Здравствуйте, доктор.
Здравствуйте, все.
Нас продолжают обстреливать. Не каждый день, но часто. Работать с детками это не мешает,
Один детеныш даже пошел в школу и вроде неплохо справляется. Зато к нам пришли ещё новенькие. Активные и умные - нужно только правильно уметь смотреть.
К нам добавилось много людей онлайн, желающих помогать детям, и это здорово. Купили генератор, и запасаемся готовыми для употребления продуктами. В условиях жизни без света (включают на пару часов утром и на пару часов вечером) это то, что нужно, чтобы кормить детей.
Жаль только, что нашим защитникам мало кто добавляется с помощью. Приходится говорить ребятам - сейчас не может, ждите очереди или пока соберём нужную сумму. Это долго. Это стоит жизней.
Жить в условиях блекаутов - это непросто. Это павербанки, жесткое планирование помыть и постирать, про покупаться дольше 5 минут речь не идёт. Но мы держимся. Покупаем листовое железо и делаем буржуйки. Ремонтируем машины ребятам. Дома одеваемся теплее. Держимся.


Кто все ещё хочет помогать ВСУ - присоединяйтесь к моему телеграм каналу. Сборы делаем там.
https://xn--r1a.website/+kelGzJZwDa85OTMy

Тримаймося
Виктория, Сумская область

Відповідь на запитання Нани

Нано, ви підіймаєте дуже важливі питання, і ваші матеріали можуть бути корисними не тільки для психологів, психіатрів, а також для сценаристів, письменників, режисерів.

Щодо психологів/психіатрів:
Я зробила невеличкий пошук і аналіз, а також спитала деяких психологів із свого оточення. Ось деякі "свіжі" роботи і їх автори.
Ви можете написати напряму, такби мовити зконтактувати психологів через ФБ, скоріше за все в їх оточенні є ті, що пишуть дисертації на теми "поламана, нищівна психіка і велика кількість лайна в головах 140 мільйонів і їх вплив на всю планету", а також самі психологи працюють над книжками, статтями.

☆ Мар'яна Великодна
Написала книгу "Psychoanalitic practices and Russia's war against Ukraine".

https://www.facebook.com/100001277891347/posts/pfbid0JmdDpRPV38VjvA5YdUNuCBHp9uNAgrWcT4cXb3Yg8RkQXDL8ZmjK7RrHB3P4sUjUl/?app=fbl

☆ Валерій Дорожкін
"Рефлексії небайдужого на тему нової релігії Московії "Безсмертний полк"

https://www.psyportal.org/texts/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96/%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%97-%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D1%83%D0%B6%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BD%D0%B0-%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%83-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97-%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B3%D1%96%D1%97-%D0%BC%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%97-%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BA.html


Це посилання на сторінку конференції "путін і війна".
Проскрольте там пости. Та є англ мовою і деякі матеріали укр мовою.

https://www.facebook.com/profile.php?id=61560611036935


Надія з Києва

И снова АННА ГИН .
Коли Паша попросив знайти та заказати півників на паличці "пам’ятаєш, як у дитинстві, Ань", я не здивувалась. Паша завжди ставить нетривіальні задачі.

В шпиталі він Пан Павло – волонтер, який буквально живе у медзакладі. Іноді мені здається, що у Паши така місія – викликати у поранених посмішку.

Що він тільки не вигадував – і труселя чудернацькі дарував хлопцям, і іграшки, і прапори. І тут раптом придумав нове – півники!

– Тільки не сучасні, Ань, а саме такі знайди, як були у дитинстві!

А шо Аня, Аня солдат, сказали роздобудь – роздобула. Заказала відразу ящик, щоб всім вистачило.

Але сумнів був.

Думала – то ж з нашого з Пашою дитинства ці півники, а більшість хлопців зростали вже в епоху чупа-чупсів.

Але я помилялася. Радіють поранені військові тим смаколикам, як діти, правда.

Я взагалі завжди плачу, коли вони посміхаються. Тому що не повинні вони, ці молоді гарні чоловіки та парубки, взагалі тут бути. Перебинтовані, оперовані, без кінцівок.

Я не часто розповідаю про шпиталь, тому що це важко. Важко бачити, важко говорити, важко дивитись.

Але іноді вони посміхаються. Захисники. Ця мить – дуже коштовна річь. Дорожче за мілліон міліардів, чи скільки там накрали наші чиновники, хай їм грець.

Ворогам – горіти у пеклі, захисникам – сил та одужання, нам всім – тихої ночі. Тримаємось.

ДОКТОР, Евгений Олегович, может быть Вы знакомы с Анной Гин.? Она же харьковчанка. А вдруг..

Кивлянка.

И снова Анна Гин.

У мамы сегодня день рождения. На кладбище пусто, тихо, только дождь барабанит по надгробьям.

Я снова зашла за оградку со словами "Прости, мамуль, война еще идет". Поклялась им с папой еще в двадцать втором, что мы вместе отметим Перемогу. И теперь всякий раз извиняюсь.

Говорят, слезы уходят с годами. Неправда. Сегодня четвертый день рождения без нее, а я рыдаю, не могу успокоиться.

Не хватает ее невероятного тепла "доченька, обязательно шапку надень, на улице минус". Не хватает седой пряди волос, которая вечно выбивалась из-под вязанного беретика. Не хватает дома, где всегда пахло пирогом с яблоками.

Прости, мамуль, сегодня хризантемы белые. Знаю, ты любишь желтые, но сегодня я не смогла выбрать другой цвет. Это видео, где отец укачивает крохотный белоснежный гроб в Тернополе, оно навсегда теперь с нами, с каждым украинцем.

Поэтому сегодня белые, мам. Хочется хоть немного, хоть на частичку, быть сегодня с этим папой.

Война не кончилась, мам. Вчера в Харькове был жуткий обстрел, взрывы российских беспилотников гремели один за одним, каждый раз казалось – это точно в мой дом.
Мимо. Но в городе погибли три человека.

Мы сидели с Гектором в ванной и так захотелось тебя набрать. Прям схватилась за телефон, а там звонок – дочка звонит.

– Мамуль, ты как там?

Так устроен мир. Так прекрасно и так чудовищно.

Я обязательно приеду к вам праздновать нашу Перемогу. Испеку яблочный пирог по твоему рецепту и привезу, обещаю.

Люблю тебя, мам_______ Киевлянка. У нас была страшная ночь. Впрочем,как и у всех в Украине. Обнимаю. Киевлянка.

Тяжка ніч, і до нас дістали
Доброго дня Любий Лікарю
1:30. Я не зрозуміла одразу. Спочатку крізь сон почула тривогу. А далі... Вибух. Ще один. Світло зникло. Схопилася перевірила обігрівачі. Вимкнула. Побігла до рубильника на електролічильнику і все вимкнула. Коти попросилися у галірею до їжі. Вибух. Розбудили дітей. Сіли за двома стінами. Із галіреї залетіли котики. Туляться. Вибух у вікно бачимо відблиски, як при грозі освячуються кімнати. Діти сидять тихенько. Вони знають що то далеко. Хлопці просто сидять мовчки. А племіниця малює в телефоні. Вибух - ближче. Позвонили мамі. Сказали де ми. Попередили, якщо не буде по телевізору інформації влучання в приватний сектор, і ми не відподатимемо, то у нас зникло світло і немає зв'язку. На щастя зв'язок не зник. Ввімкнули аудіо файл який прислали знайомі. Слухаємо. Ще вибух - ближче. Сестра каже, що ми біля трансформатора невже в нього цілять. Затихло. Ми посиділи, ще півгодини. Почали клювати носом. Тихо розбрелися по ліжкам. Виявляється тривога досі. ДТЕК повідомив, що буде світло о 12:00. В телеграмі інформація, що били по ТЕЦ, запускали Калібри. Ох. З ранку подруга, з Чернігівщини, розповіла, що через них шахеди летіли. Але щось нове надали ЗСУ коли збивають вильоти гучніші хоч і далеко від них, а чінко чують коли збивають. І набагато ефективніше збивають. Видно, щось надали союзники. Щиро дякую їм за це. Що ж тривога минула, світла нема. Ми живі. Тож треба жити цей день. Зараз розтоплю грубку і вичистимо у птахів. Так і живимо між атаками, відключенням і тривогами.
Слава Україні.
Катерина Ізюмський район

Фастів знищили вокзал
Доброго дня Любий Лікарю
05.12.2025 світло було цілий день нарешті енергосистеми полагодили після атаки 29.11.2025. купила магній заснула швидко о 21:30. Ні що не передвіщадо біди.

05.12.2025 23:23 вибух, перевернувся з боку на бік. 23:25 вибух схопилися. 23:26 на вулиці чую повітряну тривогу. Буджу дітей, схоплюємося з сестрою, хапаємо котиків і у куток без вікон. Кіт нервує, бурчить. Вибух, освітило всі кімнати. Кіт більше не пручається. У нас у хаті лікується тяжко поранена півнем курка, вона у підгузку і у фартушку, щоб сама не розкльовувавла рани. Вибух, тьоп тьоп, я не зрозуміла що це, всі п'ять котів біля нас. У черговому спалаху бачу обриси курки між ногами, вибух. Затихло.

00:45 гул, спалах, і ми і діти і коти і курка всі притислися в кутку. Вибух задрижала хата. Спалах, притислися вибух. Потім чую постріли артилерії, радість, радісний вигук племіниці " наші, нас захищають". Спалах, притислися вибух. 01:03 спалах, притислися, сестра кудись кинулася, вибух, хата підстрибнув. Я питаю у сестри, що вона витворяє. Відповідає, що щось велике було і при відкрила двері, щоб не вилетіли вікна. Судячи по тому, як трухонуло, не відкрила двері вікна вилитіли б. З'явилися перші відео і новини. Десь біля вокзалу. Виглянула сестра у галірею все місто у диму, все місто у зареві, щось палає.

01:34 в телеграм каналі про вибух у Боярці. А тільки 27.11.2025 звідти з лікарні додому з хлопцями повернулася. Який жах у тій лікарні навіть ховатися немає де. Як же діти там поперелякувалися.

01:54 на карті повітряних тривог частина Вінницької області чомусь жовтий. Я показую сестрі, що це може бути. І ледь не впустила телефон. Сигнал радіаційної небезпеки. Порада ввімкнути телевізор, або радіо. Ми в шоці, телевізора у нас нема. Звоне мама, ми просимо ввімкнути телевізор. Підчас розмови лунає відбій радіаційної небезпеки. Хух. Тиша.

02:18 спалах, притислися, вибух і так ще 10 раз. Повідомлення про балістику. Чули як мінімум дві пронеслися над нами. Знову гудять, спалахи, притислися, 5 вибухів підряд. Хата дрижить. Тиша.

Змерзли, змучилися, годину нічого не чути. Моє ліжко між двома вікнами, страшно. Взяла подушку і одіяло і лягла із сином на одне ліжко, воно в куточку, без вікон. Сестра пішла до племіниці. Заснули.

5:30 два вибухи, втислися в стіни, почекали і знову заснули.

6:10 проліт ракети, летять гудять шахеди. Схопилися побігли в укриття притислися два вибухи підряд. Почекали півгодини тихо. Полягали спати. Прокинулися о 7:29. Продовжується тривога. Гудять шахеди але у нас не вибухають. Найдивовижніше, що весь цей час світло було. 7:45:повідомлення у телеграмі від енергетиків, щоб заряжали все що можемо, доки є напруга. Балістика летить на захід, на електростанції. Тільки зараз ми дізналися про вокзал.

7:50 у телеграм каналах, являється повідомлення скопійоване з російських пабліка, що по Фастові всі цілі відпрацьовані. Сестра дивиться і каже, що на сьогодні все. Ми поставили все на зарядку. Коти туляться, курочка скаржиться кокає, треться об ноги. Пішли вичистили у курей , постелили нове сіно, Погодували. Нас зачепила сусідка сказала, що її родича залізничника швидко викликали на вокзал. Від вокзалу нічого не лишилося. Наносили дрова все вправили. Розтопляємо і готуємо їсти.

9:03 нарешті відбій, розслабилися. Тепер почався процес відповідати на дзвінки наляканих знайомих і родичів.

"- Ой, ми привіт, ми в новинах бачили ...

- ми живі, здорові, з нами все добре. Ми від вокзалу далеко живимо".

Потім повідомили про закриття станції і зміну рухів поїздів.

Вчителька племіниці влаштувала перекличку у шкільній вайбер групі.

Прогріваємо грубкою хату, на грубкі готуємо їсти, зайві електроприбори вмикати не ризикуємо. Переробляю капусту і гарбузи. Живемо далі

Тримаймося. Слава Україні

Катерина Ізюмський район

Третя ніч постіль
Доброго дня Любий Лікарю
7.12.2025 22:50 лунає повітряна тривога.

23:50 перший вибух, хапаю подушку і одіяло і біжу до сина в ліжко у куток. Курочка прибігла під ліжко племінника,кокає на всю хату скаржиться. До нас застрибнуло у ліжко три кота. Сестра помчала у ліжко племіниці подалі від вікон, до них прибіг один кіт. Спимо.

01:30 вибух, кинулася, син спить, подивилася на час. Спимо.

02:20 вибух, підстрибнула. Син прокинувся. Близенько, щось бурчить сестра. Почекали. Повторних вибухів нема. Лягли спати.

3:47 вибух, кинулися. Далекий подивилася час спимо далі.

4:15 вибух, кинулися. Далеко спимо. В телеграмі написали, що працює ППО.

Прокинулися о 6:59 подзвонила мама, що у Фастов приїжджають журналісти Сніданку з 1+1.

У телеграмі повідомляють про пошкодження триповерхового будинку і приватного будинку.

Тримаймося. Слава Україні

Катерина Ізюмський район

Здравствуйте, доктор.
Здравствуйте, все.

Очень... Туманы. Солнца нет, нет, нет.
Депрессия (да-да, та самая, клиническая) накрыла новой волной. Повысили дозу антидепрессанта. Добавили витамин D. Пользуюсь любой возможностью поспать, потому что организм стремится именно к этому.
На фото я на работе отключилась, ну не было сил, на следующий день дали выходной и я сутки дрыхла.
Дети... Дети приходят. У нас погуляла ветрянка. И Коксаки. Переболели многие, но все равно работаем. Работаем с молодыми людьми с инвалидностью 18+. Им после всех возможных мест учебы всё равно идти некуда, найти работу ну почти невозможно. У нас учатся кулинарии и проводят занятия спортом.
Работаем и с младшими. Ради них самих. Ради их родителей. Для родителей периодически проводим групповые занятия с психологом. Тоже что-то.

С волонтерством трудно - людей, готовых помогать, всё меньше. Все устали. Все измучены и измотаны. Нервы на пределе и можно сорваться от любой мелочи.
Я держусь. Потому что если нет, то конец будет печальный.
Бытовые трудности из-за лаптестана - со светом, водой, теплом не так страшны как то, когда друзья, родные ранены или погибли. Лишились жилья. Ненавижу. Как же я вас, орков, ненавижу, потому что каждый день - новая и новая боль.
Освободили нас... От жизни, здоровья, дома... Сволочи. Какие же сволочи.

Виктория, Сумская область

Простір майже усіх океанів
Згуртував навкруг Криму в момент!
Пити ліки? Та ну його в баню!
Психіатри, це ваш пацієнт!

И снова АННА ГИН.

– Что в Харькове думают о "мирном плане" и о ходе переговоров? – спросил корреспондент европейского издания.

Честно? Ничего не думают. Вот ни разу не слышала, чтобы в очереди на роднике (воды нет) кто-то обсуждал очередной "твитт" Трампа.

Я лично думаю: как поднять эту двадцатилитровую баклагу с водой на семнадцатый этаж (лифт не работает).

Моя подруга Света думает, как приготовить ужин на пятерых с помощью маленькой туристической горелки. А Марина пошла сушить волосы на почту – там генератор.

– Мне на собеседование вечером, – говорит Марина – не идти же с мокрой головой.

В последнюю очередь Марина думает о том, как именно виткофф смотрел на путина. С подобострастием или без. Марина ищет работу, потому что прошлой работы больше нет – на месте офиса руины.

Сегодня "тётка", которая объявляет в громкоговорители, что именно летит на город: "авиабомбы", "беспилотники" или "ракеты" хотела было сообщить про отбой и недоговорила. Запнулась на последнем слоге

– Відбій повітряної трево

"Ги" она сказать не успела, тревога снова заорала. Я не преувеличиваю, между отбоем и новым "прибоем" (так харьковчане называют начало тревоги) не прошло и секунды.

"Доброго ранку" у нас друг ругу говорят, если ночью в городе никто не погиб. А когда все каналы транслировали восхищенного Рубио про "самые плодотворные переговоры", в Харькове все следили за тем, как спасатели пытаются достать из-под завалов еще живых людей.

Я не говорю, что мы заняты выживанием настолько, что не интересуемся событиями в мире. Интересуемся. Но по-другому.

Например, нам очень важны звуки. Все слышали вчера ночью новый? Скажите, страшный?! Этот звук в чатах обсуждался значительно эмоциональнее, чем любое заявление Макрона.

Мы не невежды, правда. Я пытаюсь пояснить, что в прифронтовых городах немного другой угол зрения. Отсюда всё видится через вспышки от российских дронов, через разрушенные здания, через бесконечные похороны знакомых.

Мировой общественности хочется сказать: "дайте томагавки и отвалите", но это невежливо. И если получится какой-то дипломатический диалог о реальном прекращении огня и гарантиях безопасности – отлично, будем считать это неожиданным бонусом.

А поки тримаємось, підтримуємо ЗСУ, наряджаємо ялинки.

-----‐-----------------------------
Вы верите,что в 2026 закончится война??? И еще, можно попросить у дедушки Мороза,мне это имя ближе,чем Санта -Клаус,уж извините. Я не дам считать деда Мороза только российским, это герой и моего детства. У меня под елочкой, дома, стоял именно дед Мороз,а не Санта -Клаус. Так во, я хочу попросить Деда Мороза,чтобы путиногитлер и его окружение 2026 году сдохло. А,что пожелать Трампу... Пусть он получит по своим заслугам. С наступающим 2026 годом всех, у меня только одно пожелание всем: пусть наступит Мир.. Киевлянка.

Приїхали журналісти до розбитого вокзалу 
Доброго дня Любий Лікарю 
От 6:59 телефонує мама і каже, що сьогодні журналіст Сніданку з 1+1 приїде до розбитого вокзалу у Фастові. Я вімкнула передивилася той фрагмент. Дійсно приїдуть. Повідомила, це родині. І почалося. Звонять із Ізюмщини батьки, у хаті всі напосілися іди до них привітайся. Я їм пояснюю, що я не супер зірка я не стремлюсь в екран. Що уже пізно я їх не застану і невстигну. Що журналісти поїдуть з вокзалу швидше, ніж я до нього доберуся. Але всі як один їдь і все. Їдь та їдь. Що ж встала одягалася і поїхала автобусом на вокзал. Автобус тричі глох. Все я нікого не застану. Звоне сестра наче там де зупиняються автобуси буде. Виходжу нема. Іду до вокзалу не бачу. Виходжу на інший бік- нема. Вмикаю прямий ефір і бачу, що стоїть біля вокзалу на платформі. Я іду туди. Приходжу на платформу і бачу, що камера повернута у мій бік. Я знімаю капюшон стаю біля них за кадром і чекаю доки мине ввімкнення. У журналіста нема переносного мікрофона, мікрофон лише на жінці, у якої беруть інтерв'ю. Вимкнення минуло. Підходжу і кажу, що мене прислали з ними поздоровкатися. Журналіст вітається дуже здивований і питає хто прислав. Я відповідаю. Попитав як пережили ніч. Я розповіла. Розповіла про Миколая і гуртки. Побажала хорошої дороги, побажали залізничниками, щоб більше такого не було. Розійшлися. Журналіст фотографує вокзал, я теж. Я згадую, що селфі не зробили. Я підходжу і прошу селфі. Відкриваю фото і розумію, що у мене пристум я не пам'ятаю, що натискати і трясуться руки. Кажу це журналісту. Він дуже здивований і допомагає пермкнути і ми зробили селфі. Подякувала. Потім ледве перекинула на іншу камеру. Сфотографувала інший бік вокзалу і пішла у своїх справах. Вдома зробила публікацію про вокзал. Ми з сестрою довго її дивилися і жалкували хороший був вокзал. А приїзд журналістів розцінили як акт турботи про нас. За що ми їм дуже вдячні.
Дякую всім хто переживає за нас. І переживаю за всіх своїх земляків.
Слава Україні 
Катерина Ізюмський район 

Здравствуйте, Евгений Олегович, сейчас посмотрела Ваш прямой эфир. Признаюсь,что смотрела его в записи. Проспала прямой,очень крепко уснула.. жаль,что вы так мало отвечали на вопросы. Думаю,что их было намного больше.. На вопрос о негативе и позитиве... На это вопрос о негативе Вы ответили что называется: не в бровь,а в глаз. Психически больные "голые короли" правят Миром.И полностью стёрлась грань между добром и злом. Немножко резануло слух,что этот ваш канал Вы назвали проектом...Прозвучало обидно. Доктор,какое-то мёртвое слово.. Евгений Олегович, мы здесь не проект. Мы живые люди, каждый со своей болью и слезами,каждый со своим пониманием происходящего, любовью и ненавистью. Мы не пишем сейчас часто,потому что уже все сказали друг другу ,Вы в этом правы ,всё выплакали, а сейчас все застыли в ожидании. И наши слезы тоже застыли . Очень видеть тяжело все отвратительное,что происходит внутри страны. А видеть ,как лобызаются трапм с путиногитлером. Когда это видишь,хочется сказать,что конец света наступил. Так что ,повторяю,мы - не проект. Сижу и думаю,как же нас всех здесь назвать.. Доктор, мы здесь все - обломки неуклюжей политики,которую проводили власть имущие в Украине начиная с 1991 года.. ничего ,доктор , сюда еще будут много писать,после окончания войны. Я специально пишу -после окончания войны, а не после победы. Победить Украина могла бы в полной мере еще 2022- начале 2023 года,если ба США и Европа этого хотели. Но им это не нужно было.. Особенно США. Так что , всем желаю наступление мира в 2026 году. С настурающим Новым Годом или наступившим всех. ( не знаю когда вы опубликуете письмо.) Я поднимаю свой бокал за нас всех. Будьмо. Киевлянка.