🇨🇳🚫Історичний урок Сі на святі путіна

🇨🇳Голова Китаю Сі Цзіньпін під час державного візиту до росії 7–10 травня, який включав участь у святкуваннях з нагоди Дня перемоги на Червоній площі, не лише підтвердив подальше зближення Китаю з москвою, але й використав цю нагоду для просування історично обґрунтованої китайської претензії на лідерство у світових справах.

🇨🇳Центральним у цьому прагненні стало намагання пов’язати сучасну потугу Китаю з тим, що політолог Рана Міттер назвав "морально навантаженим наративом про роль Китаю у глобальному порядку" на основі його участі у Другій світовій війні. Страждання та опір китайців під час "Війни опору японській агресії" (так у Китаї називають Другу світову війну) стали ключовими елементами державної політики історичної пам’яті, яка подає Китай як "не лише потужний, але й справедливий і моральний" завдяки його внеску у перемогу союзників.

🇹🇼Хоча протягом багатьох років Комуністична партія Китаю (КПК) перебільшувала свою роль у спротиві Японії та применшувала роль уряду Чан Кайші (Гоміньдан), з початку XXI століття держава почала представляти війну як об’єднуючий досвід, у якому Китай був водночас переможцем і моральним авторитетом. Таким чином, офіційний дискурс Китаю про Другу світову війну багато що розповідає про те, як країна уявляє своє місце у світі.

🇨🇳Цю державну політику історичної пам’яті чітко видно у статті, опублікованій Сі в «Российской газете» перед його візитом. У ній Сі наголосив на незламному зв’язку між Китаєм і росією, сформованому у спільній боротьбі з "фашизмом", та на прихильності КНР до "фундаментальних принципів міжнародного порядку", що постали після розгрому Німеччини й Японії.

🇷🇺Зокрема, Сі хвалить "Групу радянських добровольців" — частину радянських ВПС, що допомагала Китаю у 1937–1941 роках — за боротьбу разом із китайським народом у Нанкіні, Ухані та Чунціні проти Японії. Проте ця допомога надавалась уряду Чан Кайші, а не КПК. Роль КПК Сі підкреслює через згадку Янь Баохана — колишнього наближеного Чан Кайші та таємного агента КПК, який передавав СРСР цінну інформацію про нацистське вторгнення в СРСР (операція «Барбаросса»).

🤔Це навмисне стирання меж між ворожими відносинами КПК і Гоміньдану та їх роллю у боротьбі з Японією й допомозі СРСР має два завдання. По-перше, це дозволяє Сі стверджувати, що існує "вічне джерело, яке живить нашу вічну дружбу", створене "у крові й жертвах", що й нині укріплює китайсько-російське партнерство. По-друге, це дозволяє партії представити "Війну опору японській агресії" як загальнонаціональну боротьбу "через класові межі", яка визначає китайську націю як "сильну, переможну та моральну".

🇯🇵У версії Пекіна війна почалася не з вторгнення нацистів у Польщу 1939 року чи бомбардування Перл-Гарбору у 1941-му, а з японського вторгнення в Китай у 1937 році. Китай воював не за підтримки США, а за допомогою СРСР, а обіцянки західних союзників щодо повоєнної ролі Китаю не були виконані.

🇨🇳Таким чином, післявоєнні позиції росії та Китаю як постійних членів Ради Безпеки ООН повинні визнаватися легітимними на основі їхнього внеску у перемогу над Німеччиною й Японією. Це, своєю чергою, формує бачення міжнародного порядку та інтереси Китаю.

➡️По-перше, за Сі, "система міжнародних відносин з центром в ООН" забезпечує "основні норми міжнародних відносин", на основі яких слід "поступово просувати рівноправний і впорядкований багатополярний світ та універсально вигідну, інклюзивну економічну глобалізацію".

➡️По-друге, визнання післявоєнного порядку означає визнання китайських претензій на Тайвань.

🇹🇼Парадоксально, що Китаєм, який зробив ці внески у Другу світову війну та отримав Тайвань, керував саме Гоміньдан, а не Комуністична партія.

👀Отже, історичний урок Сі був не стільки про китайсько-російські відносини, скільки про незавершену справу партійної держави — створення нової націоналістичної історичної наративної системи, яка привласнює спадщину свого колишнього смертельного ворога Чан Кайші задля витіснення ролі США у війні та повоєнному світовому порядку.

🇺🇸 Латиноамериканські лідери витрачають мільйони, щоб вплинути на Білий дім

За час, що минув після обрання Дональда Трампа президентом у листопаді 2024 року, дані Міністерства юстиції свідчать, що щонайменше 10 країн Латинської Америки та Карибського басейну зареєстрували своїх високопосадовців та посланців як іноземних діячів відповідно до Закону про реєстрацію іноземних агентів.

🇸🇻 Президент Сальвадору Наїб Букеле, мабуть, отримав найбільшу віддачу від своєї трирічної лобістської діяльності вартістю 1,5 мільйона доларів. З лютого Букеле домігся зустрічі в Овальному кабінеті з Трампом, угоди про ядерну енергетику, гарантій США щодо розширення сумнозвісної мега-в'язниці в його країні та підвищення рейтингу безпеки подорожей від Державного департаменту.

🇪🇨Вигідний контракт з Mercury Public Affairs, можливо, допоміг президенту Еквадору Даніелю Нобоа отримати бажану фотосесію з Трампом у Мар-а-Лаго, отримати схвалення на збільшення поставок озброєнь для вирішення ситуації з безпекою, що загострюється, і отримати позитивну оцінку американської розвідки щодо своєї кандидатури всього за кілька днів до перемоги у другому турі президентських виборів.

🇦🇷Аргентинець Хав'єр Мілей пішов дещо іншим шляхом, щоб стати «улюбленим президентом» Трампа, витративши десятки тисяч доларів на вечерю з Трампом у Мар-а-Лаго і з'явившись разом з Ілоном Маском на лютневій конференції CPAC у Вашингтоні, що полегшило шлях до угоди з МВФ на суму 20 мільярдів доларів за підтримки США і візиту до Буенос-Айреса міністра фінансів Скотта Бессента.