Буду по-трошки знайомити з контентом, який я споживаю поки є інтернет. Він формує призму мого світосприйняття. Можливо це буде цікаво і вам.

Поезія.

У мене пропав потяг (літературний) до шанованого Павла Вишебаби. Раніше я йому дуже симпатизував як особистості і громадському діячу. Схоже він чесна і порядна людина без ринкового людоїдства у голові. Вперше і поки єдиний раз я голосував за партію, у списках якої він був (у партії реально толкова програма, це не за красиві очі). Але його медійний образ став настільки солодким вже, що аж занадто. Сподіваюсь це приносить підтримку його сослуживцям. Я передзамовив його книжку, отримав її і досі не можу зняти плівки.

Більше гірке і мені зараз пригідне - це Олександр Андріяш, той що Воїн добра і світла. Він сварить українську арт сцену. А я, як ви могли здогадатись, теж люблю побурчати. Хоча від цієї сцени я отримував щедру підтримку, що трансформувалася у щось залізне і камуфльоване (колись воно все буде публічним). Тим не менш, читаю з інтересом і задоволенням. Демон світла Андріяш настільки демон, що його вигнали навіть з нашої армії. Це свідчить про силу особистості.

А найбільша перлина - містичний поет-анархіст @LiberationStories

Поет Олександр Андріяш. Шукайте його збірку "Голови котам".

Як вигладає Павло Вишебаба ви полюбому бачили. Як вигладає містичний поет-анархіст ніхто не знає.

Голова комітету соцполітики і справ ветеранів - ринкова фундаменталістка Галина Третьякова, це просто ганьба. Звісно вона виконує роль правого зливного бачка. Але робить це з задоволенням, вона справді “людоїдка”. Замість займатися соцполітикою, пані Галині краще було б торгувати на книжковому ринку Петрівка томами Айн Ренд.

Вона запропонувала скасувати довічні пільги для ветеранів війни і замінити їх терміновими стипендіями. Не треба бути професором лібералістичних наук, щоб зрозуміти наскільки це шкідливо зараз. Але якщо сам підхід до соцполітики суттєво не зміниться, то пільги таки будуть урізані в якомусь форматі. Сотні тисяч людей схочуть отримати не тільки повагу і шану за їх подвиг, а й гідні умови життя, як компенсацію за оце “життя” сьогодні.

Давайте згадаємо трохи про соцполітику минувшини і всі ці ветеранські корочки. Категорія “Учасник бойових дій” (як отримувач пільг) виникла в СРСР для відзначення учасників воєн з використанням обмеженого контингенту. Грубо кажучи - для “афганців”. Для чого потрібно було виокремлювати цю групу? Щоб надати їм більше пільг, ніж ветеранам Другої світової, наприклад. На той час мільйони людей мали статус “Учасника війни”. Всього на всіх не вистачало, тому отримували вони скільки отримували. Влада вирішила трохи більше дати малочисельній але більш соціально-активній групі населення. І дала їм новий статус - “Учасники бойових дій”. Ну і звісно назви відображали інтерпретацію цих воєн радянською владою - це була вітчизняна війна, а то були бойові дії десь в інших країнах з нашою обмеженою (або негласною) участю.

З подібною ситуацією скоро стикнемось і ми - надто багато “пільговиків”. Що з цим можна зробити? Варіант ринкових фундаменталістів - монетизувати і урізати пільги. Мій варіант - перерозподілити багатства на користь більшості населення. Це зробити важче (супротив меншості буде організованим). Але це сталий шлях розвитку до більш справедливого, безпечного і гармонійного суспільства. Це все реально.

Якщо гарненько полайкаєте (якщо це дійсно цікаво), то напишу про військові “зарплати”, тим паче на днях таки має прийти приємна смска від банку, а голова Комітету з бюджетної політики Підласа сказала, що хєр вам, а не гроші.

Галина Третьякова - це та, що у лекції згадала про "неякісних дітей"

Солдат розбиває двоголового орла. Мозаїка в м.Бахмут.

Знайшов в фб у Саня Джант

Зарплати військових.

Не зовсім коректно говорити про “зарплату” військових, особливо під час війни. Вони отримують різні види забезпечення, в т.ч. грошове, це - "оклад". Існують ще різні премії, надбавки і т.д. В армії це називається по-своєму. На початок 2022 оклад солдатсько-сержантського складу був у районі 12 тис грн, тобто навіть меншим за середню зарплату.

Через кілька днів після початку вторгнення було збільшено і уніфіковано премії. Усі військовослужбовці (про правоохоронців - трошки інша тема) стали отримувати додаткову 1000 грн на добу, а ті, що безпосередньо виконували бойові завдання - 3300 грн. На місяць передбачалася та сама відома 30-ка або 100-ня бойових. Це було зроблено для підняття бойового духу і мотивації. Звісно, жодні гроші не коштують того жаху, який переживають військовослужбовці. Люди йдуть в армію, щоб боротися за своє життя, за своїх близьких, за батьківщину, проти загарбників. Але забезпечення їх додатково мотивує.

Наше військово-політичне керівництво розуміло неможливість забезпечити мобілізованих речами, амуніцією, обладнанням, транспортом тощо. Грубо кажучи, держава не могла видати тобі бронежилет, тому заплатила стільки, аби ти сам міг його купити. Звісно, сумнівно, але допомогло «пережити» перші місяці нестачі.

З 1 лютого 2023 порядок нарахування премій змінився (наказом Міністерства оборони), одночасно збільшилось і мінімальне грошове забезпечення (оклад) - приблизно до 20 тисяч на місяць. Розміри премій залишились тими самими, але кому вони тепер будуть нараховуватися - найцікавіше питання.

100-ку будуть і далі отримувати за участь у бойових діях. 30-ку - за виконання бойових завдань у тилу (ближньому, глибокому, будь-де). І от з останнім поки не все зрозуміло, люди чекають прецеденту. Виконання бойових завдань регламентується документом - бойовим розпорядженням. Там вказано, які сили і засоби повинні бути застосовані, де, як і т.д. Тобто ідентичним документом регламентується, хто несе службу в Краматорську та в Івано-Франківську. Ідея авторів наказу була у тому, щоб більше заохотити Краматорськ за рахунок ІФ (просто зняти з ІФ більше, ніж зняли з Краматорська), але зовсім не факт, що так вийде. На охоронення (це таке військове кострубато слово, я не помилився) об'єктів в ІФ також виписується бойове розпорядження.

Хто ж не буде отримувати додаткову 30-ку, а лише 20 тис окладу? Мабуть ті, хто не задіяні у виконанні БР. Тобто ті, хто проходять навчання, у кого закінчилась БР, а нова ще виписана, співробітники служб (стройова, фінансовий відділ, cimic тощо). Іронічно, що не отримають премії популярні і мотивовані рекси на полігонах, які готуються до наступу, але отримають діди у шльопанцях з села, що охороняють трансформаторну будку. Принаймні, я так зрозумів. Думаю, перше таке нарахування премій буде лише пробним, сподіваюсь, що систему допрацюють так, аби якомога сильніше мотивувати та відзначити усіх, хто віддають своє життя і здоров'я захисту нашого народу від окупантів.

У продовженні я розкажу, чому для всіх зараз вигідно, аби військові отримували багато. І чому невигідно, коли вони отримують менше.

Так і сталося. Пацани і чувіхи, що були 15 днів на навчаннях, отримали половину премії.

П.С. Не знаю щодо бойової травми і поранень, але госпіталізація по срачці-тиску-апендициту - теж без премії за ці дні(

Чому всім вигідні високі виплати військовим

Найголовніше - ті, хто сьогодні своїм здоров'ям і життям чинить спротив пітьмі, праву сильного, і смерті, достойні усіх нагород і їхній чин не можливо оцінити. Проте гроші зайвими не будуть. У високому грошовому (порівняно з середньою зарплатою) забезпеченні виявилось кілька суспільно корисних функцій.

Одна з них - стимулювання споживчого попиту. Не впевнений, що це так задумувалося, але це так працює.

Гроші в Україні сьогодні заробляють ті, хто працює на іноземні компанії (як комерційні, так і ні), кваліфіковані спеціалісти та військові. А також ті, хто працює на них (сфера послуг, товари широкого вжитку тощо). Дуже грубо кажучи. Перші дві категорії - вкрай малочисельні у порівнянні з третьою.

У лавах війська (ЗСУ) сьогодні служить майже мільйон людей. Ці новомобілізовані на свої «зарплати» понакупляли тактичного барахла у перекупів (спекулянтам і мародерам - ганьба!), купили по айфону, скинулись в складку (термін І.Франка) роти, кава-сигарети, а на решту грошей живуть їхні домогосподарства. Вони витрачають ці гроші «на життя», особливо відкладати не вийде, бо ж величезна кількість людей втратила роботу, а соціальної підтримки (хе-хе) на всіх не вистачає.

Дерегульовані механізми (економічні) не працюють в умовах катастроф, стихійних лих, воєн. Вони взагалі мало коли можуть ефективно працювати. Держава ввела регуляцію у стратегічні сфери економіки, по-іншому вчинити просто не можна було. Але залишила квазіринкову форму для малого бізнесу. Тобто завдяки купівельній спроможності військових та їх сімей функціонує і той самий багатостраждальний малий бізнес. Цивільні отримують хліб не за картками, а за гроші у хлібному, завдяки високому грошовому забезпеченню військових. Піднімають економіку, сплачуючи ПДВ, військові. Вони ж дають можливість функціонувати сфері обслуговування.

Інша вкрай важлива соціальна функція високих виплат військових - “захист” пенсіонерів. Взагалі-то це покладено на всіх працюючих, у нас діє солідарна система пенсійного забезпечення. Але роботодавці, бізнес часто грають не за правилами, не хочуть дотримуватись закону, коли їм це не вигідно. Звідти маємо “чорні” або “сірі” зарплати, працевлаштування ФОПом. З “білої” ж зарплати виплачується Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у пенсійний фонд. Представниця останнього розказала про збільшення надходжень у фонд, що дозволило проіндексувати пенсії навіть під час війни. Хоча їх розмір все ще абсолютно неприпустимий.

Тому військовослужбовці з грошима - це вигідно для всіх.

У наступній частині я коротко напишу про виховну/санкційну функцію премій для військових.

Тут писав про зміни порядку нарахувань грошового забезпечення військових.

Тут писав про дисциплінарну функцію премій.

Мабуть я не достатньо акцентував увагу на головному. Мінкульт зробив собі блат по виїзду чоловічків за кордон без жодних документів з «військкомату». А коли по-тупому спалився (міністерство ж не скаже, скільки людей встигло з‘*батися) на тому стендапері, то почав вимагати таки бумажку про військовий облік і мільярд якихось інших справок.

Приблизно в той же час Мінкульт виділив ящики для порятунку 13(!) експонатів музею Ханенків у Києві.

Робота Оксани Брюховецької (загугліть хто це) з серії «Пісні та квіти для України». Використано назву кіноповісті Олександра Довженка «Україна в огні».

Премія як мотивація

Сама премія давно витрачена, але залишилось одне питання, про яке я хочу написати. Як позбавлення премії деяких категорій військовослужбовців дозволить впливати на них з… виховною метою, скажімо так.

На перший погляд виглядає ніби справедливо. Сторожам трансформаторних будок знімуть 30-ку, бо вони на неї начебто не заслужили. Хоча ми вже розібралися, що сторожі її таки отримують, а не отримують її воїни на навчанні.

Погроза позбавлення премії була чи не єдиною дисциплінарною санкцією щодо солдат. Догана страшить тих, хто має звання або амбіції щодо армійської кар'єри. А от пустий карман відчуває будь-яка людина. Існує стала практика, коли залежно від важкості “зальоту” з бійця одразу або після попередження знімають 30-ку або навіть 100-ню.

На кого страх перед такою санкцією може вплинути? На людину, що може більш менш контролювати себе. Тобто для залежного навряд це буде важливо. Залежність - це медична проблема і працювати з нею треба відповідно. Але, уявімо, для бійця що міг би випити, приклад побратима з 0 на балансі є мотивуючим фактором. Для людини хворої це не спрацює. Але для оточуючих - так.

Тепер чимало командирів позбавлені цього “мякого” але ефективного важелю впливу на особовий склад. Штрафи у нас незаконні (хоча нечесні на руку роботодавці до цього вдаються, але це інша тема). Тож без “покарання гривнею” залишаються варіанти “покарання бумажкою” або якісь інші нетривіальні методи впливу.

Тут писав про зміни в порядку нарахування цих премій
Тут писав про те, чому для усіх вигідно аби військові отримували багато