Вибори 1 квітня. Вісконсин і Флорида.

У Вісконсині вибори до Верховного суду штату. Вибори судді, як на мене, дуже дивна практика, але…наразі більшість в верховному суді у лібералів, але одна ліберальна суддя іде на пенсію, а друга (Сьюзан Кравфорд) оце переобирається завтра. Проти неї консервативний суддя Бред Шимел.

Чому це взагалі важливо? Суд невдовзі має розглянути декілька важливих справ, серед яких повʼязані з абортами, виборчими правами і що найважливіше — зі змінами меж округів Конгресу, що безпосередньо може вплинути на більшість в Палаті.

Маск написав, що від цих виборів залежить майбутнє західної цивілізації. Але якщо майбутнє цивілізації залежить від ідеологічних вподобань політично активних громадян якогось штату на середньому заході, то може ну її таку цивілізацію?…

Так чи інакше результати цих виборів мають значення. І крім іншого будуть черговим тестом впливу Ілона на політику. Бо він знову взявся виписувати мільйонні чеки в спробах підкупу мотивації виборців.

Також відбудуться вибори у 1 і 6 округах Конгресу у Флориді, щоб заповнити вакантні місця Майка Волца і Мета Ґейтса.

В обох округах Трамп переміг 30+ %, тому проблем ніхто не очікував, але демократи вкинули чимало грошей в ці кампанії і за опитуваннями (публічними і не публічними) перебувають в межах похибки від перемоги.

Нагадаю, у Республіканців в Палаті зараз більшість 218-213 при чотирьох вакантних місцях. Тому можна уявити як Майк Джонсон нервується через ці довибори. І стає очевидним чому Білий дім відкликав кандидатуру Еліс Стефанік.

Навіть якщо республіканці виграють обидва округи (а ймовірно це і станеться) — невпевнені результати в штаті Трампа дають демократам можливості і надії на успіхи в 2026.

З моменту заснування сучасного економічного порядку, Сполучені Штати перебували в його центрі. Це надавало їм неймовірні конкуренті переваги, особливо в питаннях можливості проведення фіскальної політики. Економіка у них завжди зростала швидше, кризи переживалися простіше. Інша справа, що американська політична система вирішила конвертувати ці переваги у статки Безоса, Маска та інших олігархів це вже інше питання. Проте, славнозвісна американська конкурентність і збережені (на фоні інших розвинених країн) темпи економічного зростання родом з того факту, що Сполучені Штати були завжди в центрі світової економіки, навіть коли їх відносна доля у ній скоротилася.

Сьогодні положенню Сполучених Штатів було нанесено непоправного удару. Навіть якщо в 2028 оберуть антитарифного президента, ніхто ніколи не буде всерйоз сприймати їх як лідера світової економіки, тому що за ці 4 роки, світова економіка і далі існуватиме. Переживе кризу, перебудує ланцюги постачання і почне відновлення.

Звісно ж, якесь виробництво у Штати повернеться. Але через те, що вартість виробництва зросте, а кількість факторів виробництва від тарифів не збільшується, очікувати великого зростання не має сенсу. Повезе, якщо зможуть замістити 10-15% від імпорту, проте з урахуванням того, що проти Штатів теж введуть тарифи, очікувати зростання промислового випуску не варто.

Мита Трампа насправді не пов'язані з торговими бар'єрами проти США

Адміністрація Трампа нарешті розкрила формулу розрахунку своїх гучних "взаємних" тарифів, і це виявилася зовсім не та "взаємність", яку обіцяли. Замість відповіді на реальні торгові бар'єри, з якими стикаються американські експортери, нова формула просто бере торговий дефіцит країни зі США, ділить на її загальний експорт, а потім ще раз ділить навпіл.

Плакат, який Трамп гордо демонстрував у Рожевому саду, містив колонку з назвою "тарифи, що стягуються для США", але ці цифри просто вигадані. Вони не показують реальні тарифи інших країн, а є результатом маніпуляцій з цифрами торгового дефіциту. Це докорінно суперечить лютневому меморандуму самого Трампа, де він обіцяв "всеосяжний аналіз" усіх торгових бар'єрів.

Такий підхід непропорційно вдаряє по малих економіках з обмеженим експортом. Боснія отримала тариф 35%, хоча її весь експорт до США складає лише $163 млн, з яких найбільші категорії – боєприпаси, гумове взуття та матраци. Мадагаскар з тарифом 47% експортує до США загалом на суму $669 млн, переважно ваніль (на $143 млн) та одяг.

Багато країн, що розвиваються, просто не можуть дозволити собі імпортувати високотехнологічні та дорогі американські товари. Їхній профіцит у торгівлі зі США часто виникає не через торгові бар'єри, а через відсутність купівельної спроможності їхнього населення. Тобто, Мадагаскар експортує ваніль, але не може в обмін купувати літаки Боїнг чи програмне забезпечення Microsoft у тих самих обсягах. Проте нова формула ігнорує ці структурні відмінності економік.

Що стосується розвинених економік, то Японія, Південна Корея та ЄС потрапляють під високі мита через свою виробничу ефективність. Нова формула просто фіксує факт, що американці купують більше японських чи європейських товарів, ніж навпаки. Проте вона не враховує причини: чи справді там існують бар'єри для американських товарів, чи просто їхні виробники пропонують більш привабливу продукцію. Країни з високим рівнем продуктивності опиняються під більшими тарифами, навіть якщо їхні ринки відкриті для американського експорту.

Торговий представник США навіть не приховує цю підміну понять. У своїй заяві він прямо визнає, що розрахунок впливу "десятків тисяч тарифних, регулятивних, податкових та інших заходів" кожної країни був би "складним, якщо не неможливим". Тому вони пішли найпростішим шляхом – взяли дефіцит як "проксі" для всіх цих факторів.

Формула містить ще два параметри – еластичності імпортного попиту та цін, але їх значення встановлені так, що вони просто взаємно анулюються. У підсумку єдиним фактором, що визначає тарифну ставку, залишається торговий дефіцит.

Ця підміна "взаємності" на "зниження дефіциту" показує, що справжня мета адміністрації – не встановлення справедливих умов торгівлі, а просто скорочення імпорту, незалежно від того, наскільки чесними чи нечесними є торгові практики інших країн. Американські споживачі та бізнеси, які покладаються на імпортні компоненти, очевидно, заплатять за це високу ціну.

@OstanniyCapitalist

Republican primary 2028

От це цікава заява.

Взагалі світ по троху вчиться грати на політичній розділеності США, зокрема і тарифи калібрують так, щоб більше бити по червоним штатам.

Зараз би Урсулі виступити з заявою:

We are ready to cooperate with United States of America. All 50 of them.

🇪🇺 Події розвиваються карколомно і стрімко

Ярослав Божко, постійний гість наших подкастів. Та один з головних героїв 12 зірок долучиться до важливої дискусії. Ми будемо там і вас запрошуємо.

Поспілкуємося, посперечаємося.

А де Трамп?

Влучно спитали мене в коментарях.

Він от нещодавно знову казав, що розглядає варіанти щодо третього терміну, а той час як конституційний юрист Майк Джонсон ніяково віднєкувався на це питання.

Так от один з варіантів, який обговорюють: Джей Ді балотується як президент, Трамп як ВП і в перший день президентства вони міняються місцями.

Тарифи введено, тарифи скасовано. Ринки ростуть, ринки падають.

Що робити? Куди вкладати? В американську біржу? В європейську оборонку?

Найкраща інвестиція — ремонт бойового коня для медика 5 окремої важкої механізованої бригади.

Хочете, щоб згоріла Москва? Донатьте від 1000 грн. Хочете щоб зотлів Вашнгтон? 100 баксів мінімум!

Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/8NG8o5bzQ1

Карта:
4441 1111 2337 6307

Якщо ви не знаєте що подарувати Джей Ді Венсу на день народження (він, щоправда, аж в серпні), то у мене для вас є ідея.

У мене складалось враження, що Трамп хоче провести весь свій другий термін не покидаючи США, підкресливши масштаби America first.

Можливо хіба з особливими винятками. Або я помилявся, або Трамп бачить похорон папи особливим винятком.

Я не думаю, що Трамп відчував особливу симпатію чи повагу до Франциска. Але припускаю, що Білий дім хотів би бачити більш світоглядну близьку до себе людину на Святому Престолі. Тому і Трамп, і його міньйони проявляють увагу до ватиканських справ.

Відверто скажу, я дуже здивуюсь, якщо в адміністрації Трампа вистачить компетентності швидко розібратись в тонкощах справ у Вічному місті, щоб ефективно вплинути на конклав, що відбудеться вже невдовзі. Особливо враховуючи як багато папа Франциск зробив для того, щоб такі люди як Трамп, Венс чи інші «праві», «консерватори» мали на церкву якнайменше впливу.

В цій адміністрації «текучка кадрів» зовсім не така, як була в першій. Як влучно зауважили мої улюблені подкастери: це тому що у цієї адміністрації (на відміну від першої) є план дій. І невідкладна імплементація плану відклала кадрові непорозуміння. Днів на 100.

Припускаю, що зараз перетасовки почнуться, хоч і не так хаотично як 8 років тому.

Щодо Волца, то як ми говорили раніше, були індикатори, що він одна з перших кандидатур на вихід. Я б сказав, що другою міг би бути Рубіо, але припускаю що його політичні амбіції і вміння не крутитись під ногами у довірених осіб Трампа, дадуть йому протриматись довше.

Хто замінить Волца? Мені на думку наразі тільки Гренелл спадає. Мені здається він сидів в запасі саме для такої посади.

Новітній Кіссінджер?

От тільки іронічно, що Генрі, поєднуючи ці дві посади, був абсолютно ключовою фігурою в зовнішній політиці.

Рубіо — хоч на одній посаді, хоч на чотирьох — не впливає абсолютно ні на що.

Друзі, декілька разів я просив вас допомогти зі зборами для Ігоря і ви відгукувались.

Ігор помер. Будучи медиком на війні - пропустив через себе стільки бруду і болю, що людське серце не витримало.

Сьгодні я прошу про молитву за спокій його душі та про допомогу його рідним.

На допомогу родині:
5168745169830392 (наречена)

5167803297263498 (мати)

Поки я лінуюся писати навіть короткі замітки деякі світлі юні голови зважуються на грунтовні дослідження, як от це про еволюцію (і інволюцію?) мʼякою сили США. Раджу почитати і підписатись.

KINI — неурядовий аналітичний центр, що досліджує міжнародні відносини та внутрішню політику крізь призму національних інтересів України.

Оце так рівень думки. Довіреної особи Трампа (а не дурників на офіційних посадах).

ЄС — дисфункційне утворення. А от якби араби, іранці і Ізраїль обʼєднались оце було би так!

Я так розумію єдиний аргумент, що обгрунтовує цю тезу — запаси нафти. Ну це рівень.

Демократи продовжують сипатись. Але хтось встоїть?

Не те щоб демократи почали демонструвати ознаки організованого опору адміністрації Трампа, але так і не оговтавшись від виборів, вони зловили ще одну лавину проблем.

Друком вийшла книга (чи дві?) про реальний стан здоровʼя Байдена в останні роки президентства і під час кампанії. На фоні новин про виявлений у нього рак (з не втішними прогнозами) картина буде не гарна.

Джо був явно в поганій формі і це дуже очевидно намагались приховати. Звісно ж великою мірою це коштувало партії перемоги.

Це ставить під удар всіх членів його адміністрації, зокрема тих, у кого є політичні амбіції. Піт Бутвджедж змушений виправдовуватись чому саме він не знав про стан Байдена. Піт робить багато зусиль, організовуючи зустрічі в таунхоли, щоб ці події не зруйнували його карʼєру.

Тим часом в партії загалом не вщухають дискусії — куди рухатись?

Берні і АОС зробили, як на мене, вражаючий тур Америкою — блакитними і червоними штатами. Критикуючи систему, що породила олігархію. Не стримуючи слів ні що до однієї, ні щодо іншої партії. Якщо є щось схоже на серйозний рух — це надто старий Берні і надто молода (а ще надто не біла і надто не чоловічна) Александрія. Попри їхні зусилля — їхні вразливі сторони лишаються очевидними).

Проте більш поміркована сторона партії не може запропонувати нічого іншого. Критикують Берні за те що все що він робить — це агітує і так загітованих політичних активістів (може й так, але я не впевнений).

Вони визнають, що потрібні нові підходи, нові комунікації, нові гасла і нові люди, але це все теоретичні абстракції з їхніх вуст.

Тому я все ж притримуюсь своєї думки, що майбутнє демпартії десь значно лівіше від політичного центру і тієї партійної еліти, що так успішно контролювала партію, але не впоралась з президентом і виборцями.