Національний музей ВПС США опублікував фотки YF-23 (найкрасивішого, на мою субʼєктивну думку, літака в історії). Тому я вирішив поділитися з вами не тільки його пікчами, але й історією того, чому він програв F-22.
Обидва літаки - (Y)F-22 (Lockheed) і YF-23 (Northrop) були конкурентами в межах спільної програми ATF (Advanced Tactical Fighter). Втім, попри участь в одній програмі, виробники дійшли до кардинально різних конструкторських рішень.
Різниця між ними була настільки суттєвою, що навіть F-35 і X-32 мали між собою більше спільного.
У 80-90-х роках головною загрозою для США вважався СРСР, а основним театром бойових дій - Європа.
За тодішніми оцінками, повітряні бої мали б відбуватися на глибині до 600 км, а більшість зіткнень - у межах 100 км від лінії фронту. За таких умов дальність польоту та паливна місткість не вважалися критичними.
Щільність авіації оцінювалася надзвичайно високою: на площі близько 200 тисяч км² мали діяти до 4000 радянських і 3000 натівських літаків, а бої - вестися на дистанціях 20–50 км, у присутності нерівномірно розподілених систем ППО.
Очікувалося, що кожен бойовий виліт призводитиме приблизно до 3% втрат, а за перші два тижні війни могло бути втрачено до 30% авіації.
Планувалося активне використання європейських аеродромів і за таких умов F-22 виглядав оптимальним вибором.
Його дальності польоту було більш ніж достатньо для цього театру бойових дій.
YF-23 пропонував іншу філософію. Він значно краще реалізував стелс-концепцію «missileer» і донині відповідає вимогам бою на великих дистанціях (BVR) - яке врешті домінує останні 25 років.
Водночас YF-23 поступався F-22 у маневреності, максимальному куті атаки та роботі на менших швидкостях, що для Європи було важливо.
Натомість YF-23 мав інші переваги: більший боєкомплект (до 8 AIM-120), значно кращій "стелс", зокрема ззаду, завдяки діамантоподібному крилу та прихованому відведенню вихлопу двигунів.
Його крейсерська швидкість і паливна ефективність були кращиви (він потребував приблизно на 40% менше дозаправок для дальніх місій), що робило його значно привабливішим для Тихоокеанського регіону.
У підсумку YF-23 був оптимізований для бою на дистанціях понад 100 км, ефективного польоту на великих висотах, мав кращий "стелс" та нижчі паливні витрати.
Але YF-23 залежив від розробки нового двигуна YF120. Хоча прототип літав і з YF120, і з F119, серійний F-23 без YF120 значно втрачав би свої переваги.
Натомість F119 був більш консервативним і краще відповідав концепції F-22, який не потребував складнішого двигуна для виконання своїх завдань.
Фактично YF-23 виявився «тихоокеанським винищувачем» у програмі, орієнтованій на Європу.
Northrop, на відміну від Lockheed, поставив під сумнів базове припущення ATF: що європейські аеродроми вціліють.
Імовірність їх знищення тактичною ядерною зброєю змушувала розглядати сценарій ударів із набагато більшої відстані і саме під це YF-23 і був пристосований.
У такому сценарії ATF не вступав би в масові повітряні бої, а діяв би за принципом «ударив - відійшов». Тут і знадобився би той самий "стелс" з вищою ефективністю польоту.
З ретроспективи можна сказати, що вимоги ATF були надто вузькими.
Навіть після прийняття F-22 Lockheed шукав способи інтегрувати в нього окремі ідеї YF-23 - зокрема в проєкті FB-22. А концепції винищувачів 6-го покоління, які з’явилися у 2010-х роках, фактично підтвердили правоту підходу Northrop до війни на великих дистанціях.
Зрештою, це не історія про «неправильний вибір».
Це приклад давньої закономірності: Європа й Тихий океан - принципово різні театри війни, які потребують різних літаків і різних рішень.
За цей тред дякую James Raab
Обидва літаки - (Y)F-22 (Lockheed) і YF-23 (Northrop) були конкурентами в межах спільної програми ATF (Advanced Tactical Fighter). Втім, попри участь в одній програмі, виробники дійшли до кардинально різних конструкторських рішень.
Різниця між ними була настільки суттєвою, що навіть F-35 і X-32 мали між собою більше спільного.
У 80-90-х роках головною загрозою для США вважався СРСР, а основним театром бойових дій - Європа.
За тодішніми оцінками, повітряні бої мали б відбуватися на глибині до 600 км, а більшість зіткнень - у межах 100 км від лінії фронту. За таких умов дальність польоту та паливна місткість не вважалися критичними.
Щільність авіації оцінювалася надзвичайно високою: на площі близько 200 тисяч км² мали діяти до 4000 радянських і 3000 натівських літаків, а бої - вестися на дистанціях 20–50 км, у присутності нерівномірно розподілених систем ППО.
Очікувалося, що кожен бойовий виліт призводитиме приблизно до 3% втрат, а за перші два тижні війни могло бути втрачено до 30% авіації.
Планувалося активне використання європейських аеродромів і за таких умов F-22 виглядав оптимальним вибором.
Його дальності польоту було більш ніж достатньо для цього театру бойових дій.
YF-23 пропонував іншу філософію. Він значно краще реалізував стелс-концепцію «missileer» і донині відповідає вимогам бою на великих дистанціях (BVR) - яке врешті домінує останні 25 років.
Водночас YF-23 поступався F-22 у маневреності, максимальному куті атаки та роботі на менших швидкостях, що для Європи було важливо.
Натомість YF-23 мав інші переваги: більший боєкомплект (до 8 AIM-120), значно кращій "стелс", зокрема ззаду, завдяки діамантоподібному крилу та прихованому відведенню вихлопу двигунів.
Його крейсерська швидкість і паливна ефективність були кращиви (він потребував приблизно на 40% менше дозаправок для дальніх місій), що робило його значно привабливішим для Тихоокеанського регіону.
У підсумку YF-23 був оптимізований для бою на дистанціях понад 100 км, ефективного польоту на великих висотах, мав кращий "стелс" та нижчі паливні витрати.
Але YF-23 залежив від розробки нового двигуна YF120. Хоча прототип літав і з YF120, і з F119, серійний F-23 без YF120 значно втрачав би свої переваги.
Натомість F119 був більш консервативним і краще відповідав концепції F-22, який не потребував складнішого двигуна для виконання своїх завдань.
Фактично YF-23 виявився «тихоокеанським винищувачем» у програмі, орієнтованій на Європу.
Northrop, на відміну від Lockheed, поставив під сумнів базове припущення ATF: що європейські аеродроми вціліють.
Імовірність їх знищення тактичною ядерною зброєю змушувала розглядати сценарій ударів із набагато більшої відстані і саме під це YF-23 і був пристосований.
У такому сценарії ATF не вступав би в масові повітряні бої, а діяв би за принципом «ударив - відійшов». Тут і знадобився би той самий "стелс" з вищою ефективністю польоту.
З ретроспективи можна сказати, що вимоги ATF були надто вузькими.
Навіть після прийняття F-22 Lockheed шукав способи інтегрувати в нього окремі ідеї YF-23 - зокрема в проєкті FB-22. А концепції винищувачів 6-го покоління, які з’явилися у 2010-х роках, фактично підтвердили правоту підходу Northrop до війни на великих дистанціях.
Зрештою, це не історія про «неправильний вибір».
Це приклад давньої закономірності: Європа й Тихий океан - принципово різні театри війни, які потребують різних літаків і різних рішень.
За цей тред дякую James Raab
👍108❤36🤔11🤩1
YIGAL LEVIN 🇮🇱🇺🇦
Верекер считает, что снижение потерь Т-90 указывает на низкую правдоподобность заявлений, что русские нарастили производство новых танков в два, а то и в три раза.
Або вони їх просто не використовують так активно 🤷♂️ 🤷♂️ 🤷♂️
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍46🤔33💯8😁6🗿1
Forwarded from Оборонка
🇺🇦Інженери, прильоти та високі технології. Чи зможе Україна виробляти більше зброї у 2026 році?
Близько 1 трильйона гривень Україна витратила цього року на закупівлю озброєнь – мова і про власне виробництво, і про імпорт. Це більше ніж держава направила на пенсії, поліцію, освіту чи охорону здоров'я.
"Оборонка" поговорила з керівниками трьох найбільших збройних асоціацій "Українська Рада Зброярів", NAUDI та "Технологічні сили України". Разом підбиваємо підсумки оборонної промисловості 2025 року та вчергове нагадуємо про виклики, з якими зіткнеться галузь у наступному.
@oboronka
Близько 1 трильйона гривень Україна витратила цього року на закупівлю озброєнь – мова і про власне виробництво, і про імпорт. Це більше ніж держава направила на пенсії, поліцію, освіту чи охорону здоров'я.
"Оборонка" поговорила з керівниками трьох найбільших збройних асоціацій "Українська Рада Зброярів", NAUDI та "Технологічні сили України". Разом підбиваємо підсумки оборонної промисловості 2025 року та вчергове нагадуємо про виклики, з якими зіткнеться галузь у наступному.
@oboronka
❤56🤔15👍6🙏3
Forwarded from Sample Channel Name #32
Про достовірність нашої статистики.
За часи дописів про військові конфлікти сучасності й історії, звик ставитися до статистики про втрати противника з насмішкою. "Що їх басурман рахувати" – кредо кожних подібних даних. Навіть за бажання оцінити втрати ворога, можливостей зробити це в світовій історії не було, окрім доступу до даних іншої сторони.
Наш конфлікт – перший на моїй пам'яті, де це не так, й виключно з нашої сторони. Не здивуюся, якщо ми перша країна в світі, що (з певного періоду часу, нехай це буде 2024) надає статистично валідні дані про втрати ворога. Цим можна пишатися.
Наведу дані з відкритих джерел.
1-2) Статистика втрат ворога корелює не тільки в динаміці, але й в абсолютних числах з даними про набір контрактників в ЗС РФ. Спостерігаємо пік до 50к/місяць в IV кв. 2024 - I кв. 2025 з подальшим падінням до середнього 30к/міс як в статистиці набору, так в в статистиці втрат ворога.
3) Структура втрат техніки ворога відповідає реаліям на землі.
4) Кількість збиття повітряних цілей зростає з розповсюдженням зенітних FPV.
5) Ураження артилерії різко падає з погіршенням погодних умов в кінці року, після чого відновлюється.
Нічого подібного немає ні у відкритих, ні у закритих російських джерелах. Кількість брехні в російській армії така, що здатна змінювати хід бойових дій, що ми бачили в Куп'янську. В подальшому це призведе до найсильніших з 2022-го року поразок.
За часи дописів про військові конфлікти сучасності й історії, звик ставитися до статистики про втрати противника з насмішкою. "Що їх басурман рахувати" – кредо кожних подібних даних. Навіть за бажання оцінити втрати ворога, можливостей зробити це в світовій історії не було, окрім доступу до даних іншої сторони.
Наш конфлікт – перший на моїй пам'яті, де це не так, й виключно з нашої сторони. Не здивуюся, якщо ми перша країна в світі, що (з певного періоду часу, нехай це буде 2024) надає статистично валідні дані про втрати ворога. Цим можна пишатися.
Наведу дані з відкритих джерел.
1-2) Статистика втрат ворога корелює не тільки в динаміці, але й в абсолютних числах з даними про набір контрактників в ЗС РФ. Спостерігаємо пік до 50к/місяць в IV кв. 2024 - I кв. 2025 з подальшим падінням до середнього 30к/міс як в статистиці набору, так в в статистиці втрат ворога.
3) Структура втрат техніки ворога відповідає реаліям на землі.
4) Кількість збиття повітряних цілей зростає з розповсюдженням зенітних FPV.
5) Ураження артилерії різко падає з погіршенням погодних умов в кінці року, після чого відновлюється.
Нічого подібного немає ні у відкритих, ні у закритих російських джерелах. Кількість брехні в російській армії така, що здатна змінювати хід бойових дій, що ми бачили в Куп'янську. В подальшому це призведе до найсильніших з 2022-го року поразок.
👍154❤20💯14🤔4😁1
Forwarded from КіберБорошно | CyberBoroshno
Як же я люблю цих “експертів” у всьому 🙂
З’явилась новина про запуск російського військового SAR-супутника.
По-перше, сам факт запуску означає лише одне - апарат фізично доставили на орбіту.
Далі починається довгий і ризиковий етап, який дуже часто провалюється.
Супутник має пройти кілька критичних фаз:
спочатку стабілізуватися, потім розгорнути системи, після чого вже можна вмикати сам радар - той самий SAR.
Антена має коректно розгорнутися, сигнал - бути стабільним, орієнтація - точною.
Навіть якщо ці етапи вдалося пройти, далі починається ще один складний процес - калібрування.
Потрібно звіряти геометрію, перевіряти якість зображень, підганяти реальну просторову роздільність.
І лише після цього можна говорити, що супутник дійсно працює.
Але припустімо, що цього разу у них усе вийшло.
З оптичними супутниками не склалося - зате з SAR, що є складніше, бам й полетіло.
Заявлено таке:
Тобто 1 м - це в найкращому випадку, в ідеальних умовах.
Для порівняння: сучасні SAR-супутники на кшталт ICEYE або Capella дають 0.5 м, і різниця між 1 м та 0.5 м - дуже суттєва (на зображенні - ліворуч 1м, праворуч 0.5). Додаємо, що про 1м(в найкращих умовах) ще й каже ворог, що любить пиздіти, ще й під тиском постійних невдач в даній сфері.
Ось так, іноді, коли новину подає людина, що з цим не працює й десь щось чула, росія робить одномоментний прогрес від залежності від оптичних знімків Китая до свого військового працюючого й страшного SAR-супутника.
З’явилась новина про запуск російського військового SAR-супутника.
По-перше, сам факт запуску означає лише одне - апарат фізично доставили на орбіту.
Далі починається довгий і ризиковий етап, який дуже часто провалюється.
Супутник має пройти кілька критичних фаз:
спочатку стабілізуватися, потім розгорнути системи, після чого вже можна вмикати сам радар - той самий SAR.
Антена має коректно розгорнутися, сигнал - бути стабільним, орієнтація - точною.
Навіть якщо ці етапи вдалося пройти, далі починається ще один складний процес - калібрування.
Потрібно звіряти геометрію, перевіряти якість зображень, підганяти реальну просторову роздільність.
І лише після цього можна говорити, що супутник дійсно працює.
Але припустімо, що цього разу у них усе вийшло.
З оптичними супутниками не склалося - зате з SAR, що є складніше, бам й полетіло.
Заявлено таке:
“обеспечивает высокодетальную радиолокационную съёмку с разрешением от 1 м”
Тобто 1 м - це в найкращому випадку, в ідеальних умовах.
Для порівняння: сучасні SAR-супутники на кшталт ICEYE або Capella дають 0.5 м, і різниця між 1 м та 0.5 м - дуже суттєва (на зображенні - ліворуч 1м, праворуч 0.5). Додаємо, що про 1м(в найкращих умовах) ще й каже ворог, що любить пиздіти, ще й під тиском постійних невдач в даній сфері.
Ось так, іноді, коли новину подає людина, що з цим не працює й десь щось чула, росія робить одномоментний прогрес від залежності від оптичних знімків Китая до свого військового працюючого й страшного SAR-супутника.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍118❤11🤔7🐳6🔥1
Неочікувано для себе, те що спочатку створювалося суто з власного інтересу і як хобі, переросло у те, що дійсно може принести користь.
У цьому році аналіз баз зберігання (і рос опк)вийшов за межі каналу.
Ми змогли захистити інтереси суспільства на індивідуальний захист.
Не тільки побачити, а і пощупати наше ОПК.
І ще багато іншого, що не було б можливим без вас, за що я дійсно вдячний.
Тому бажаю вам побільше світла і смачної олівʼєшки (або крабовʼєшки). І як сказав Mannerheims Son, ми занадто довго у цьому лайні, шоб опускати руки.
Із новим роком!
У цьому році аналіз баз зберігання (і рос опк)вийшов за межі каналу.
Ми змогли захистити інтереси суспільства на індивідуальний захист.
Не тільки побачити, а і пощупати наше ОПК.
І ще багато іншого, що не було б можливим без вас, за що я дійсно вдячний.
Тому бажаю вам побільше світла і смачної олівʼєшки (або крабовʼєшки). І як сказав Mannerheims Son, ми занадто довго у цьому лайні, шоб опускати руки.
Із новим роком!
❤128👍41🔥10❤🔥1
Forwarded from КіберБорошно | CyberBoroshno
Ну тут гріх статтю не порекомендувати, тим паче ви знаєте мою любов до Гарбуза. Він тут ще й новий термін ввів, тому йдіть читайте.
А Оборонці респект, що продовжує залучати людей нашої сфери до висвітлення тем з якими ми працюємо на постійній основі🥰
А Оборонці респект, що продовжує залучати людей нашої сфери до висвітлення тем з якими ми працюємо на постійній основі
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Межа
Дістати до Алабуги та Грозного. Як Україна нарощує дронові удари на 1000+ кілометрів
Україна все частіше завдає ударів на відстань понад 1000 км, які OSINT-аналітики називають "лонгстрайки". Виробництво "Шахедів" та нафтогазова інфраструктура опинились під ударом.
👍69❤8💅3🥰1
Възхищавайте се българи
Дослідженням та аналізом сфери ОПК, а згодом і баз зберігання, я почав цікавитися після знайомства зі статтями та інтерв'ю Павла Лузіна. Він не один рік досліджує та пише про російський ОПК і саме його роботи стали орієнтиром для моєї діяльності. Тож як тільки…
Якщо ви питаєте себе раптом, нащо той Арєшнік нужен, то ось вам відповідь пана Лузіна з інтерв'ю з ним.
Тому так, це буквально камень с небес, який ярко світиться, громко падає ну і от власне все.
Якщо в нього звичайно спєц БЧ не поставлять :)
Тому так, це буквально камень с небес, який ярко світиться, громко падає ну і от власне все.
Якщо в нього звичайно спєц БЧ не поставлять :)
🫡59🤔27👍13❤9😁2