​​ВАЖКИЙ ТИЖДЕНЬ У ПРАЦІВНИКІВ ФЕМІДИ!

📍15 грудня – День працівників суду
📍17 грудня – День працівника державної виконавчої служби
📍19 грудня – День адвокатури

І це не кажемо про день Святого Миколая та прийдешні свята!
З нас вітання та ПОДАРУНОЧКИ🎁.. а ви...ви бережіть себе!😎

📆 з 15 до 21 грудня

ОСТАННЯ АКЦІЯ ЦЬОГО РОКУ!

4️⃣ місяці в подарунок всім, хто максимально довго планує бути з нами;

2️⃣ місяці в подарунок тим, хто придбає доступ до найкращої системи пошуку судової практики на пів року;

1️⃣ подарунковий місяць від ZakonOnline за умови придбання доступу на квартал.

ZakonOnline – це унікальна аналітично-правова система, яка містить
🔸 12000+ стандартизованих правових позицій ВС та 1200+ актуальних прецедентів ЄСПЛ
🔸унікальний функціонал для пошуку прецедентів
🔸аналітику відступів від правових висновків
🔸повну та щоденно оновлювану базу судових рішень зі зручною системою пошуку та моніторингу справ
🔸інформацію про судові засідання
🔸та повну базу нормативно-правових актів

​​З днем працівника Державної виконавчої служби !!!

​​Приватні виконавці вирішили провести флешмоб для Мін’юсту

#немаєнедоліків
приватні виконавці вирішили пояснити Мін'юсту, чому автоматизована система виконавчого провадження має проблеми.

Автоматизована система виконавчого провадження (АСВП) часто «зависає». Через це, поки виконавець намагається зладити з АСВП, боржник у цей час декількома натисканнями в системі «клієнт–банк» може перевести кошти на інші рахунки.

Оскільки Мін'юст вважає АСВП досконалою, приватні виконавці ініціювали флешмоб для Мін'юсту.
«#немаєнедоліків» Реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється державними та приватними виконавцями в автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП). Як приватні, так і державні виконавці мають багато нарікань на роботу цієї системи: позаяк вона є не досить досконалою і часто "зависає".

Зависання зникнуть: НАІС пообіцяв модернізувати автоматизовану систему виконавчого провадження

Після проведеного приватними виконавцями 18 грудня флешмобу «#немаєнедоліків», який став критичною реакцією на схвальні оцінки керівництва Мін’юсту роботи Автоматизованої системи виконавчого провадження, що насправді має численні проблеми, з представниками професійної спільноти зустрілося керівництво ДП «Національні інформаційні системи (НАІС)», що займається обслуговуванням реєстрів та електронних систем Міністерства юстиції.

За повідомленням Асоціації приватних виконавців України, конструктивний діалог тривав близько 2 годин. Приватних виконавців, перш за все, цікавила відповідь на питання: «Коли Система «буде літати», як анонсував міністр юстиції Денис Малюська?»
‼️Голова НАІС Олексій Бережний на зустрічі відзначив, що ДП в курсі проблематики роботи АСВП і працює над поступовим виправленням недоліків, займається новими функціональними розробками.

Незабаром Систему мають перевести на 64-бітну платформу, що має прискорити її роботу та усунути «зависання». Озвучувалась обережна надія, що з середини січня-початку лютого виконавці зможуть побачити ці перші покращення. Потім з’являться наступні:

Повноцінний клієнт-банк, який замінить існуючу ручну та архаїчну систему ведення обліку депозитних сум.
Автоматичне надіслання запитів, передбачених частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», не рідше ніж один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника.
Розширені функції планують запустити у другому кварталі 2021 року.

Обухівський районний суд Київської області виправдав держвиконавця від хабара, визнавши факт провокації. (вирок від 30.12)

У 2017 році громадянин звернувся до Обухівського відділу державної виконавчої служби з приводу зняття арешту із трьох земельних ділянок, 1/3 частини будинку та присадибної ділянки та автомобіля, що обтяжені в інтересах ПАТ «Кредобанк». Держвиконавець начебто хотів 10 тис. доларів за скасування арешту, але згодом зменшив суму до 6600 доларів. Після передачі цієї суми був затриманий.

Обвинувачений в суді скоєння злочину заперечував. Пояснив, що виконавчим провадженням щодо майна заявника займався інший виконавець, тому він не міг арешт скасувати. Громадянин дійсно приходив до нього і запитував і він сказав, що для зняття арешту потрібно погасити заборгованість. Чоловік приходив повторно, а потім почав йому наполегливо телефонувати і пропонувати гроші. Заявник сам поклав гроші йому в машину, він купюр не торкався. Вважає, що це була провокація.

Адвокат повідомив, що громадянин з 2010 року є заявником у великій кількості справ корупційних злочинів при схожих обставинах, що дає привід вважати його підконтрольним правоохоронним органам. Є інформація про два вироки за хабарництво 2015 і 2005 років, де заявник був особою, яка передавала кошти і писала заяву про злочин.

Держвиконавець, яка займалась провадження заявника, розповіла, що перебувала на лікарняному, але провадження нікому не передавала, тож тільки вона могла зняти арешт.

Заявник розповів суду, що одного разу його викликав начальник управління захисту економіки Нацполіції в Київській області і пообіцяв вирішити питання щодо зняття арешту з майна. Поліцейський чиновник сказав, що їм потрібен показник, а тому свідку дадуть гроші, які треба вручити працівнику ДВС за зняття арешту, а вони, в свою чергу, допоможуть скасувати арешт. Заявник дізнався, що виконавець, яка вела його провадження, відсутня на роботі. Але побачив іншого виконавця і запропонував гроші йому, однак обвинувачений відмовився і сказав що це неможливо. а треба сплати борг і вони розійшлись. Заявник повідомив поліції, що ніхто не погодився взяти гроші. Хлопці з відділу економічної безпеки знову відправили його до обвинуваченого просити зняти арешт за винагороду, але той ніяк не погоджувався. Працівники поліції дали диктофон і сказали ходити поки виконавець не погодиться. Так він ходив місяць і, зрештою, держвиконавець погодився, про що він сказав працівникам поліції, які одягли на нього спецзасоби. Чоловік змінив свої показання і розповів правду, бо відчув що підставив людину, оскільки опинився в схожій ситуації. Говорив, що була вказівка кого-небудь із виконавців піймати на хабарі, бо необхідний показник і в поліції обіцяли, коли він їм допоможе, то вони вирішать всі його питання. Обвинувачений, зі слів свідка, погодився отримати 6600 доларів, але в руки не брав, і він кинув їх автомобіль.

Суд визнав, що заявник діяв як таємний агент поліції і за її вказівками підбурював і провокував обвинуваченого. Суд вважає, що цієї кримінальної справи не було б у разі відсутності такого «зручного» свідка для правоохоронних органів.

Посилання на втрату оригіналів виконавчих листів у зв'язку із їх неналежним направленням через засоби поштового зв'язку, є достатньо обґрунтованим свідченням про наявність підстав для видачі їх дублікату

Відповідно до п. 18.4 Перехідних положень КАС України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат».

Вказана норма регулює порядок видачі дубліката виконавчого листа, виданого на виконання судового рішення в адміністративній справі, у разі втрати стягувачем його оригіналу, незалежно від причин такої втрати. Вказана стаття спрямована на забезпечення виконання судового рішення, незважаючи на можливу втрату виконавчого документа. При цьому, причини втрати для вирішення цього питання не мають значення - оригінал може бути загублено, викрадено, знищено чи втрачено з інших причин.

Під час вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа суд має перевірити підстави, покладені в обґрунтування заяви про видачу його дублікату, зокрема, обставини, які підтверджують факт втрати виконавчого листа, а також те, чи не виконано рішення суду, на виконання якого його видано, шляхом перевірки матеріалів справи, в якій таке рішення ухвалено.

П. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Отже, в матеріалах виконавчих проваджень оригінали виконавчих листів не перебувають.
З листа Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції вбачається, що виконавчі листи було повернуто на адресу стягувача. Проте, не було зазначено на яку адресу, яким способом (рекомендованим чи звичайним поштовим відправленням), що б давало змогу оцінити достовірність заперечень відповідача про фактичне отримання позивачем повернутих виконавчою службою оригіналів виконавчих документів.

📎Постанова ВС КАС № 820/1053/16 від 24 грудня 2020 року

​​🔥На стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець не може з'ясувати питання про те, чи виконано рішення суду.
#Виконавчий_збір

На цьому етапі він повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України «Про виконавче провадження», чи надано усі документи, відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження. А перевірка виконання рішення суду здійснюється вже після відкриття виконавчого провадження.
Крім того, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.
Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 14 січня 2021 року у справі № 750/2414/17

Заявник не має попередньо надсилати копії скарги до суду на дії виконавця іншим учасникам справи (провадження) – КЦС ВС

Міський суд, з ухвалою якого погодився апеляційний суд, на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України повернув заявникові без розгляду скаргу на дії державного виконавця. Суди вважали, що вона не відповідає вимогам ч. 2 ст. 183 ЦПК України, оскільки до скарги не додано доказів її попереднього надіслання (надання) заявником боржнику та державному виконавцю.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, зробивши такі висновки.

Суди застосували до спірних правовідносин вимоги ст. 183 ЦПК України, яка не регулює спірні процесуальні правовідносини.
У розд. VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачено можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.

Скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у ч. 4 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження».

Суди на порушення вказаних вище вимог процесуального законодавства не звернули уваги на те, що вимоги ч. 2 ст. 183 розд. 2 «Заяви з процесуальних питань» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин 1 або 2 цієї статті.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до розд. VII ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень – це окремий вид судового провадження, який передбачає окремий процесуальний режим розгляду справи. Дії щодо направлення процесуальних документів вчиняє суд.

Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень – невід’ємна частина судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

Враховуючи сталу практику ЄСПЛ, зазначені вище положення національного законодавства та встановлені фактичні обставини, слід дійти висновку, що суди, повертаючи скаргу заявнику без розгляду, не дослідили його доводів щодо порушення його прав при ухваленні судового рішення судом першої інстанції.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи підлягають перевірці, тому що судові процедури мають бути справедливими (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), оскільки особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на доступ до суду.

Із постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20 (провадження № 61-15520св20) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua/.

Планові технічні роботи (у ніч з 4 на 5 лютого 2021 року)❗️
05.02.2021 з 00:00 до 04:00 ДП "НАІС" буде проводити планові регламентні роботи з технічного обслуговування обладнання, що забезпечує роботу Єдиних та Державних реєстрів Мін'юсту.
📍У зв’язку з чим, у вказаний період робота Єдиних та Державних реєстрів може бути нестабільною.
Приносимо вибачення за "тимчасові" незручності та дякуємо за розуміння.

Ничто так не постоянно, как временное… 😂😂😂

​​Щодо юрисдикції спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи

Cтаття 59 Закону «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи та реалізації вказаного арештованого майна. У разі виникнення зазначеної спірної ситуації належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.
Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 20 січня 2021 року у справі № 818/337/17

🔥🔥🔥ТЕПЕР КОШТИ, отримані від продажу нерухомого майна, — не є "доходом" чи "заробітком", а тому не враховуються при визначенні та стягненні аліментів.
#Аліменти

Виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.01.2021 № 758/10761/13-ц
Цією постановою Об'єднана палата КЦС-ВС відступила від правового висновку Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2020 року у справі №234/15413/17, що вказаний нижче ⬇️⬇️⬇️

Дохід від відчуження нерухомого майна підпадає під дію Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб та на який, згідно вказаного Переліку може бути здійснено стягнення в межах виконавчого провадження.
#Аліменти

​​Правомірність заміни сторони у виконавчому провадженні у виконавчому написі до відкриття виконавчого провадження

🔸Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа у розумінні ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб'єктом та процедурою видання, отже положення ч. 4 ст. 379 КАС України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.
🔸Вимоги про заміну сторони у виконавчому провадженні у виконавчому написі до відкриття виконавчого провадження у порядку ст. 379 КАС України є передчасними, оскільки у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю державного чи приватного виконавця після подання виконавчого документа, заявник вправі їх оскаржити в загальному порядку.
Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 27 січня 2021 року у справі № ЗВ/380/22/20

​​Допоки рішення суду не виконано, дії державного / приватного виконавця не можуть бути визнані правомірними – КЦС ВС

За скаргою заявника місцевий суд, із рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав неправомірною постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу та скасував її, водночас відмовив у задоволенні вимоги про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною.

Суд першої інстанції вказав, що заявник не зазначив, яка саме бездіяльність є неправомірною та про усунення яких порушень йде мова у скарзі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду з цим висновком не погодився й визнав бездіяльність державного виконавця неправомірною з огляду на таке.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, регламентовано у ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 цієї статті за такими рішеннями виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 вказаного Закону (10 робочих днів після відкриття виконавчого провадження), перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно із ч. 4 цієї статті виконавець під час виконання такого рішення доводить до відома боржника резолютивну частину рішення, про що складає відповідний акт, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов’язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Оскільки боржник самостійно не виконував рішень суду, а державний виконавець не вчиняв усіх необхідних виконавчих дій протягом двох років (до повернення виконавчого документа), суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій не допущено порушень, викладених у частинах 1, 4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на положення ст. 129-1 Конституції України щодо обов’язковості судових рішень. ВС також послався на положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і відповідну прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Оскільки примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов’язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв із порушенням вказаного Закону, при цьому прийняв неправомірне рішення про повернення виконавчого листа.

Постанова Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18 (провадження № 61-39095св18) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/94489872.

​​Зупинення виконавчого провадження при повторному перегляді рішення (автор Петрова А. М.)
#Боржник #Дії_бездії

🔸Рішенням суду з відповідача стягнуто заборгованість на користь позивача. Після того, як рішення вступило в законну силу, судом було видано відповідний виконавчий лист. Однак, після закінчення строку на апеляційне оскарження та відкриття виконавчого провадження, третьою особою, що не приймала участі у справі було подано апеляційну скаргу на рішення суду.
Дізнавшись про розпочатий процес оскарження, боржник звернувся до державного виконавця із заявою про зупинення виконавчого провадження на підставі ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», проте державний виконавець йому відмовив.
Не погоджуючись із рішенням державного виконавця, боржник звернувся до суду та просив визнати незаконними бездіяльність та рішення приватного виконавця про відмову у зупиненні виконавчого провадження.

🟢Суд першої інстанції скаргу боржника задовольнив, а апеляційний суд з цим рішенням не погодився і у задоволенні скарги відмовив.
В обґрунтуванні своєї позиції, суд апеляційної інстанції проаналізував та співставив ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 370 ЦПКУ і дійшов до висновку:
- ст.38 Закону регулює порядок зупинення виконавчого провадження у випадку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ще не було предметом перегляду апеляційним судом
- ст. 370 ЦПКУ передбачає можливість зупинення дії рішення суду першої інстанції у разі подання апеляційної скарги після закінчення апеляційного перегляду справи.
Таким чином, оскільки апеляційним судом було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду після закінчення апеляційного перегляду і не зупинено його дію, воно вважається таким, що набрало законної сили і є обовязковим для виконання, а тому висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги є помилковими.
🔴ВС розкритикував тлумачення ст. 38 Закону судом апеляційної інстанції та зазначив, що вказана стаття не містить застереження про те, що зупинення виконавчого провадження можливе лише у випадку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ще не було предметом перегляду апеляційним судом. Тому, рішення суду першої інстанції в цій частині є законним.
Також, ВС коротко зазначив про те, що ст. 370 ЦПКУ не підлягає застосуванню у даному спорі, оскільки суд апеляційної інстанції може зупиняти дію судових рішень, які не підлягають примусовому виконанню, але не має повноважень вирішувати питання щодо зупинення виконання рішення суду першої інстанції, якщо останнє підлягає примусовому виконанню (як у справі, що розглядається), оскільки наведене відноситься до виключної компетенції виконавця на підставі частини першої статті 38 Закону України «Про виконавче провадження».
🔸За результатами розгляду боржник ніби-то і отримав те, що бажав, але не на довго. Після перегляду за скаргою третьої особи, рішення про стягнення заборгованості все ж таки залишилось без змін.
Постанова ВС КЦС від 20.01.2021 (справа № 466/5766/13-ц)

​​Судові рішення на користь підсанкційних суб'єктів — виконанню не підлягають
#Дії_бездії

Правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що виконання судового рішення за таких обставин лише відтерміновується з не залежних від виконавця та сторін спору причин і після зникнення наведених вище обставин, що є підставою для тимчасового обмеження в Україні виконання рішень судів, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 03 жовтня 2016 року у справі за позовом АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» до ДАХК «Артем» про стягнення суми сплаченого за договором від 24 грудня 2014 року авансу, арбітражного збору та витрат позивача, що виникли у зв'язку з арбітражним розглядом, може бути виконане.

Такі обмеження є тимчасовими з огляду на потребу України в захисті інтересів суспільства та держави від загроз національній безпеці, зокрема, безпеці людей, які проживають на території України, та забезпечення державного суверенітету, оскільки наслідки виконання такого рішення на території України є несумісними з публічним порядком України.
Постанова ВС КЦС від 27.01.2021 (справа № 761/46285/16-ц)

​​Визначення державним виконавцем місця побачення з дитиною за місцем її фактичного проживання, на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, з дотриманням порядку встановленого п. 12 р. III Інструкції з організації примусового виконання рішень, не є порушенням статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», і тим більш не порушує права стягувача на належне примусове виконання судового рішення.

Закон України «Про виконавче провадження» та Інструкція з організації примусового виконання рішень не містять положень, які б зобов'язували виконавця призначати побачення з дитиною саме на території, на яку розповсюджуються повноваження органу державної виконавчої служби, у якому він працює.
Батьки дитини можуть проживати в різних адміністративних районах навіть одного міста та зобов'язання виконавця призначати побачення з дитиною саме на території, на яку розповсюджуються повноваження органу державної виконавчої служби, у якому він працює, не сприятиме своєчасному виконанню рішення суду про встановлення побачення з дитиною та не сприятиме забезпеченню найкращих інтересів дитини.
Постанова Сумського апеляційного суду від 28.01.2021 (справа № 592/15556/18)