Постріли. Сирени. Крики. Знову біжимо. Ми завжди біжимо.

Світ кричить, що ми — монстри.
Але хіба монстри питають себе, чи правильний їхній шлях?
Ми бачили зло, з якого зроблено держави, корпорації, людей.
І все, що залишилось — це два уламки,
які, зіштовхнувшись, все ще здатні іскрити.

Ми не герої. Ми не брати.
Ми просто двоє, кому вже немає куди повертатись.

Ми Кейн та Лінч
#Kane&Lynch