Ви ж розумієте, що коли Волц, намагаючись відмовити Зеленського від зустрічі з Трампом, говорив «Ваші стосунки не на тому рівні» він мав на увазі: «Ви не готові до того рівня неадекватності, який панує в Білому домі».

І от ці проблиски здорового глузду, які ми можемо чути від Рубіо чи Волца за підсумками зустрічі в Саудівській Аравії — це неймовірний шпагат, який ці двоє виконують, щоб виправдати своє існування в цьому царстві абсурду.

Я не здивуюсь, якщо домовленості врешті зруйнує не принципова позиція України чи зухвальство Путіна, а тупий твіт Трампа чи коментар Венса.

Думаю от з ким можна порівняти Венса з-поміж інших віце-президентів.

І ніхто не спадає на думку.

Історично ВП — це містер ніхто. Навіть на засідання кабінету не кликали. Сиди чекай поки президент помре і час від часу заходь в Сенат.

Були винятки. І останнім часом чимало.

Чейні приймав багато важливих рішень в адміністрації Буша. Але він був скоріше сірим кардиналом. Не найпублічніша персона. Але дуже впливова.

Байден грав вагому роль у Обами. Був досвідченою противагою молодості Обами.

Буш-старший був важливою людиною. Серйозна противага несерйозності Рейгана.

А от у Буша-старшого віце-президентом був молодий Ден Квейл. Мав продемонструвати спадковість поколінь, бути молодою кровʼю досвідченої адміністрації. Але запамʼятався тільки тим, що він «не Кенеді» і тим що не знав як пишеться слово «картопля».

Венс — це щось унікальне. Він знайшов свою нішу поруч з немолодим Трампом. Він бере на себе ініціативу, публічно коментує президентські справи і Трампу це довподоби. Трамп дає йому простір. Це дійсно схоже на операцію «наступник».

Венс у Трампа — це те чим Камала мала бути у Байдена. Але Камала дійсно виявилась просто DEI hire.

Це все, звісно, ніяк не применшує того факту, що Венс неймовірно огидна особа.

🇪🇺 Єврокомісія оголосила початок тарифної війни зі США

З сьогоднішнього ранку Сполучені Штати ввели в дію мита в розмірі 25% на імпорт сталі та алюмінію з ЄС.

Заходи США, запроваджені 12 березня, складаються з трьох ключових елементів:

🏷️ Відновлення введених у червні 2018 року тарифів на сталеву та алюмінієву продукцію.

🏷️ Підвищення мит на алюміній з початкових 10% до 25%.

🏷️ Поширення мит на інші товари (cталеві та алюмінієві вироби, такі як побутові вироби, наприклад, кухонний посуд або віконні рами. Продукція, яка лише частково виготовлена зі сталі або алюмінію, наприклад, машини, спортивне обладнання, певні електроприлади або меблі). Крім того, до 12 травня 2025 року Міністр торгівлі США запровадить систему, відповідно до якої США продовжуватимуть розширювати перелік продукції зі сталі та похідних алюмінію, що підлягає обкладенню додатковим митом у розмірі до 25%.

Сумарно мита США введені на товари вартістю 28 мільярдів доларів США.

Ми відповідаємо контрзаходами на суму 26 мільярдів євро

– заявила Урсула фон дер Ляєн

Єврокомісія вводить в дію два інструменти «відплати» за америанські мита:

Так з квітня автоматично відновлюються призупинені контрзаходи, запроваджені у 2018 та 2020 роках проти США, які стосуються американських товарів на суму 4,5 мільярда євро. Ці контрзаходи є відповіддю на економічну шкоду, завдану експорту сталі та алюмінію з ЄС на суму 8 мільярдів євро (серед них мотоцикли Harley-Davidson, бурбон і джинси, гральні карти).

А з середини квітня, за умови схвалення країнами-членами ЄС, вона запровадить додаткові контрзаходи на суму понад 18 мільярдів євро у відповідь на нові американські тарифи. Для цього Єврокомісія опублікувала перелік на 99 сторінках товарів на які пропонується ввести мита.



🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Ґевін Ньюсом рухається праворуч, Марк Келлі рухається ліворуч?

Поки Демократи як партія намагаються зібратись і вирішити як їм бути далі, окремі демократи-політики, схоже, вже на шляху до свого політичного майбутнього.

Губернатор Каліфорнії Ґевін Ньюсом, якому на посаді лишилось 2 роки, робить впевнені кроки, щоб охопити політичний центр. Для цього наводить мости з правим флангом.

Він з перших днів після інавгурації протягнув руку президенту. Більш того — не полінувався чекати на Трампа хвилин 40 перед літаком, коли той прилетів до Каліфорнії. Трамп не хотів бачитись з губернатором, тому сидів в air force one в надії на те що Ньюсом піде. Але Ґевін був налаштований рішуче і Трамп був змушений чемно потиснути руку Ньюсому.

Але це не все. Губернатор запустив власний подкаст. І кого він туди запросив? Стіва Беннона!

Там таки висловив підтримку ініціативі заборонити участь трансгендерів в жіночому спорті. Цілком логічна і зрозуміла теза. Але в його випадку — політична заява.

Я особисто дуже сумніваюсь, що ці загравання допоможуть Ньюсому в 2028. Але я відомий своїм пророчим талантом і потужною аналітикою, тому все у нього може скластись.

Але мені цікавіший інший персонаж. Сенатор Марк Келлі (той самий герой-астронавт з Арізони, якого розглядали кандидатом на віце-президента у Камали) попав під удар критики Ілона Маска.

Той назвав Келлі зрадником за візит до України. А критика від Маска — це непоганий буст для будь-якого опозиційного політика. Келлі цим користається. Відповів на критику, просуваючи тезу про те, що мільярдери Трамп і Маск руйнують країну на догоду своїм олігархічним інтересам.

А ще відмовився від своєї тесли на користь Шевроле. Каже, що підтримує американське і залюбки своїм вибором підтримує підприємство, на якому американські робітники обʼєднані в профспілки.

Келлі розглядали хорошим кандидатом в пару до Камали за його центризм. Зокрема в питанні кордону.

І мені здається його загравання з традиційно лівою риторикою (робітничою, антиолігархічною і в міру протекціоністською, а не воук-ліберальною) — це нагода очолити ліво-популістську хвилю антимасківських настроїв. Перспективніше ніж спроби Ньюсома показати комусь, що не такий вже він і ліберал.

От тут я вірю Трампу.

Не в тому що він "great student of history", звісно.

А в тому, що він

1. Не хоче, щоб Росія і Китай дружили без нього.

2. Хоче дружити з Росією і Китаєм.

3. Хоче дружити з Китаєм на більш вигідних умовах в питанні торгівельного дефіциту.

Тобто збалансувати стосунки "трьох великих держав", щоб зробити їх, так би мовити, рівновіддаленими і рівнонаближеними. І на такій балансуючій-транзакційній основі збудувати значно простіший (а не всі оці ваші rules based global order) і значно справедливіший (США більше не платитиме за весь світ задля незрозумілих переваг його стабільності і лояльності до Вашингтону) світовий устрій. G3.

Пане президенте, Трамп вʼїхав в Білий дім вдруге. Вони закривають Мінстерство освіти.

Іронічну ситуацію підмітила Кеті Кей:

Ліберали в Європі і Америці підтримують переозброєння Німеччини, в той час як МАГА-консерватори купляють електрокари.

Які часи…

Погляньте це відео зустрічі Берні Сандерса з виборцями.

Якщо Демпартія зможе повернутись до влади, то тільки з таким посилом.

There is no excuse!

Це ж геніальне гасло для кампанії.

Кампанії народного терору проти класу експлуататорів.

Трохи розкрию думку.

Я не думаю що в найближчі десятиліття-два в Америці можливе повернення до якоїсь Клінтонівсько-Бушівської глобалізованої нормальності.

Революція сталась, розворот від повоєнного світового устрою — очевидний. America First — безвідносно адекватності гасла — це дійсність.

Тому я не бачу варіанту, коли якийсь поміркований норміс виграє вибори щоб повернути все як було.

На мою скромну думку єдиний шанс Демократів — осідлати цю хвилю, а не гасити її.

Так, протекціонізм, так, до певної міри, ізоляціонізм, але це має працювати на звичайного Джо, а не на техбро-сі-і-о.

Ріж доходи багатих, розподіляй прибутки, забезпечуй гідне життя простого робітничого люду.

От це може спрацювати. А центристсько-поміркована риторика, яку не можливо артикулювати, щоб вона здавалась виборцю чимось конкретним — це шлях в нікуди.

Як ви всі вже знаєте Волц випадково (чи «випадково») додав журналіста в чатік, де вони планували удари по єменським хусітам.

Найкраще цю новину прокоментувала Гіларі.

Знаєте що цікаво в цій бесіді в чатіку?

Окрім, звісно, абсолютно профанного ставлення до питань безпеки і захисту інформації.

Сама природа стосунків і роботи в адміністрації.

Отже: Трамп сказав що хоче ударів по хуситам. При тому, наскільки я розумію з переписки і з того що я про неї чув, він не ставить конкретних задач, не пояснює цілі.

Хлопці збирають чат і вирішують — по чому бити і як це пояснити людям?

Я дуже сумніваюсь, що цей випадок виключення і всі інші напрями роботи адміністрації (зокрема тарифна політика) — це щось інше крім як спроба імплементувати написані капсом пости Трампа в соц мережах.

Це пекло для виконавців, це нестабільність для США і світу. І це широчезне поле для діяльності для всіх зовнішніх зацікавлених осіб. Зацікавлених в деструктивних діях, звісно. Для конструктивної політики потрібне вміння концентрувати увагу більше ніж на 7 секунд.

До слова, Берні зараз їздить туром разом з АОС. Вони на вихідних зібрали 15 тисяч в Аризоні і 34 тисячі в Колорадо.

І як ви розумієте, вони людям розказують не про гендери-трансгендери, а про тріумф олігархії і загрози американському робочому класу.

Ні Берні, ні АОС (поки що) не виглядають вдалим вибором в 2028, але до 2028 буде ще 2026. І якщо ліві хочуть захопити ініціативу потрібно гучно заявити про себе на мідтермах.

АОС не пощастило, що лідеру демократів в Сенаті Чаку Шумеру переобиратись в 2028, а не в 2026. Бо зараз дуже багато незадоволених лідерством Чака і якби АОС вибила його в праймеріз і зайняла його місце в Сенаті від Нью-Йорку це було б саме тією перемогою, яка лівим потрібна, щоб заявити про себе.

Так чи інакше, але хоча б є за чим спостерігати з того флангу.

Ніокли б не подумав, що буду з цікавістю спотерігати за цими двома.

А тим часом Білий дім відкликав кандидатуру Стефанік.

Виявлось Палата - не нескінченний ресурс республіканських кадрів і перевибори на місце Стефанік створювали надто великі ризики Республіканській більшості. При тому що її округ дуже "червоний" і шансів у Демократів майже не було.

Просто Республіканці не можуть собі дозволити цей процес, бо поки він триватиме у них буде на одного конгресмена менше.

Війна Трампа проти юридичних компаній.

В той час політичної опозиції майже нема, всі надії опоненти Білого дому покладають на судову гілку влади.

Але і в Білому домі це розуміють. Проте, щоб суд прийняв якесь рішення потрібно, щоб хтось подав позов. А без серйозного юридичного супроводу судитись з урядом не легко.

Трамп щось тямить в судовій тяганині. Тому цілеспрямовано атакує великі юридичні фірми. Через президентські укази обмежує їхній доступ до інформації та урядових установ, що логістично робить неможливою роботу цих компаній над серйозними справами і великою мірою руйнує весь бізнес.

Якісь контори намагаються з цим боротись, хтось навпаки — превентивно здається і задобрює Білий дім.

Так чи інакше, це ще один серйозний удар по усталеним американським інституціям і крок в сторону консолідації необмеженої влади президента.

Вибори 1 квітня. Вісконсин і Флорида.

У Вісконсині вибори до Верховного суду штату. Вибори судді, як на мене, дуже дивна практика, але…наразі більшість в верховному суді у лібералів, але одна ліберальна суддя іде на пенсію, а друга (Сьюзан Кравфорд) оце переобирається завтра. Проти неї консервативний суддя Бред Шимел.

Чому це взагалі важливо? Суд невдовзі має розглянути декілька важливих справ, серед яких повʼязані з абортами, виборчими правами і що найважливіше — зі змінами меж округів Конгресу, що безпосередньо може вплинути на більшість в Палаті.

Маск написав, що від цих виборів залежить майбутнє західної цивілізації. Але якщо майбутнє цивілізації залежить від ідеологічних вподобань політично активних громадян якогось штату на середньому заході, то може ну її таку цивілізацію?…

Так чи інакше результати цих виборів мають значення. І крім іншого будуть черговим тестом впливу Ілона на політику. Бо він знову взявся виписувати мільйонні чеки в спробах підкупу мотивації виборців.

Також відбудуться вибори у 1 і 6 округах Конгресу у Флориді, щоб заповнити вакантні місця Майка Волца і Мета Ґейтса.

В обох округах Трамп переміг 30+ %, тому проблем ніхто не очікував, але демократи вкинули чимало грошей в ці кампанії і за опитуваннями (публічними і не публічними) перебувають в межах похибки від перемоги.

Нагадаю, у Республіканців в Палаті зараз більшість 218-213 при чотирьох вакантних місцях. Тому можна уявити як Майк Джонсон нервується через ці довибори. І стає очевидним чому Білий дім відкликав кандидатуру Еліс Стефанік.

Навіть якщо республіканці виграють обидва округи (а ймовірно це і станеться) — невпевнені результати в штаті Трампа дають демократам можливості і надії на успіхи в 2026.

З моменту заснування сучасного економічного порядку, Сполучені Штати перебували в його центрі. Це надавало їм неймовірні конкуренті переваги, особливо в питаннях можливості проведення фіскальної політики. Економіка у них завжди зростала швидше, кризи переживалися простіше. Інша справа, що американська політична система вирішила конвертувати ці переваги у статки Безоса, Маска та інших олігархів це вже інше питання. Проте, славнозвісна американська конкурентність і збережені (на фоні інших розвинених країн) темпи економічного зростання родом з того факту, що Сполучені Штати були завжди в центрі світової економіки, навіть коли їх відносна доля у ній скоротилася.

Сьогодні положенню Сполучених Штатів було нанесено непоправного удару. Навіть якщо в 2028 оберуть антитарифного президента, ніхто ніколи не буде всерйоз сприймати їх як лідера світової економіки, тому що за ці 4 роки, світова економіка і далі існуватиме. Переживе кризу, перебудує ланцюги постачання і почне відновлення.

Звісно ж, якесь виробництво у Штати повернеться. Але через те, що вартість виробництва зросте, а кількість факторів виробництва від тарифів не збільшується, очікувати великого зростання не має сенсу. Повезе, якщо зможуть замістити 10-15% від імпорту, проте з урахуванням того, що проти Штатів теж введуть тарифи, очікувати зростання промислового випуску не варто.

Мита Трампа насправді не пов'язані з торговими бар'єрами проти США

Адміністрація Трампа нарешті розкрила формулу розрахунку своїх гучних "взаємних" тарифів, і це виявилася зовсім не та "взаємність", яку обіцяли. Замість відповіді на реальні торгові бар'єри, з якими стикаються американські експортери, нова формула просто бере торговий дефіцит країни зі США, ділить на її загальний експорт, а потім ще раз ділить навпіл.

Плакат, який Трамп гордо демонстрував у Рожевому саду, містив колонку з назвою "тарифи, що стягуються для США", але ці цифри просто вигадані. Вони не показують реальні тарифи інших країн, а є результатом маніпуляцій з цифрами торгового дефіциту. Це докорінно суперечить лютневому меморандуму самого Трампа, де він обіцяв "всеосяжний аналіз" усіх торгових бар'єрів.

Такий підхід непропорційно вдаряє по малих економіках з обмеженим експортом. Боснія отримала тариф 35%, хоча її весь експорт до США складає лише $163 млн, з яких найбільші категорії – боєприпаси, гумове взуття та матраци. Мадагаскар з тарифом 47% експортує до США загалом на суму $669 млн, переважно ваніль (на $143 млн) та одяг.

Багато країн, що розвиваються, просто не можуть дозволити собі імпортувати високотехнологічні та дорогі американські товари. Їхній профіцит у торгівлі зі США часто виникає не через торгові бар'єри, а через відсутність купівельної спроможності їхнього населення. Тобто, Мадагаскар експортує ваніль, але не може в обмін купувати літаки Боїнг чи програмне забезпечення Microsoft у тих самих обсягах. Проте нова формула ігнорує ці структурні відмінності економік.

Що стосується розвинених економік, то Японія, Південна Корея та ЄС потрапляють під високі мита через свою виробничу ефективність. Нова формула просто фіксує факт, що американці купують більше японських чи європейських товарів, ніж навпаки. Проте вона не враховує причини: чи справді там існують бар'єри для американських товарів, чи просто їхні виробники пропонують більш привабливу продукцію. Країни з високим рівнем продуктивності опиняються під більшими тарифами, навіть якщо їхні ринки відкриті для американського експорту.

Торговий представник США навіть не приховує цю підміну понять. У своїй заяві він прямо визнає, що розрахунок впливу "десятків тисяч тарифних, регулятивних, податкових та інших заходів" кожної країни був би "складним, якщо не неможливим". Тому вони пішли найпростішим шляхом – взяли дефіцит як "проксі" для всіх цих факторів.

Формула містить ще два параметри – еластичності імпортного попиту та цін, але їх значення встановлені так, що вони просто взаємно анулюються. У підсумку єдиним фактором, що визначає тарифну ставку, залишається торговий дефіцит.

Ця підміна "взаємності" на "зниження дефіциту" показує, що справжня мета адміністрації – не встановлення справедливих умов торгівлі, а просто скорочення імпорту, незалежно від того, наскільки чесними чи нечесними є торгові практики інших країн. Американські споживачі та бізнеси, які покладаються на імпортні компоненти, очевидно, заплатять за це високу ціну.

@OstanniyCapitalist

Republican primary 2028

От це цікава заява.

Взагалі світ по троху вчиться грати на політичній розділеності США, зокрема і тарифи калібрують так, щоб більше бити по червоним штатам.

Зараз би Урсулі виступити з заявою:

We are ready to cooperate with United States of America. All 50 of them.

🇪🇺 Події розвиваються карколомно і стрімко

Ярослав Божко, постійний гість наших подкастів. Та один з головних героїв 12 зірок долучиться до важливої дискусії. Ми будемо там і вас запрошуємо.

Поспілкуємося, посперечаємося.