І от в цьому контексті:

Трамп дав команду Венсу принизити Зеленського. Для чого? Для того щоб укласти вигідну угоду?

Чи для того щоб було на кого собак повісити за провал?

Великі друзі України і американські яструби Грем і Рубіо в захваті від того як героїчно президент Трамп і віце-президент Венс відстояли інтереси Америки перед зухвалим агресором Зеленським! 💪

Пригадую під час республіканських дебатів Десантіса спитали чи готовий він використати американські війська в Мексиці щоб вирішити проблему на кордоні. Він тоді без найменшої паузи сказав «так!».

Мене це дуже вразило. Бо для нього важливіше було не засумніватись, щоб потім в кліпах Фокс Ньюз виглядати добре, ніж дати зважену відповідь з точки зору міжнародного права.

Інсайди про Хегсета і його готовність розпочати військові дії в Мексиці мене вже дивують найменше.

Особливо враховуючи, що Трамп щотижня повторює тезу про бажання анексувати Канаду.

Цього тижня спливає 30 днів, на які Трамп відклав тарифи для Мексики і Канади. І він згадав, що погроза їх ввести все ще в силі.

Сила Америки в тому, що океани захищають її зі сходу та заходу. Проте не можна недооцінювати могутній потяг США до саморуйнації. То чому б не почати forever wars на півночі і півдні?…

А що може бути більш кращим початком forever wars ніж обмежені військові дії (спеціальна військова операція) проти наркокартелів в прикордонні?

Незрозумілі цілі, чудове середовище для партизанщини і загалом дуже політичний образ всього цього?

Заходиш, отримуєш перші жертви, нарощуєш контингент, налаштовуєш проти себе мексиканське населення (по обидва боки кордону). Ірак вдома.

Багато Кріса Мерфі в етері.

Цей сенатор, нагадаю, один з авторів двопартійної угоди по кордону, яку за наказом Трампа провалили республіканці вічність тому (це було минулого року?…).

Намагається зробити з ганьби в Білому домі політичний аргумент для американців, яких зовнішня політика зазвичай обходить не сильно. І от конкретно в цій тезі робить проекцію зовнішньої політики на внутрішню, пояснюючи звʼязок між дружбою з Путіним і побудовою олігархічного режиму в Штатах.

Не знаю чи пробʼє це свідомість рядового Джо, але запишемо олівцем.

Добре, що серед сенаторів-республіканців є впливові і принципові політики, які не дають республіканській адміністрації уникнути однозначної оцінки Путіна як диктатора, воєнного злочинця і загрози цивілізованому людству.

Імʼя цьому сенатору — Марко Рубіо.

Щоправда це Марко Рубіо 8 років тому. Щось здається змінилося.

Тут преса повідомляє, що Річард Гренелл веде переговори щодо відновлення роботи Північного потоку.

Нагадаю Гренелл — спецпредставник Трампа по «рішанію вапросіков», колишній посол Трампа в Німеччині. Як про нього казали — «базований» дипломат. А базованість полягала в тому, що сварив німців на Північний потік.

А ще нагадаю, що Гренелл «рішає вапросікі» і чекає поки Волц чи Рубіо за покликом совісті чи президентського гніву полишать посаду, щоб нарешті зайняти посаду відповідну амбіціям.

Деякі українські праві кажуть, що причина нелюбові Трампа-Венса до України — занадто ліберальна державна політика в Україні щодо ЛГБТ, занадто значне залучення тут Демократичної партії, занадто багато ГОшок, які просували фемінізм і толерантність, і які виставляли Україну напоказ як занадто прогресивну і зовсім не християнську і консервативну.

Проте якщо почитати того ж таки Кьортіса Ярвіна (під впливом якого знаходиться Венс), то ніякий лібералізм в Україні не грає ролі.

Ярвін критикує не тільки ліберальний націоналізм, а й більш радикальний і правий Blut und Boden ("земля і кров", мається на увазі етнічний) націоналізм як примітивний і конфліктний.
Його лайт-версія, лінгістичний націоналізм, також критикується.

Хто довгий час особисто спілкувався з американцями міг помітити, що навіть не дуже політизовані американці дивлять на Європу зверху вниз, називаючи європейські суспільства "tribal" через цю концентрацію на етнічності — імпліцитно маючи на увазі, що їх суспільство переступило через примітивний розподіл людей по етнічності.
Це, звісно, дуже простий погляд, який не враховує природу винекнення американської нації (яка вся складається з емігрантів), а також те, що в американців все ж є розподіли людей в голові на категорії, які їм замінили етнічні розподіли — в першу чергу расовий розподіл, в другу — релігійний (в США все ще дуже важливо чи людина католик яи протестант, а якщо протестант — то який, в той час як протестантсько-католицькі німці приділяють цьому куди менше уваги).
Це потрібно тримати в голові, коли спілкуєшся з американцями на політичні теми.

Повернемось до Ярвіна. Із чисто американською простотою Ярвін каже, що всі слов'яни одинакові ззовні (згадуємо, що для американців важливо лише те, чи ти білий), тому для розрізнення один одного використовується примітивний лінгвістичний націоналізм.

Одним словом все те, що дороге для 80% українських правих — українське етнічне походження та українська мова — не грає для Ярвіна жодної ролі.
Хоч депортуйте всіх неукраїнців на Мадагаскар і змусьте щебетати тих хто залишиться Солов'їною — тільки підтвердите, що ви дурачки.

В той же час рф бачиться неореакціонерами ледве не як ідеальний проект недемократичної імперії, який балансує інтереси багатьох етнічних і мовних груп і керується технократами.

Як сподобатись американським неореакціонерам-постлібералам, що зараз засіли в Білому Домі, особливо зважаючи на те, що противник у нас рф?
Якось переконати, що ми — це міні-імперія і у нас насправді ніяка не демократія, я просвітлена диктатура, якою керує освічений лідер шляхом акламації.

Ставлення до ЛБГТ і фемінізму, толерантність до інших націй тут лище третьорядні фактори.

Зарано займатись аналітикою і намагатись передбачити майбутнє.

Світ непевний і непередбачуваний. Чи нам про це не знати?

Але поки світовий «гегемон» хибить, а світові шакали протирають руки, Європа каже: “Intensifie le bourrinage!”

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

За всіма скандалами якось пропустив кумедне.

На тій зустрічі в минулу пʼятницю (яка здається була років 5 тому) Трамп повторював слова про угоду щодо raw earth.

Всі зробили вигляд що він мав на увазі rare-earth minerals. Але він вперто повторював raw earth.

Тобто він хоче українську сиру землю. Чорнозем ешелонами.

Президентство Трампа так часто набуває анекдотичних форм, що конспіролог в мені вже відмовляється вірити, що це випадковість.

Меми захопили світ.

Час від часу в коментарях люди наводять класичну тезу про те що великі виробники зброї — традиційні донори Республіканської партії, тому Трампу не вигідно було б припиняти постачання зброї Україні.

Відверто скажу, я не перевіряв саму цю тезу і не знаю хто кому і скільки платить. Але оскільки теза поширена, чому б про неї не поміркувати?

Зокрема два коментарі змусили мене задуматись.

З однієї сторони Тулсі Ґаббард в коментарі, здається, для Фокс, в критично висловилась щодо войовничих яструбів, які не дають Трампу досягти миру в Україні. Схожу агресивно-миротворчу позицію займає і Венс. Ну і звісно ж сам Трамп на диво одержимий ідеєю миру.

Натомість недобитки залишки «традиційних» республіканців дуже переймаються припиненням постачання американської зброї в Україну.

Тож якщо розвивати тему лоббізму великого бізнесу, то можна припустити, що виробники зброї були донорами старої республіканської партії. І вони, напевне, не в захваті від європейських планів витратити сотні мільярдів доларів на не американську зброю.

Натомість, можна припустити, що та олігархічно-мільярдерська тех-шобла, що крутиться навколо Трампа — це люди, які хотіли б порушити статус-кво в американській промисловості і підважити позиції гігантів оборонної індустрії.

Це, звісно, дилетантські спекуояціі, але олівчиком запишемо. Може допоможе зрозуміти цей мінливий світ.

Погані новини? Трамп знову зрадив Україну? Руки знову опускаються, а влада бідкається?

Не біда. Допоможе старий добрий засіб, що допомагав нам в найгірші хвилини української державності. Це Збройні Cили України. Саме вони, а не США, Британія, ЄС чи Китай є гарантами нашого спокою.

Якщо тобі пече кукуху, мерщій надсилай донат на збір на потреби потужного підрозділу, що складається з дебелих дядьків, які не знають слів «вайб» і «чіллзон», а ще досі слухають музику на касетах. Ними командує мій друг – молодий офіцер Матвій Д. з давнього шляхетського роду, чий спис таранив московського тузіка ще в битві під Конотопом.

Донатить - це хороша антидеганська стратегія для складних часів.

Банка на потреби тут.

За репост - моє окреме «дякую».

https://send.monobank.ua/jar/3wm7XUyKHL

Неочікувана точка опору Трампу

Демократи уже 4 місяці не можуть зрозуміти хто вони і що їм робити. В США фактично немає опозиції.

Дивовижно, що в цьому вакуумі єдиною артикульованою точкою опору політики Трампа стало право-центристське видання Wall Street Journal. Зокрема їхні opinion pages.

Їхня позиція традиційно — вільна торгівля і сильна міжнародна політика.

В перший термін Трампа багато слухав їхніх колумністів. Вони ніколи не були трампістами, але цілком підтримували республіканську адміністрацію.

Цього разу навіть Трюдо процитував колонку WSJ під назвою "Найтупіша торгівельна війна в історії".

Дивіться яку товстезну (і дорогезну!) книгу тепер можна викинути в сміття.

Династія Трампів?

Минулого тижня почали ширитися чутки, що Дон Трамп молодший серйозно міркує про президентську кампанію в 2028.

І хоча він сам заперечив, фактично підтримавши Венса, проте на саму ідею варто звертати увагу.

Враховуючи хворобливі амбіції Трампа, існує думка, що однією з його ідей є перевершити Бушів в питанні політичної династії.

4-8 років Дона молодшого поки підросте улюбленець Барон. Чим не династія?

Це, звісно, просто фантазії і спекуляції, але в цьому химерному світі треба ж встановлювати якісь орієнтири навіженості. 24 роки Трампів (з перервою на 4 роки Байдена) — чим не орієнтир?

P.S. Цю думку я вперше почув від Ентоні Скарамуччі. І загалом багато моїх міркувань зараз — це те що я чую на The Rest is politics US. Тож якщо хочете слухати оригінал, а не переказ — підписуйтесь на цей подкаст.

Ви ж розумієте, що коли Волц, намагаючись відмовити Зеленського від зустрічі з Трампом, говорив «Ваші стосунки не на тому рівні» він мав на увазі: «Ви не готові до того рівня неадекватності, який панує в Білому домі».

І от ці проблиски здорового глузду, які ми можемо чути від Рубіо чи Волца за підсумками зустрічі в Саудівській Аравії — це неймовірний шпагат, який ці двоє виконують, щоб виправдати своє існування в цьому царстві абсурду.

Я не здивуюсь, якщо домовленості врешті зруйнує не принципова позиція України чи зухвальство Путіна, а тупий твіт Трампа чи коментар Венса.

Думаю от з ким можна порівняти Венса з-поміж інших віце-президентів.

І ніхто не спадає на думку.

Історично ВП — це містер ніхто. Навіть на засідання кабінету не кликали. Сиди чекай поки президент помре і час від часу заходь в Сенат.

Були винятки. І останнім часом чимало.

Чейні приймав багато важливих рішень в адміністрації Буша. Але він був скоріше сірим кардиналом. Не найпублічніша персона. Але дуже впливова.

Байден грав вагому роль у Обами. Був досвідченою противагою молодості Обами.

Буш-старший був важливою людиною. Серйозна противага несерйозності Рейгана.

А от у Буша-старшого віце-президентом був молодий Ден Квейл. Мав продемонструвати спадковість поколінь, бути молодою кровʼю досвідченої адміністрації. Але запамʼятався тільки тим, що він «не Кенеді» і тим що не знав як пишеться слово «картопля».

Венс — це щось унікальне. Він знайшов свою нішу поруч з немолодим Трампом. Він бере на себе ініціативу, публічно коментує президентські справи і Трампу це довподоби. Трамп дає йому простір. Це дійсно схоже на операцію «наступник».

Венс у Трампа — це те чим Камала мала бути у Байдена. Але Камала дійсно виявилась просто DEI hire.

Це все, звісно, ніяк не применшує того факту, що Венс неймовірно огидна особа.