Оголошуємо набір писарів

Наше видання вкотре розширює писарський штаб, наповнюючи його ентузіастами, які прагнуть висловити власну думку.

Ставимо на меті надати простір для вираження української філософської думки та розширення її меж.

Вітаємо кожного спраглого до творення культури та бажаючих проявити самого себе через розкриття власного потенціалу.

Звертайтесь за контактом:
@Hetmanate2RecrutBot

☨ Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ 🇺🇦 | Гарнізон 🇺🇦 | Чат | Ꮩᴀlᴋyriᴇ

«Крути не забуті» - гасло для маршу зі смолоскипами. Натомість забута безпорадність тогочасних можновладців перед викликом ідеологічного супротивника.

Бій під Крутами сьогодні прийнято згадувати як героїчний чин студентів-гімназистів, які стали проти багатотисячних більшовицьких сил. Це справді був подвиг.

Але важливіше інше: він став можливим через провал влади.
Крути - це не історія про «покинутих напризволяще молодиків». Скоріше про те, як через нерішучість, дилетантство та соціалістичні ілюзії тогочасної української політичної верхівки державу були змушені захищати ті, хто взагалі не мав цього робити.

Героїзація почалася майже одразу й стала зручною. Міф закрив незручне питання відповідальності. Бо замість аналізу причин поразки суспільству запропонували символ.

Замість розмови про відсутність регулярної армії, зірвану мобілізацію, внутрішню політичну боротьбу та симпатії частини керівництва до соціалістичних ідей - красиву легенду про юнацьку жертовність.

☨ Гарнізон 🇺🇦 | Долучитись | Чат

Тихіше, Мін'юст не допоможе

Зібрання охоронців моралі та «прав людини» підняло спільний ритуальний вереск (ознайомлення). Їхня чуйність до «болів українського суспільства», як завжди, проявляється вибірково й театрально: законопроєкт раптом оголошено загрозою цивілізації, «відкатом у минуле» майже апокаліпсисом у правовій оболонці.

Активісти, загартовані нескінченними грантовими семінарами та круглими столами, синхронно вийшли на авансцену. Вони злилися в єдиний арєргард - гнучкий, самовпевнений, переконаний у власній моральній непогрішності. Їхні вимоги прямолінійні: негайно зупинити законопроєкт і переписати його відповідно до «стандартів ЄС»!. Під цим формулюванням, як завжди, мається на увазі чіткий ідеологічний пакет: реєстрація одностатевих союзів, юридичне консервування шлюбів після зміни статі та подальше розмивання самого інституту сім’ї.

Саме в цьому, за їхньою логікою, пролягає магістраль до «європейського майбутнього». Не в інституційній дисципліні, не в правовій відповідальності, не в суб’єктності держави - а в нескінченному переписуванні антропологічних засад під диктовку вузького активіського середовища.

Ми вважаємо внутрішнім ворогом кожну організацію, кожну структуру і кожен «правозахисний» бренд, що так чи інакше має відношення до цієї заяви. В умовах війни за сенси нейтралітету не існує: є лише позиції.

☨ Гарнізон 🇺🇦 | Долучитись | Чат

Вовчухівська операція

Нині відзначається день пам'яті Вовчухівської операції 1919 року, котра розгорталася як спроба докорінно змінити становище навколо Львова та перехопити контроль над ключовими комунікаціями польсько-української війни. Українська Галицька Армія зосередила значні сили на вузькій ділянці фронту, прорвала польські позиції, зайняла Вовчухи та низку прилеглих пунктів, вийшовши до залізничної лінії Львів-Перемишль. Перерізання цієї артерії мало безпосереднє військове і символічне значення: Львів уперше за тривалий час опинився в умовах реальної оперативної загрози, а польська сторона була змушена терміново перекидати резерви, ламаючи власні плани.

Ключову роль у цьому задумі відіграв Михайло Омелянович-Павленко, який розглядав операцію як інструмент тиску на весь театр бойових дій, а не як окрему атаку. Під його керівництвом наступ поєднував удари по вузлах зв’язку, зайняття панівних висот і спробу ізоляції противника, що дозволило УГА досягти відчутних тактичних успіхів, зокрема взяття полонених, тимчасової переваги на окремих напрямках. Навіть подальший польський контрудар, став можливим завдяки зовнішнім підкріпленням, не скасовував головного: українська сторона продемонструвала здатність нав’язувати порядок денний і змушувати противника реагувати.

Саме в цьому сенсі Вовчухівську операцію доречно зіставляти з харківським контрнаступом сучасної України. Обидві ситуації об’єднує ефект раптового зміщення центру ваги війни, коли звична лінія фронту перестає бути гарантією безпеки. Йдеться про момент, у якому стає очевидно: українська військова думка спроможна створювати кризи для противника, а не лише переживати їх. Вовчухівська операція залишилася в історії як досвід тиску на систему, а не на окрему ділянку мапи, і саме цей досвід виявився тривалішим за її безпосередній військовий результат.

☨ Гарнізон 🇺🇦 | Долучитись | Чат