41% голосів, отриманих партією La Libertad Avanza на проміжних виборах, можна вважати помірною, але перемогою Хав’єра Мілеї та підтвердженням довіри суспільства до його курсу радикальної економічної терапії. Цей результат не є ознакою повної політичної домінації, однак він демонструє, що значна частина аргентинців продовжує підтримувати президента, який лише рік тому розпочав наймасштабнішу трансформацію економіки за останні десятиліття.

Партія Мілея залишила позаду головних суперників:
пероністський блок Unión por la Patria (32 %) та правоцентристську Juntos por el Cambio (18 %). Такий розрив свідчить про стабільну електоральну базу та зростання довіри до реформаторського курсу президента, спрямованого на скорочення державних витрат і оздоровлення фінансової системи.

Попри відсутність абсолютної більшості, Хавʼєр Мілей тепер контролює понад третину місць у нижній палаті парламенту, чого достатньо, щоб забезпечити політичний фундамент для просування ключових реформ: податкової, трудової та пенсійної. Це відкриває шлях до поступової реалізації його економічної програми без критичної залежності від старих партійних еліт, які тривалий час блокували зміни.

У зовнішньополітичному вимірі успіх La Libertad Avanza посилює партнерство Аргентини зі Сполученими Штатами. Валютний своп на 20 млрд доларів став сигналом підтримки з боку Вашингтона і підтвердженням того, що президент Аргентини розглядається як новий економічний союзник у регіоні. Водночас така співпраця створює і виклики, зокрема, ризик посилення фінансової залежності від зовнішніх партнерів.

«Ми продовжуємо роботу над розслідуванням, яке провів Карл Більдт. Воно вказує на потребу посилити цивільну розвідку та вдосконалити військову»,

Подібна ініціатива щодо «відновлення» формату тіснішої співпраці між трьома країнами «Вишеградської четвірки» цілком очікувана, особливо після перемоги партії «ANO 2011» Андрія Бабіша на нещодавніх парламентських виборах. І питання було лише в тому, коли ця ідея могла з’явитися. Те, що «пропозиція плану» лунає від наближеної до Віктора Орбана людини, багато про що говорить. Це свідома позиція, реалізацію якої розглядають у Будапешті, саме тому вирішили використати такий спосіб поширення інформації для перевірки реакції як з боку ЄС, так і з боку Бабіша та Фіцо. Спершу може здаватися, що все готове для «зеленого світла» союзу Угорщини, Словаччини та Чехії, проте поки не варто поспішати з такими висновками.

По-перше, Бабіш зараз не має «повної» політичної влади, щоб змінювати зовнішній курс країни. Президент Чехії Петр Павел зацікавлений у дотриманні проєвропейського курсу та безпекової політики держави, тому, які б пропозиції не надходили до Бабіша, він буде змушений йти на компроміси з главою держави. До того ж Андрій Бабіш зараз має сформувати уряд, тому внутрішня політика для нього зараз важливіша за зовнішню.

По-друге, не можна ігнорувати економічний тиск, який Європейський Союз здатен застосувати до держав, що відкрито підривають його спільну політику. Умовна «антиукраїнська» коаліція наразилася б на ризик втрати мільярдних субсидій, які забезпечують розвиток інфраструктури, підтримку аграрного сектору та стабільність бюджетів. Чеський прем’єр Андрій Бабіш навряд чи пішов би на такі ризики, враховуючи його підприємницьке минуле та особливе ставлення до грошей.

Водночас не варто виключати елемент провокації у цій заяві, яка може бути адресована Європейському Союзу, зокрема Урсулі фон дер Ляєн. Віктор Орбан уже давно розпочав підготовку до парламентських виборів 2026 року. Його партія «Фідес» останнім часом покращила свої позиції, але все ще залишається на другому місці після партії «Тиса» Петера Мадяра. Для мобілізації виборців Орбану потрібен конфлікт із Європейським Союзом. Чергове загострення у відносинах між угорським прем’єром і Урсулою фон дер Ляєн може зіграти йому на руку.

У будь-якому разі ми повинні готуватися до того, що в інформаційному просторі неодноразово лунатимуть ініціативи щодо альянсу Угорщини, Словаччини та Чехії. Проте це не означає, що найближчим часом ми побачимо антиєвропейський тандем цих трьох країн.