Відповідь на запитання Нани

Нано, ви підіймаєте дуже важливі питання, і ваші матеріали можуть бути корисними не тільки для психологів, психіатрів, а також для сценаристів, письменників, режисерів.

Щодо психологів/психіатрів:
Я зробила невеличкий пошук і аналіз, а також спитала деяких психологів із свого оточення. Ось деякі "свіжі" роботи і їх автори.
Ви можете написати напряму, такби мовити зконтактувати психологів через ФБ, скоріше за все в їх оточенні є ті, що пишуть дисертації на теми "поламана, нищівна психіка і велика кількість лайна в головах 140 мільйонів і їх вплив на всю планету", а також самі психологи працюють над книжками, статтями.

☆ Мар'яна Великодна
Написала книгу "Psychoanalitic practices and Russia's war against Ukraine".

https://www.facebook.com/100001277891347/posts/pfbid0JmdDpRPV38VjvA5YdUNuCBHp9uNAgrWcT4cXb3Yg8RkQXDL8ZmjK7RrHB3P4sUjUl/?app=fbl

☆ Валерій Дорожкін
"Рефлексії небайдужого на тему нової релігії Московії "Безсмертний полк"

https://www.psyportal.org/texts/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96/%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%97-%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D1%83%D0%B6%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BD%D0%B0-%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%83-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97-%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B3%D1%96%D1%97-%D0%BC%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%97-%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BA.html


Це посилання на сторінку конференції "путін і війна".
Проскрольте там пости. Та є англ мовою і деякі матеріали укр мовою.

https://www.facebook.com/profile.php?id=61560611036935


Надія з Києва

И снова АННА ГИН .
Коли Паша попросив знайти та заказати півників на паличці "пам’ятаєш, як у дитинстві, Ань", я не здивувалась. Паша завжди ставить нетривіальні задачі.

В шпиталі він Пан Павло – волонтер, який буквально живе у медзакладі. Іноді мені здається, що у Паши така місія – викликати у поранених посмішку.

Що він тільки не вигадував – і труселя чудернацькі дарував хлопцям, і іграшки, і прапори. І тут раптом придумав нове – півники!

– Тільки не сучасні, Ань, а саме такі знайди, як були у дитинстві!

А шо Аня, Аня солдат, сказали роздобудь – роздобула. Заказала відразу ящик, щоб всім вистачило.

Але сумнів був.

Думала – то ж з нашого з Пашою дитинства ці півники, а більшість хлопців зростали вже в епоху чупа-чупсів.

Але я помилялася. Радіють поранені військові тим смаколикам, як діти, правда.

Я взагалі завжди плачу, коли вони посміхаються. Тому що не повинні вони, ці молоді гарні чоловіки та парубки, взагалі тут бути. Перебинтовані, оперовані, без кінцівок.

Я не часто розповідаю про шпиталь, тому що це важко. Важко бачити, важко говорити, важко дивитись.

Але іноді вони посміхаються. Захисники. Ця мить – дуже коштовна річь. Дорожче за мілліон міліардів, чи скільки там накрали наші чиновники, хай їм грець.

Ворогам – горіти у пеклі, захисникам – сил та одужання, нам всім – тихої ночі. Тримаємось.

ДОКТОР, Евгений Олегович, может быть Вы знакомы с Анной Гин.? Она же харьковчанка. А вдруг..

Кивлянка.

И снова Анна Гин.

У мамы сегодня день рождения. На кладбище пусто, тихо, только дождь барабанит по надгробьям.

Я снова зашла за оградку со словами "Прости, мамуль, война еще идет". Поклялась им с папой еще в двадцать втором, что мы вместе отметим Перемогу. И теперь всякий раз извиняюсь.

Говорят, слезы уходят с годами. Неправда. Сегодня четвертый день рождения без нее, а я рыдаю, не могу успокоиться.

Не хватает ее невероятного тепла "доченька, обязательно шапку надень, на улице минус". Не хватает седой пряди волос, которая вечно выбивалась из-под вязанного беретика. Не хватает дома, где всегда пахло пирогом с яблоками.

Прости, мамуль, сегодня хризантемы белые. Знаю, ты любишь желтые, но сегодня я не смогла выбрать другой цвет. Это видео, где отец укачивает крохотный белоснежный гроб в Тернополе, оно навсегда теперь с нами, с каждым украинцем.

Поэтому сегодня белые, мам. Хочется хоть немного, хоть на частичку, быть сегодня с этим папой.

Война не кончилась, мам. Вчера в Харькове был жуткий обстрел, взрывы российских беспилотников гремели один за одним, каждый раз казалось – это точно в мой дом.
Мимо. Но в городе погибли три человека.

Мы сидели с Гектором в ванной и так захотелось тебя набрать. Прям схватилась за телефон, а там звонок – дочка звонит.

– Мамуль, ты как там?

Так устроен мир. Так прекрасно и так чудовищно.

Я обязательно приеду к вам праздновать нашу Перемогу. Испеку яблочный пирог по твоему рецепту и привезу, обещаю.

Люблю тебя, мам_______ Киевлянка. У нас была страшная ночь. Впрочем,как и у всех в Украине. Обнимаю. Киевлянка.

Тяжка ніч, і до нас дістали
Доброго дня Любий Лікарю
1:30. Я не зрозуміла одразу. Спочатку крізь сон почула тривогу. А далі... Вибух. Ще один. Світло зникло. Схопилася перевірила обігрівачі. Вимкнула. Побігла до рубильника на електролічильнику і все вимкнула. Коти попросилися у галірею до їжі. Вибух. Розбудили дітей. Сіли за двома стінами. Із галіреї залетіли котики. Туляться. Вибух у вікно бачимо відблиски, як при грозі освячуються кімнати. Діти сидять тихенько. Вони знають що то далеко. Хлопці просто сидять мовчки. А племіниця малює в телефоні. Вибух - ближче. Позвонили мамі. Сказали де ми. Попередили, якщо не буде по телевізору інформації влучання в приватний сектор, і ми не відподатимемо, то у нас зникло світло і немає зв'язку. На щастя зв'язок не зник. Ввімкнули аудіо файл який прислали знайомі. Слухаємо. Ще вибух - ближче. Сестра каже, що ми біля трансформатора невже в нього цілять. Затихло. Ми посиділи, ще півгодини. Почали клювати носом. Тихо розбрелися по ліжкам. Виявляється тривога досі. ДТЕК повідомив, що буде світло о 12:00. В телеграмі інформація, що били по ТЕЦ, запускали Калібри. Ох. З ранку подруга, з Чернігівщини, розповіла, що через них шахеди летіли. Але щось нове надали ЗСУ коли збивають вильоти гучніші хоч і далеко від них, а чінко чують коли збивають. І набагато ефективніше збивають. Видно, щось надали союзники. Щиро дякую їм за це. Що ж тривога минула, світла нема. Ми живі. Тож треба жити цей день. Зараз розтоплю грубку і вичистимо у птахів. Так і живимо між атаками, відключенням і тривогами.
Слава Україні.
Катерина Ізюмський район

Фастів знищили вокзал
Доброго дня Любий Лікарю
05.12.2025 світло було цілий день нарешті енергосистеми полагодили після атаки 29.11.2025. купила магній заснула швидко о 21:30. Ні що не передвіщадо біди.

05.12.2025 23:23 вибух, перевернувся з боку на бік. 23:25 вибух схопилися. 23:26 на вулиці чую повітряну тривогу. Буджу дітей, схоплюємося з сестрою, хапаємо котиків і у куток без вікон. Кіт нервує, бурчить. Вибух, освітило всі кімнати. Кіт більше не пручається. У нас у хаті лікується тяжко поранена півнем курка, вона у підгузку і у фартушку, щоб сама не розкльовувавла рани. Вибух, тьоп тьоп, я не зрозуміла що це, всі п'ять котів біля нас. У черговому спалаху бачу обриси курки між ногами, вибух. Затихло.

00:45 гул, спалах, і ми і діти і коти і курка всі притислися в кутку. Вибух задрижала хата. Спалах, притислися вибух. Потім чую постріли артилерії, радість, радісний вигук племіниці " наші, нас захищають". Спалах, притислися вибух. 01:03 спалах, притислися, сестра кудись кинулася, вибух, хата підстрибнув. Я питаю у сестри, що вона витворяє. Відповідає, що щось велике було і при відкрила двері, щоб не вилетіли вікна. Судячи по тому, як трухонуло, не відкрила двері вікна вилитіли б. З'явилися перші відео і новини. Десь біля вокзалу. Виглянула сестра у галірею все місто у диму, все місто у зареві, щось палає.

01:34 в телеграм каналі про вибух у Боярці. А тільки 27.11.2025 звідти з лікарні додому з хлопцями повернулася. Який жах у тій лікарні навіть ховатися немає де. Як же діти там поперелякувалися.

01:54 на карті повітряних тривог частина Вінницької області чомусь жовтий. Я показую сестрі, що це може бути. І ледь не впустила телефон. Сигнал радіаційної небезпеки. Порада ввімкнути телевізор, або радіо. Ми в шоці, телевізора у нас нема. Звоне мама, ми просимо ввімкнути телевізор. Підчас розмови лунає відбій радіаційної небезпеки. Хух. Тиша.

02:18 спалах, притислися, вибух і так ще 10 раз. Повідомлення про балістику. Чули як мінімум дві пронеслися над нами. Знову гудять, спалахи, притислися, 5 вибухів підряд. Хата дрижить. Тиша.

Змерзли, змучилися, годину нічого не чути. Моє ліжко між двома вікнами, страшно. Взяла подушку і одіяло і лягла із сином на одне ліжко, воно в куточку, без вікон. Сестра пішла до племіниці. Заснули.

5:30 два вибухи, втислися в стіни, почекали і знову заснули.

6:10 проліт ракети, летять гудять шахеди. Схопилися побігли в укриття притислися два вибухи підряд. Почекали півгодини тихо. Полягали спати. Прокинулися о 7:29. Продовжується тривога. Гудять шахеди але у нас не вибухають. Найдивовижніше, що весь цей час світло було. 7:45:повідомлення у телеграмі від енергетиків, щоб заряжали все що можемо, доки є напруга. Балістика летить на захід, на електростанції. Тільки зараз ми дізналися про вокзал.

7:50 у телеграм каналах, являється повідомлення скопійоване з російських пабліка, що по Фастові всі цілі відпрацьовані. Сестра дивиться і каже, що на сьогодні все. Ми поставили все на зарядку. Коти туляться, курочка скаржиться кокає, треться об ноги. Пішли вичистили у курей , постелили нове сіно, Погодували. Нас зачепила сусідка сказала, що її родича залізничника швидко викликали на вокзал. Від вокзалу нічого не лишилося. Наносили дрова все вправили. Розтопляємо і готуємо їсти.

9:03 нарешті відбій, розслабилися. Тепер почався процес відповідати на дзвінки наляканих знайомих і родичів.

"- Ой, ми привіт, ми в новинах бачили ...

- ми живі, здорові, з нами все добре. Ми від вокзалу далеко живимо".

Потім повідомили про закриття станції і зміну рухів поїздів.

Вчителька племіниці влаштувала перекличку у шкільній вайбер групі.

Прогріваємо грубкою хату, на грубкі готуємо їсти, зайві електроприбори вмикати не ризикуємо. Переробляю капусту і гарбузи. Живемо далі

Тримаймося. Слава Україні

Катерина Ізюмський район

Третя ніч постіль
Доброго дня Любий Лікарю
7.12.2025 22:50 лунає повітряна тривога.

23:50 перший вибух, хапаю подушку і одіяло і біжу до сина в ліжко у куток. Курочка прибігла під ліжко племінника,кокає на всю хату скаржиться. До нас застрибнуло у ліжко три кота. Сестра помчала у ліжко племіниці подалі від вікон, до них прибіг один кіт. Спимо.

01:30 вибух, кинулася, син спить, подивилася на час. Спимо.

02:20 вибух, підстрибнула. Син прокинувся. Близенько, щось бурчить сестра. Почекали. Повторних вибухів нема. Лягли спати.

3:47 вибух, кинулися. Далекий подивилася час спимо далі.

4:15 вибух, кинулися. Далеко спимо. В телеграмі написали, що працює ППО.

Прокинулися о 6:59 подзвонила мама, що у Фастов приїжджають журналісти Сніданку з 1+1.

У телеграмі повідомляють про пошкодження триповерхового будинку і приватного будинку.

Тримаймося. Слава Україні

Катерина Ізюмський район

Здравствуйте, доктор.
Здравствуйте, все.

Очень... Туманы. Солнца нет, нет, нет.
Депрессия (да-да, та самая, клиническая) накрыла новой волной. Повысили дозу антидепрессанта. Добавили витамин D. Пользуюсь любой возможностью поспать, потому что организм стремится именно к этому.
На фото я на работе отключилась, ну не было сил, на следующий день дали выходной и я сутки дрыхла.
Дети... Дети приходят. У нас погуляла ветрянка. И Коксаки. Переболели многие, но все равно работаем. Работаем с молодыми людьми с инвалидностью 18+. Им после всех возможных мест учебы всё равно идти некуда, найти работу ну почти невозможно. У нас учатся кулинарии и проводят занятия спортом.
Работаем и с младшими. Ради них самих. Ради их родителей. Для родителей периодически проводим групповые занятия с психологом. Тоже что-то.

С волонтерством трудно - людей, готовых помогать, всё меньше. Все устали. Все измучены и измотаны. Нервы на пределе и можно сорваться от любой мелочи.
Я держусь. Потому что если нет, то конец будет печальный.
Бытовые трудности из-за лаптестана - со светом, водой, теплом не так страшны как то, когда друзья, родные ранены или погибли. Лишились жилья. Ненавижу. Как же я вас, орков, ненавижу, потому что каждый день - новая и новая боль.
Освободили нас... От жизни, здоровья, дома... Сволочи. Какие же сволочи.

Виктория, Сумская область

Простір майже усіх океанів
Згуртував навкруг Криму в момент!
Пити ліки? Та ну його в баню!
Психіатри, це ваш пацієнт!

И снова АННА ГИН.

– Что в Харькове думают о "мирном плане" и о ходе переговоров? – спросил корреспондент европейского издания.

Честно? Ничего не думают. Вот ни разу не слышала, чтобы в очереди на роднике (воды нет) кто-то обсуждал очередной "твитт" Трампа.

Я лично думаю: как поднять эту двадцатилитровую баклагу с водой на семнадцатый этаж (лифт не работает).

Моя подруга Света думает, как приготовить ужин на пятерых с помощью маленькой туристической горелки. А Марина пошла сушить волосы на почту – там генератор.

– Мне на собеседование вечером, – говорит Марина – не идти же с мокрой головой.

В последнюю очередь Марина думает о том, как именно виткофф смотрел на путина. С подобострастием или без. Марина ищет работу, потому что прошлой работы больше нет – на месте офиса руины.

Сегодня "тётка", которая объявляет в громкоговорители, что именно летит на город: "авиабомбы", "беспилотники" или "ракеты" хотела было сообщить про отбой и недоговорила. Запнулась на последнем слоге

– Відбій повітряної трево

"Ги" она сказать не успела, тревога снова заорала. Я не преувеличиваю, между отбоем и новым "прибоем" (так харьковчане называют начало тревоги) не прошло и секунды.

"Доброго ранку" у нас друг ругу говорят, если ночью в городе никто не погиб. А когда все каналы транслировали восхищенного Рубио про "самые плодотворные переговоры", в Харькове все следили за тем, как спасатели пытаются достать из-под завалов еще живых людей.

Я не говорю, что мы заняты выживанием настолько, что не интересуемся событиями в мире. Интересуемся. Но по-другому.

Например, нам очень важны звуки. Все слышали вчера ночью новый? Скажите, страшный?! Этот звук в чатах обсуждался значительно эмоциональнее, чем любое заявление Макрона.

Мы не невежды, правда. Я пытаюсь пояснить, что в прифронтовых городах немного другой угол зрения. Отсюда всё видится через вспышки от российских дронов, через разрушенные здания, через бесконечные похороны знакомых.

Мировой общественности хочется сказать: "дайте томагавки и отвалите", но это невежливо. И если получится какой-то дипломатический диалог о реальном прекращении огня и гарантиях безопасности – отлично, будем считать это неожиданным бонусом.

А поки тримаємось, підтримуємо ЗСУ, наряджаємо ялинки.

-----‐-----------------------------
Вы верите,что в 2026 закончится война??? И еще, можно попросить у дедушки Мороза,мне это имя ближе,чем Санта -Клаус,уж извините. Я не дам считать деда Мороза только российским, это герой и моего детства. У меня под елочкой, дома, стоял именно дед Мороз,а не Санта -Клаус. Так во, я хочу попросить Деда Мороза,чтобы путиногитлер и его окружение 2026 году сдохло. А,что пожелать Трампу... Пусть он получит по своим заслугам. С наступающим 2026 годом всех, у меня только одно пожелание всем: пусть наступит Мир.. Киевлянка.

Приїхали журналісти до розбитого вокзалу 
Доброго дня Любий Лікарю 
От 6:59 телефонує мама і каже, що сьогодні журналіст Сніданку з 1+1 приїде до розбитого вокзалу у Фастові. Я вімкнула передивилася той фрагмент. Дійсно приїдуть. Повідомила, це родині. І почалося. Звонять із Ізюмщини батьки, у хаті всі напосілися іди до них привітайся. Я їм пояснюю, що я не супер зірка я не стремлюсь в екран. Що уже пізно я їх не застану і невстигну. Що журналісти поїдуть з вокзалу швидше, ніж я до нього доберуся. Але всі як один їдь і все. Їдь та їдь. Що ж встала одягалася і поїхала автобусом на вокзал. Автобус тричі глох. Все я нікого не застану. Звоне сестра наче там де зупиняються автобуси буде. Виходжу нема. Іду до вокзалу не бачу. Виходжу на інший бік- нема. Вмикаю прямий ефір і бачу, що стоїть біля вокзалу на платформі. Я іду туди. Приходжу на платформу і бачу, що камера повернута у мій бік. Я знімаю капюшон стаю біля них за кадром і чекаю доки мине ввімкнення. У журналіста нема переносного мікрофона, мікрофон лише на жінці, у якої беруть інтерв'ю. Вимкнення минуло. Підходжу і кажу, що мене прислали з ними поздоровкатися. Журналіст вітається дуже здивований і питає хто прислав. Я відповідаю. Попитав як пережили ніч. Я розповіла. Розповіла про Миколая і гуртки. Побажала хорошої дороги, побажали залізничниками, щоб більше такого не було. Розійшлися. Журналіст фотографує вокзал, я теж. Я згадую, що селфі не зробили. Я підходжу і прошу селфі. Відкриваю фото і розумію, що у мене пристум я не пам'ятаю, що натискати і трясуться руки. Кажу це журналісту. Він дуже здивований і допомагає пермкнути і ми зробили селфі. Подякувала. Потім ледве перекинула на іншу камеру. Сфотографувала інший бік вокзалу і пішла у своїх справах. Вдома зробила публікацію про вокзал. Ми з сестрою довго її дивилися і жалкували хороший був вокзал. А приїзд журналістів розцінили як акт турботи про нас. За що ми їм дуже вдячні.
Дякую всім хто переживає за нас. І переживаю за всіх своїх земляків.
Слава Україні 
Катерина Ізюмський район 

Здравствуйте, Евгений Олегович, сейчас посмотрела Ваш прямой эфир. Признаюсь,что смотрела его в записи. Проспала прямой,очень крепко уснула.. жаль,что вы так мало отвечали на вопросы. Думаю,что их было намного больше.. На вопрос о негативе и позитиве... На это вопрос о негативе Вы ответили что называется: не в бровь,а в глаз. Психически больные "голые короли" правят Миром.И полностью стёрлась грань между добром и злом. Немножко резануло слух,что этот ваш канал Вы назвали проектом...Прозвучало обидно. Доктор,какое-то мёртвое слово.. Евгений Олегович, мы здесь не проект. Мы живые люди, каждый со своей болью и слезами,каждый со своим пониманием происходящего, любовью и ненавистью. Мы не пишем сейчас часто,потому что уже все сказали друг другу ,Вы в этом правы ,всё выплакали, а сейчас все застыли в ожидании. И наши слезы тоже застыли . Очень видеть тяжело все отвратительное,что происходит внутри страны. А видеть ,как лобызаются трапм с путиногитлером. Когда это видишь,хочется сказать,что конец света наступил. Так что ,повторяю,мы - не проект. Сижу и думаю,как же нас всех здесь назвать.. Доктор, мы здесь все - обломки неуклюжей политики,которую проводили власть имущие в Украине начиная с 1991 года.. ничего ,доктор , сюда еще будут много писать,после окончания войны. Я специально пишу -после окончания войны, а не после победы. Победить Украина могла бы в полной мере еще 2022- начале 2023 года,если ба США и Европа этого хотели. Но им это не нужно было.. Особенно США. Так что , всем желаю наступление мира в 2026 году. С настурающим Новым Годом или наступившим всех. ( не знаю когда вы опубликуете письмо.) Я поднимаю свой бокал за нас всех. Будьмо. Киевлянка.

Здравствуйте, доктор!
С Новым годом Вас!
С Новым годом всех, близких и далёких!

Желаю, чтобы 2026 стал лучше 2025 года.
Желаю не терять друзей, родных и близких.
Желаю любить и быть любимыми.

Ещё желаю - чтоб оно сдохло. И ещё несколько с ним, которым прямо не в рай.

А нам продолжать и выстоять.

Не украшали дом ничем на этот раз. Не готовили праздничных блюд. Ничего. Впереди ещё одна, очередная ночь, когда нужно просто выжить.

Собака улеглась под ногой, которую вчера снова очень неудачно подвернула.

На свой канал, где делаю волонтерские сборы для наших защитников, сегодня не зову. Наверное, кто хотел, уже пришел. Спасибо каждому, кто неустанно помогает и поддерживает. Это бесценно.

Тримаймося

Виктория, Сумская область