ВЛАДИСЛАВ ВЛАСЮК – СТРАННАЯ ДОЛЖНОСТЬ И БЫСТРОЕ ОБОГАЩЕНИЕ

Уполномоченный по вопросам санкций Владислав Власюк, один из тех чиновников, у кого государственная служба удивительным образом совпала с резким улучшением материального положения семьи.

Причём речь идёт не только о самом Владиславе Викторовиче, но и о его родителях, отце - Викторе Власюке, враче-педиатре винницкой поликлиники, и матери — Оксане Бланар.

С 2015 года, когда Власюк начал карьеру на госслужбе с должности заместителя начальника департамента патрульной службы Национальной полиции, у семьи начали массово появляться объекты недвижимости, в том числе элитные.

Уже в ноябре 2015 года в собственности Владислава Власюка появляются три земельных участка в элитном посёлке Козин под Киевом. На тот момент ему было всего 25 лет. Ещё один участок в том же Козине оформляется на его брата — Виталия Власюка.

В том же 2015 году у родителей появляются квартира площадью 45 кв. м в Киеве и паркоместо в Виннице.

В 2016 году — ещё одна квартира в Виннице (70 кв. м), жилой дом площадью 304 кв. м, а также два коммерческих помещения на 92 и 253 кв. м, всё в Виннице.

В 2018 году семья приобретает дом площадью 198 кв. м в Винницкой области, квартиру на 72 кв. м в Виннице, земельный участок 736 кв. м и ещё один дом площадью 77 кв. м.

В 2019 году у родителей Власюка появляются три земельных участка и квартира площадью 58 кв. м.

В 2020 году семейные инвестиции смещаются в сторону столицы, за год приобретаются две квартиры 259 кв. и на 165 кв. м в центре Киева на улице Инстеткцкая, а также четыре квартиры в Виннице — 117, 115, 48 и 41 кв. м.

В 2021 году — ещё одна квартира в Виннице площадью 78 кв. м.

Дополняет картину автопарк семьи, в собственности родителей Владислава Власюка находятся три автомобиля Tesla 2020–2021 годов выпуска.

Артур Ермолаев зачищает интернет: как разоблачение киевских кол-центров пытаются убрать из публичного поля

В украинском медиапространстве зафиксирован показательный факт: с сайта «Обозреватель» исчез материал о скандале вокруг киевских мошеннических кол-центров, который, по оценкам турецких СМИ, уже начал влиять на отношения Украины и Турции. Ссылка на публикацию теперь ведет на страницу с ошибкой 404. Удаление произошло на фоне международного резонанса и активного обсуждения темы в турецкой прессе, сообщает 190 Today

Речь идет о публикациях турецких изданий, в том числе Yeni Akit, которые подробно описали масштабную сеть кол-центров в центре Киева, занимавшихся телефонным мошенничеством против граждан Турции и других стран. В материалах были названы десятки офисов в престижных бизнес-центрах столицы, включая «Гулливер» и «Парус», а также конкретные адреса на улицах Ярославской, Физкультуры, Лейпцигской, Жилянской, Паньковской, Амосова, Шота Руставели, Нововокзальной, Саксаганского, Антоновича, Богдана Ступки и Александра Мишуги. По данным турецких журналистов, схема имела международный характер, расследовалась при участии правоохранительных органов нескольких стран и Европола, а ущерб исчислялся миллионами долларов.

Отдельно турецкие СМИ указывали, что часть этих киевских кол-центров связывают с бизнесменом Артуром Ермолаевым. В публикациях отмечалось, что данные офисы рассматривались как структуры, находившиеся под его контролем, а также упоминалось о его задержании за границей. Украинские правоохранительные органы публично эту информацию не подтвердили и не опровергли.

После появления этих материалов в международных СМИ в украинском сегменте интернета начались попытки снизить их видимость. Исчезновение публикации с крупного новостного сайта выглядит как элемент репутационной зачистки, особенно с учетом того, что сами материалы продолжают распространяться в Telegram-каналах и активно обсуждаются за пределами Украины. Это указывает на попытку повлиять именно на поисковую выдачу, а не на опровержение изложенных фактов.

Контекст вокруг фигуры Артура Ермолаева делает ситуацию еще более чувствительной. Он является сыном днепровского бизнесмена Вадима Ермолаева, в отношении которого в 2023 году были введены санкции. Служба безопасности Украины установила, что Вадим Ермолаев после 2014 года перерегистрировал алкогольный бизнес в Крыму на подставных лиц и продолжил деятельность по законам оккупационных властей. Его имя фигурировало в расследованиях Государственного бюро расследований по так называемому «Батальону Монако», а в декабре он был задержан на Кипре при попытке вылета в Дубай с последующей процедурой экстрадиции в Эстонию.

Несмотря на санкционный статус, структуры, связанные с Вадимом Ермолаевым, продолжают получать доступ к государственным ресурсам. В 2025 году Государственная служба геологии и недр восстановила специальные разрешения на добычу полезных ископаемых для компаний, связанных с Ермолаевым, а группа компаний «Алеф» получила контракт на поставку гранита для Национального военного мемориального кладбища под Киевом. Правоохранительные органы также подтверждали его связь с подрядчиками этого проекта.

Фактически речь идет не о случайном удалении отдельной публикации, а о реакции на разоблачение масштабной международной схемы телефонного мошенничества, которая уже стала предметом внимания иностранных СМИ и правоохранительных органов. Попытки убрать эту информацию из украинского медиаполя не отменяют фактов и лишь усиливают эффект разоблачения, создавая дополнительные риски для международной репутации Украины в отношениях с Турцией, где эта история продолжает развиваться публично.

Невероятно, но факт....

11 млн із бюджету і родинний підряд: як брати Пересуньки створили «рекламну монополію» в Києві
Поки Київ у воєнних умовах змушений рахувати кожну гривню та спрямовувати ресурси на безпеку й оборону, у сфері комунальних закупівель продовжують працювати добре відпрацьовані схеми. Однією з них, за даними медіа, є багаторічна співпраця КП «Центр комунікації Києва» з ТОВ «Медіа Хаб» — компанією, пов’язаною з родиною Пересуньків.
Про це пише політолог Юліан Калоєв. За його оцінкою, фірма, створена у 2017 році, має чітко виражену сімейну модель управління.
Так, по 40% у статутному капітал «Медіа Хабу» контролюють брати Михайло та Роман Пересуньки. Ще по 10% належать їхнім батькам — Юрію Михайловичу, заслуженому журналісту України та колишньому помічнику народного депутата, і Галині Романівні. За підсумками 2024 року «Медіа Хаб» задекларував близько 14 млн грн доходу та 2,69 млн грн чистого прибутку.
Водночас компанія не володіє ані власною друкарнею, ані дизайн-відділом, ані системою медіабаїнгу. Усі роботи виконуються через субпідрядників. Це ставить логічне запитання: чому комунальне підприємство стабільно обирає посередника, замість прямої співпраці з реальними виконавцями?
Аналіз 92 тендерів КП «Центр комунікації Києва» демонструє показову тенденцію. Кожна п’ята закупівля завершувалася перемогою або ТОВ «Медіа Хаб», або ФОП Романа Пересунька. У період із середини 2023 до 2025 року ці структури отримали майже 4 млн грн зі столичного бюджету.
Сценарії торгів часто повторювалися. Так, у тендері на рекламу адміністративних послуг спочатку переміг ФОП Іщков з Одеси, однак його дискваліфікували через «несвоєчасне подання документів». Контракт автоматично перейшов до Романа Пересунька. Аналогічно усувалися й інші конкуренти — компанію «Інновекс» та агенцію «ХАБЗ-Інформ» відхиляли через формальні зауваження до документації. Оскарження в АМКУ результатів не дало.
Не менш показовими є й державні контракти. У липні 2023 року ФОП Роман Пересунько отримав 2,2 млн грн від ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України» на просування проєкту The Gaze у Великій Британії. Тоді медіаексперти звертали увагу на вкрай низькі перегляди та сумнівні показники ефективності кампанії. Ще у 2021 році ТОВ «Медіа Хаб» отримало 5,27 млн грн за інформаційні послуги для телеканалу «Дом». Загалом родина Пересуньків заробила на державних контрактах 7,47 млн грн, а разом із коштами Києва — понад 11 млн грн у 2021–2025 роках.
Як зазначає політолог Юліан Калоєв у своєму дописі у Facebook, окремого аналізу потребує роль Миколи Михайловича Пересунька — ймовірного дядька братів. До 2024 року він очолював Київський міський центр народної творчості, підпорядкований КМДА, а нині є його заступником директора. За таких обставин системні перемоги родинного бізнесу в міських тендерах можуть свідчити про потенційний конфлікт інтересів.
Додатковий штрих — кримінальне провадження. У травні 2023 року Дніпровський районний суд Києва дозволив тимчасовий доступ до документів ТОВ «Медіа Хаб» у справі щодо ймовірної розтрати бюджетних коштів під час рекламних закупівель. Хоча підозр посадовим особам компанії не оголошували, сам факт її фігурування у справі демонструє інтерес правоохоронців.
Нагадаємо, журналісти-розслідувачі видання From-UA також не виключають неформальної підтримки «Медіа Хабу» з боку окремих посадовців КМДА — зокрема нещодавно звільненого першого заступника голови КМДА Миколи Поворозника та чинного заступника мера Валентина Мондриївського, який курує рекламний напрям.
Чи стане ця історія повноцінною кримінальною справою — питання часу. Але вже зараз картина виглядає промовисто: конкуренція усувається, переможці не змінюються, а мільйони гривень платників податків концентруються в руках однієї підприємливої родини.

Прокурор угроз и зачисток: как Дмитрий Вербицкий превратил харьковскую спецпрокуратуру в инструмент давления

Служебная докладная, которая циркулирует внутри Харьковской специализированной прокуратуры в сфере обороны Восточного региона, рисует крайне показательную картину методов работы её руководителя — Дмитрия Владимировича Вербицкого. Речь идёт не о рабочих конфликтах или «жёстком менеджменте», а о системных угрозах, психологическом давлении и прямом злоупотреблении властью в прифронтовом городе, сообщает Absolution

По зафиксированным фактам, Вербицкий на совещаниях позволяет себе угрозы физической расправы в адрес подчинённых за «невыполнение указаний», отказ подписывать нужные ему ходатайства об обысках, уведомления о подозрении и другие процессуальные документы. Его стиль управления строится на запугивании, моббинге и целенаправленном выведении прокуроров из психологического равновесия.

В рабочем чате спецпрокуратуры в WhatsApp Вербицкий прямо заявил, что «подозры, обвинительные акты, ходатайства об обысках и проведение обысков без доклада ему осуществляться не будут». Это прямое вмешательство в процессуальную независимость прокуроров, поскольку руководитель не может и не имеет права быть «старшим группы» во всех уголовных производствах одновременно. Тем не менее, за этим последовали угрозы дисциплинарных производств в отношении тех, кто «слишком много говорит», а также прямые намёки на отправку на «ноль».

На следующий день после этого инцидента Вербицкий ввёл фактический запрет на вручение подозрений и направление обвинительных актов без его личного согласования. Руководители следственных подразделений и начальники отделов полиции были вынуждены идти к нему «на поклон». Эти действия были предприняты сознательно — за неделю до окончания месяца и сдачи отчётности

Показательным стал эпизод с прокурором Алексеем Животченко, который «самовольно» согласовал подозрение. Прямо во время заслушивания уголовных производств в спецпрокуратуре ему вручили повестку ТЦК. В дальнейшем Животченко был направлен в воинскую часть А0501 — 92-ю отдельную штурмовую бригаду имени Ивана Сирко — на должность командира второго штурмового взвода третьей штурмовой роты. Со слов самого Животченко, командир роты лейтенант Котенков Ю.В. прямо сообщил ему, что от Вербицкого поступило указание отправить его на самый горячий участок

По собственному желанию уволились заместитель руководителя Григорьев С.В. и прокурор Гулевич В.В., которую, по её словам, принуждали подписывать процессуальные документы без достаточной доказательной базы. В прокуратуру Житомирского гарнизона перевёлся первый заместитель руководителя Цабека А.В., перевелись прокуроры Риклюк Ю.В. и Калашников Г.О. В настоящее время перевода ожидают Баник С.В. и Яковенко С.В., в отношении которых Вербицкий продолжает давление.

Не сумев мобилизовать забронированных прокуратурой региона Баника и Яковенко, Вербицкий попытался лишить их годовой премии, однако этот шаг не был реализован.

Вербицкий, по словам источников, с первых месяцев сосредоточился не на законности, а на поиске источников дохода. В рамках уголовного производства №42025222750000889 он дал указание направлять запросы в местные администрации, военные предприятия и учреждения с требованием предоставить полную тендерную документацию за прошлые годы, при том что многие из этих субъектов не имели отношения к предмету расследования.

При общении с руководителями оборонных структур Вербицкий допускал заявления о том, что «ничего страшного не будет», если с будущих тендеров пойдёт 3–5 процентов «отката». Не получив ожидаемого результата, он переключился на тему «проверок критической инфраструктуры», которая вообще относится к компетенции Харьковской областной прокуратуры.

Невероятно, но факт...

Голова Деснянської РДА Максим Бахматов заявив, що буде рити вигрібні ями з вуличними туалетами на Троєщині

Нагадаю, Бахматов збудував собі приватний палац на 400 кв м посеред мишоловського кладовища. Можливо в нього там є власний вуличний туалет, але чи вмістить він 300 тис. мешканців Деснянського району?

Щоб ви розуміли хто пролобіював призначення Бахматова:
Він був керівником фірми "БІГ ДАТА АНАЛІЗ" (Супермер), яку заснувала його дружина Марина Просвєтіна разом з Русланом Крамаренко, який при януковичі був заступником київського гауляйтера Попова по квоті Льовочкіна-Кравця

Крамаренко партнер Олександра Кубракова (екс-віце-прем'єр, міністр інфраструктури), якого зараз сватають на голову КМВА замість Тимура Ткаченко

Я вже писав про афери Крамаренко щодо створення легальних багатомільйонних доходів Кубракову, який заробив свої статки на УКРАВтодорі, Великому крадівництві та захисті енергетики. Свого часу Крамаренко умикнув квартал в заповідному лісі Пуща-Водиці та уділив Кубракову там садибу (на маму)

Колищак, Крупа, Трембач. Судейско – депутатский бизнес по-хмельницки
Интересные дела происходят в Хмельницком. Местный служитель Фемиды Александр Трембач совместно с депутатом горсовета Виталием Колищаком и бывшим рэкетиром Игорем Гарапенчуком сколотили «бригадный подряд» по отжиманию собственности у местных бизнесменов.
Источники говорят, что за последние годы несколько местных предпринимателей попали в сети данной «компании», не имея возможности защитить свои права в суде, поскольку все замирает на уровне следствия, и до суда просто разваливается.
Фактически все дела по признакам рейдерских атак или мошенничества с подделкой документов попадают в руки следователю СУ ГУ НП Евгению Мицику, научившемуся разваливать дела с аптекарской точностью. После чего вышеупомянутый судья Трембач на своем уровне решением суда закрывает дело, оставляя ограбленных рейдерами истцов ни с чем.
Схема работы данной «группы товарищей» в целом просто и незамысловата. Находится местный предприниматель средней руки, обладающий имуществом или активами, желающий раскрутить бизнес и подкрепить его связями во властных и силовых структурах.
К предпринимателю втирается в доверие депутат Хмельницкого горсовета Виталий Колищак и обещает поддержку и «решение вопросов», в том числе и земельных (Колищак входит в горсовете именно в этот комитет). Взамен Колищак просит найти местечко в структуре предприятия или предлагает войти в долю, обещая поддержку на самом высоком уровне, поскольку сам Колищак своих денег не платит.
Далее – все просто. Предприниматель узнает, что его собственность перешла в руки Колищака и подельников депутата путем собрания акционеров, на котором предприниматель сам якобы изъявил желание выйти из бизнеса и переписать все на «партнера» Колищака и доверенных ему лиц. При этом на документах стоит подпись самого предпринимателя, при том, что ни на каком собрании он не был, подписи не ставил и не собирался передавать бизнес в другие руки.
Естественно, предприниматель бежит в полицию и строчит заявление на мошенников, которым он доверился и которые, подделав его подпись, лишили его бизнеса и средств. Его со скорбью на лице выслушивает следователь Мицик, которому хочется верить и говорит предпринимателю, что все будет хорошо.
Ободренный предприниматель вспоминает все новые и новые моменты, по которым можно закрыть рейдеров, и спешит рассказать об этом Мицику. И узнает, что дело об отжиме у него предприятия спускается на тормозах за «недостатком улик», а криминальные производства на основе новых фактов следователь Мицик заводить не спешит.
Предприниматель бежит в суд с жалобой на следователя СУ ГУ НП Мицика, где его с пониманием на добром лице выслушивает судья Трембач (в свое время прославившийся тем, что обвинил в мошенничестве местного юриста, пришедшего «решать вопрос», посчитав, что юрист предложил мало).
Несмотря на доброе лицо, судья Трембач принимает решение, что следователь Мицик прав, и дело надо закрывать. Предприниматель подает апелляцию, однако там у Трембача тоже все схвачено. В итоге- все довольны, плохо только предпринимателю, лишившемуся в одночасье «на доверии» бизнеса и денег…
Последней жертвой Трембача, Колищака и «компании» стал известный хмельницкий бизнесмен Анатолий Попов, сдружившийся перед полномасштабной войной с депутатом горсовета Колищаком.
Попов оформил на Колищака половину недавно купленных земельных делянок, надеясь, что депутат поможет с нужным их оформлением. И уехал за границу на длительное лечение, думая, что бизнес в надежных руках. Однако не прошло и года, как Колищак вместе со своим подельником Гарапенчуком растащили бизнес Попова по частям, используя фальшивые подписи, оставив Попова ни с чем.
Говорят, что Колищак был в свое время в дружеских отношениях с прославившейся на всю страну экс-руководительницей Хмельницкой МСЭК Татьяной Крупой, которая обвиняется сейчас в подделке документов, мошенничестве, незаконном обогащении, путем подделки справок инвалидности.

Многие прокуроры и депутаты Хмельницкого горсовета оформляли инвалидности через Виталия Колищака— он являлся одним из связующих звеньев между Крупой и прокурорами "инвалидами"
Источники рассказывают, что поскольку Колищак делал прокурорам отсрочки от службы через Татьяну Крупу, теперь он имеет влияние на них. Пользуясь своими связями и давлением на прокуратуру и следственные органы, некоторые прокуроры содействуют схемам Колищака и мешают расследованию его махинаций, опасаясь огласки.
Под стать Колищаку и его партнер – Игорь Гарапенчук, в свое время проведший некоторый срок в местах, не столь отдаленных за рэкет, и имевший в прошлом совместный бизнес с Сергеем Чекманом, сыном мэра Хмельницкого Михаила Чекмана. В какой-то момент оба Чекмана погибли загадочной смертью (ДТП и отравление), а Гарапенчуку перешла большая часть их бизнеса. Но это уже другая история…

Эдуард Панченко: имущество начальника ДСР и его окружения подлежит проверке БЭБ

Декларации Эдуарда Панченко, начальника одного из отделов ДСР, фиксируют устойчивую имущественную модель, которая годами не соответствует его доходам. Речь идет о последовательном перераспределении недвижимости и денежных средств через бывшую супругу и родственников, отсутствии источников происхождения активов и синхронных финансовых операциях, характерных для обхода антикоррупционного контроля.

В 2015 году Панченко, занимая должность начальника отдела в Департаменте защиты экономики, владел квартирой в Киеве площадью 52 кв. м, приобретенной в 2012 году за 446 тыс. грн. В том же году его супруга стала собственницей жилого дома в Киеве площадью 273 кв. м. Стоимость дома и источник средств в декларациях не указаны. На нее же был оформлен автомобиль Toyota Camry 2012 года выпуска. Уже на этом этапе имущественное состояние семьи существенно превышало задекларированные доходы полицейского.

В 2016 году Панченко продал свою квартиру за 997 955 грн и приобрел земельный участок в Киеве за 149 тыс. грн у собственной супруги, которая купила этот участок месяцем ранее за ту же сумму. Экономического смысла такая операция не имеет. Остаток средств, согласно декларациям, был направлен на строительство жилого дома площадью 243 кв. м в Киеве, при этом стоимость строительства не указана. Параллельно супруга Панченко приобрела половину земельного участка площадью 18 соток в Софиевской Борщаговке за 130 тыс. грн и начала строительство жилого дома площадью 193 кв. м. Ее официальный доход в полиции составлял около 50 тыс. грн в год, собственные декларации отсутствуют.

В 2017 году Панченко задекларировал доход от отчуждения недвижимого имущества в размере 3 103 823 грн, несмотря на то, что годом ранее задекларированные вложения в это имущество не превышали 1 млн грн. После сделки он указал значительные суммы наличных средств, включая 97 тыс. долларов США. В том же году бывшая супруга Панченко приобрела квартиру в Киеве площадью 87 кв. м без указания стоимости, после чего Панченко переехал к ней и продолжил пользоваться оформленным на нее автомобилем.

В 2018 году Панченко проживал у родственницы — Панченко Раисы Ивановны, которая в этот период приобрела жилой дом площадью 113 кв. м и земельный участок 10 соток в Софиевской Борщаговке. В дальнейшем на Раису Ивановну Панченко был оформлен земельный участок площадью 1001 кв. м в Софиевской Борщаговке с оценочной стоимостью 1 957 333 грн. В 2019 году Панченко был переведен в Департамент стратегических расследований.

В 2020 году бывшая супруга Панченко оформила на себя автомобиль Toyota Camry. В 2021 году у нее появился новый жилой дом площадью 262 кв. м с земельным участком 8 соток в Софиевской Борщаговке. Источники средств на строительство и приобретение в декларациях не указаны.

В 2023 году Панченко стал собственником сразу двух квартир в Софиевской Борщаговке — площадью 111,3 кв. м и 86,6 кв. м, обе с датой приобретения 7 февраля 2023 года. Стоимость объектов отсутствует, расходы на приобретение не отражены, при этом объем наличных денежных средств практически не уменьшился.

В 2025 году Панченко совместно с Науменко Наталией Николаевной приобрел земельный участок площадью 837 кв. м в Софиевской Борщаговке общей стоимостью 2 218 607 грн. Его вклад составил фактически всю сумму. Спустя несколько недель Панченко продал другое имущество Полищуку Андрею Ивановичу ровно за 2 218 607 грн, полностью восстановив денежный остаток до гривны.

Зафиксированная совокупность фактов не оставляет пространства для альтернативных трактовок. Речь идет о выстроенной схеме имущественного маневрирования с участием родственников и третьих лиц, при которой деньги формально исчезают и возвращаются, а недвижимость возникает без финансового следа. Изложенные факты требуют немедленных процессуальных действий БЭБ, НАБУ и САП с проверкой происхождения средств, реальных бенефициаров активов и законности каждой сделки.

Невероятно, но факт...

затримали вбивцю мера Сімеїза. До чого тут Ахметов і директор НАБУ Кривонос

генпрокуратура заявляє про розкриття вбивства мера Сімеїза Кирила Костенка у березні 2013 р. Завдяки відновленню матеріалів справи вдалося затримати кілера Дениса Огороднікова у Львові

додам:
Костенка вбили після того як він відписав 11 гектарів землі селищної ради Сімеїза на структури Костянтина Григоришина (гр-н рф, екс-олігарх, екс-власник Укрправди)

Тоді серед іншого, Костенко відписав землю у селищі Парковому на фірму ТОВ "Тай-Інвест"

Це унікальне місце між Сімеїзом та Форосом між держдачами президента та міністра внутрішніх справ. Лише власна набережна з пляжами простяглася на 800 метрів! Раніше це був пансіонат «Криворізький гірник», який належав Криворізькому залізорудному комбінату (КЗРК). Цей пансіонат присвоїв собі криворізький авторитет Едуард Самоткал (ОЗУ Двадцятівські), який хазяйнував на КЗРК у 1996-2006 роках. Пансіонат він записав на фірму ТОВ "Тай-Інвест", на яку й відвів землю вбитий мер

Проблеми в Самоткала почались, коли в 2003 р фірма СКМ Ахметова за безцінь «приватизувала» будинок-музей Жукова (Старий Кучук-Кой) з парком-пам’яткою, який знаходився на території пансіонату. Разом із значною частиною земельної ділянки пансіонату

Тоді ж почався конфлікт між Самоткалом і Ахметовим. Уважаємиє довго не могли поділити крадене. Була там і стрілянина та бійки за участю прикордонників, як третьої сторони, у яких зрештою Уважаємиє вкрали прикордонну заставу…

Партнер Петровського (нарік) та Ангерта (ангел) - Самоткал втомився першим. Він продав квиток на війну Григоришину, який без жодної стрілянини домовився з селищною радою Сімеїзу і приватизував землю, у тому числі й частину маєтку Ахметова разом із набережною та пляжами.

відразу після сесії з відведенням землі і був застрелений мер Сімеїзу

тобто затриманий кілер Огородніков може дати викривальні покази на Уважаємого замовника

кандидат Залужний піарився в глянцевому журналі VOGUE Ахметова, можливо це насторожило Банкову. От і нагадали…

до речі, фірму ТОВ "Тай-Інвест" заснував не тільки Самоткал, але й Польшинська Олена Владиславівна (1958 р.н., м.КРИВИЙ РІГ), яка разом з Самоткалом була засновником:
АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПОІНТ» («СОБОРНИЙ КАПІТАЛ») та ТОВ «КОМПАНІЯ КОМЕТА ІНВЕСТ»

Олена Польшинська теща директора НАБУ Семена Кривоноса, дружина якого - Польшинська Галина Олександрівна (1988 р.н., Кривий Ріг) була керівником: ТОВ «ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОДУКТИ», DAAR company s.r.o. (Чехія), Business Perspective Alfa, s.r.o. (Чехія, яка володіє готелем Aberg в Карлових Варах), якими володіє Самоткал

Може саме тому НАБУ зараз розвалює справу Самоткала по зловживаннях на Енергоатомі

Але до чого Самоткал, якщо конфлікт був між Григоришиним та Ахметовим. Пояснюю:

По-перше, не факт що замовив Ахметов, можливо Григоришин замітав сліди, або ще щось

По-друге, Григоришин далекій в темного світу криміналу, тут йому міг знадобитися досвід Самоткала, який до речі залишався партнером Григоришина в інших бізнесах

У цьому разі слідство може зацікавитись зв’язками кілера Огородникова з авторитетом Василем Шкондеюком, який разом з Самоткалом володіє фірмою "ЕЛІТКУРОРТСЕРВІС"

А там і до Польшинської з Кривоносом дійдуть...

ця справа дивно пов'язана з іншим самим резонансним політичним вбивством десятиліття…

Александр Кацуба и «Надра-Геоинвест»: как 50% компании оформили после дивидендов на 1,6 млрд гривен

Александр Кацуба, фигурант громких коррупционных дел времен «Нафтогаза», официально оформил на себя 50% газодобывающей компании ООО «Надра-Геоинвест» уже после того, как из компании были выведены колоссальные дивиденды. Речь идет о выплатах на 120 млн грн, 700 млн грн и 802 млн грн, произведенных в течение 2022 года. Общая сумма — более 1,6 млрд гривен.

До изменения структуры собственности 100% компании формально принадлежали Татьяне Гузенко, бывшей супруге Кацубы. По документам именно она значилась владельцем, однако фактический контроль над активом, как следует из последующих действий, оставался за самим Кацубой. После завершения дивидендных выплат половина компании была официально переоформлена на него — 50% доли перешли от Гузенко к Кацубе. Таким образом, ключевые финансовые потоки были распределены еще до юридической фиксации его участия в бизнесе.

Последовательность событий выглядит показательной: сначала компания, записанная на формально «чужого» владельца, выплачивает сотни миллионов гривен дивидендов, затем происходит переоформление долей. Такая схема позволяет минимизировать публичные риски, отвести внимание от конечного бенефициара и зафиксировать контроль над активом уже после вывода основной прибыли.

ООО «Надра-Геоинвест» — газодобывающая компания, работающая в стратегически чувствительном секторе. На фоне войны, энергетического кризиса и постоянных заявлений власти о необходимости прозрачности в недропользовании, подобные операции демонстрируют обратное: крупные финансовые потоки продолжают перераспределяться в узком кругу лиц с токсичной репутацией.

Александр Кацуба давно известен как один из символов газовых схем прошлых лет. Официальное оформление 50% «Надра-Геоинвест» после дивидендов почти на 1,6 млрд грн не выглядит ни случайностью, ни совпадением. Это классическая модель — сначала деньги, потом право собственности. И именно в таком порядке, судя по документам, была выстроена эта сделка.

Невероятно, но факт....

Мужчина, который разбился в прошлую пятницу из Bed & Breakfast на Виа Нерино в центре Милана, наконец-то получил имя. Это Александр Адарич, 54 года, известный бывший украинский банкир и бывший владелец Фидобанка. Удостоверение личности, осложняемое обнаружением в комнате трех разных документов, удостоверяющих личность (все с его фотографией, но разные обобщения), открывает тревожные сценарии, которые приводят

Тело Адарича было найдено во внутреннем дворе здания 23 января после прилёта около 15 метров от четвертого этажа. С первых мер помощи команда Milano Mobile, координатором которой является премьер-министр Розарио Ферракан, исключает возможность трагического аварии или добровольного акта.
Квартира, крупное туристическое размещение площадью около 100 квадратных метров, сдавалась не на имя банкира. Внутри следователи не нашли ни чемоданов, ни личных вещей, оправдывающих нормальное пребывание, а только поддельные документы, предполагающие пребывание под прикрытием.

Что перевернуло расследование, так это показания хранителя конюшни. Женщина сообщила, что сразу после грома видела мужчину, обратившегося к окну комнаты, а затем в спешке спускающийся вниз по лестнице. Перед тем, как делегировать на улицы центра города, незнакомец обратился к вратарю на английском языке и спросил: «Что случилось? "", затем исчезают в небытие. Следователи подозревают, что на момент смерти в помещении могли присутствовать другие люди, по-видимому, «деловая встреча», завершившаяся кровью.

Адарич на протяжении многих лет является видной фигурой в украинских финансах, в 2006 году входит в 100 лучших менеджеров страны. Однако его карьера отмечена тяжелыми тенями: считаясь очень близкими к «Семье» бывшего президента Виктора Януковича и его сына Александра, оба бежали в Россию в 2014 году, забрав несколько грузовиков с госфондом, он оказался в центре следствия провал его банка в 2016 году.
Гипотеза преступления, над которым работает прокурор, заключается в том, что Адарича могли убить в комнате, а тело выбросить из окна только потом, пытаясь имитировать самоубийство, согласно лучшим российским обычаям.

В ближайшие несколько часов вскрытие будет иметь решающее значение. Если судмедэксперты подтвердят отсутствие каких-либо признаков жизни до удара (таких как следы удушения или отравления), то дело официально расценивается как "казнь". Тем временем следователи просеивают записи с камер наблюдения в районе и анализируют телефонные доски, чтобы найти таинственного мужчину, сбежавшего из B&B.

За сколько Андрей Биба «снялся» с «Миротворца»? Не знаем. Но снялся. Андрей Биба – владелец торговой марки «БРСМ – Нафта». А также – спонсор пророссийского блогера Шария. А также – «меценат» и «спонсор» строительства храмов РПЦ в Тайланде и Камбодже. Что не могло осуществляться без плотного контакта со спецслужбами РФ. А также, Андрей Биба – просто мошенник, благодаря жадности которого в 2015 году случился масштабный пожар на заправке БРСМ в Василькове. Погибли люди, пожар стал экологической катастрофой, Биба сбежал в Италию. В Украине он обвиняется в мошенничестве.
В 2021 году Биба попал на сайт «Миротворец». Цитируем:
Собственник сети заправок “БРСМ-нафта” Андрей Биба попал в базу данных сайта “Миротворец”. Его обвиняют в финансирования "партии Шария" и деятельности Московского патриархата в Украине.

"Финансирование антиукраинских политических сил, а также пропагандистских мероприятий, направленных на дестабилизацию общественно-политической жизни…", – говорится в описании профиля Бибы на сайте. В источниках, на которые стоят ссылки в анкете, говорится "о спонсировании собственником заправок "БРСМ-Нафта" Партии Шария". Об этом писали в своем расследовании журналисты Bihus.info – как доказательство в сюжете были обнародованы переписки членов партии и топ-менеджмента сети заправок, а также другие документы, "подтверждающие финансирование Партии Шария сетью "БРСМ-Нафта".
Финансами партии руководила топ-менеджер группы компаний БРСМ Анжела Ларкина. Она обеспечивала активистов партии деньгами на неофициальные зарплаты, аренду офисов, мерч, партгазеты и другие нужды. Большая часть денег передавалась неофициально – наличными и переводами на личные банковские карточки и, соответственно, не отображалась в официальном финансовом отчете партии."
И вот, сейчас Андрей Биба вдруг с сайта «Миротворец» пропал. Есть только однофамилец. А что случилось? Неужели человек, сотрудничающий с российскими спецслужбами и финансирующий Шария вдруг стал украинским патриотом? Или просто заплатил «Миротворцу» и его фамилию с сайта убрали? Скорее – второе.

Хотя сейчас в украинских СМИ Биба начал смешную кампанию по собственной реабилитации. Даже «открывает сборы» на беспилотники, при этом с 2014 года проживая во Флоренции. Больше похоже на очередное мошенничество. И на попытки отбелить репутацию. Весьма печально, что в этом принимает участие «Миротворец». Российских военных тоже за деньги снимаете?

Самое дикое в том, что Биба по прежнему ведет бизнес в Украине. Точнее, зарабатывает в Украине, несмотря на то, что является представителем агрессора. Кстати, с "Миротворца" сняли и жену Бибы, Ларкину, на которую записана часть бизнеса Бибы. Не удивимся, если выяснится, что у Бибы сейчас есть контракты с Минобороны.

"ОРД"

Затримали виконавця — забули про замовника. Чому справи «Дарниці» не обертаються судовими вироками?


А може, проблеми української корупції у тому, що суспільство нетерпимо ставиться до тих, хто бере хабарі, а тих, хто дає – навпаки, толерує? Подібний акцент ставлять навіть антикорупційні органи: ми часто бачимо якусь умовну Крупу, завалену грошима, але практично ніколи – того, хто їй ці гроші дав. Це, певно, глибоко ментально-радянське, коли до спроби підкупити чиновника ставляться поблажливо, так як інакше просто неможливо вирішить навіть найменше питання. Але ж по суті, таке ставлення нівелює будь яку антикорупційну боротьбу із зрозумілих причин: для хабаря потрібні двоє.

Тому й з’являються цілі корупційні фабрики — невидимі конвеєри, де за готівку оптом скуповують голоси депутатів, рішення міністрів, тендери, закони, цілі галузі. Головні організатори, тіньові гаманці й координатори схем майже ніколи не сідають на лаву підсудних. А депутати чи чиновники, яких під спалахи камер ловлять з мішками готівки – це чисто одноразові персонажі. На місце їх одразу приходять нові, які так само швидко корумпуються – адже корпорації з їх інтересами і їх грошима нікуди не зникають.

Так-от немає жодної справи щодо фармацевтичної фірми «Дарниця», хоч обшуки щодо махінацій з держзакупівлями на підприємстві відбулися ще рік тому. До менеджерів фірми Катерини та Гліба Загоріїв є й інші зауваження, зокрема щодо поглинання в обхід антимонопольного законодавства своїх конкурентів, щодо розставлення своїх людей в органи влади, де ті не працювали на державу, а виконували забаганки своїх благодійників. Але чомусь ніхто не хоче поцікавитись наявністю в цих справах корупційної складової. По-перше, це не так видовищно, як затримання Крупи. По-друге, ми ж одразу почуємо, що «бізнес так працює», «всі так роблять», «інакше не виживеш».

Те саме, власне, стосується і головного адвоката «Дарниці» Олексія Філатова, що його фармкомпанія – найбільший донор Блоку Петра Порошенка – свого часу всадила в крісло заступника президентської адміністрації. Пізніше в нього також були обшуки: через причетність до приватизації української ділянки газопроводу «Самара-Західний напрямок» в інтересах компаній Віктора Медведчука. Громадськості, певно, було б цікаво почути, чим завершилось те розслідування – та правоохоронці мовчать, немовби риба. А сам Філатов став респектабельним керівником адвокатського об’єднання «Екво», разом із Мариною Ніжнік, що на керівний посаді в Антимонопольному комітеті не помітила порушення законодавства у передачі «Дарниці» майже 30% акцій головного конкурента Борщагівського хімфармзаводу.

Наразі ми всі є свідкам не менш драматичних подій: менеджмент «Дарниці» відверто лобіює знищення існуючих аптечних мереж, водночас просуваючи ідею продажу ліків на автозаправках. Ідея божевільна з усіх боків, та у Загоріїв, певно, є якісь стимули заохотити чиновників до такого рішення. Ідея ліків на заправках первісно просувалася через парламент, та згодом була узаконена рішенням чиновників із профільного міністерства. Чи не через те, що чиновники наразі дешевші від депутатів? Колись, напевне, ми дізнаємось відповідь і на це питання. Як тільки будем ставитись до тих, хто купує політиків так само нетерпимо, як і до тих, хто легко купується на дурні гроші.

30.01.2026, о 09:52 та о 10:20, на електронну пошту Офісу Генерального прокурора надійшли повідомлення від осіб, які представилися:
- Задорожним Олегом Дмитровичем та
- Кириченком Олегом Сергійовичем,
які повідомляють про ЗАМІНУВАННЯ в містах Львів, Київ та Харків численних обʼєктів недержавних установ та державних органів (крім будівлі Офісу Генерального прокурора).

Особи повідомляють про їх належність до служби у воєнізованому підрозділі «Азов», спеціальності «підривник» та про початок закладення вибухових пристроїв з 10.01.2026 і погрозами здійснювати підриви пристроїв упродовж 30-31 січня за близько 500 локаціями.

При цьому особи ніяких вимог, задоволення яких припинили б їх протиправні дії, не висувають.
Лише скаржаться на низький матеріальний дохід їх та їхніх сімей.

Говорят, что Малюка уговорили возглавить СЗР.

Хто такой Віталій Каразей и какие оборудки здійснює провайдера «Евротранстелеком». В Україні працює підприємство-провайдер «Євротранстелеком», яке було нелегально захоплене одним із співвласників, та наразі його посадові особи підозрюються у державній зраді.

Про це йдеться у журналістському розслідуванні проєкту «Антимафія».

Олександр Мотузюк із Білої Церкви звернувся до Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, до Генеральної прокуратури й Офісу Генпрокурора щодо незаконної діяльності інтернет-провайдера «Євротранстелеком».

Як повідомив Мотузюк, він особисто надав факти, які підтверджують порушення провайдером законодавства, а також протизаконної діяльності правоохоронців.

Григорій Мамка, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності, розповів, що йому відомо про скарги на адресу провайдера «Євротранстелеком». «Щодо підприємства Євротранстелеком, то це історія для нашого комітету і для мене не є новою, перший раз більше трьох років тому було перше звернення, і більше 10-ти звернень протягом останніх трьох років, і комітет офіційно звертався до Служби безпеки України, в Офіс Генпрокурора, там йшлося про обвинувачення у державній зраді, але ані до повномасштабного вторгнення, ані навіть після нього власнику чи керівникам інтернет-провайдера так і не вручили підозри, і мені відомо, що на даний момент кримінальне провадження закрили тихенько і по суті нікого не інформували, і жодна особа наскільки ми розуміємо не притягнута до відповідальністі», – розповів народний депутат.

У програмі «Антимафія» йдеться про те, що підприємство «Євротранстелеком» заснував Фонд держмайна спільно з кількома зарубіжними і українськими інвесторами, але внаслідок незаконних оборудок одного з акціонерів, Віталія Каразея, акції підприємства через схеми у Болгарії з представниками болгарської мафії та судові рішення суду в місті Софія перейшли безпосередньо до одного бенефіціара, а саме – до підприємця Віталія Каразея.

В рамках проведення журналістського розслідування липовий стовідсотковий бенефіціар «Євротранстелекому» Каразей виявився стовідсотковим антиукраїнцем, йдеться у матеріалі проєкту «Антимафія». На сайті підконтрольної Каразею австрійської компанії Wirtcom Gmbh розміщено десяток логотипів російських, луганських, кримських компаній – партнерів Каразея. Зокрема, держпідприємство країни-агресора «Российская железная дорога», Міністерство інфраструктури і транспорту невизнаної "Луганської народної республіки", підприємств "Луганская железная дорога", "Крымская железная дорога", донецького мобільного оператора «Фенікс», луганського оператора "Лугаком" і російського "Волна Мобайл".

«Громадянин України надає послуги підприємствам, які забезпечують армію країни-агресора та квазі-республік залізничним транспортом та стільниковим зв’язком. Про цю державну зраду Комітет ВРУ з питань правоохоронної діяльності вже б’є в набат кілька років», – розповідають автори розслідування. Тобто бізнесмен Віталій Каразей відверто співпрацює з луганськими, донецькими і кримськими компаніями.

Народний депутат Григорій Мамка каже, що інформацію про це комітет ВРУ отримував, і були внесені відомості щодо державної зради. Але слідчий врешті решт закрив провадження без проведення слідчих дій.

Автори розслідування повідомили, що підозрюваний у держзраді Віталій Каразей через підписані контракти на надання електронних послуг має доступ до військових частин в Україні, адже надає послуги, мінімум, двом військовим частинам у складі Оперативного командування «Північ». «Ми вбачаємо в цьому небезпеку для військовослужбовців цих частин, що розташовані в Київській і Чернігівській областях», – кажуть автори розслідування. І додають: команда проєкту «Антимафія» звернулась до Генеральної прокуратури із проханням розслідувати зв’язок бізнесмена Віталія Каразея із структурами країни-агресора.

Як імперія "Бунасто" працює проти України. Велика кількість іноземних комплектуючих в зброї Росії показує, що санкційний механізм належним чином не працює. Підсанкційний імпорт заїжджає в Казахстан транзитом через Росію з Європи, там розмитнюється, а потім вже як казахський товар або нелегально завозиться в Росію. І велику роль тут відігрівають саме міжнародні брокерські та фінансові компанії, які забезпечують документами весь процес перевезення.

Одна з таких компаній – ЗАО «Бунаста» (https://www.bunasta.eu). На сайті компанії розміщено інформацію про її сферу діяльності: «Услуги компании: Предварительное декларирование и оформление транзитных процедур по ЕС через все пункты пропуска Польши, Литвы, Латвии и Эстонии; Оформление предварительного электронного информирования (ЭПИ) на Калининград (затаможка) для белорусской таможни; Выдача гарантий, обеспечивающих транзитную перевозку по территории ЕЭС; Оформление ЭПИ для пограничных постов Беларуси и России через систему TIR-EPD; Выдача гарантий, обеспечивающих транзитную перевозку по территории ЕЭС;»

При цьому компанія працює і в Україні – адреса офісу вказана на сайті.

На головному сайті компанія Bunasta називає себе акціонерним товариством, вказуючи підрозділи в Україні та Росії. Але ці підрозділі є окремими юридичними особами. В Україні це ТОВ «VIMGARANT», в Росії це «Бунаста Вим» (перейменована наразі в ТОВ «НАСТАПРО»). Засновником в обох був Адомавичус Юргис, який є наразі власником литовської головної компанії.

В 2022 році Юргис вийшов зі складу засновників російської компанії «НАСТАРПО». Але на сайті пошуку роботи (https://smolensk.jobfilter.ru/компания/бунаста-вим) сама ТОВ «НАСТАРПО» вказує, що вони є частиною імперії Bunasto. Тому можна зробити висновок, що вихід здійснено формально, Bunasto продовжує свою діяльність на російському ринку. За 2022 рік Bunasto через ТОВ «НАСТАРПО» отримала майже 150 млн. російських рублів доходу, є прибутковою та поповнює російський бюджет (https://zachestnyibiznes.ru/company/ul/1116732016785_6732030117_OOO-NASTAPRO) .

В Україні зовсім інша картина: ТОВ «ВІМГАРАНТ», яка заявляє себе як одна з найбільших компаній цього сектору, за 2022 рік отримала більше 4 млн.гривень збитку та до бюджету податків з прибутку не сплачує (https://opendatabot.ua/c/41333090). Незважаючи на задекларовані збитки, українська компанія розвивається – в 2022 році кількість працівників збільшилась на 10 осіб. В червні 2022 року Адомавичус Юргис створив ще одну компанію - ТОВ «БУНАСТА УКРАЇНА», яка також займається подібним бізнесом в його групі Bunasta.

Наразі компанія Bunasta через своїх «дочок» непогано відчуває себе і в Україні, і в Росії. Як вказує сама компанія, «Компанія перша в Україні отримала спеціальне спрощення на використання загальної гарантії та на даний момент має ліміт майже 30 мільйонів євро» (http://www.vimgarant.com/). В Росії компанія має дещо менший ліміт «Компания владеет большим гарантийным фондом в размере 25 миллионов евро для доставки в Россию и Беларусь.» ( https://cargotime.ru/carriers/ooo-bunasta-vim). При цьому є враження що мова йде про одні й ті ж кошти – вони забезпечується материнським капіталом, розміщені в безпечній Європі, і приносять власнику прибуток і в Росії і в Україні. Це дійсно унікальна ситуація – поклавши кошти в банк відразу під них надавати гарантії суб’єктам обох воюючих держав і заробляти одночасно і в Росії і в Україні. Нагадаємо, що прибутки декларуються в Росії, а збитки чомусь в Україні.

Інше питання – це економічна безпека. Так як Bunasta працює на два фронти, то немає впевненості, що до інформації по українському імпорту та експорту немає доступу російська філія. При оформленні гарантій (транзитних декларацій) Bunasta має повну інформацію про вантаж, який прямує через українські кордони – від даних про отримувачів комплектуючих для, наприклад, дронів, до переліку таких комплектуючих, адрес (місць) доставки. Тому будь-яка доставка, яка проходить через гарантію або за допомогою Bunasta, може легко відслідковуватись. Ну, а розуміючи отримувача таких комплектуючих, нескладно потім визначити і місця розташування виробничих потужностей і їх знищити.

Згідно Закону України «Про санкції» підставою для застосування санкцій є дії особи, яка створює реальні або потенційні загрози національній безпеці, сприяє терористичний діяльності. Отримання інформації про логістичні маршрути, номенклатуру товарів та комплектуючих для потреб української, в тому числі оборонної промисловості подібними компаніями, які тісно співпрацюють з Росією та сплачують податки до російського бюджету, а відтак фінансують російських тероризм, є достатньою підставою для застосування санкцій та обмеженні такої діяльності на території України.

Чи одна така компанія працює в Україні -це питання до спеціалістів. Але віддавати контроль за товарними потоками в руки тих, хто продовжує працювати і на Росію і до цього часу зберігає на своїй сторінці ВКонтакте георгієвську стрічку є дуже нерозумним.

."ОРД"