільших технологічних компаній світу є європейськими, тоді як континент відстає у сфері нових технологій, які, ймовірно, визначатимуть наступні десятиліття. Група безпосередньо пов’язує цю стагнацію зі здатністю Європи фінансувати оборону, охорону здоров’я, пенсійне забезпечення, освіту, інвестиції у боротьбу зі зміною клімату та соціальний захист. Діагноз який ставить група звичний, але поставлений різко – протягом десятиліть Європа отримувала вигоду від розширення світової торгівлі, «парасольки безпеки» США та залежностей, які здавалися керованими. Все це тепер в минулому – США озброїлися протекціонізмом, Китай розпочинає нову атаку на внутрішній ринок ЄС.

Занепад не є неминучим, але саме в цьому напрямку ми рухаємося, якщо не вживемо термінових заходів. Альтернатива полягає в тому, щоб зробити те, що Європа робила раніше: конкурувати, будувати та знову розвиватися. Ми не є середньою державою, а другим за величиною ринком у світі.

В цій заяві не міститься нічого чого ми раніше не чули від Драгі. Вона є лише головним орієнтиром групи яка є спробою поєднати наукові дослідження, політичну реалістичність та промислове втілення. Всі обговорення планується проводити за правилами chatam house – у приватному форматі доступному лише для учасників, що натякає на закритий формат групи.

Поява італо-орієнтованої групи з німецькою назвою є спробою долучити до дискусії про конкурентоспроможність, яка ведеться переважно Брюсселі, Парижі чи Берліні ще один вагомий голос – італійський. Голос який може оживити цю дискусію, яка помітно охолола через політичні розбіжності та внутрішню турбулентність урядів Мерца та Макрона.

Чи зможе «Rhine Group» перетворити програму Драгі в реформи, які уряди та інституції ЄС будуть готові впроваджувати?

Громадяни Європи закликають своїх лідерів підняти погляд від повсякденних турбот і звернути увагу на спільну долю, а також усвідомити масштаб виклику. «Рейнська група» прагне стати одним із тих місць, де розпочнеться ця робота.

🖼 Європа завжди поруч

🇪🇺 Новий політичний сезон в Європі майже розпочався.

Марокканці в Сеуті. Голова ЦРУ в Москві. Урсула фон дер Ляєн виступає французькою на перших дебатах кандидатів в президенти Франції. Мерц в Берліні збирає лідерів ощадливих країн з метою оголошення походу проти майбутнього бюджету ЄС.

2027 рік стане роком великих виборів в Європі – Франція, Італія, Польща, Греція, Іспанія та декілька інших країн. Тому більшість важливих ініціатив Єврокомісія намагається прийняти до кінця цього року, серед яких погодження рамки майбутнього семирічного бюджету, посилюючи тиск на столиці.

Тим часом Франція та Німеччина незважаючи на протиріччя знайшли простір для поглиблення співпраці – передусім в сфері нових технологій, космосу, енергетики, спрощення законодавства і не тільки.
Обидві країни навіть спробували поглибити оборонну співпрацю і хоча провалених ініціатив виявилося більше ніж успішних, розпочали спільні ядерні навчання, що може бути найвагомішим елементом майбутньої безпекової архітектури Європи поруч з німецьким Бундесвером (та ЗСУ, звісно).

Реформування Європейського Союзу призупинилося через надмірну строкатість інтересів 27 країн-членів. Тому франко-німецька рада отримала новий стимул для роботи – погодження тих змін які були заблоковані на європейському рівні.

Чи отримала Європа лідерство, якого потребує перед лицем глобальних викликів? Чи його поглинув декаданс франко-німецьких відносин?

Читайте в нашому другому матеріалі про франко-німецьку раду

📩 Та не забудьте підписатися на наш Substack, де знайдете про Європу набагато більше!


🖼 Європа завжди поруч

🇪🇺🇮🇸 Ісландці не підтримали ідею поновити перемовини про вступ до Євросоюзу!

Згідно з результатами – 52.5% проголосувавших не підтримали пропозицію поновити перемовини про вступ до Євросоюзу. Перемовини які були призупинені в 2013 році через незгоду острівʼян з квотами на вилов риби передбачених Спільною рибальською політикою ЄС. В 2015 році заявку було відкликано.

Серед головних противників працівники риболовецької галузі та правоцентристські політичні сили. Вони виступають категорично проти втрати національного суверенітету, особливо в питаннях контролю над власними природними ресурсами та економічною зоною.

З іншого боку партію прихильників ЄС очолює соціал-демократичний альянс, частина великого бізнесу, проєвропейськи налаштоване міське населення та молодь. Їхня основна мотивація – економічна стабільність, бажання перейти на євро для уникнення коливань курсу ісландської крони, а також зниження процентних ставок.

Спільна рибальська політика ЄС передбачає рівний доступ усіх країн-членів до європейських вод і суворе квотування вилову. Для Ісландії, де риба і морепродукти історично є основою експорту (40%) та важливою складовою економіки (12% ВВП та 5% зайнятості), це означало б втрату монополії на вилов і допуск великих флотилій Нідерландів та Іспанії до своїх вод. Більш того рішення про те, скільки риби можна виловлювати біля берегів острова, ухвалювалися б у Брюсселі, а не в Рейк'явіку. Саме тому контроль над власними ресурсами для ісландців виявився важливішим за економічні бонуси від вступу до ЄС. І більш того на острові функціонує одна з останніх китобійних промисловостей у Світі, заборонена в Євросоюзі.

Свого часу Ісландія навіть виграла «Тріскові війни» проти Великобританії використавши свій важіль впливу на військову базу США на острові. Базу яка контролювала Фареро-Ісландський прохід, відстежуючи переміщення радянських атомних підводних човнів в Атлантиці, збереження якої для США було важливішим за інтереси британської рибної промисловості. Під тиском Вашингтона Лондон був змушений капітулювати і визнати 200-мильну економічну зону Ісландії (а розпочалося все з 3 миль, цифра в 200 миль пізніше ляже в основу Конвенції ООН з морського права).

За час, що минув після розриву ЄС встиг провести реформу Спільної рибальської політики. Посиливши вимоги щодо встановлення квот на вилов які тепер привʼязані до здатності популяції риби відновлюватися природним шляхом. І взявши курс на скорочення надлишкового рибальського флоту та більш активного позбавлення субсидій рибалок які не виконують правила. За останні 10 років флот скоротився на майже 14% (за даними Євростату). При цьому частину рішень щодо правил вилову Брюссель передав на місця щоб краще адаптувати їх до специфіки регіональних морських басейнів.

Цей референдум міг би стати початком довгого та складного процесу перемовин. Однак, навіть втомлені від фактичної ізольованості власної економіки рибалки не допомогли, один з яких ще й ветеран «Тріскових війн» в інтервʼю Reuters заявив, що планує голосувати за, щоб «побачити, якої угоди можна досягти», але відмовиться від фінального вступу, якщо Брюссель вимагатиме контролю над ісландськими водами. І звісно навіть агресивна риторика Трампа, який пару разів плутаючи Гренландію з Ісландією або ні – заявляв про потребу мати острів в складі США не переконала острівʼян.

Ісландія вже глибоко інтегрована в економіку ЄС через Європейську економічну зону (ЄЕЗ) та Шенгенську угоду, тому процес її вступу міг би відбутися набагато швидше, ніж для інших країн-кандидатів. У квітні єврокомісар з питань рибальства заявив, що у Спільній рибальській політиці «безумовно є простір для гнучкості» і що можливі винятки з правил стануть предметом переговорів з Ісландією.

На сьогодні ці перспективи залишаються закритими. Зміна геополітичного ландшафту виявилася недостатньою для того щоб переконати острівʼян піти на поступки щодо своєї риби та відновити свій шлях до Європи. І ЄС не продемострував достатніх прагматичних поступок переможцям «Тріскових війн» для укріплення своїх позицій на Півночі.


🖼 Європа завжди поруч

🇪🇺 Що зараз відбувається в ЄС?

На початку вересня в Євросоюзі розпочався активний політичний сезон. Під головуванням Ірландії Рада ЄС проводить серію неформальних зустрічей на рівні міністрів які мають “прощупати” наскільки амбітним та реальним є політичний порядок денний ЄС. Результати цих кулуарних розмов визначать не лише майбутнє Європи, а й те, скільки підтримки отримає Україна, поки країни ЄС думають як їм втриматися під час бурі, що розпочинається. І вже далі як перетворити цей порядок денний на прийняті ініціативи або підготовати їх для жовтневого засідання Євроради.

Зовнішня політика ЄС – кому гроші, а кому реформи?

Євросоюз намагається зберегти обличчя глобального гравця, але геополітичні ставки ростуть швидше, ніж бюджети країн-членів.

В питанні підтримки України країни-члени шукають додаткові інструменти для забезпечення фінансової стабільності нашої країни (памʼятаємо про кредит в 90 млрд євро), що є вкрай важливим на фоні зростаючої діри в бюджеті. Швеція, Нідерланди, Іспанія та Польща знову підняли питання використання іммобілізованих активів РФ, однак Бельгія проти поки її початкові вимоги щодо поділу відповідальності не виконані.

Кая Каллас анонсувала створення нової Групи високого рівня з питань оборони з колишніх політичних і військових керівників держав ЄС, Британії та України. Попри рекордні інвестиції, ЄС «не був достатньо швидким», щоб закрити виявлені прогалини у конвенційних спроможностях. Залучення екс-посадовців потрібне тому, що вони «можуть говорити те, чого ми як інституції не можемо», додала Каллас. Нова група потрібна для того щоб напрацювати звіт з конкретними рекомендаціями, на зразок звіту Драгі.

Розширення ЄС залишається найбільш незручним питанням зовнішньої політики ЄС. Беручи до уваги референдум в Ісландії, виборці якої, вирішили не поновлювати процес перемовин з ЄС і залишити відносини на нинішньому рівні (що насправді є досить глибоким), виникає питання як підтримати імідж Союзу в який багаті країни не поспішають, а бідним не дуже раді. Чорногорія рухається за планом завершити перемовини до кінця цього року, Албанія – до кінця наступного року. Україна і з нею Молдова знов чекають зняття вето Угорщини, яка не готова відмовлятися від такого простого інструменту шантажу.

Тим часом міністри у справах Європи країн-членів ЄС проводять рутинні зустрічі з представниками країн-кандидатів та потенційних кандидатів. Обговорюються шляхи надання практичної підтримки кандидатам, щоб допомогти їм виконати необхідні для вступу вимоги та втримати курс на євроінтеграцію попри геополітичні виклики. Брюссель відкрито натякає, що шлях до вступу буде довгим і болісним. Країнам доведеться впроваджувати непопулярні реформи попри всі геополітичні складнощі.

Так само обговорили міністри закордонних справ і геополітичну стратегію ЄС щоб сформувати консолідований підхід щодо ключових міжнародних криз. Ситуація на Близькому Сході загострюється, і ЄС, разом з ООН, серйозно розглядає можливість відправки туди місії в рамках Спільної політики безпеки та оборони (CSDP). Питання лише в тому, чи вистачить у Європи ресурсів гасити дві великі пожежі одночасно (Україна та Близький Схід).

До міністрів ЄС долучилися глави МЗС Канади, Ісландії, Норвегії, Британії та України, держсекретар Швейцарії і голова закордонного комітету Європарламенту. Ірландія називає це найбільшим зібранням міністрів закордонних справ ЄС і не тільки за останні роки.

Продовження про внутрішню політику – далі

🖼 Європа завжди поруч

🇪🇺 Внутрішня політика ЄС – гроші, страх і нові правила гри

Цей блок охоплює фінансові питання, інституційні реформи, оборонну стійкість та реакцію на внутрішні виклики у країнах-членах.

Бюджет ЄС (Багаторічний фінансовий план він же MFF) перетворюється на головне поле бою всередині ЄС. Тривають надскладні переговори щодо наступного бюджету ЄС. Задачею Ірландії в яких є пошук компромісу або примусу. Для узгодження бюджету проводяться інтенсивні робочі сесії між міністрами країн-членів, Єврокомісією та Європарламентом.

Німеччина зібравши коаліцію з ощадливих країн поки рішуче вимагає значного скорочення неймовірно великого дво-трильйонного бюджету. Їм протистоїть блок “друзів згуртованості” на чолі з Італією та Іспанією які намагаються продавити гнучкіші умови повернення “пандемійних кредитів” та новий інструмент спільних запозичень. Однак, поки, всі погоджуються, що питання потрібно вирішити до кінця року.

Значні дискусії ведуться і щодо внутрішніх реформ. Першочерговими серед яких є підготовка Союзу до розширення. Обговорюється, як розширений Євросоюз буде приймати рішення та ділити фінансування, щоб не втратити ефективність. І звісно як передбачити гамівні заходи для тих майбутніх членів які раптово, потрапивши всередину можуть пуститися берега. Так єврокомісар з питань розширення сформулювала чотири стовпи реформи: перехідні заходи, внутрішні реформи, запобіжники, поступова інтеграція. Тим часом Німеччина, Франція та країни Бенілюксу запропонували свій шаблон для майбутніх договорів про вступ. Він передбачає посилені секторальні запобіжники (юстиція і внутрішні справи, внутрішній ринок, економічна ситуація), нові запобіжники у сфері економічної безпеки та стійкості до іноземного втручання і тимчасові обмеження права голосу для нових членів.

Другим питанням обговорюється реформа системи Зовнішніх відносин ЄС яку очолює Кая Каллас, але яка до сих пір не розмежовує повноваження різних інституцій ЄС.

Німеччина разом з Францією запропонували два етапи реформи. Перший – більш ширший – перейти повністю до ухвалення рішень кваліфікованою більшістю замість одностайності, посилити інструмент “щирої співпраці” – коли рішення блокуються однак є ядро країн які бажають рухатися далі та ввести жорсткіший контроль за ветуванням – країна що його застосовує має назвати «життєво важливі причини національної політики», сьогодні країни посилаючись на цей пункт не зобовʼязані нічого пояснювати. Його підтримали ще 9 країн-членів. Другий – більш інституційний. Пропонує перенести більшість компетенцій Європейської служби зовнішніх дій під контроль Єврокомісії, а значну частину персоналу в новий департамент зовнішніх відносин. Каллас буде компенсовано статусом виконавчого віце-президента Єврокомісії з наглядом за торгівлею, допомогою розвитку та оборонно-промисловою політикою. Місії в рамках CSDP, військовий штаб – лишаються поза структурами Єврокомісії. Схожий прецендент вже був створений фон дер Ляєн коли значну частину близькосхідної політики було виведено зі Служби, створивши окремий DG MENA. Але у разі погодження ця реформа має вступити в дію лише з наступного виборчого циклу - тобто з 2029 року.

І звісно питання оборони та безпеки є постійними на порядку денному. Ірландія як острівна держава робить акцент на безпеці морської інфраструктури. Зміщуючи фокус на захист критичної морської інфраструктури (особливо підводних комунікаційних кабелів), розбудову загальноєвропейської стійкості та співпраці у цій сфері на фоні диверсій що проводяться проти ЄС. Ірландія просуває операціоналізацію CISE – платформи обміну морськими даними між державами й агенціями.

Також Розпочато імплементацію Космічної стратегії ЄС для посилення оборонних спроможностей та незалежності європейських технологій в космосі.

Для захисту демократії в окремих взятих країнах-членах Рада ЄС розглядає ініціативу «Європейський демократичний щит». Цей механізм має реагувати на випадки політичного насильства та радикалізації, що спостерігаються в окремих державах, та покликаний захистити безпечне волевиявлення й участь громадян у житті ЄС.

🖼 Європа завжди поруч