❗️Що нам коштувала помилка 90-х – і що робити тепер?

У 1990-х роках, після розпаду СРСР, незалежна Україна зосередила зусилля на внутрішньому державотворенні та подоланні наслідків колоніального минулого. У цей складний період частина українських спільнот, які опинилися на території росії, залишилась поза межами державної уваги.

Українців у Східній Слобожанщині, Стародубщині, на Зеленому, Малиновому, Сірому та Жовтому Клинах було штучно переведено до категорії "діаспори", тоді як вони є автохтонними або корінними народами, що мають право на захист і самовизначення відповідно до міжнародного права.

📉 Наслідки цієї помилки:

🔹українські субетноси не отримали жодних інструментів для захисту своїх етнічних прав на міждержавному рівні

🔹російська федерація системно використовувала цю прогалину, щоб заперечити факт існування українських субетносів на своїй території, знищити українську культурну присутність.

🔹українські субетноси стали об’єктами примусової асиміляції без жодного міжнародного захисту.

📌 Але міжнародне право дає інший підхід — на основі фактичного зв’язку з землею:

🔹 Декларація ООН про права корінних народів (2007)

Стаття 3: "Корінні народи мають право на самовизначення. Вони мають право вільно визначати свій політичний статус і вільно здійснювати свій економічний, соціальний і культурний розвиток."

Стаття 26 (1): "Корінні народи мають право на землі, території та ресурси, які традиційно належали їм або які вони традиційно використовували чи іншим чином займали або набували."

Поняття «корінні народи» знаходимо у Міжнародній конвенції ООН «Про корінні народи і народи, що ведуть племінний спосіб життя». У Ст. 1, зокрема, вказується, що під дію Конвенції підпадають:

1️⃣ племінні народи в незалежних країнах, які за соціальними, культурними та економічними умовами свого існування відрізняються від інших секторів суспільства своєї країни і чий статус цілковито або частково регламентує власні звичаї й традиції або спеціальні закони та норми;

2⃣ народи в незалежних країнах, які є нащадками тих, хто населяв країну, або певний географічний регіон, до якого належить така країна, на час завоювання, колонізації чи
встановлення сучасних державних кордонів і які незалежно від свого правового статусу зберегли деякі або всі свої власні економічні, культурні, політичні інституції.

📌 Приклади:

Східнослобожанські українці (сучасні Білгородська, Воронізька, Курська області) заснували більшість поселень у XVI–XVIII століттях, створили козацьке самоврядування та сформували локальну українську ідентичність — це автохтонний народ.

Кубанські українці (Малиновий Клин) переселилися туди масово ще в XVIII столітті, але сформували там сталу культуру, поселення, мову, господарство — це корінний народ, бо вже жив там до моменту утворення рф у 1991 році.

Далекосхідні українці (Зелений Клин) сформували окрему ідентичність, відмінну від українців з Великої України, зі своїми традиціями — вони також є корінним народом згідно з міжнародними нормами, оскільки живуть там з XIX століття.

✅ Що робити тепер?

🔹Не змішувати поняття діаспори та корінного/автохтонного

🔹Інституційно визнати українські субетноси в рф як бездержавні народи з правом на самовизначення.

🔹Підтримати національно-визвольні рухи на національному рівні в Україні та на міжнародному рівні.

📌Підписуйтесь @e_uiz

#коріннінароди #автохтони #субетноси #самовизначення #ЄУІЗ

Письмо Александра Димитренко, жителя с. Манино Калачеевского р-на Воронежской области, обвиненного в госизмене и приготовлении к диверсии, приговоренного к 22 с половиной годам лишения свободы. Сейчас он находится в тюрьме строгого режима Т-0 г. Балашов Саратовской обл. Читать полностью со сканами (сайт заблокирован на территории рф):

"От Александра Димитренко. Приветствую!=) ‹..› Делал я лишь то, что мне подсказывала совесть (не без помощи других ребят), и все мои усилия были бы ничем, если бы не вы, не все ваши усилия и активность, за что вас сердечно благодарю!

Знаешь, все что со мной происходило и происходит, иначе как Божьим Промыслом не назову, ведь все могло пойти куда печальнее и трагичнее. Многие события складывались словно пазлы. За все это благодарен. Спасибо девушке, что все это время тащила меня.

Страх везде и повсюду. Когда сидишь с (около) классическими заключенными и повествуешь о себе, о своем "деле", большая часть из них говорит что-то около "договорился", "допрыгался", "ну чего ты добился!!" А один из СИЗО-1 со злобой и желчью визжал: Да вас всех дядя Вова перережет! Я пойду вас резать! На мой вопрос "зачем?" и "что плохого мы тебе сделали?" он ответил что-то вроде "А нехуй выёбываться?" Вот так *щелкает пальцами* дядя Вова сделает и вам всем 3.14издец! Потом то понимаешь, что это страх ненависть (а в его случае, и душевная ущербность: из Интерната, сидит не первый раз, дышит злобой)

Перед этапом, в Балашове шутим с соседом по камере на разные околополитические темы, я, татарин из Уфы по ст. 205.1, дагестанец (кумык ст. 205.4). И, повышая градус, я говорю: -А вы в курсе, что Рязань хотят переименовать... в Гексогенск?! Татарин, прикрывая рот, засмеялся, а дагестанец, выкатив глаза: -Ээ, хватит! Если вас раскрутят, то я вас не знаю!!! (А полушёпотом до этого они говорили, что Путин пришел к власти на терроре, убийствах, и на имитации борьбы с терроризмом). Страх даже здесь...

Да, тюрьма потихоньку человека растворяет в себе. (Как огурец пропитывается в рассоле). Я сначала не хотел ехать в Москву (хотя бумагу о согласии в участии уже подписал): представил себе все эти передвижения с сумками, обыски, к тому же в Балашове неплохо сидится и в кассации написал, что участвовать не хочу. Но совесть все равно подсказывала, что ехать нужно. И меня этапировали! Прибыв в Саратов в одиночку я так был рад! Да я сижу с хорошими людьми в Балашове, да в Саратове одиночка такая себе, но как важно человеку быть одному! А уж когда ‹..› поделился радио на ночь и я поймал любимое "Radio-7" и Relax FM я был самым счастливым человеком в мире!

А ФСИНовцы, которые записывали на обыске данные, сочувствующе, чтобы в Интернете найти, и которые по моей просьбе посадили (и сами предложили) одного, чтобы отдохнул (на весь вагон нас было 6) еще раз убедили, что всё, что происходит - это замечательно и я счастлив. Необходима была встряска, вырваться из тюремной колеи. А уж когда прибыл в Москву и поселили с хорошими людьми - я словно оказался на Свободе! (Хотя ощущение Свободы появилось, пусть маленькое, когда в Саратове на этап в Москву, я полностью переоделся в "гражданку") И мышление соответствующее!

В московских СИЗО в принципе легче и радостнее, чем в регионах, но опять же, коллектив многое определяет, а мне, слава Богу, с ним посчастливилось!"

Продолжение в следующем посте.

Сьогодні, в нашій рубриці «Історія кразь джерела» я хотів передрукувати статтю Івана Багряного під назвою «Україна біля Тихого океану» де розповідається про історію Зеленого Клину та частково є спогади самого Багряного.

Передрук цього тексту покликаний не лише ознайомити читача з маловідомими сторінками українців на території Зеленого Клину, а й спонукати до роздумів про ті виклики та можливості, які стоять перед Україною на глобальній арені.

http://istukrandworld.blogspot.com/2025/04/blog-post_15.html

#історія_крізь_джерела

📜 Історія України та світу 📖