🇪🇺 Група Європейські консерватори й реформісти (ECR) ухвалила маніфест, але на тлі розбіжностей відмовляється від вибору провідного кандидата (шпіценкандидата) на пост президента Єврокомісії.

🇪🇺 Хоча дехто в ECR висловився за те, щоб обрати лідера кампанії, який би протистояв лідерам інших партій, більшість вирішила за краще триматися подалі від системи Spitzenkandidat.

Система шпіценкандидата, або провідного кандидата, дозволяє європейським партіям висувати кандидата на посаду президента Європейської комісії, який потім має бути затверджений лідерами ЄС та Європейським парламентом. Втім, система опинилася під питанням після того, як на виборах 2019 року країни-члени ЄС відкинули всіх шпіценкадидатів на користь аутсайдера Урсули фон дер Ляєн.

У інтерв'ю Euractiv минулого тижня співголова групи ECR Нікола Прокаччіні — права рука прем'єра Італії Джорджі Мелоні в Брюсселі — заявив, що він підтримує призначення провідного кандидата. Він сподівається, що це забезпечить партії узгоджену позицію під час виборчої кампанії, хоча і повторив, що партія не вважає систему шпіценкадидата легітимною, оскільки вона не передбачена договорами ЄС.

Ян Заграділ, чеський депутат Європарламенту та шпіценкандидат ECR у 2019 році, стверджує, що мати провідного кандидата не варто.

🇺🇦 Що стосується маніфесту ECR, то він містить ключові тези передвиборчої кампанії, які резонують у всіх політичних партіях даної групи, такі як конкрентоспроможність, підтримка України, посилення оборонних зусиль, скорочення бюрократичної тяганини та підтримка фермерів.

🇪🇺🇪🇺 Незважаючи на те, що ECR поділяє деякі спільні пріоритети з іншими партіями ЄС, особливо з правоцентристською EPP та лібералами (ALDE), вона притримується позицій обмеження влади Брюсселя.

«Ми вважаємо, що ЄС повинен робити менше, але краще. Ми відкидаємо будь-яку непотрібну централізацію влади в Брюсселі, оскільки рішення повинні прийматися якомога ближче до людей», — йдеться в маніфесті.

Відслідковуйте вибори до Європарламенту та пов’язані з ними події за хештегом: #ЄП2024

🤝🇨🇳Рецепт дружби з КНР

🇨🇳Майбутній візит Сі Цзіньпіна до Європи демонструє критерії "хорошого партнерства" із сучасним Китаєм. Очільник КНР відвідає Сербію, Угорщину та Францію.

🇫🇷Париж виступає у цьому списку, як виключення з правил, про які розповімо трохи далі. Франція одним з найбільших торгових партнерів Китаю та одним з лідерів ЄС, з яким у Пекіна зараз виникають проблеми щодо характеру двосторонніх відносин.

🧐Так що ж, треба зробити для налагодження "дружби" з КНР?

1) Мати авторитарний характер режиму, де спостерігається відносна стабільність та відсутні або подавляються будь-які протести.

🇷🇸🇭🇺Угорщина та Сербія чудовий приклад авторитарних режимів, які прикриваються ширмою електоральної демократії. Протести у вищезгаданих країнах відсутні або маргіналізовані.

2) Головне - це хороші відносини з російською федерацією. У пакеті до "дружби" з Пекіном завжди присутня умова прийняття партнерських або патерналістських стосунків з москвою.

🐵Будапешт, Белград та країни ЦА навіть після початку російсько-української війни зберігають продуктивні відносини з кремлем. Одночасно вони є "оплотом" китайської присутності у Європі, беручи участь в економічних проєктах Китаю.

🇺🇦З якою Україною Сі Цзіньпін готовий налагоджувати "стратегічне партнерство" та вкладати інвестиції?

🇧🇾В ідеалі, Китай розглядає нас, як позбавлена суверенітету та залежну від росії державу з авторитарним режимом, тобто таку собі Білорусь Лукашенка.

🤡Найвищий рівень двосторонніх відносин між Україною та КНР спостерігався у 2013 році, коли тодішній президент Віктор Янукович їздив до Пекіна просити кредити. Проросійська та маріонеткова авторитарна Україна - це ідеальний союзник в бачені Сі Цзіньпіна та Компартії Китаю.

🤔І це необхідно враховувати при взаємодії Києва з Пекін на даному етапі нашої історії.