“Ми, дорослі люди, бачили розстріл Небесної Сотні у прямому ефірі чи взагалі наживо. Я принаймні знаю двох людей, які дивом залишилися живі, щоправда, скалічені. Письменника Володимира Вакуленка замордували у 2022 році, його здали сусіди з Ізюма. Тарас Панів помер рік тому від раку, його побили до інвалідності на Майдані. Сина мого товариша дитинства, якого звали Михайло Волощук, вбили на війні. Він був активним учасником Майдану.

Їх сотні, якщо не тисячі, і для них початок війни — це розстріл Небесної Сотні, лютий 2014 року. Але про це згадують тільки в другій половині лютого, коли проводять всілякі акції пам’яті.

Мені здається, що найкраще, що ми можемо зробити у ці трагічні дні пам’яті, це збиратися разом і ділитися спогадами, які ще теплі і кровоточать. І розповідати це дітям і онукам, не чекаючи поки це зроблять у школі за вказівкою згори. Поки ми ще живі.

У травні минулого року в Києві на місці розстрілу, де є меморіальний простір Небесної Сотні, майже не було нікого. Чи не занадто швидко витісняється з пам’яті цей шляхетний здвиг у справі національно-визвольної боротьби? Приводьте сюди дітей до Макдональдса чи після, і розповідайте те, що ви відчували, спостерігаючи за розстрілом Небесної Сотні у прямому ефірі чи наживо. Захистіть їхнє майбутнє від маніпуляцій”.

20 лютого в Україні вшановують Героїв Небесної Сотні. Пропонуємо прочитати колонку письменниці Галини Пагутяк про те, як вберегти правду про розстріли на Інститутській ↓

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/2014-2022-galina-pagutiak/

Більше про Революцію Гідності читайте у номері "Майдан": https://publishing.localhistory.org.ua/product/majdan-1-2024/

Відкриваємо передпродаж подвійного випуску, присвяченого постаті митрополита Андрея Шептицького. Це 200 сторінок матеріалів про життя, діяльність та спадщину Великого митрополита!

Читайте у новому номері:

👉🏼 Як син польського графа став духовним провідником українців: дитинство у Прилбичах, шлях до чернецтва та сходження на митрополичий престіл.

👉🏼 “Церковний і національний лідер”: розмова про митрополита, який мислив категоріями держави, вибудовував інституції та формував модерну українську ідентичність.

👉🏼 Арешт у Російській імперії, повернення до Львова, позиція під час німецької окупації та листи на захист євреїв – де проходила межа між пастирським обов’язком і політикою.

👉🏼 Національний музей, земельний банк, підтримка кооперативів і підприємців – як Шептицький творив економічний і культурний фундамент майбутньої України.

👉🏼 Погроми 1941 року у Львові: що відомо про дії та заяви митрополита в дні насильства.

👉🏼 Блаженний Климентій Шептицький – брат, однодумець, співв’язень.

👉🏼 Прилбичі – родове гніздо Шептицьких. Репортаж із села, де пам’ять про митрополита зберігають у храмі, музеї та родинних історіях.

👉🏼 Митрополит і мистецтво: підтримка художників, розвиток сакрального стилю та культурні ініціативи, що випереджали свій час

👉🏼 Постаті довкола Шептицького, дискусії про його спадщину та місце в сучасній Україні – ким він є для нас сьогодні?

❗️Відправляємо номер з 4 березня 2025 року!

Придбати журнал за зниженою ціною 510 грн замість 590 можна в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/andrej-sheptyczkyj-11-12-2025/

""Культурна колонізація" Радомира Мокрика – це розповідь про те, як культура стала полем бою. Автор нагадує, як продовж століть російсько-радянська імперія намагалася сформувати в українців комплекс меншовартости, фальсифікувала нашу історію й нав’язувала свою мову.

Ці стратегії культурної колонізації були для неї інструментом експансії та окупації, а також способом прокласти шлях до військового вторгнення. Водночас ця книжка - історія боротьби шістдесятників, дисидентів і правозахисників, які розуміли, що відстоювати національну ідентичність у часи радянського панування – це боротися за майбутнє.

Навіть після розпаду 1991-го радянська імперія залишила по собі не лише назви вулиць і російську мову в містах, а й міти про "братні народи" та звичку озиратися на Москву, глибоко вкорінені у свідомості мільйонів українців.

Таким чином, це дослідження – спроба осмислити роль культури в російсько-українському протистоянні та нагадування про те, до яких наслідків може призвести нехтування нею".

espreso.tv зібрали добірку з 5 книг, що вчать гідності. Автори видань на досвіді багатьох поколінь демонструють, що наша історія — це багатовікова філософія, яка об'єднує ідеї незламності, громадянської відваги, відповідальності та свободи.

👉🏼Повну рецензію на книгу Радомира Мокрика "Культурна колонізація" читайте у матеріалі: https://espreso.tv/article-uroki-tiranii-strakh-v-ukraini-ta-vtracheniy-liberalizm-5-knig-de-vchat-gidnosti#goog_rewarded

Придбати книгу можна в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/kulturna-kolonizacziya-strah-prynyzhennya-ta-opir-ukrayiny-v-radyanskij-imperiyi/

12 лютого у Львівській медіатеці відбулася презентація книжки Михайла Романіва «Різдво на Покутті»!

Під час зустрічі автор разом із читачами занурився у світ зимової обрядовості Покуття, представивши перше комплексне дослідження цього регіону. Видання базується на багаторічних польових етнографічних матеріалах і детально розкриває символіку свят, функції обрядових атрибутів та народні світоглядні уявлення.

Порівнюючи покутський матеріал із ширшим українським обрядовим тлом, автор окреслює спільні риси та локальні варіації зимового циклу й демонструє стійкість народної культури, що змогла витримати тиск радянської антирелігійної політики та зберегти тяглість традиції у XXI столітті.

Дякуємо всім, хто долучився до події!🙌🏻
👉🏼Придбати книгу «Різдво на Покутті» можна в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/rizdvo-na-pokutti-tradyczijni-zymovi-zvychayi-ta-obryady/

4 роки тому, на 91 році життя, відійшов у засвіти Іван Дзюба – літературознавець, Герой України. Автор ключового тексту українського дисидентського руху "Інтернаціоналізм чи русифікація?"

Він був тим, хто 4 вересня 1965 року виступив на прем’єрі "Тіней забутих предків" Сергія Параджанова, відкрито та публічно заговорив про арешти української інтелігенції. Момент, з якого, фактично, можна брати відлік переходу шістдесятників у дисидентство.

На 25-ті роковини трагедії в Бабиному Яру, саме Іван Дзюба виголосив спонтанну промову, яка є цілком актуальною сьогодні, коли трагедія Бабиного Яру стала причиною для спекуляцій та політичного протистояння. Тоді ж Іван Дзюба окреслив ледь не ключовий етичний імператив "шістдесятництва".

"Коли цей вродливий, стрункий чоловік зі світлонаївними, аж мовби дитячими очима виходив на сцену – аудиторія завмирала. Іван був гладіатором і лицарем, а кожен його вихід на трибуну – поєдинком. Із глупством, косністю, підлістю, ошуканством.

Якщо ставлення до інших митців-дисидентів коливалося (залежно від поглядів) між повагою і несприйняттям, між симпатією і осторогою – то щодо Дзюби йшлося тільки і гранично про несамовиту любов і таку ж несамовиту ненависть"". Так про шістдесяті роки Івана Дзюби згадувала Ірина Жиленко, одна з когорти "шістдесятників".

Про те як жив та творив Іван Дзюба розповідає письменник Радомир Мокрик у матеріалі: https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/do-iuvileiu-ivana-dziubi/