А памʼятаєте Дена Креншо?

Конгресмен з Техасу з одним оком, ветеран.

Він тут вляпався в скандал. Але в хорошому сенсі. Після інтервʼю з ще не вимкненою камерою промовився, що убʼє Такера Карлсона якщо зустріне його особисто. Той, мовляв, найгірша людина в світі.

Креншо з Карлсоном, зокрема, принципово не погоджуються в українському питанні.

Побажаємо успіхів пану Креншо, а також таки зустрітись з Карлсоном особисто і зробити світові велику послугу.

Ха-ха, Білий дім складає списки ворогів народу.

Це перша думка, що виникає. Бо все що відбувається виглядає якимсь мемним.

Поки не згадуєш, що це не мем і прикол, а політика «лідера вільного світу» як колись називали президентів США.

Взагалі політика залякування працює вже деякий час.

Після виборів 2020 було багато випадків погроз і загроз життю тим посадовцям, що відповідали за виборчий процес, який Трампу не сподобався.

Більш того, в приватних розмовах навіть окремі республіканські сенатори стверджували, що бояться виступати проти Трампа не стільки через страх за свою карʼєру, скільки через страх за життя і здоровʼя своїх рідних і близьких.

Велику роль в процесі залякуванні грає кібербулінг в хвітері.

Трамп має рацію щодо ЄС.

Євросоюз дійсно великою мірою було створено на противагу США.

В умовах фактичної окупації Америкою західної Європи після ДСВ економічна співпраця Франції та Німеччини, а зрештою і інших 7 країн континенту, стала тоненькою стежкою до такої-сякої субʼєктності. І в цьому плані ЄС (тоді ще ЄЕС) мав анти-американську природу.

Ні, звісно ж, американці були зацікавлені в політичній стабільності і економічному розвитку регіону, але не в економічній і політичній субʼєктності. І точно не в військовій.

В першій половині 70-х Ніксон і Кіссінджер відверто і цілеспрямовано руйнували європейську політичну єдність. Їх лякало, що Європа перетворюється на економічного монстра, який узгоджує спільну зовнішню політику. Тому цей дует вдавався до хитрощів, шантажу і відвертих погроз. Налаштовував англійців проти французів, французів проти англійців, німців проти обох. Навіть погрожували вивести війська з Європи.

Щоправда останнє було таки блефом. Бо Ніксон і Кіссінджер розуміли важливість НАТО. І мусили балансувати між ізоляціоністськими настроями Конгресу і інтересами національної безпеки.

Тоді, в 70-х, американцям вдалося підважити європейський проєкт і утвердити НАТО, як ключову структуру на континенті.

Можна подумати, що принципово Трамп стикається з тією ж проблемою, що Ніксон. ЄС, що є серйозною економічною силою, проте залежною від США в питанні безпеки. І такою, що не бажає платити за свою безпеку.

Проте Трамп, очевидно, виключив з цього складного рівняння необхідність підтримувати світовий порядок. Відповідно, для нього зникає цінність НАТО.

Трамп волів би бачити розʼєднану Європу. Окремі країни. Зручний ринок. Жодної значної конкуренції.

Але при тому він змушує Європу брати на себе гарантії безпеки України. Виклик, впоравшись з яким, Європа стане субʼєктом не лише економічним але і політичним.

І я не кажу, що Європа з ним впорається. Я кажу лиш, що політика Трампа цілком не схожа на те балансування, яким займались Ніксон і Кіссінджер в 70-х.

А в чому причина? Як на мене в значно простішому баченні світу з перспективи Трампа.

Все більше схильний до думки, що його ідеал — це G3. Три «великі» ядерні держави — США, Китай і Росія. Кожна зі своєю сферою впливу. І з цілком прагматичними і транзакційними стосунками.

Генеральна прокуратура сьогодні планує опублікувати деталі по справі Епштейна, зокрема прізвища відомих людей, які «соціалізувались» зі скандальним Джеффрі і літали його літаком.

Припускаю, що там буде багато цікавих прізвищ людей, які б зараз могли б бути опонентами Трампа, але змушені будуть відмиватися від скандалу. І, очевидно, авторитет їхній буде значно підмочено. Натомість руки Трампа лишаться розвʼязаними ще на довге.

Я думав це холоднокровний політичний хід, а це виявився мем.

Життя мене нічому не вчить.

Трамп і трампісти з таким запалом взялись демонструвати свою домінанту позицію, що схоже це тепер стало новою забавкою світових лідерів: приїздити в Вашингтон і принижувати Трампа і його говорящу голову Венса.

Спершу Макрон зі своїми ремарками, тепер Стермер нагадав Венсу, що попри святе американське переконання, свобода слова вигадали задовго до американської конституції.

Дуче, не підведи завтра!

DJ Vance крутить платівки, які довподоби Трампу.

Ця політична тварина непогано знайшла своє місце в нарцистичному світі Дональда. Трамп безпосередньо делегує йому shit talk.

За 4 роки багато може змінитись, але поки що Венс лідирує з відривом в конкурсі під назвою «наступник».

Достойний віце-президент для цієї Америки.

І от в цьому контексті:

Трамп дав команду Венсу принизити Зеленського. Для чого? Для того щоб укласти вигідну угоду?

Чи для того щоб було на кого собак повісити за провал?

Великі друзі України і американські яструби Грем і Рубіо в захваті від того як героїчно президент Трамп і віце-президент Венс відстояли інтереси Америки перед зухвалим агресором Зеленським! 💪

Пригадую під час республіканських дебатів Десантіса спитали чи готовий він використати американські війська в Мексиці щоб вирішити проблему на кордоні. Він тоді без найменшої паузи сказав «так!».

Мене це дуже вразило. Бо для нього важливіше було не засумніватись, щоб потім в кліпах Фокс Ньюз виглядати добре, ніж дати зважену відповідь з точки зору міжнародного права.

Інсайди про Хегсета і його готовність розпочати військові дії в Мексиці мене вже дивують найменше.

Особливо враховуючи, що Трамп щотижня повторює тезу про бажання анексувати Канаду.

Цього тижня спливає 30 днів, на які Трамп відклав тарифи для Мексики і Канади. І він згадав, що погроза їх ввести все ще в силі.

Сила Америки в тому, що океани захищають її зі сходу та заходу. Проте не можна недооцінювати могутній потяг США до саморуйнації. То чому б не почати forever wars на півночі і півдні?…

А що може бути більш кращим початком forever wars ніж обмежені військові дії (спеціальна військова операція) проти наркокартелів в прикордонні?

Незрозумілі цілі, чудове середовище для партизанщини і загалом дуже політичний образ всього цього?

Заходиш, отримуєш перші жертви, нарощуєш контингент, налаштовуєш проти себе мексиканське населення (по обидва боки кордону). Ірак вдома.

Багато Кріса Мерфі в етері.

Цей сенатор, нагадаю, один з авторів двопартійної угоди по кордону, яку за наказом Трампа провалили республіканці вічність тому (це було минулого року?…).

Намагається зробити з ганьби в Білому домі політичний аргумент для американців, яких зовнішня політика зазвичай обходить не сильно. І от конкретно в цій тезі робить проекцію зовнішньої політики на внутрішню, пояснюючи звʼязок між дружбою з Путіним і побудовою олігархічного режиму в Штатах.

Не знаю чи пробʼє це свідомість рядового Джо, але запишемо олівцем.

Добре, що серед сенаторів-республіканців є впливові і принципові політики, які не дають республіканській адміністрації уникнути однозначної оцінки Путіна як диктатора, воєнного злочинця і загрози цивілізованому людству.

Імʼя цьому сенатору — Марко Рубіо.

Щоправда це Марко Рубіо 8 років тому. Щось здається змінилося.

Тут преса повідомляє, що Річард Гренелл веде переговори щодо відновлення роботи Північного потоку.

Нагадаю Гренелл — спецпредставник Трампа по «рішанію вапросіков», колишній посол Трампа в Німеччині. Як про нього казали — «базований» дипломат. А базованість полягала в тому, що сварив німців на Північний потік.

А ще нагадаю, що Гренелл «рішає вапросікі» і чекає поки Волц чи Рубіо за покликом совісті чи президентського гніву полишать посаду, щоб нарешті зайняти посаду відповідну амбіціям.

Деякі українські праві кажуть, що причина нелюбові Трампа-Венса до України — занадто ліберальна державна політика в Україні щодо ЛГБТ, занадто значне залучення тут Демократичної партії, занадто багато ГОшок, які просували фемінізм і толерантність, і які виставляли Україну напоказ як занадто прогресивну і зовсім не християнську і консервативну.

Проте якщо почитати того ж таки Кьортіса Ярвіна (під впливом якого знаходиться Венс), то ніякий лібералізм в Україні не грає ролі.

Ярвін критикує не тільки ліберальний націоналізм, а й більш радикальний і правий Blut und Boden ("земля і кров", мається на увазі етнічний) націоналізм як примітивний і конфліктний.
Його лайт-версія, лінгістичний націоналізм, також критикується.

Хто довгий час особисто спілкувався з американцями міг помітити, що навіть не дуже політизовані американці дивлять на Європу зверху вниз, називаючи європейські суспільства "tribal" через цю концентрацію на етнічності — імпліцитно маючи на увазі, що їх суспільство переступило через примітивний розподіл людей по етнічності.
Це, звісно, дуже простий погляд, який не враховує природу винекнення американської нації (яка вся складається з емігрантів), а також те, що в американців все ж є розподіли людей в голові на категорії, які їм замінили етнічні розподіли — в першу чергу расовий розподіл, в другу — релігійний (в США все ще дуже важливо чи людина католик яи протестант, а якщо протестант — то який, в той час як протестантсько-католицькі німці приділяють цьому куди менше уваги).
Це потрібно тримати в голові, коли спілкуєшся з американцями на політичні теми.

Повернемось до Ярвіна. Із чисто американською простотою Ярвін каже, що всі слов'яни одинакові ззовні (згадуємо, що для американців важливо лише те, чи ти білий), тому для розрізнення один одного використовується примітивний лінгвістичний націоналізм.

Одним словом все те, що дороге для 80% українських правих — українське етнічне походження та українська мова — не грає для Ярвіна жодної ролі.
Хоч депортуйте всіх неукраїнців на Мадагаскар і змусьте щебетати тих хто залишиться Солов'їною — тільки підтвердите, що ви дурачки.

В той же час рф бачиться неореакціонерами ледве не як ідеальний проект недемократичної імперії, який балансує інтереси багатьох етнічних і мовних груп і керується технократами.

Як сподобатись американським неореакціонерам-постлібералам, що зараз засіли в Білому Домі, особливо зважаючи на те, що противник у нас рф?
Якось переконати, що ми — це міні-імперія і у нас насправді ніяка не демократія, я просвітлена диктатура, якою керує освічений лідер шляхом акламації.

Ставлення до ЛБГТ і фемінізму, толерантність до інших націй тут лище третьорядні фактори.

Зарано займатись аналітикою і намагатись передбачити майбутнє.

Світ непевний і непередбачуваний. Чи нам про це не знати?

Але поки світовий «гегемон» хибить, а світові шакали протирають руки, Європа каже: “Intensifie le bourrinage!”

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

За всіма скандалами якось пропустив кумедне.

На тій зустрічі в минулу пʼятницю (яка здається була років 5 тому) Трамп повторював слова про угоду щодо raw earth.

Всі зробили вигляд що він мав на увазі rare-earth minerals. Але він вперто повторював raw earth.

Тобто він хоче українську сиру землю. Чорнозем ешелонами.

Президентство Трампа так часто набуває анекдотичних форм, що конспіролог в мені вже відмовляється вірити, що це випадковість.

Меми захопили світ.