Тимчасове обмеження права виїзду за межі України щодо боржника не порушить його права на вільне пересування і застосоване обмеження відповідає усім трьом критеріям, про які йдеться у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гочев проти Болгарії» («Gochevv.Bulgaria» від 26 листопада 2009 року).
1️⃣ обмеження ґрунтується на законі (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України);
2️⃣ обмеження переслідує легітимну мету, передбачену у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: обмеження є необхідним в демократичному суспільстві для підтримання публічного порядку (в даному випадку - щодо обов'язковості виконання судового рішення) та з метою захисту прав інших осіб (в даному випадку - прав стягувача щодо ефективного виконання судових рішень);
2️⃣ обмеження перебуває в справедливому балансі між правами заявника та публічним інтересом (тобто є пропорційним меті його застосування): тимчасове обмеження заявника у виїзді за межі України не завдасть істотної шкоди майновим і немайновим правам заявника (в тому числі - більшої, аніж шкоди, яка заподіюється стягувачам внаслідок довготривалого невиконання боржником судових рішень) і сприятиме виконанню судових рішень і запобігатиме ухиленню заявника від виконання законних вимог державного виконавця щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили.
#Обмеження
1️⃣ обмеження ґрунтується на законі (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України);
2️⃣ обмеження переслідує легітимну мету, передбачену у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: обмеження є необхідним в демократичному суспільстві для підтримання публічного порядку (в даному випадку - щодо обов'язковості виконання судового рішення) та з метою захисту прав інших осіб (в даному випадку - прав стягувача щодо ефективного виконання судових рішень);
2️⃣ обмеження перебуває в справедливому балансі між правами заявника та публічним інтересом (тобто є пропорційним меті його застосування): тимчасове обмеження заявника у виїзді за межі України не завдасть істотної шкоди майновим і немайновим правам заявника (в тому числі - більшої, аніж шкоди, яка заподіюється стягувачам внаслідок довготривалого невиконання боржником судових рішень) і сприятиме виконанню судових рішень і запобігатиме ухиленню заявника від виконання законних вимог державного виконавця щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили.
#Обмеження
Верховна Рада 25 серпня ухвалила президентський законопроєкт №0063, в якому зокрема закріплюється зобов’язання України перед ЄС щодо розширення прав приватних виконавців, а саме можливість виконувати рішення щодо будь-якого боржника, в тому числі і державних підприємств, але якщо сума вимоги не перевищує 100 тисяч гривень.
«Проголосувавши за даний законопроєкт, народні депутати виконали одну з вимог ЄС щодо надання макрофінансової допомоги для України. Звичайно, ми вітаємо таке рішення, але вважаємо його напівкроком в реформуванні сфери примусового виконання судових рішень. В Україні вже давно назріла повноцінна реформа реалізації судових рішень. І двигуном такої реформи може стати прийняття європейського пакету законопроєктів №№ 3726-3729, який комплексно покращує виконавчу сферу: зрівнює повноваження приватних і державних виконавців, без будь-яких «але», запроваджує систему автоматизованого арешту і списання коштів боржника, надає ширші можливості для помічників приватних виконавців. Сподіваємось, що ще в цьому році народні депутати зможуть увімкнути зелене світло справжній реформі сфери примусового виконання судових рішень», - заявив голова АПВУ Сергій Ніколаєв.
«Проголосувавши за даний законопроєкт, народні депутати виконали одну з вимог ЄС щодо надання макрофінансової допомоги для України. Звичайно, ми вітаємо таке рішення, але вважаємо його напівкроком в реформуванні сфери примусового виконання судових рішень. В Україні вже давно назріла повноцінна реформа реалізації судових рішень. І двигуном такої реформи може стати прийняття європейського пакету законопроєктів №№ 3726-3729, який комплексно покращує виконавчу сферу: зрівнює повноваження приватних і державних виконавців, без будь-яких «але», запроваджує систему автоматизованого арешту і списання коштів боржника, надає ширші можливості для помічників приватних виконавців. Сподіваємось, що ще в цьому році народні депутати зможуть увімкнути зелене світло справжній реформі сфери примусового виконання судових рішень», - заявив голова АПВУ Сергій Ніколаєв.
ТИМЧАСОВЕ ОБМЕЖЕННЯ БОРЖНИКА У ПРАВІ ВИЇЗДУ керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням можливе у разі ухилення керівника боржника від виконання рішення суду.
Законом України "Про виконавче провадження" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України. Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.
Відтак якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження") передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України "Про виконавче провадження".
#Обмеження
Законом України "Про виконавче провадження" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України. Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.
Відтак якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження") передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України "Про виконавче провадження".
#Обмеження
Виконавче провадження
⚠️Бесспорное списание бюджетных средств по исполнительным документам остановили до 1 января 2021 года, — казначейство Закон об изменениях в Госбюджет остановил выполнение судебных решений в части списания бюджетных средств. Взыскать судебные расходы по исполнительному…
🔥Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів“, положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“, абзацу дев’ятого пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“
http://www.ccu.gov.ua/dokument/10-r2020
✅ Положення абз. 9 п. 2 р. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 553 яким передбачено, що з 18.04.2020 до 01.01.2021 тимчасово не застосовується ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу, згідно з якою «Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду», є неконституційними
http://www.ccu.gov.ua/dokument/10-r2020
✅ Положення абз. 9 п. 2 р. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 553 яким передбачено, що з 18.04.2020 до 01.01.2021 тимчасово не застосовується ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу, згідно з якою «Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду», є неконституційними
Щодо тлумачення заборони вчиняти виконавчі дії, зазначеної у п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»
#Реалізація_майна #Арешт_коштів #Арешт_майна
Відмовляючи в задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», поширюється на виконання рішення у справі № 911/5057/15 про стягнення грошових коштів, у зв'язку з чим дійшли висновку щодо правомірності винесення ВДВС постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
⚠️Однак, Верховний Суд не погоджується з таким тлумаченням та застосуванням п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, оскільки зі змісту наведеної норми прямо вбачається, що заборона на вчинення виконавчих дій не стосується стягнення грошових коштів, а також товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, тоді як предметом стягнення у цій справі є саме грошові кошти.
Верховний Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що з урахуванням заборони, встановленої п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», в комплексі з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент його прийняття, законодавцем в основу правового регулювання, визначеного цією нормою права, було покладено як принцип обовязковості виконання судових рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження обєктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у зв'язку з їх стратегічним значенням для української економіки, національної безпеки та з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
☝️Висновки: винятком із заборони, зазначеної у п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», є стягнення грошових коштів, а також товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто, вказаною нормою Закону з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема грошові кошти.
#Реалізація_майна #Арешт_коштів #Арешт_майна
Відмовляючи в задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», поширюється на виконання рішення у справі № 911/5057/15 про стягнення грошових коштів, у зв'язку з чим дійшли висновку щодо правомірності винесення ВДВС постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
⚠️Однак, Верховний Суд не погоджується з таким тлумаченням та застосуванням п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, оскільки зі змісту наведеної норми прямо вбачається, що заборона на вчинення виконавчих дій не стосується стягнення грошових коштів, а також товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, тоді як предметом стягнення у цій справі є саме грошові кошти.
Верховний Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що з урахуванням заборони, встановленої п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», в комплексі з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент його прийняття, законодавцем в основу правового регулювання, визначеного цією нормою права, було покладено як принцип обовязковості виконання судових рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження обєктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у зв'язку з їх стратегічним значенням для української економіки, національної безпеки та з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
☝️Висновки: винятком із заборони, зазначеної у п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», є стягнення грошових коштів, а також товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто, вказаною нормою Закону з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема грошові кошти.
ІНДЕКСАЦІЯ ВИКОНАВЦЕМ РОЗМІРУ АЛІМЕНТІВ🔥
#Аліменти
1 вересня 2020 року Верховна Рада прийняла черговий закон, покликаний захистити права дітей «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» (законопроєкт №3112) щодо обов'язку виконавця проводити індексацію розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі».
В Україні розмір аліментів визначають або в частці від доходу платника аліментів, або у твердій грошовій сумі. У будь-якому разі розмір аліментів не може бути меншим за гарантований державою мінімум. На сьогодні мінімальний розмір аліментів для дітей до 6 років становить 929,50 грн, а для дітей від 6 до 18 років – 1159 грн.
Поняття «тверда грошова сума» є умовним та означає суму аліментів на утримання особи, що чітко визначена рішенням суду або за домовленістю між платником та одержувачем аліментів.
Аліменти, визначені у твердій грошовій сумі, підлягають щорічній індексації. Інакше кажучи, індексація аліментів – це механізм збільшення розміру аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, який дозволяє відшкодувати одержувачу аліментів щорічне подорожчання товарів і послуг.
Незважаючи на те, що норма про індексацію аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, закріплена в ст. 184 Сімейного кодексу вже понад 14 років, механізму її простої та ефективної реалізації в законодавстві не було. Питання про індексацію аліментів можна було вирішити винятково в судовому порядку, оскільки законодавство не передбачало порядку індексації в спеціальному Законі України «Про виконавче провадження».
#Аліменти
1 вересня 2020 року Верховна Рада прийняла черговий закон, покликаний захистити права дітей «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» (законопроєкт №3112) щодо обов'язку виконавця проводити індексацію розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі».
В Україні розмір аліментів визначають або в частці від доходу платника аліментів, або у твердій грошовій сумі. У будь-якому разі розмір аліментів не може бути меншим за гарантований державою мінімум. На сьогодні мінімальний розмір аліментів для дітей до 6 років становить 929,50 грн, а для дітей від 6 до 18 років – 1159 грн.
Поняття «тверда грошова сума» є умовним та означає суму аліментів на утримання особи, що чітко визначена рішенням суду або за домовленістю між платником та одержувачем аліментів.
Аліменти, визначені у твердій грошовій сумі, підлягають щорічній індексації. Інакше кажучи, індексація аліментів – це механізм збільшення розміру аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, який дозволяє відшкодувати одержувачу аліментів щорічне подорожчання товарів і послуг.
Незважаючи на те, що норма про індексацію аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, закріплена в ст. 184 Сімейного кодексу вже понад 14 років, механізму її простої та ефективної реалізації в законодавстві не було. Питання про індексацію аліментів можна було вирішити винятково в судовому порядку, оскільки законодавство не передбачало порядку індексації в спеціальному Законі України «Про виконавче провадження».
Запрет взыскания на средства и имущество должника при выполнении решения об обеспечении иска: в Слуге народа внесли законопроект
В Слуге народа отреагировали на публичный призыв министра юстиции Дениса Малюськи внести законопроект о запрете взыскания средств и обращения взыскания на имущество должников во время выполнения решения суда об обеспечении иска.
Об этом сообщил сам министр юстиции.
Так, соответствующий законопроект под №4064 зарегистрировал нардеп из «Слуги народа» Юрий Камельчук.
Изменения предлагается внести в закон об исполнительном производстве, дополнив его статьей 62-1: «Забороняється при виконанні судового рішення про забезпечення позову вживати заходи щодо стягнення коштів та/або звернення стягнення на майно боржника, крім накладення арешту».
Как отмечает сам министр, на согласование Кабмина этот законопроект вноситься не будет «задля економії часу, оскільки погодження всередині уряду відбере мінімум тиждень».
В Слуге народа отреагировали на публичный призыв министра юстиции Дениса Малюськи внести законопроект о запрете взыскания средств и обращения взыскания на имущество должников во время выполнения решения суда об обеспечении иска.
Об этом сообщил сам министр юстиции.
Так, соответствующий законопроект под №4064 зарегистрировал нардеп из «Слуги народа» Юрий Камельчук.
Изменения предлагается внести в закон об исполнительном производстве, дополнив его статьей 62-1: «Забороняється при виконанні судового рішення про забезпечення позову вживати заходи щодо стягнення коштів та/або звернення стягнення на майно боржника, крім накладення арешту».
Как отмечает сам министр, на согласование Кабмина этот законопроект вноситься не будет «задля економії часу, оскільки погодження всередині уряду відбере мінімум тиждень».
Forwarded from Верховний Суд
Покупець квартири не повинен сплачувати борги попередніх власників (наймачів) за житлово-комунальні послуги – КЦС ВС
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов до комунального підприємства, в якому позивачка просила зобов’язати відповідача виключити з обліку по її особовому рахунку заборгованість попередніх власників квартири.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, навівши такі правові обґрунтування.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Детальніше за посиланням: bit.ly/2Zi79RX.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов до комунального підприємства, в якому позивачка просила зобов’язати відповідача виключити з обліку по її особовому рахунку заборгованість попередніх власників квартири.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, навівши такі правові обґрунтування.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Детальніше за посиланням: bit.ly/2Zi79RX.
Я не кидок: АСИП после обновления выдала интересные формулировки😄😄😄
10 сентября произошел сбой в Автоматизированной системе исполнительного производства — основного элемента в сфере принудительного исполнения судебных решений. В систему невозможно было зайти, а на экране высвечивалось сообщение об ошибке. Об этом в социальных сетях немедленно сообщили частные исполнители, отметив также, что такое происходит всегда, когда система принимает обновления.
Действительно, АСИП чрез какое-то время возобновил работу.
Однако на экране вместо обычных названий этапов исполнительного производства неожиданно появились другие формулировки. Достаточно весело смотрится, например, название: «Тимчасове обмеження в праві випуску повітря за межі України (за рішенням суду)».
Не менее занимательны названия служебных разделов в компьютерной программе — «Щодо відсвятити» или «Я не кидок».
На самом деле хочется не смеятся, а плакать...
10 сентября произошел сбой в Автоматизированной системе исполнительного производства — основного элемента в сфере принудительного исполнения судебных решений. В систему невозможно было зайти, а на экране высвечивалось сообщение об ошибке. Об этом в социальных сетях немедленно сообщили частные исполнители, отметив также, что такое происходит всегда, когда система принимает обновления.
Действительно, АСИП чрез какое-то время возобновил работу.
Однако на экране вместо обычных названий этапов исполнительного производства неожиданно появились другие формулировки. Достаточно весело смотрится, например, название: «Тимчасове обмеження в праві випуску повітря за межі України (за рішенням суду)».
Не менее занимательны названия служебных разделов в компьютерной программе — «Щодо відсвятити» или «Я не кидок».
На самом деле хочется не смеятся, а плакать...
Андрій Гайченко:
"Зафіксуємо цей важливий факт: відсьогодні державні виконавці мають значно більше часу на примусове виконання рішень!
Ні, тривалість робочого дня у державних виконавців не змінилася. Просто ми завершили виконання проекту із запровадження автоматизованого процесу нарахування винагород державним виконавцям!
Відсьогодні державні виконавці формують заяву про виплату винагороди у автоматичній системі виконавчого провадження.
Що змінилося із запровадженням Нового порядку? Замість багатогодинної рутинної роботи із заповнення бланків та обрахування сум коштів, які підлягали сплаті та були стягнуті, - заповнення одної короткої заяви в електронному вигляді. Усі необхідні дані підтягуються до заяви та обраховуються в автоматичному режимі.
Підвищення результативності роботи маємо побачити вже у жовтні, коли порівняємо статистичні дані роботи органів ДВС Міністерства юстиції у вересні 2019 і у вересні 2020 року."
Залишилось ще роботу АСВП налагодити, ну то таке...😂
Прикро буде, коли наважишся нарахувати винагороду, а АСВП (як завжди) не буде належно працювати 🥺
"Зафіксуємо цей важливий факт: відсьогодні державні виконавці мають значно більше часу на примусове виконання рішень!
Ні, тривалість робочого дня у державних виконавців не змінилася. Просто ми завершили виконання проекту із запровадження автоматизованого процесу нарахування винагород державним виконавцям!
Відсьогодні державні виконавці формують заяву про виплату винагороди у автоматичній системі виконавчого провадження.
Що змінилося із запровадженням Нового порядку? Замість багатогодинної рутинної роботи із заповнення бланків та обрахування сум коштів, які підлягали сплаті та були стягнуті, - заповнення одної короткої заяви в електронному вигляді. Усі необхідні дані підтягуються до заяви та обраховуються в автоматичному режимі.
Підвищення результативності роботи маємо побачити вже у жовтні, коли порівняємо статистичні дані роботи органів ДВС Міністерства юстиції у вересні 2019 і у вересні 2020 року."
Залишилось ще роботу АСВП налагодити, ну то таке...😂
Прикро буде, коли наважишся нарахувати винагороду, а АСВП (як завжди) не буде належно працювати 🥺
Оцініть роботу АСВП
Anonymous Poll
20%
Погано
42%
Дуже погано
35%
Ну в принципі, якщо в туди не заходити, то добре
7%
Що таке АСВП ?
Верховний Суд не бажає розглядати справи за касаційними скаргами ДВС щодо солідарного стягнення виконавчого збору😡‼️
#Виконавчий_збір #Боржник
Апеляційна інстанція (Постанова Харківського ААС від 16.05.2018 та Постанова Другого ААС від 29.07.2020):
🔸Спірним у вказаних справах є правомірність дій державного виконавця щодо стягнення з боржника виконавчого збору у випадку коли виконання рішення та сплату боргу було проведено іншим солідарним боржником. При цьому цим боржником також було сплачено в повному обсязі виконавчий збір.
🔸Позиція ДВС зводиться до того, що виконавчий збір повинен стягуватися з кожного виконавчого документа, який пред' явлений до виконання. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що виконавчий збір повинен сплачуватися в солідарному порядку.
‼️Колегія суддів погоджується із тим, що питання стягнення виконавчого збору з солідарних боржників дійсно знаходиться поза межами правової площини та неврегульовано в законодавчому порядку, проте неврегульованість питання про стягнення виконавчого збору з солідарних боржників не може бути підставою для вчинення державним виконавцем дій з примусового стягнення виконавчого збору двічі. Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що виконавчий збір не може стягуватися двічі відносно одного й того самого боргу.
⚠️Більше того, Верховний Суд (Постанова ВС КАС від 25.06.2018 та Постанова ВС КАС від 10.09.2020) зауважує, що аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме !!! значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ !!! та відмовляє у відкритті касаційного провадження.
🙈Таким чином, на сьогоднішній день в положеннях статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" і досі не врегульовано питання щодо солідарного стягнення виконавчого збору. Більше того, вказаною статтею передбачено вичерпний перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, до якого в свою чергу не відноситься сплата виконавчого збору солідарним боржником.
До речі, а от частиною дев'ятою статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що солідарні боржники несуть солідарний обов’язок із сплати основної винагороди.
Ось така ... малята😜
#Виконавчий_збір #Боржник
Апеляційна інстанція (Постанова Харківського ААС від 16.05.2018 та Постанова Другого ААС від 29.07.2020):
🔸Спірним у вказаних справах є правомірність дій державного виконавця щодо стягнення з боржника виконавчого збору у випадку коли виконання рішення та сплату боргу було проведено іншим солідарним боржником. При цьому цим боржником також було сплачено в повному обсязі виконавчий збір.
🔸Позиція ДВС зводиться до того, що виконавчий збір повинен стягуватися з кожного виконавчого документа, який пред' явлений до виконання. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що виконавчий збір повинен сплачуватися в солідарному порядку.
‼️Колегія суддів погоджується із тим, що питання стягнення виконавчого збору з солідарних боржників дійсно знаходиться поза межами правової площини та неврегульовано в законодавчому порядку, проте неврегульованість питання про стягнення виконавчого збору з солідарних боржників не може бути підставою для вчинення державним виконавцем дій з примусового стягнення виконавчого збору двічі. Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що виконавчий збір не може стягуватися двічі відносно одного й того самого боргу.
⚠️Більше того, Верховний Суд (Постанова ВС КАС від 25.06.2018 та Постанова ВС КАС від 10.09.2020) зауважує, що аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме !!! значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ !!! та відмовляє у відкритті касаційного провадження.
🙈Таким чином, на сьогоднішній день в положеннях статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" і досі не врегульовано питання щодо солідарного стягнення виконавчого збору. Більше того, вказаною статтею передбачено вичерпний перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, до якого в свою чергу не відноситься сплата виконавчого збору солідарним боржником.
До речі, а от частиною дев'ятою статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що солідарні боржники несуть солідарний обов’язок із сплати основної винагороди.
Ось така ... малята😜
zakononline.com.ua
Постанова від 16.05.2018 по справі № 818/1982/17 Харківський
Виконавчий збір
стягується з боржника до Державного бюджету України. При цьому цим боржником
також було сплачено в повному обсязі виконавчий збір. Судове рішення було виконано іншою особою -
солідарним боржником, і цією ж особою сплачено виконавчий
збір.…
стягується з боржника до Державного бюджету України. При цьому цим боржником
також було сплачено в повному обсязі виконавчий збір. Судове рішення було виконано іншою особою -
солідарним боржником, і цією ж особою сплачено виконавчий
збір.…
🔥Дуже корисна правова позиція для виконавців щодо оцінки правомірності дій суду та виконавця в аспекті дотримання принципу обов’язковості судового рішення
#Дії_бездії #Боржник
Принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобовязує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.
При цьому виконання судового рішення є прямим обовязком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження").
⚠️Отже, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.
#Дії_бездії #Боржник
Принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобовязує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.
При цьому виконання судового рішення є прямим обовязком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження").
⚠️Отже, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.
Forwarded from Верховний Суд
Спадкоємець зобов’язаний сплатити борг спадкодавця за аліментами в межах вартості одержаної спадщини, – КЦС ВС
Суд першої інстанції задовольнив позов про стягнення заборгованості за аліментами на дитину зі спадкоємця боржника з огляду на те, що створений через несплату аліментів борг особи, яка померла, повинен бути сплачений її спадкоємцями.
Апеляційний суд це рішення скасував та відмовив у задоволенні позову, посилаючись на те, що в разі смерті платника аліментів зобов’язання щодо їх сплати припиняється і не входить до складу спадщини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Детальніше за посиланням: bit.ly/3hN46rn.
Суд першої інстанції задовольнив позов про стягнення заборгованості за аліментами на дитину зі спадкоємця боржника з огляду на те, що створений через несплату аліментів борг особи, яка померла, повинен бути сплачений її спадкоємцями.
Апеляційний суд це рішення скасував та відмовив у задоволенні позову, посилаючись на те, що в разі смерті платника аліментів зобов’язання щодо їх сплати припиняється і не входить до складу спадщини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Детальніше за посиланням: bit.ly/3hN46rn.
Про порядок проведення начальником відділу державної виконавчої служби перевірки виконавчого провадження
#Дії_бездії #Боржник #Сторони_вп
🔸У цій справі начальник ВДВС, приймаючи оскаржувані постанови про проведення перевірок виконавчих проваджень, зазначив, що підставою для проведення таких перевірок є заяви боржників.
🔸При цьому начальник ВДВС не врахував, що за змістом ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» боржник у виконавчому провадженні має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ або, в передбачених законом випадках, до відповідного адміністративного суду.
‼️Суд дійшов висновку, що начальник відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець не наділений повноваженнями щодо проведення перевірки виконавчого провадження за заявою боржника (крім виправлення граматичних чи арифметичних помилок) та розглядати скарги боржника на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.
#Дії_бездії #Боржник #Сторони_вп
🔸У цій справі начальник ВДВС, приймаючи оскаржувані постанови про проведення перевірок виконавчих проваджень, зазначив, що підставою для проведення таких перевірок є заяви боржників.
🔸При цьому начальник ВДВС не врахував, що за змістом ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» боржник у виконавчому провадженні має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ або, в передбачених законом випадках, до відповідного адміністративного суду.
‼️Суд дійшов висновку, що начальник відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець не наділений повноваженнями щодо проведення перевірки виконавчого провадження за заявою боржника (крім виправлення граматичних чи арифметичних помилок) та розглядати скарги боржника на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.
Forwarded from Верховний Суд
КЦС ВС роз’яснив територіальну підсудність спорів за цивільним позовом до приватних / державних виконавців
Відкриваючи провадження у справі за позовом фізичної особи до приватного виконавця про стягнення безпідставно набутих коштів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що справа підсудна цьому районному суду, оскільки позов пред’явлено до відповідача як до приватного виконавця, а не як до фізичної особи, а тому справа повинна розглядатися за місцем здійснення ним професійної діяльності приватного виконавця, а не за місцем його реєстрації як фізичної особи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судові рішення й передав справу для розгляду до іншого районного суду за встановленою підсудністю, роз’яснивши норми ЦПК України щодо територіальної підсудності.
Підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача визначена у ст. 27 ЦПК України.
Частиною 6 ст. 187 цього Кодексу передбачено, що в разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Положеннями ч. 9 цієї статті визначено: якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідач у справі, яка переглядається, не є суб’єктом підприємницької діяльності, а є приватним виконавцем, який здійснює незалежну професійну діяльність.
Висновок суддів про те, що приватний виконавець здійснює професійну діяльність, а тому позов має бути пред’явлений за місцем здійснення цієї діяльності, неправильний, а застосування апеляційним судом аналогії норм процесуального права є безпідставним.
Процесуальна помилка судів полягає утому, що вони не розрізнили підсудність справи за скаргою на дії / рішення державного / приватного виконавця, які подаються згідно із ч. 1 ст. 448 ЦПК України до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, від справи, пов’язаної з цивільно-правовим спором, а саме про відшкодування сум за нормами ЦК України
Законом не передбачено іншого порядку подання позовів, як і не встановлено особливостей подання позовів до приватних виконавців, арбітражних керуючих, чи інших осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.
Постанова Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 757/53167/18-ц (провадження № 61-22938св19) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/91554892.
Відкриваючи провадження у справі за позовом фізичної особи до приватного виконавця про стягнення безпідставно набутих коштів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що справа підсудна цьому районному суду, оскільки позов пред’явлено до відповідача як до приватного виконавця, а не як до фізичної особи, а тому справа повинна розглядатися за місцем здійснення ним професійної діяльності приватного виконавця, а не за місцем його реєстрації як фізичної особи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судові рішення й передав справу для розгляду до іншого районного суду за встановленою підсудністю, роз’яснивши норми ЦПК України щодо територіальної підсудності.
Підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача визначена у ст. 27 ЦПК України.
Частиною 6 ст. 187 цього Кодексу передбачено, що в разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Положеннями ч. 9 цієї статті визначено: якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідач у справі, яка переглядається, не є суб’єктом підприємницької діяльності, а є приватним виконавцем, який здійснює незалежну професійну діяльність.
Висновок суддів про те, що приватний виконавець здійснює професійну діяльність, а тому позов має бути пред’явлений за місцем здійснення цієї діяльності, неправильний, а застосування апеляційним судом аналогії норм процесуального права є безпідставним.
Процесуальна помилка судів полягає утому, що вони не розрізнили підсудність справи за скаргою на дії / рішення державного / приватного виконавця, які подаються згідно із ч. 1 ст. 448 ЦПК України до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, від справи, пов’язаної з цивільно-правовим спором, а саме про відшкодування сум за нормами ЦК України
Законом не передбачено іншого порядку подання позовів, як і не встановлено особливостей подання позовів до приватних виконавців, арбітражних керуючих, чи інших осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.
Постанова Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 757/53167/18-ц (провадження № 61-22938св19) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/91554892.
Невиплачені на виконання судових рішень кошти не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню державою.
#Дії_бездії
🔸Факт тривалого невиконання рішення суду внаслідок неправомірних дій посадових осіб державної виконавчої служби не є підставою для висновку про наявність причинного зв’язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою.
🔸Тобто невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника. Невиплачені позивачеві кошти на виконання судових рішень, ухвалених на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів.
🔻Водночас у справі, яка переглядається, установлено, що місцевий суд у низці преюдиційних рішень визнавав неправомірними дії посадових осіб державної виконавчої служби при проведенні виконавчих дій із примусового виконання судового рішення про стягнення з боржника на користь позивача грошових коштів.
🔻Цими судовими рішеннями встановлено бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби в частині належного та ефективного виконання судового рішення.
🔻Тому Верховний Суд дійшов висновку, що наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для задоволення вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди, при визначенні розміру якого враховано вимоги розумності та справедливості.
#Дії_бездії
🔸Факт тривалого невиконання рішення суду внаслідок неправомірних дій посадових осіб державної виконавчої служби не є підставою для висновку про наявність причинного зв’язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою.
🔸Тобто невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника. Невиплачені позивачеві кошти на виконання судових рішень, ухвалених на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів.
🔻Водночас у справі, яка переглядається, установлено, що місцевий суд у низці преюдиційних рішень визнавав неправомірними дії посадових осіб державної виконавчої служби при проведенні виконавчих дій із примусового виконання судового рішення про стягнення з боржника на користь позивача грошових коштів.
🔻Цими судовими рішеннями встановлено бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби в частині належного та ефективного виконання судового рішення.
🔻Тому Верховний Суд дійшов висновку, що наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для задоволення вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди, при визначенні розміру якого враховано вимоги розумності та справедливості.
Щодо забезпечення прав сторони (боржника) у виконавчому провадженні стосовно обізнаності про початок виконавчого провадження.
#Відкриття_ВП #Дії_бездії #Боржник
ТОВ «Фосфат» звернулось до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій серед іншого, просило визнати недійсною постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
❌Ухвалою господарського суду відмовлено ТОВ «Фосфат» у задоволенні скарги на дії державного виконавця.
✅Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду скасовано частково. Скаргу ТОВ «Фосфат» на дії державного виконавця задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця, вчинені при винесенні та направленні ТОВ «Фосфат» постанови про відкриття виконавчого провадження. Визнано недійсною постанову про відкриття провадження, винесену державним виконавцем.
✅ВС КГС залишив касаційну скаргу ДВС без задоволення.
Висновки ВС КГС:
🔸За змістом ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця про відкриття виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються виконавцем рекомендованим поштовим відправленням стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі, не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Боржник вважається належним чином повідомленим, якщо йому документи виконавчого провадження надіслані за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
⚠️Отже, відсутність доказів направлення державним виконавцем боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду про звернення стягнення на майно боржника, у встановлені Законом порядку та строки, свідчить про порушення його прав бути обізнаним про початок виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів.
В результаті визнано недійсною постанову про відкриття провадження, винесену державним виконавцем.
#Відкриття_ВП #Дії_бездії #Боржник
ТОВ «Фосфат» звернулось до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій серед іншого, просило визнати недійсною постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
❌Ухвалою господарського суду відмовлено ТОВ «Фосфат» у задоволенні скарги на дії державного виконавця.
✅Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду скасовано частково. Скаргу ТОВ «Фосфат» на дії державного виконавця задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця, вчинені при винесенні та направленні ТОВ «Фосфат» постанови про відкриття виконавчого провадження. Визнано недійсною постанову про відкриття провадження, винесену державним виконавцем.
✅ВС КГС залишив касаційну скаргу ДВС без задоволення.
Висновки ВС КГС:
🔸За змістом ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця про відкриття виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються виконавцем рекомендованим поштовим відправленням стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі, не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Боржник вважається належним чином повідомленим, якщо йому документи виконавчого провадження надіслані за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
⚠️Отже, відсутність доказів направлення державним виконавцем боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду про звернення стягнення на майно боржника, у встановлені Законом порядку та строки, свідчить про порушення його прав бути обізнаним про початок виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів.
В результаті визнано недійсною постанову про відкриття провадження, винесену державним виконавцем.