Китайсько-японські відносини сьогодні перебувають на межі стратегічного розриву. Ключовий тригер – Тайвань. У жовтні 2025 року, після перемоги на виборах прем’єр-міністерка Японії Санае Такаїчі заявила, що Японія може розглядати напад Китаю на Тайвань як загрозу власному виживанню. Це вперше, коли Токіо настільки прямо натякнуло на можливість колективної самооборони, фактично про участь у конфлікті, якщо Тайвань буде атаковано. Пекін відповів жорстко: офіційні особи КНР назвали заяву провокацією, а низка дипломатів вдалися навіть до публічних погроз прем’єрці в соціальних мережах. Уряд Китаю закликав своїх громадян не відвідувати Японію, що вже призвело до падіння туристичного потоку, тільки у вересні-жовтні було скасовано понад 30% бронювань китайськими туристами.

Водночас у Пекіні викликає роздратування не лише риторика, а й дії Японії. Токіо значно активізувало контакти з Тайбеєм: японські парламентарі здійснили офіційний візит до Тайваню у вересні, а Міноборони Японії веде консультації зі США про спільне розгортання логістичної інфраструктури у разі блокади острова. Це прямий виклик для Китаю, який у 2025 році проводить масштабні навчання навколо Тайваню з імітацією морської блокади, випробуванням нових ракет «Дунфен-27» і регулярним порушенням ідентифікаційної зони ППО Тайбею. Японські Сили самооборони були змушені підняти винищувачі на перехоплення китайських БПЛА понад 300 разів з початку року. Китайські патрульні кораблі заходили в територіальні води Японії поблизу Сенкаку щонайменше 12 разів лише у листопаді.

Ще один важливий вектор – оборонне переозброєння Японії. У 2025 році оборонний бюджет країни досяг 1,7% ВВП, з планами перевищити 2% вже наступного року. Це безпрецедентно в післявоєнній історії Японії. Запущено програми зі створення нових крилатих ракет дальністю понад 1000 км, модернізації флоту, закупівлі засобів ПРО та будівництва радарних станцій на островах Рюкю. Токіо також оголосило про створення Об’єднаного командного центру для управління всіма родами військ - крок, прямо натхненний досвідом НАТО. Це сигнал не лише Китаю, а й Росії, яка спільно з КНР проводить військово-морські патрулі біля Японського моря. Останній такий відбувся 21 жовтня.

Економічно ситуація теж напружена. Китай є другим за обсягами торговим партнером Японії, але політична напруга б’є по співпраці. У відповідь на «антикитайські висловлювання» Пекін заморозив імпорт японських морепродуктів, що сильно вдарило по рибальському сектору у префектурах Хоккайдо та Фукусіма. КНР також заблокувала трансляцію японських фільмів і аніме в потокових сервісах Tencent і iQIYI. Зі свого боку Японія приєдналася до санкцій США проти китайських виробників чипів, обмеження стосуються експортного контролю на обладнання для лиття мікросхем. Таким чином, економічне суперництво накладається на геополітичну недовіру.

І наостанок – стратегічне тло. Японія з тривогою спостерігає за поглибленням трикутника Китай–Росія–КНДР. У вересні на параді в Пекіні Сі Цзіньпін, Володимир Путін і Кім Чен Ин публічно з’явилися разом, демонструючи де-факто єдність. Москва отримує боєприпаси від Північної Кореї, а Китай – дипломатичне прикриття, а Пхеньян тим часом технології й доступ до нової військової електроніки. У такій конфігурації Японія вже не просто спостерігач, а країна на передовій нового холодного протистояння в Азії. Саме тому риторика Токіо стає гострішою, її дії рішучішими.