Якщо це дійсно відбудеться, тоді у республіканців великі проблеми.

З відставкою Грін у них залишиться тільки 218 місць. Будуть ще довибори в Теннессі у грудні, але там досить хитка ситуація, демократи можуть забрати це місце собі.

У випадку відставки 1-2 конгресменів, ніхто не буде мати більшості у Палаті представників. Зрозуміло що будуть довибори, але це може зайняти місяці. До прикладу, демократ Сильвестр Тернер помер у березні цього року, а заміну йому оберуть тільки 31 січня 2026 року.

Ще питання які республіканці підуть у відставку? Якщо помірковані з спірних округів, тоді Хакім Джеффріс може стати спікером ще у 2026 році.

Республіканці ризикують здобути унікальне досягнення, втрати більшість без виборів.

Рубіо вносить у дипломатичний процес якийсь порядок і передбачуваність.

Якщо лишити за дужками мою оцінку Рубіо в його «принциповості» і емоційність цієї справи, тісно повʼязаної з нашою долею, мені цікаво, як його софтскіли і загальна компетенція зіграють на його політичну карʼєру.

В поточній ситуації його роль — в самому серці адміністрації, імплементуючи Трампівське бачення, раціоналізуючи і підвищуючи ефективність тих процесів, які інакше просто б загрузли в цьому складному світі…все це плюс чи мінус для президентських перспектив Марко?

Буде цікаво подивитись як цей вуж крутитиметься в наступні 2-6-10 років.

Для збереження нервової системи і загалом для адекватного розуміння подій пропоную всім підписникам сприймати візит Віткоффа до Путіна і всі подальші події як епізод з сіткому. Обовʼязково з закадровим сміхом.

Це freedom loving American, який користується другою поправкою, виступаючи проти тиранії федерального уряду в дусі отців-засновників, чи ні?

Боротьба цієї трійки за номінацію набирає обертів. Перший на вихід - Геґсет?

Венс - очевидний спадкоємець. А в політиці часто буває, що очевидний спадкоємець - найбільш вразливий. Джей Ді намагається балансувати між лояльністю до Трампа і підіграванням МАГА-базі, з якою у Трампа відбувається певний розкол.

Рубіо запахав свої принципи подалі і вирішив братись за будь-яку роботу, яку дасть йому президент. Така відданість владі (та прагненню її отримати), загальна компетентність і, ймовірно, прихильність голови адміністрації Сьюзі Вайлз, суттєво підвищили його роль в адміністрації і потенційні шанси.

Геґсет найтупіший з цієї трійці. Це його слабкість, але також джерело специфічної харизми, яку неймовірно любить американський виборець. Що робить його небезпечним в очах політичних конкурентів. І навіть нарциса-Трампа, який не любить, коли когось виборець любить більше за нього. Венс з його обцесією влади і продуманим кожним кроком в стратегії завоювання прихильності виборця не викликає у Трампа тривоги. А от щиро-дебільна харизма міністра оборони змушує його почуватись не певно.

Тому стілець під Геґсетом захистався. На початку вересню, під час одного з перших ударів США по “наркоторгівцям” на венесуельських човнах міністр оборони віддав наказ “убити всіх”. Післ япершого удару двоє “наркоторгівців” були помічені живими у спробі врятувати життя тримаючись за уламки човна. Були добиті другим ударом на виконання наказу міністра.

Це очевидний військовий злочин, про що говорять зараз і в Палаті, і в Сенаті. Зокрема, і республіканців. І навіть Трамп, замість того щоб у звичній собі манері заявити про fake news і похвалити блискучі дії збройних сил, заявив що треба розбиратись. І що йому не подобається другий удар.

Цікаво, що в разі якщо Геґсета цей скандал таки потопить, то заміснить його на посаді скоріше за все уже добре відомий нам за останній час Деніел Дрісколл. А чий він друг? А він дург Венса.

Шах і мат, Геґсет.

Лишається двоє (але це не точно).

Тут трохи деталей про скандал з Геґсетом.

Не можу не сказати про це. Але паралельно з тим як Марко Рубіо переймає погляди Трампа, у нього на обличчі проявляються трампівські барви автозасмаги.

А ви помітили як змінилась позиція американців щодо заморожених російських активів?

Ще нещодавно вони були «яструбами» у цьому питанні, наполягаючи щоб Європа використовувала ці кошти в повному обсязі.

Тепер уже американці прямо чи не прямо створюють тиск на Бельгію, щоб активи не чіпали. Німці ж тепер в авангарді думки про повну конфіскацію.

Думаю в обох випадках у Вашингтоні розраховували на те що ці гроші врешті опиняться в США. Наприклад, через купівлю американської зброї європейцями. Тепер, ймовірно, блискучі переговорники Віткофф-Кушнер домовляються з росіянами про використання цих коштів, а отже треба щоб вони дочекались договорнячка в Бельгії недоторканими.

Що ж, побажаємо Мерцу і Урсулі успішної окупації Бельгії вдалих переговорів в Брюсселі.

Стратегія Національної безпеки США.

Strategy without being strategic.

Дякую, пане канцлер, що публічно озвучили мою теорію.

Про американську стратегію і європейський суверенітет.

Пробачте, що виходжу за межі тематики каналу, але це цікаво.

Починаючи з мюнхенської промови Венса майже рік тому, протистояння США і ЄС стає все більш чітко формалізованим.

Опублікована стратегія національної безпеки США стала черговим доказом цього, але головне політичне питання-індикатор цієі теми стали заморожені активи РФ і їх надання Україні.

Ще раз: питання надання російських активів в Європі в якості допомоги Україні стало полем конфлікту між країнами ЄС та США. І, за великим рахунком, показником спроможності Європи вести суверенну політику.

Зараз, безумовно, момент істини. Не для України, а радше для європейців. Україна знаходиться в стані, де варіант лише один. А ось європейці дійсно перед вибором. Зараз вони і роблять свій основний вибір в цьому десятилітті.

Варіантів два. Або вони хочуть «бути гравцем» і не сильно хочуть бути столом об який дитина Ілона Маска витиратиме козявки в Білому домі, або спускають на гальмах», «грошей нема», «ми боїмось виборів і що нам виборець скаже через здорожчання моркви на півтора євро за кіло». Або «ми боїмось що скаже Орбан», або ризикувати і грати власну політику.

Ця власна політика не сподобається багатьом. Це будуть штрафи, арешти, спецконфіскації російських коштів, ризиковані кроки і підготовка до справжньої війни. Не в Україні, а у них. На них звісно ж проллється увесь той град лайна, несхвалення і критики. Зрада демократії, жорсткість, кровожерливість, ще шось.

Тут немає третього. Або Європа сильна і самостійна, або ніяка. Така, як є нині - не виживе. Лише «вогонь з усіх стволів» по внутрішньому ворогу, вогонь по штабам, викручені руки і арешти, «обшуки» у нелояльних політ організацій, що працюють на РФ, КНР або США. І багато-багато непопулярних кроків в напрямку консолідації системи. Що ближче ймовірність війни з РФ (що суттєво зростає з виходом США з Європи), то менш реальною є ставка «зберегти нинішню тиху гавань».

Або це, або доведеться хавати те, що спустять згори старші гравці, які значно раніше доклали зусиль, аби консолідувати свої системи.

Тільки почало здаватись, що Рубіо знайшов своє місце в ієрархії прийняття рішень.

Аж раптом опублікували стратегію нацбезпеки, де, судячи з усього, він — держсекретар і радник з нацбезпеки — не зробив свого інтелектуального внеску майже зовсім.

Очевидно, він все ще може розставляти акценти в рамках стратегій, визначених іншими гравцями (regime change у Венесуелі як спроба здійснення особистої вендети сина втікачів від латиноамериканського комунізму в межах загальної політики щодо західної півкулі). Але місця для свого глобального бачення чи яструбиноі позиції щодо Китаю (мовчу вже про Росію) там не знайшлось.

Але це не значить, що Рубіо зовсім не має повноважень.

Поки ми спостерігаємо як розгортається нове протистояння між США та ЄС Європа нагадує чому вона настільки незручна для союзників з іншого боку Атлантики.

Втрати мільйонів доларів мотивують Маска перейматись суверенітетом національних держав Європи.

Проте мільйони європейців горді делегувати свій суверенітет задля кращої долі континенту.

За суверенну Європу!

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Десятиліття Pax Americana завершено для нас у Європі і, зокрема, у Німеччині. Його більше не існує в тій формі, в якій ми його знали

– Канцлер Фрідріх Мерц


Хочете знати що далі?

🇪🇺 Підписуйтесь на 12 зірок

От, власне, і момент, коли ЄС має дати відповідь на досить відверте бачення Америкою Європи.

Сполучені Штати хочуть бачити Європу залежною і роз'єднаною. І, відверто кажучи, цього досягти не так вже й важко.

Тиск на європейські столиці щодо долі заморожених активів - яскраве свідчення.

Трамп призначив спецпредставника в Гренландії. Ним став губернатор Луїзіани Джеф Лендрі.

Зрозуміли? Губернатор Луїзіани. Спецпредставником в Гренландії.

Все частіше звучать розмови про кандидатів-республіканців у 2028.

Я б умовно розділив кандидатів на декілька кластерів, які частково перетинаються.

🏛️Першу група, очевидно — команда Трампа. Це перш за все Венс, Рубіо і Геґсет. Але там теоретично можуть бути і екзотичніші опції як, наприклад, хтось з родини чи, скажімо, Еліс Стефанія. Власне тут буде боротьба за підтримку від президента.

⛑️Друга умовна група — радикальні МАГА (чи America First). Тут також зоопарк суттєвий, хоча очевидних кандидатів нема. Вистачить у Марджері Тейлор-Грін чи Такера Карлсона амбіцій і навіженості на цей крок? До слова, хтось з лузерів першого кластерах може очолити цей.

🦖Третя група — це, прости Господи, класичні консерватори. Вже писав про те що вічний невдаха Тед Круз хоче спробувати себе в цьому. Але невдах на цьому фланзі вдосталь. Наврядчи Пенс захоче знову, але чому б і ні? Потенційно в цю категорію може спробувати вписатись Рон Десантіс.

🦕Четверта категорія — помірковані республіканці. Їх важко відрізнити від попередньої категорії і можливо їх всіх варто згрупувати в одну групу динозаврів. Але тут вилізе і Нікі Гейлі, і Помпео, і можливо навіть Кріс Крісті. Ну а також Рубіо, якщо програє боротьбу в вищій лізі і захоче ризикнути. Але як я писав раніше, на мою думку Марко скоріше захоче перечекати.

Зустрічайте сіквел кримінальної комедії «Карти, гроші, два стволи костюм».

Нема сил аналізувати, як Путін переконав чергового пенсіонера з Флориди у злочинах київського режиму.

Натомість хотів занотувати бачення світу американської адміністрації, як я її розумію зараз.

Трамп і Білий дім вірять у сфери впливу. В їхньому баченні Китаю належить Азія, Штатам належать Америки і країни західної Європи — саме так, окремі країни. Які мають бути озброєні американською зброєю, на яку витратять 5% ВВП і не обʼєднані в жодну континентальну структуру.

Росії цілком може належати східна Європа на думку американців.

Але є декілька нюансів.

По-перше, Китаю ця ідея не цікава. Вони цілком пройнялись духом глобалізму і не бачать свої інтереси обмеженими Азією. Та ж Південна та Центральна Америка — в їхній сфері інтересів.

Але і без Китаю не все так просто з проекцією впливу Вашингтону на свою півкулю. Зокрема, знову привертає до себе увагу питання Гренландії. І тут про нього раджу почитати детальніше.