Велична панорама на Дніпро та херсонські плавні до російської агресії.
Фото: Ніколай Лучка
@bagnenkoDaily
Фото: Ніколай Лучка
@bagnenkoDaily
💔9❤🔥4🙏2❤1
Forwarded from Психолог під час війни
Протести. День 3.
Я в Києві.
По відчуттях людей максимум.
На годиннику 21:49, коли я це пишу. На площі нема де не те, що яблуку впасти, а навіть смородині.
Співаємо гімн.
Тепер уже чітке усвідомлення, що якась точка неповернення пройдена і назад відкотити не вийде.
підтримка одне одного шалена. Поки я тут — бачу багато.
Вода. Їжа. Старлінк. Маркери. Картон. Готовність допомогти.
Побачив людину, яку давно знаю заочно, хотів познайомитись вживу, переговорили — відчув багато тепла.
Також познайомився з Масі Найемом, домовився про подкаст.
Стоїмо.
Суспільство потребує дорослого діалогу.
Мовчання зараз — найгірше, що можна робити.
Вдячний кожному, хто заявляє свою позицію.
@bagnenkoPsy
Я в Києві.
По відчуттях людей максимум.
На годиннику 21:49, коли я це пишу. На площі нема де не те, що яблуку впасти, а навіть смородині.
Співаємо гімн.
Тепер уже чітке усвідомлення, що якась точка неповернення пройдена і назад відкотити не вийде.
підтримка одне одного шалена. Поки я тут — бачу багато.
Вода. Їжа. Старлінк. Маркери. Картон. Готовність допомогти.
Побачив людину, яку давно знаю заочно, хотів познайомитись вживу, переговорили — відчув багато тепла.
Також познайомився з Масі Найемом, домовився про подкаст.
Стоїмо.
Суспільство потребує дорослого діалогу.
Мовчання зараз — найгірше, що можна робити.
Вдячний кожному, хто заявляє свою позицію.
@bagnenkoPsy
👏9🙏7
Forwarded from Психолог під час війни
Чому я приходжу на мирні мітинги. День 4
Я тішусь тому, що бачу.
Тисячи людей кажуть про свою позицію і їх кількість не зменшується.
Я українець і я радію стояти тут пліч-о-пліч з іншими.
Водночас, я вважаю що про картонками не можна керувати країною.
Країною керують інституції, президент, Верховна Рада, КабМін та інші.
Є небезпека в таких заходах і подіях, бо я зберігаю повагу і довіру до інституцій, попри все.
Для мене картонки - це сигнал.
Але важливо зберігати інституції, які керують країною.
Для мене картонки - це можливість подати сигнал. Не все ок.
І є багато інших причин, що не ок, але те, як швидко і без пояснень сталась зміна в КабМіні на цьому тижні стало останньою краплею.
Доносити свій голос завдяки картонкам - важлива частина громадянського суспільства.
Коли нас не чують - ми говоримо гучніше.
Але це мирне висловлення позиції.
Сьогодні казав про те, що болить. Вважаю, що країна недостатньо робить для обміну полонених.
Краще міняти полонених, а не міністрів.
Дякую всім, хто чітко висловлює позицію.
@bagnenkoPsy
Я тішусь тому, що бачу.
Тисячи людей кажуть про свою позицію і їх кількість не зменшується.
Я українець і я радію стояти тут пліч-о-пліч з іншими.
Водночас, я вважаю що про картонками не можна керувати країною.
Країною керують інституції, президент, Верховна Рада, КабМін та інші.
Є небезпека в таких заходах і подіях, бо я зберігаю повагу і довіру до інституцій, попри все.
Для мене картонки - це сигнал.
Але важливо зберігати інституції, які керують країною.
Для мене картонки - це можливість подати сигнал. Не все ок.
І є багато інших причин, що не ок, але те, як швидко і без пояснень сталась зміна в КабМіні на цьому тижні стало останньою краплею.
Доносити свій голос завдяки картонкам - важлива частина громадянського суспільства.
Коли нас не чують - ми говоримо гучніше.
Але це мирне висловлення позиції.
Сьогодні казав про те, що болить. Вважаю, що країна недостатньо робить для обміну полонених.
Краще міняти полонених, а не міністрів.
Дякую всім, хто чітко висловлює позицію.
@bagnenkoPsy
❤10💯4🙏2
❤🔥7👍1🙏1💔1
Італійське посольство в Україні розмістила пост щодо руйнування росіянами будинку, в якому мешкав італійський віце-консул Анжела Анатра.
Автоматичний переклад:
Російські атаки на українське місто #Kherson призвели до однієї смерті та двох серйозних травм сьогодні вранці, а також влучили в історичну резиденцію, яка служила головним офісом італійського посольства з 1906 по 1918 рік.
Посол Carlo Formosa, висловивши свою близькість до влади та населення, повторив осуд Італії за російську насильницьку поведінку, яка щодня вбиває жертви серед цивільного населення та руйнує художню спадщину країни.
Ministero degli Affari Esteri e della Cooperazione Internazionale
@bagnenkoDaily
Автоматичний переклад:
Російські атаки на українське місто #Kherson призвели до однієї смерті та двох серйозних травм сьогодні вранці, а також влучили в історичну резиденцію, яка служила головним офісом італійського посольства з 1906 по 1918 рік.
Посол Carlo Formosa, висловивши свою близькість до влади та населення, повторив осуд Італії за російську насильницьку поведінку, яка щодня вбиває жертви серед цивільного населення та руйнує художню спадщину країни.
Ministero degli Affari Esteri e della Cooperazione Internazionale
@bagnenkoDaily
😭6💔2
Сто років назад кавуни річкою човнами- дубівками доправляли на Зелений базар Херсона.
Автор ретуші фото: Ніколай Лучка
@bagnenkoDaily
Автор ретуші фото: Ніколай Лучка
@bagnenkoDaily
🥰10🙏2
Він обдурив окупантів і врятував 52 дитини. Коли росіяни прийшли з автоматами, він уже сховав усіх.
Володимир зробив усе, щоб жодна дитина не дісталася ворогові. І це не кіносценарій - це реальність Херсонщини.
Володимир Сагайдак - директор Херсонського центру соціально-психологічної реабілітації дітей у селі Степанівка, поряд із Чорнобаївкою.
Коли почалася повномасштабна війна, у закладі перебувало 52 дитини. Від 3 до 18 років.
Частина персоналу виїхала. Із дорослих залишилося лише троє. Тож старші діти робили все самі. Так вони виживали.
Найбільше боялися не вибухів - поруч був аеропорт у Чорнобаївці, і діти бачили всі 29 "серій" Чорнобаївки. А найбільше боялися, що їх вивезуть до Росії.
Коли росіяни вперше прийшли до центру - Володимир зрозумів, якщо не сховати дітей зараз, їх заберуть.
І він почав діяти. Дітей розібрали родичі - бабусі, дідусі, тітки. У центрі залишилося лише п'ятеро хлопців і один у лікарні.
Коли окупанти запитали: "Де діти?" - він пояснив, що це центр реабілітації, а не інтернат.
Оскільки у Росії таких закладів немає, вони нічого не зрозуміли, забрали 66 особових справ, і так і не повернули їх.
Згодом у російських соцмережах з'явилися фото Сагайдака з підписом, що він "головний нацик Херсона" і його треба судити на Нюрнберзькому процесі.
Два з половиною місяці Володимир майже не бачив своєї родини - дружини, дочки, онуків. Вони залишалися в окупованому Херсоні.
Продукти він возив сам - через блокпости, бо не всі волонтери ризикували їхати. Завдяки йому діти не голодували. Були ситі, доглянуті, а головне - живі.
Сьогодні центр давно порожній - усіх дітей евакуйовано. Але двоє вихованців - 14-річна Дана та 9-річний Імір - тепер живуть в Умані в прийомній родині, де їх забрали назавжди.
Через рік після тих подій, під час зустрічі в студії проекту "Я не забуду" діти вперше обійняли свого наставника.
Вони дуже щасливі у новій родині. Імір мріє стати кухарем, а Дана - волонтеркою.
Вони подарували Володимирові рамку з фотографіями, зробленими в центрі реабілітації. Також на ній є порожні місця - для нових дітей, якими Володимир Петрович опікуватиметься у своєму центрі в майбутньому.
......
Ця історія - про те, що справжні герої не носять плащів. Вони просто залишаються там, де потрібні. Навіть коли поряд - автомати й балаклави.
@bagnenkoDaily
Володимир зробив усе, щоб жодна дитина не дісталася ворогові. І це не кіносценарій - це реальність Херсонщини.
Володимир Сагайдак - директор Херсонського центру соціально-психологічної реабілітації дітей у селі Степанівка, поряд із Чорнобаївкою.
Коли почалася повномасштабна війна, у закладі перебувало 52 дитини. Від 3 до 18 років.
Частина персоналу виїхала. Із дорослих залишилося лише троє. Тож старші діти робили все самі. Так вони виживали.
Найбільше боялися не вибухів - поруч був аеропорт у Чорнобаївці, і діти бачили всі 29 "серій" Чорнобаївки. А найбільше боялися, що їх вивезуть до Росії.
Коли росіяни вперше прийшли до центру - Володимир зрозумів, якщо не сховати дітей зараз, їх заберуть.
І він почав діяти. Дітей розібрали родичі - бабусі, дідусі, тітки. У центрі залишилося лише п'ятеро хлопців і один у лікарні.
Коли окупанти запитали: "Де діти?" - він пояснив, що це центр реабілітації, а не інтернат.
Оскільки у Росії таких закладів немає, вони нічого не зрозуміли, забрали 66 особових справ, і так і не повернули їх.
Згодом у російських соцмережах з'явилися фото Сагайдака з підписом, що він "головний нацик Херсона" і його треба судити на Нюрнберзькому процесі.
Два з половиною місяці Володимир майже не бачив своєї родини - дружини, дочки, онуків. Вони залишалися в окупованому Херсоні.
Продукти він возив сам - через блокпости, бо не всі волонтери ризикували їхати. Завдяки йому діти не голодували. Були ситі, доглянуті, а головне - живі.
Сьогодні центр давно порожній - усіх дітей евакуйовано. Але двоє вихованців - 14-річна Дана та 9-річний Імір - тепер живуть в Умані в прийомній родині, де їх забрали назавжди.
Через рік після тих подій, під час зустрічі в студії проекту "Я не забуду" діти вперше обійняли свого наставника.
Вони дуже щасливі у новій родині. Імір мріє стати кухарем, а Дана - волонтеркою.
Вони подарували Володимирові рамку з фотографіями, зробленими в центрі реабілітації. Також на ній є порожні місця - для нових дітей, якими Володимир Петрович опікуватиметься у своєму центрі в майбутньому.
......
Ця історія - про те, що справжні герої не носять плащів. Вони просто залишаються там, де потрібні. Навіть коли поряд - автомати й балаклави.
@bagnenkoDaily
❤🔥11👍4🙏2🔥1👏1🕊1