Chasing the Unseen — це майбутня адвенчура, що сильно надихається Shadow of The Colossus.
Зараз в Steam доступна пре-альфа демоверсія і я у неї зіграв.

У гри непогана презентація: фрактальна геометрія світу, відсутність чітких пояснень того, що відбувається та гігантські істоти, які наче повністю ігнорують присутність людини. В демо довелось познайомитись лише із одною із них, гігантським літаючим восьминогом. Цікаво, що як він, так і хлопчик за якого ми граємо - сліпі.

Ґеймплей будується на експлорінґу природних лабіринтів і у демо потрібно пройти у вказане місце за допомогою глайдера, лазання по різних об'єктах та по самому восьминогу. Просто, але доволі атмосферно і цікаво.

У мене питання лише до керування та анімацій головного героя. Вони дуже незграбні. Але це пре-альфа і надіюсь що розробник краще попрацюють над цим нюансом, який на тепершньому етапі дещо дешевить гру.
Слідкуватиму за розробкою.

Платформи: поки заявлено лише про PC
Реліз: -

Посилання:
- Steam
- Website
- Twitter

#шо_там_по_інді

Недавно наткнувся на молодий україномовний відеоігровий ютуб канал, який веде подружжя геймерів.
Вчора вони випустили відео про мою улюблену частину серії Final Fantasy і у них незаслужено мало переглядів на цьому відео.
Тому я вирішив порекомендувати вам його переглянути!

👇
youtu.be/oEGqjEv0W3o

А також у них перед цим виходило відео про ще одну чудову жрпг - Legend of Mana. Воно теж вийшло дуже душевне та лампове, тому гляньте і його.

Tako no Himitsu: Ocean of Secrets — це майбутня інді екшн-рпг, що надихалась іграми ери GBA.
Події гри відбуватимуться у світі попереднього проєкту студії Deneos, платформера в стилі GB та GBC під назвою Save me Mr Tako.

У світі, де восьминоги були стерті з історії внаслідок війни проти людей, нам доведеться дізнатись секрети минулого цих дивних істот і з їхньою допомогою спробувати врятувати світ.

У грі буде шість ігрових персонажів, із своїми абілками та синергіями із восьминогами. Ґеймплейно гра комбінуватиме експлорінґ в стилі класичних екшн-рпг часів GBA зі механіками монстер теймінґу. За допомогою них можна буде вчити восьминогів закляттям, які потрібно буде використовувати як у бою, так і для розгадки пазлів.

Найближчим часом розробники обіцяють запустити кікстартер кампанію, де можна буде зафандити гру, а також, як це часто буває, дізнатись більше деталей про неї.

Платформи: поки заявлено лише про PC
Реліз: -

Посилання:
- Steam
- Website
- Twitter
- Kickstarter

#шо_там_по_інді

На правах контентмейкера, я отримав змогу зіграти у дорелізний білд Dros, гри про яку я раніше вже писав на каналі.

Для мене це важлива подія, адже я вперше отримую ключ на прев'ю від розробника, та ще й на адекватних умовах (а вірніше взагалі без будь-яких умов).

Тому я підготував для вас невеличкий текст із моїми враженнями від гри.
Приємного читання!

👇
telegra.ph/DROS---vrazhennya-vіd-demo-06-09

#шо_там_по_інді #рецензії #лонгрід

ААААААААААААААААА
Там щойно анонсували Everhood 2!!!

Якщо ви чомусь досі не шарите що це таке, то подивіться моє старе відео про першу частину тут: youtu.be/EVku2yqJin0

Ну і звісно ж зіграти у неї ви теж мусите!

Пройшов Tears of the Kingdom і це було прекрасно!
‍
Радий бачити, що моя улюблена відеоігрова серія живе і продовжує розвиватись. З одної сторони мені дуже жаль що це прямий сиквел, але з іншої - це набагато більше ніж просто прямий сиквел.
Видно, що Breath of the Wild була саме успішним експериментом, після якого команда розробників зробила правильні висновки та нанизала на свіжу формулу як купу нових ідей, так і дофіга класичних для серії речей, яких так не вистачало Breath of the Wild.
На диво виявилось, що формулі BOTW підходить багато рішень із попередніх Зельд. А я, як їхній фанат, неймовірно цьому радий.
Це здоровий та позитивний розвиток франшизи, і це має бути прикладом для інших студій із такими ж довготривалими серіями.
Я навіть не можу уявити, що нас чекатиме у наступній частині.

Я не збираюсь писати розгорнуту рецензію на TOTK чи робити відео. Покищо.
Я вважаю, що найцікавіше та найдоцільніше буде розглянути її саме з точки зору еволюції ґеймдизайнерських ідей серії та того, чому і як вони працюють. Для цього потрібно буде розібрати всі ігри серії. Це справа непроста, бо ігор у ній багацько. А я пройшов хоч і майже всі, але пару ще таки доведеться пройти.

Можете вважати це тизером чи анонсом, але як тільки я зберусь із думками і силами, то планую: або зробити гігантську ретроспективу всієї серії, або ж пройтись по ґеймдизайнерських рішеннях ключових частин серії і розглянути їхній розвиток до теперішнього етапу.
Не ставлю собі дедлайнів, бо у мене в беклозі ще пару ідей для відеоесе та навіть один готовий сценарій, тому все робитиму поступово і по можливості.
Також нагадую що у мене є ютуб канал, де я нерегулярно публікую відеоесе на відеоігрову тематику, тому якщо ви якимось чином пропустили - запрошую вас переглянути те, що я вже встиг зробити.

Не прощаюсь.

#думки

Моє нове відеоесе вже на ютубі!
Розповідаю про найважливіший аспект відеоігрових горорів та те, як його вміло використовує Faith, одна із найцікавіших інді ігор минулого року.
Приємного перегляду!
Буду вдячний за будь-який фідбек та критику.


👇
Дивитись відео


#відеоесе

Strayed Lights — це мовчазна подорож про саморефлексію та парирування.

Це історія про прийняття. У багатьох сенсах. Навіть в плані бойової системи ефективніше приймати удари, ніж завдавати їх.
Бої схожі на Sekiro, але із системою двох кольорів, між якими потрібно перемикатись, щоб лікуватись при парируванні правильних кольорів. Добити (чи скоріше звільнити) ворогів можна лише набравши повну шкалу енергії.
Мені подобається як через бойову систему гра показує відношення головної героїні до тих, кого вона звільнятиме. Особливо до босів.

Гра на 4-5 годин. І це навіть добре, бойовка і варіативність ворогів не встигає приїстись.
При цьому вона не є складною. Ну або ж такою вона мені здається після двох проходжень також не дуже складної Sekiro.

Strayed Lights неймовірно красива у статичних кадрах та в бою, але при цьому часто доволі незграбна в анімаціях катсцен. Саундтрек Остіна Вінторі чудовий.
Від презентації та гри в цілому у мене здебільшого позитивні враження.

Присутня українська локалізація.

#рецензії

Неочікувано, We Kill Monsters, про яку я вже колись розповідав у пості за цим посиланням, видаватиме Annapurna.
А ось і перший повноцінний трейлер.

Це дуже крута новина особисто для мене, адже я нейомвірно заінтригований проєктом ще з перших шматочків ґеймплею в твіттері та діскорді автора.

Посилання:
- Steam
- Twitter
- Website

#шо_там_по_інді

Зовсім недавно на всіх актуальних платформах відбувся реліз Ghost Trick: Phantom Detective — стильного сюжетного пазлу від творця Ace Attorney.

Так сталось що я вже пройшов версію для Nintendo DS, тому це чудова нагода розказати вам про цю прекрасну гру, враховуючи що тепер у неї можуть зіграти не лише власники двоекранних портативок Нінтендо.

Дізнавайтесь, чому вам потрібно зіграти у Ghost Trick у моєму тексті за посиланням нижче.
Приємного читання!

telegra.ph/Ghost-Trick-Phantom-Detective---vіdeoіgrovij-spektakl-v-nuarnih-tonah-07-02

#лонгрід #рецензії

Samurai Unicorn — це майбутній кіберпанковий сурвайвл-горор у стильній лоу-полі обгортці, який точно повинен бути на вашому радарі, якщо ви цікавитесь жанром.
Я давно хотів зробити пост про цей проєкт, але тепер з'явилась вагома причина: розробники нарешті створити сторінку в Steam.

У кожного є свій план на Sydney3. У ролі Кло, ви повинні адаптуватись до новоствореного зв'язку із Самураєм-Єдинорогом, відправитись досліджувати місця, що кишать VRмінами, розгадати секрети Голіафа та знешкодити Пожирачів Снів, що вторглись у місто.

Гра зацікавила мене своїм дивним і одночасно кріповим вайбом горор-кіберпанку. В сюжеті будуть фігурувати різні фракції із своїми цілями. У бойовій системі буде потужний фокус на відстрілювання ворогам кінцівок та челенджеві босфайти.
Коротше, чекаємо!

Платформи: поки заявлено лише про PC
Реліз: -

Посилання:
- Steam
- Website
- Twitter
- Patreon

#шо_там_по_інді

Також було опубліковано повноцінний трейлер бойової системи.

Ви і так знаєте, що Pizza Tower маст плей, але я теж це скажу: Pizza Tower - маст плей!

Це божевільний платформер, натхненний пізніми частинами Wario Land, що комбінує в собі драйвовий саундтрек, візуальний стиль трешових старих мультфільмів із парадоїнальними сюреалістичними образами, намальованими в MS Paint з пекла.

Досліджуєте рівні, шукаючи секретки і стараючись не втратити комбо. Дійшовши до кінця рівня, потрібно за час повернутись назад, але рівень дещо деформується. Якщо не встигнете, то проснеться Піца-лице. Якщо воно вас зловить - ви програли, проходьте рівень заново.

Очки впливають на ранг.
Якщо ви захочете пройти всі рівні навіть на S - приготуйтесь страждати, бо це не буде легко. Я пройшов всю гру на А і лише перший поверх вежі закрив на S.
Найвищий же ранг - Р(erfect). І його надзвичайно складно взяти.

Pizza Tower це сліпучий політ фантазії як візуальної, так і ґеймдизайнерської, адже кожен рівень презентує нові механіки аж до самого кінця гри. Дуже круто!
Грайте у Pizza Tower!

#рецензії

Музичні кліпи із відеоігровою естетикою.

Недавно Віталій та тривожні .exe файли на своєму каналі підняв тему музичних кліпів із відеоігровими вайбами і я почав копати свій плейліст.
Я знайшов там багато цікавого, тому хочу поділитись знахідками із вами. Дякую Віталію, що надихнув мене на цей пост.

Розпочну одним із своїх улюблених панк-рок гуртів, PUP.
Таких кліпів у них навіть два. По суті "DVP" це просто багато культових ретро сцен, у яких діалоги замінені текстом пісні, але "OLD WOUNDS" - цілий інтерактивний кліп, де ви можете вибрати персонажа (учасника гурту) із різними рівнями складності, подальшими моральними виборами по ходу кліпу, які впливають на сюжет.
- DVP
- OLD WOUNDS

Від інді-панку до українського інді-року. У The Unsleeping теж є два кліпи із відеоігровими найстроями. І якщо "Не сплю" лише віддалено нагадує своїми образами графіку з PS1, то "Denise" це вже більше схоже на те, що нас цікавить.
- Не сплю
- Denise

Цікаво, що в жанрі нінтендокору не так багато кліпів із відеоігровою естетикою. Але тут, мабуть, скоріше проблема в нішевості жанру, тому у виконавців зазвичай взагалі немає музичних кліпів.
Я багато шукав, але зупинився на трьох конкретних.
Перший - це "Bunnies" від нікого іншого, як родоначальників жанру нінтендокор HORSE the band. Всрато, авангардно, як і сам гурт свого часу. І хоч я рекомендував би до перегляду любителям жанру всі їхні кліпи, лише один підходить під тему цього посту.
- Bunnies

Другий нінтендокор кліп, який я обрав, теж належить важливому гурту. При чому, важливого для відеоігрової індустрії.
Fucking Werewolf Asso — це сінт-панк гурт зі Швеції, який раніше носив назву Go! With Fourteen O. Денніс Ведін, вокаліст і клавішник гурту якось познайомився із Джонатаном Сьоденстрьомом, програмістом і ґейм дизайнером, із яким вони разом створили буквально гру-відеокліп під назвою "Keyboard Drumset Fucking Werewolf", у яку навіть можна зіграти.
Згодом Джонатан і Денніс випускають Hotline Miami. Цікаво, що сам я слухав музику цього гурту у всіх її ітераціях ще до знайомства із цією грою, а навіть після знайомства довгий час не підозврював про цей дивний зв'язок. Дуже рекомендую як і сам "кліп", так і решту музики гурту. Одні із моїх улюблених у жанрі.
- Keyboard Drumset Fucking Werewolf

І останній нінтендокор кліп в цій підбірці навіть не кліп. Але я не міг не додати його у цей пост, бо текст пісні розказує історію, і доволі атмосферну. Це пісня про двох друзів, які пробують вбити фінального боса у вигаданій JRPG. Пробема в тому, що один із них не зберігся перед босом, а вся його група складається із чотирьох бійців, і нуля хілерів.
- Zorldo Kang - Mirrors

Піксельарт естетика доволі популярна у музичних кліпах, тому ось вам зразу пачка кліпів у цій стилістиці:
- GUNSHIP - Art3mis & Parzival: душевний сінтвейв кліп про двох закоханих, що зустрілись у кіберпросторі. Купа поп-культурних референсів в наявності.

- 2080 - My Megadrive: чіптюн кліп про чувака, у якого вкрали його Sega Megadrive і він відправляється бити морди. Звісно ж, в комплекті дуже багато референсів на відеоігри цієї платформи і в цілому.

- TWILIGHT FORCE - Sunlight Knight: неочікувано, симфонік павер метал кліп, стилізований під олдскульні JRPG. І це виявилось не так абсурдно, як може здатись на перший погляд.

- Delta Heavy - White Flag: драм-н-бейс/дабстеп кліп про Сатану, який відправляється в Рай щоб попросити пробачення

- Danny Wiessner - The World is Saved: балада, ліричний герой якрої закінчує довгу відеогру. Врятувавши світ він відчуває спустошення, але потім відрефлексовує цю пригоду і робить власні висновки стосовно того, нащо продовжувати рятувати такі світи, навіть якщо це означатиме кінець гри.

Perturbator, відомий сінтвейв/ретровейв виконавець, має цілих два стильних піксельарт кліпи у своїй фірмовій стилістиці:
- She Is Young, She Is Beautiful...
- Sentient

Надіюсь, вам було цікаво!
Рекомендую також відвідати канал Віталія. Це крутий архів обсрукних та стильних штук з інтернетів.

А які кліпи із відеоігровою естетикою зустрічали ви?


#думки #лонгрід #музика

Стиль понад змістом.

Стилістично Trek to Yomi є, безперечно, одним із найунікальніших проєктів. Так елегантно передати атмосферу класичних самурайських фільмів під час ґеймплею треба вміти.
От тільки ґеймплей цей дуже невиразний і репетативний, навіть враховуючи невеликий хронометраж.

Розробники намагались зробити бойову систему простою та челенджевою, але зламали її, додавши комбо. На харді, в умовах ефективної гри, все зводилось до повторювання 2-3 комбо протягом всього проходження.
Це серйозна проблема, адже бої тут займають значну частину гри.

Вражаюча кількість деталізованих локацій із унікальними ракурсами статичної камери виглядає немов втрачена можливість, бо вони слугують лише для того, щоб гравець пробігся по них в один кінець. З такими локаціями було б доцільніше робити левелдизайн в стилі Onimusha, із бектрекінґом та пазлами.

Все інше у грі — неймовірне. Музика, арт дірекшн, озвучка, сюжет, режисура та загальна атмосфера.
Якщо і грати у Trek to Yomi, то лише заради цих аспектів.

#рецензії

大歳ノ島 - Otoshi no shima — це інді-гра у розробці від маленької японської студії, що вперше була представлена на випускній виставці в Tohoku University of Art & Design.

Гра дозволить поринути у атмосферу японських легенд, натхненних обрядами та звичаями регіону Тохоку.
Головні герої — чотири монстри у масках, які під час новорічних подій повинні зустрітись на вершині гори, зробивши пожертвування, щоб острів зміг переродитись.

Про цей проєкт дуже мало інформації і вся вона японською, але з того що я зрозумів, планується:
- вільне пересування по острову і енкаунтери із різними містичними істотами
- постановка, в межах якої кілька персонажів паралельно досягають однієї цілі
- історія, яка буде розгортатись як монолог

Гра розробляється на Unreal Engine 5, але чомусь на мій погляд є одночасно неймовірно красивою і доволі незграбною. Поглянемо що із цього вийде.
В коментарі додам трохи скріншотів та розширений трейлер.

Платформи: -
Реліз: -

Посилання:
- Website
- Twitter

#шо_там_по_інді

Зараз я продаватиму вам гру, яка не сильно париться над тим, щоб себе продавати. У неї немає якогось адекватного трейлеру та тим більше рекламної кампанії, а просто пару ґеймплейних відео і скріншотів від розробника та деякі WIP футажі в твіттері.
Я слідкував за її розробкою вже деякий час, проте варто мені було втратити її з поля зору, як вона взяла і релізнулась.
Я вже встиг її пройти, тому вважаю своїм обов'язком про неї розказати.
‍
Pseudoregalia — це 3D метроїдванія у стилістиці N64/PS1 із величезним фокусом на платформінґ. І коли я кажу "величезним", то маю на увазі і те, що платформінґ у грі просто неймовірно продуманий.
По суті, автор взяв дуже багато із того, як відчувається керування Маріо у 3D-шних частинах серії, додав трохи від себе і нанизав це на левел дизайн в стилі метроїдваній із аналогічною прогресією.

По сюжету ми граємо за Сибіллу, антропомофрну оленицю/крольчиху, яку затягнуло у чийсь світ снів у вигляді сюреалістичного замку, сповненого відчуття лімінальності та занепаду.
Структурно це найсправжнісінька 3D метроїдванія, із купою переплетених між собою локацій, у яких потрібно знайти нові здібності та застосовувати їх для просування далі. І левел дизайн влаштований так, що значну частину гри вона давала себе "перехитрити", завдяки дуже гнучкому платформінґу. Наприклад, у мене бували моменти коли я проходив локацію і лише в її кінці зрозумів, що це ніякий не кінець локації, а початок. І тоді приходило розуміння того, що я пройшов її у протилежну сторону, отримавши в кінці абілку, яка навпаки повинна була допомогти мені по ній просунутись. Проте мушу попередити, що мапи у грі немає, а локації доволі специфічно оформлені, тому якщо не будете уважні — ризикуєте нормально так заблукати.

Платформінґ у грі ґрунтується на цих самих здібностях, які гравцю доведеться поступово відкривати і у тому, щоб чейнити їх між собою, вигадуючи нові способи пересування по локаціях і долання перешкод.
І по-перше, це саме по собі дуже приємне заняття.
А по-друге, керування персонажем настільки приємне і плавне, що вже до середини гри ви не будете помічати, як органічно ваші пальці бігають по клавішах ґеймпада, перетворюючись на екрані у елегантний акробатичний танець. Я майже ні в одному 3D платформері не відчував такої єдності із персонажем в плані керування. Хіба що в іграх Нінтендо.

Також у цей мікс із дослідження локацій та платформінґу непогано вписується і простенька, але приємна, бойова система. Вороги тут зазвичай слугують не так небезпекою, як засобом відновлення магічної енергії, що потрібна для хілу. Проте, інколи у грі вас закривають у кімнаті із ворогом, що відіграє роль своєрідного міні-боса. В таких випадках це перетворюється вже трохи на інший танець, із вичікуванням опенінґів і ухилянням від атак. У цій бойовці немає нічого навіть близько такого ж глибокого, як у платформінґу. Але її й менше у грі, що доволі доречно розбавляє основний ігровий процес.

Крім всього вищепереліченого, у грі цікава мрійлива атмосфера, яка не боїться бути і жартівливою, і лякаючою одночасно. Артстайл лише підсилює ці відчуття, створюючи доволі самобутній досвід від перебування у світі цієї гри.

Pseudoregalia це натуральний hidden gem, який навіть попри відсутність маркетингової кампанії починає збирати навколо себе поціновувачів якісних 3D платформерів. Гра проходиться за 5-6 годин, але по якості цього часу та враховуючи ціну, це занадто крутий експіріенс, щоб його пропускати. Особливо якщо ви зацікавлені у жанрі.
Я щиро надіюсь, що цю гру спідкатиме неабияка популярність і в результаті автор портує її на консолі. Бо Pseudoregalia заслуговує на те, щоб про неї почуло якнайбільше людей. Для мене ця гра стала одним із найцікавіших інді релізів року соу фар.

Також загляньте у коментарі до цього посту, я закину туди трішки скріншотів та ґеймплейне відео.

#лонгрід #рецензії

Про локалізацію Baldur's Gate 3 від творців дієвидла.
‍
Давайте дружно всі притримаємо коней.
Локалізація місцями доволі суперечлива, особливо з перспективи того, хто знайомий із оригіналом. І хоч я сам доволі скептично ставлюсь до ШБТ, деякі рішення ("промовляння", "чарунка", "Тінесерда", "замовляння") мені подобаються більше ніж інші ("карлик", "бісин", "джурозвір", "драконич").

Проте незважаючи на все це, я закликаю не влаштовувати набіги на локалізаторів і не спричиняти обливання лайном. Найкраще що гравці можуть зробити — це ввічливо вказувати на те що їм не зрозуміло/не подобається за допомогою форми на їхньому сайті: sbt.localization.com.ua/kontakti/ та надіятись, що щось із цього буде відредаговано.

Локалізація таких тайтлів важлива для майбутнього відеоігор в українськомовному просторі. Навіть якщо деякі рішення далеко не всім подобаються.

Тому купуємо гру, дякуємо за локалізацію, чемно вказуємо на те що нам, як користувачам, не подобається і надіємось на взаєморозуміння.
Підтримуйте українське замість того щоб кенселити.
У даній ситуації головне — це здоровий і адекватний дискурс.

#думки