СБС повідомляють про ураження сторожового корабля "Адмірал Григоворич".

Насправді дане судно знаходиться в складі оперативного з'єднання ВМФ Росії в Середземному морі.

Отже, було уражено інший фрегат проєкту 11356Р, а саме "Адмірал Макаров" або ж "Адмірал Ессен", що знаходиться в Новоросійську та регулярно пускає Калібри по території україни.

З одного боку так міномет на НРК це реально річ цікава.

З іншого боку цей маніпулятор...

Схоже що 2Б9 "Васильок" це unknown technology тепер і будуть пробувати все це вирішувати комерційними пропозиціями на основі китайських-роборук, які йобнуться від тряски, неякісного використання і так далі.

Не зрозумів правда тейку "вітчизняні виробники досі не думають в напряму створення боєприпасів та стволів цього калібру".

У нас є виробництво 82мм мін, так воно не таке яке б хотілося, але воно є. Їх просто не закуповують і тому вони пішли тим шляхом, яким у нас йде все. Стали боеприпасом для дронів. А от щодо мінометного НРК, це реально над чим варто задуматися нашим виробникам, всунути туди систему керування типу Кріп-А, відновити unknown technology "василька" і прям перемога може бути.

Але то таке...

https://xn--r1a.website/ze_bg1920/7202

Виходить Макаров вже другий раз "уражають". Перший раз ГШ заявили, а потім він в той же день ракети пускав, а тепер СБС.

Ну нічого, Бог любить трійцю.

НАТО зразка 2022: не приймемо Україну інакше будемо воювати з рашкою

НАТО зразка 2026: розвалюється через срачку помаранчевого ідіота

Балдю з цього таймлайну, наче лор батлфілду стає реальним.

https://xn--r1a.website/yaroslavivval/10803

Але я скоріше думаю, що Рютте шось придумає, щоб відтермінувати це на деякий термін.

А шкода :/

Хто такі UFORCE?

На публікацію цієї статті разом із веліколєпним Богданом Мірошниченком в нас пішло багато часу, але воно того варте.

Представляємо вам історію появи UFORCE, тієї самої компанії, яка виникла не звідки, але виробляє Магуру, Немезіси, НРК "Лють" та багато чого іншого.

UFORCE позиціонує себе саме як компанія-інтегратор, тобто така яка фокусується на бізнес-питаннях та управлінні і допомагають компаніям виходити на якісно новий рівень та підважувати сильні сторони одна одної. Подібна концепція для нас не нова, на нашому ринку вже давно існують Українська Бронетехніка, Вирій, ТАФ, які в принципі працюють так само.

Під час спілкування зі співзасновником UFORCE Олегом Рогинським постійно виникало відчуття, що говориш не стільки з власником великої компанії, скільки із західним стартапером. Це, в принципі, логічно: він має досвід роботи на зовнішніх ринках і орієнтується на відповідні підходи — на кшталт Anduril чи Lockheed Martin. При цьому Україна має те, чого цим компаніям часто бракує, — реальний бойовий досвід.

Можливість тестувати технології у бойових умовах робить український ринок унікальним. Саме це і приваблює іноземних військових та виробників. За різними оцінками, вони не лише намагаються адаптувати українські рішення, а й активно переманюють інженерів, пропонуючи кращі умови. Усередині країни ситуація теж непроста — компанії конкурують між собою за обмежену кількість фахівців.

Окрема історія — інвестиції. На ринку є гравці, які скуповують перспективні технології за низькими оцінками без чіткої стратегії розвитку. Бувають і ситуації, коли команди продають більшу частину компанії просто для того, щоб отримати ресурс на масштабування. При цьому частина західних інвесторів не поспішає заходити в Україну через регуляторні обмеження, зокрема щодо виведення капіталу, які встановлює Національний банк.

Водночас на Заході deftech-компанії залучають мільярдні інвестиції у власні продукти. Наприклад, виробник морських дронів Saronic отримав до $1,7 млрд фінансування.

Вони будуть ставити інвесторам в приклад український досвід, але зроблять красиві білборди у стилі "не працюйте в українській компанії, працюйте у нас" і будуть забирати наших людей. А далі вони будуть копіювати наші технології і дрони, але не для реального бойового застосування, а для того, щоб замовник їх купив і поклав на полицю. І потім будемо писати історичні книжки про легендарні "Магури", які колись започаткували цілий жанр у морській війні, але зараз не виробляються", – каже Рогинський.

Як раз з "Магурами" і сталася схожа ситуація. Їх нібито мала почати збирати американська компанія Red Cat у партнерстві з українським виробником. Пройшов час, і українську розробку стали позиціонувати на виставках як власну американську.

Це ще раз показує: без системної роботи із Заходом і чіткого пояснення цінності українського бойового досвіду наші компанії ризикують програвати конкуренцію гравцям із більшими ресурсами.

Про те як зараз функціонує deftech та історію стоврення UFORCE, читайте у новому матеріалі "Оборонки"

Найбільше я випав з цього. У майбутньому ми дедалі частіше будемо бачити випадки коли на заході з'являтимуться напрацювання, дивним чином дуже схожі на наші, при цьому якісно вони ніяк не будуть змінюватися (покращуватися). Але це не буде заважати їм витісняти нас з ринку озброєнь, який в майбутньому для нас може стати одним з основних. Ну звичайно, якщо ми не просремо його...

Взагалі спостерігаєш за цим і розумієш, що фактично ми вступили в еру кіберпанку — але його максимально всратої та унилої версії. Тобто такої, якою вона, по суті, і має бути.

Компанії по факту починають користуватися послугами ПВК, які в окремих аспектах спираються на досвід школярів-геймерів, в яких достатньо реакцією та навичок, щоб керувати турелями і дронами. І це лише початок цієї сфери. Адже служба в умовному ПВК може вважатися менш небезпечною, ніж в армії (може, так хоча б частково закриється потреба в людях у тилу, якщо держава не може — риночок порішає).

Кіберпротези досі не отримали значного прориву, але це питання часу і ресурсів, які увіллються в цей ринок. І я б робив ставку на те, що коли людям з ампутаціями знадобиться робота, швидко і знайдеться пропозиція, яка частково компенсує втрату кінцівки.

3D-принтери, хоча й не можуть поки повноцінно друкувати зброю чи умовну печінку, вже стали основою «народного ОПК», що викликає жовч у німецьких промислових гігантів. Адже війна може й не потребувати надскладних технологій, але грамотна імплементація зброї та її використання — це вже інша справа. І тут той самий Leopard 2A8 швидко випадає з рівняння.

Війна дронів також виявилася не такою, як її уявляла більшість. За кожним дроном стоїть людина, а не автономний ШІ, який знищує все живе. Втім, як інструмент, дрони вже зараз демонструють свою ефективність на полі бою.

Маємо і свої відповідники тотального консьюмеризму, глобальної кризи та бідності.

І маємо свій Кіберпанк 2077, де ПВК АТБ воює проти ПВК Сільпо, як Militech проти Arasaka. Але то таке.

Wake the fuck up, Kozache