Відбудова України - це шанс для європейського бізнесу
Financial Times повідомляють, що попри те, що завершення війни видається складним і невизначеним, дедалі більше компаній готуються до післявоєнної відбудови України. За оцінками українського уряду та міжнародних інституцій, витрати на відновлення становитимуть близько 524 млрд доларів протягом наступного десятиліття. Приблизно третину цієї суми — до 170 млрд — може забезпечити приватний сектор.
Понад сотня європейських компаній уже сигналізують про зацікавленість. Пріоритети очевидні: енергетика, транспорт та житло. Це означає колосальний попит на будівельні матеріали, інженерні послуги й обладнання. Окремий напрямок — зелена енергетика: відновлювані джерела мають замінити зруйновані радянські об’єкти та зробити країну стійкішою до майбутніх криз.
Європейські компанії мають кілька переваг. По-перше, значна частина фінансування надходитиме саме з ЄС та міжнародних донорів. По-друге, вони добре знають регіональні стандарти безпеки та екології. По-третє, географічна близькість робить постачання цементу, сталі чи ізоляційних матеріалів економічно доцільним.
Серед прикладів — ArcelorMittal, яка збільшує виробництво в Україні; ірландська Kingspan Group, що будує матеріальний кампус на €280 млн; німецька Thyssenkrupp і австрійська Voestalpine, які можуть долучитися до постачань сталі. Данська Vestas Wind Systems вже продає вітрові турбіни для українського проєкту, а французька Schneider Electric розглядає модернізацію мереж та «розумну» інфраструктуру.
Втім, ризики очевидні: висока інфляція, зростання зарплат, а головне — страхові витрати, адже війна ще не закінчилася. Початкові роботи будуть дорогими та повільними.
Але попри все, перші гроші вже залучені, а проєктів — десятки. Після того, як оборонні акції дали надприбутки, європейському бізнесу час інвестувати й у мир.
The Voicer | Підтримати
Financial Times повідомляють, що попри те, що завершення війни видається складним і невизначеним, дедалі більше компаній готуються до післявоєнної відбудови України. За оцінками українського уряду та міжнародних інституцій, витрати на відновлення становитимуть близько 524 млрд доларів протягом наступного десятиліття. Приблизно третину цієї суми — до 170 млрд — може забезпечити приватний сектор.
Понад сотня європейських компаній уже сигналізують про зацікавленість. Пріоритети очевидні: енергетика, транспорт та житло. Це означає колосальний попит на будівельні матеріали, інженерні послуги й обладнання. Окремий напрямок — зелена енергетика: відновлювані джерела мають замінити зруйновані радянські об’єкти та зробити країну стійкішою до майбутніх криз.
Європейські компанії мають кілька переваг. По-перше, значна частина фінансування надходитиме саме з ЄС та міжнародних донорів. По-друге, вони добре знають регіональні стандарти безпеки та екології. По-третє, географічна близькість робить постачання цементу, сталі чи ізоляційних матеріалів економічно доцільним.
Серед прикладів — ArcelorMittal, яка збільшує виробництво в Україні; ірландська Kingspan Group, що будує матеріальний кампус на €280 млн; німецька Thyssenkrupp і австрійська Voestalpine, які можуть долучитися до постачань сталі. Данська Vestas Wind Systems вже продає вітрові турбіни для українського проєкту, а французька Schneider Electric розглядає модернізацію мереж та «розумну» інфраструктуру.
Втім, ризики очевидні: висока інфляція, зростання зарплат, а головне — страхові витрати, адже війна ще не закінчилася. Початкові роботи будуть дорогими та повільними.
Але попри все, перші гроші вже залучені, а проєктів — десятки. Після того, як оборонні акції дали надприбутки, європейському бізнесу час інвестувати й у мир.
The Voicer | Підтримати
👍43❤6🔥4💯3👏1🤔1
Чому саме Путін не йде на компроміс
BBC вважають, що у Владивостоці Путін вкотре попередив Захід: будь-які іноземні війська в Україні — навіть миротворці — стануть “законними цілями для знищення”. Зала економічного форуму зустріла ці слова гучними оплесками. Для автора ця реакція виглядала моторошно.
Це прозвучало наступного дня після того, як союзники Києва пообіцяли створити післявоєнні сили «запевнення безпеки». Тобто Захід говорить про захист України, а Кремль — про готовність знищувати будь-яких миротворців.
Ще один жест Путіна — пропозиція зустрітися із Зеленським, але лише «в Москві, місті-герої». У світі це розцінили як політичний тролінг і чергову демонстрацію: мир можливий лише на російських умовах.
Звідки така впевненість Кремля? Є кілька чинників. По-перше, переконання, що на полі бою ініціатива перейшла до Росії. По-друге, дипломатичні успіхи: у Китаї Путін позував поруч із лідерами Китаю, Індії та Північної Кореї, демонструючи «потужних друзів». По-третє, Америка. Дональд Трамп запрошував Путіна на саміт до Аляски, але його ультиматуми так і не реалізувались. У Москві це сприймають як слабкість і доказ того, що ізоляція Росії провалилася.
Тому Путін може хвалити «миротворчі зусилля» Трампа, але насправді відхиляє будь-які пропозиції, не роблячи поступок.
Отже, уявлення про «світло в кінці тунелю» кардинально різні. Україна та Європа бачать його у завершенні війни й гарантіях безпеки для Києва. Путін же уявляє тунель, що веде до перемоги Росії та нової світової архітектури, де Москва отримає вигоду.
Два різні шляхи — і поки що не видно, де вони можуть перетнутися.
The Voicer | Підтримати
BBC вважають, що у Владивостоці Путін вкотре попередив Захід: будь-які іноземні війська в Україні — навіть миротворці — стануть “законними цілями для знищення”. Зала економічного форуму зустріла ці слова гучними оплесками. Для автора ця реакція виглядала моторошно.
Це прозвучало наступного дня після того, як союзники Києва пообіцяли створити післявоєнні сили «запевнення безпеки». Тобто Захід говорить про захист України, а Кремль — про готовність знищувати будь-яких миротворців.
Ще один жест Путіна — пропозиція зустрітися із Зеленським, але лише «в Москві, місті-герої». У світі це розцінили як політичний тролінг і чергову демонстрацію: мир можливий лише на російських умовах.
Звідки така впевненість Кремля? Є кілька чинників. По-перше, переконання, що на полі бою ініціатива перейшла до Росії. По-друге, дипломатичні успіхи: у Китаї Путін позував поруч із лідерами Китаю, Індії та Північної Кореї, демонструючи «потужних друзів». По-третє, Америка. Дональд Трамп запрошував Путіна на саміт до Аляски, але його ультиматуми так і не реалізувались. У Москві це сприймають як слабкість і доказ того, що ізоляція Росії провалилася.
Тому Путін може хвалити «миротворчі зусилля» Трампа, але насправді відхиляє будь-які пропозиції, не роблячи поступок.
Отже, уявлення про «світло в кінці тунелю» кардинально різні. Україна та Європа бачать його у завершенні війни й гарантіях безпеки для Києва. Путін же уявляє тунель, що веде до перемоги Росії та нової світової архітектури, де Москва отримає вигоду.
Два різні шляхи — і поки що не видно, де вони можуть перетнутися.
The Voicer | Підтримати
🤔24💯23👍10🤬3❤2🔥1🤡1
Як США провалили секретну операцію за участі "морських котиків" у Північній Кореї
New York Times повідомляють, що на початку 2019 року, під час переговорів Дональда Трампа з Кім Чен Ином, США провели надсекретну спецоперацію. Завданням SEAL Team 6 було непомітно висадитися на північнокорейському узбережжі й установити пристрій для перехоплення особистих комунікацій лідера КНДР.
Це мало дати Вашингтону стратегічну перевагу в ядерних переговорах.
Місію доручили «Червоному загону» SEAL Team 6 — тому самому, що ліквідував бін Ладена. Командос місяцями тренувалися, але в ніч операції все пішло не за планом. Вийшовши на берег, американці зіткнулися з невеликим човном місцевих жителів. Побоюючись викриття, вони відкрили вогонь і вбили екіпаж — беззбройних цивільних нирців за молюсками. Пристрій так і не встановили, група екстрено відступила.
Офіційно про цю операцію ніколи не повідомляли ані в США, ані в КНДР. Конгрес теж не був поінформований, що може вважатися порушенням закону. Військові розслідування визнали дії SEAL законними, але деталі засекретили.
У підсумку спецоперація лише підкреслила ризики: у разі провалу вона могла спричинити кризу із заручниками або навіть війну з ядерною державою. Переговори Трампа і Кіма все одно зірвалися, а вже за кілька місяців Пхеньян відновив випробування ракет. Сьогодні США оцінюють арсенал КНДР у близько 50 ядерних боєзарядів.
Для експертів ця історія — приклад того, як високоризикові місії часто залишаються в тіні, тоді як публіка знає лише про «героїчні» успіхи на кшталт ліквідації бін Ладена.
The Voicer | Підтримати
New York Times повідомляють, що на початку 2019 року, під час переговорів Дональда Трампа з Кім Чен Ином, США провели надсекретну спецоперацію. Завданням SEAL Team 6 було непомітно висадитися на північнокорейському узбережжі й установити пристрій для перехоплення особистих комунікацій лідера КНДР.
Це мало дати Вашингтону стратегічну перевагу в ядерних переговорах.
Місію доручили «Червоному загону» SEAL Team 6 — тому самому, що ліквідував бін Ладена. Командос місяцями тренувалися, але в ніч операції все пішло не за планом. Вийшовши на берег, американці зіткнулися з невеликим човном місцевих жителів. Побоюючись викриття, вони відкрили вогонь і вбили екіпаж — беззбройних цивільних нирців за молюсками. Пристрій так і не встановили, група екстрено відступила.
Офіційно про цю операцію ніколи не повідомляли ані в США, ані в КНДР. Конгрес теж не був поінформований, що може вважатися порушенням закону. Військові розслідування визнали дії SEAL законними, але деталі засекретили.
У підсумку спецоперація лише підкреслила ризики: у разі провалу вона могла спричинити кризу із заручниками або навіть війну з ядерною державою. Переговори Трампа і Кіма все одно зірвалися, а вже за кілька місяців Пхеньян відновив випробування ракет. Сьогодні США оцінюють арсенал КНДР у близько 50 ядерних боєзарядів.
Для експертів ця історія — приклад того, як високоризикові місії часто залишаються в тіні, тоді як публіка знає лише про «героїчні» успіхи на кшталт ліквідації бін Ладена.
The Voicer | Підтримати
🤯31👍12😁9🔥3🤔3💯2🤬1
Як Китай може взяти під контроль Тайвань без жодного пострілу
Аналітики дедалі частіше розглядають сценарій, за якого Пекін зможе підпорядкувати Тайвань без масштабної війни. Йдеться про застосування комплексного тиску — військового, економічного та політичного — без прямого вторгнення.
The Times описують, що найочевидніший інструмент — блокада. Китай уже неодноразово відпрацьовував у навчаннях перекриття морських та повітряних шляхів до острова. Навіть кілька тижнів подібних дій призведуть до дефіциту енергії, падіння експорту високотехнологічних товарів і різкого зростання цін на світових ринках. Це створить атмосферу паніки, у якій Пекін зможе диктувати умови.
Другий фактор — внутрішні політичні суперечності Тайваню. Опозиційні партії виступають за зменшення конфронтації з Китаєм. У випадку блокади вони можуть використати кризу, щоб вимагати переговорів із Пекіном. Саме на це робить ставку китайське керівництво — не на висадку десанту, а на поступову ерозію рішучості тайванського суспільства.
Важливу роль відіграє й позиція США. Якщо Вашингтон не буде готовий йти на військове зіткнення з Китаєм заради Тайваню, Пекін отримає стратегічну перевагу. Європейські союзники тим більше не зможуть компенсувати відсутність американської підтримки.
Таким чином, сценарій «окупації без пострілу» ґрунтується не на фантастичних планах, а на поєднанні реальних інструментів — блокад, економічного тиску та політичних маніпуляцій усередині Тайваню. Для Сі Цзіньпіна це шанс досягти історичної мети, уникнувши ризиків масштабної війни.
The Voicer | Підтримати
Аналітики дедалі частіше розглядають сценарій, за якого Пекін зможе підпорядкувати Тайвань без масштабної війни. Йдеться про застосування комплексного тиску — військового, економічного та політичного — без прямого вторгнення.
The Times описують, що найочевидніший інструмент — блокада. Китай уже неодноразово відпрацьовував у навчаннях перекриття морських та повітряних шляхів до острова. Навіть кілька тижнів подібних дій призведуть до дефіциту енергії, падіння експорту високотехнологічних товарів і різкого зростання цін на світових ринках. Це створить атмосферу паніки, у якій Пекін зможе диктувати умови.
Другий фактор — внутрішні політичні суперечності Тайваню. Опозиційні партії виступають за зменшення конфронтації з Китаєм. У випадку блокади вони можуть використати кризу, щоб вимагати переговорів із Пекіном. Саме на це робить ставку китайське керівництво — не на висадку десанту, а на поступову ерозію рішучості тайванського суспільства.
Важливу роль відіграє й позиція США. Якщо Вашингтон не буде готовий йти на військове зіткнення з Китаєм заради Тайваню, Пекін отримає стратегічну перевагу. Європейські союзники тим більше не зможуть компенсувати відсутність американської підтримки.
Таким чином, сценарій «окупації без пострілу» ґрунтується не на фантастичних планах, а на поєднанні реальних інструментів — блокад, економічного тиску та політичних маніпуляцій усередині Тайваню. Для Сі Цзіньпіна це шанс досягти історичної мети, уникнувши ризиків масштабної війни.
The Voicer | Підтримати
🤔36💯19👍9🤬4🤡2
США влаштували міграційні рейди проти Hyundai та LG
New York Times пишуть, що рейд на завод Hyundai-LG у Джорджії оголив суперечності між економікою та міграційною політикою США.
Майже 500 робітників, переважно громадян Південної Кореї, були затримані міграційною службою США під час масштабного рейду на будівництві заводу з виробництва акумуляторів для електромобілів у Еллабеллі, штат Джорджія. За даними влади, більшість із них перебували чи працювали в країні нелегально. Це стало найбільшою операцією Служби внутрішньої безпеки на одному об’єкті в історії.
Проблема полягає в тому, що цей завод належить південнокорейським гігантам Hyundai Motor Group та LG Energy Solution і є частиною стратегічних інвестицій, які США активно залучають у сферу «зеленої» промисловості. На тлі рейду виникла дипломатична напруга: Сеул зажадав звільнення своїх громадян і попередив про ризик порушення прав працівників. Уже за два дні Вашингтон і Сеул домовилися про повернення затриманих до Кореї.
Більшість арештованих були не штатними співробітниками Hyundai чи LG, а працівниками підрядних компаній. Водночас у рейді затримали і кількох американських громадян, яких згодом відпустили.
Ситуація оголила протиріччя політики Дональда Трампа: з одного боку — вимога до союзників вкладати сотні мільярдів доларів у виробництво в США, з іншого — жорстка імміграційна кампанія, що ставить під удар ці ж інвестиції.
Південна Корея є одним з найбільших інвесторів у США, але останні дії Вашингтона — від мит до рейдів — підривають довіру до партнерства. Компанії Hyundai та LG заявили, що розпочали внутрішні перевірки підрядників і обмежили відрядження своїх співробітників до США.
The Voicer | Підтримати
New York Times пишуть, що рейд на завод Hyundai-LG у Джорджії оголив суперечності між економікою та міграційною політикою США.
Майже 500 робітників, переважно громадян Південної Кореї, були затримані міграційною службою США під час масштабного рейду на будівництві заводу з виробництва акумуляторів для електромобілів у Еллабеллі, штат Джорджія. За даними влади, більшість із них перебували чи працювали в країні нелегально. Це стало найбільшою операцією Служби внутрішньої безпеки на одному об’єкті в історії.
Проблема полягає в тому, що цей завод належить південнокорейським гігантам Hyundai Motor Group та LG Energy Solution і є частиною стратегічних інвестицій, які США активно залучають у сферу «зеленої» промисловості. На тлі рейду виникла дипломатична напруга: Сеул зажадав звільнення своїх громадян і попередив про ризик порушення прав працівників. Уже за два дні Вашингтон і Сеул домовилися про повернення затриманих до Кореї.
Більшість арештованих були не штатними співробітниками Hyundai чи LG, а працівниками підрядних компаній. Водночас у рейді затримали і кількох американських громадян, яких згодом відпустили.
Ситуація оголила протиріччя політики Дональда Трампа: з одного боку — вимога до союзників вкладати сотні мільярдів доларів у виробництво в США, з іншого — жорстка імміграційна кампанія, що ставить під удар ці ж інвестиції.
Південна Корея є одним з найбільших інвесторів у США, але останні дії Вашингтона — від мит до рейдів — підривають довіру до партнерства. Компанії Hyundai та LG заявили, що розпочали внутрішні перевірки підрядників і обмежили відрядження своїх співробітників до США.
The Voicer | Підтримати
😁38🤬6😢2🔥1
Український фонд фінансує створення британського аналогу "Залізного куполу"
The Telegraph повідомляють, що британський стартап Cambridge Aerospace залучив понад $130 млн інвестицій для розробки нової системи протиповітряної оборони Skyhammer — дешевих ракет-перехоплювачів для знищення дронів і ракет. Проєкт уже порівнюють з ізраїльським “Залізним куполом”.
Серед інвесторів — український фонд D3 (“Dare to Defend Democracy”), найбільшим донором якого є Ерік Шмідт, колишній гендиректор Google. Після відходу з компанії він активно вкладає у військові технології та підтримує Україну, зокрема програму масового використання дронів.
За словами засновника та CEO Cambridge Aerospace Стівена Барретта, компанія планує випускати тисячі недорогих перехоплювачів щомісяця, а для цього будує завод з виробництва ракетних двигунів у Норфолку. Стартап також тестує високошвидкісні ракети Starhammer для знищення складніших цілей та новий двигун Nightstar.
Голова компанії — колишній міністр оборони Британії Грант Шаппс. За останній рік Cambridge Aerospace швидко зросла, адже потреба у протидії дешевим “камікадзе-дронам” з боку Росії та інших держав стає дедалі гострішою.
Уряд Британії у літньому стратегічному огляді пообіцяв витратити £1 млрд на розвиток систем протиракетної оборони. Барретт каже, що його компанія веде “дуже тісні перемовини” з Міноборони і готова розгортати виробництво якнайшвидше.
Війна в Україні, на його думку, змінила ставлення інвесторів до оборонних технологій:
The Voicer | Підтримати
The Telegraph повідомляють, що британський стартап Cambridge Aerospace залучив понад $130 млн інвестицій для розробки нової системи протиповітряної оборони Skyhammer — дешевих ракет-перехоплювачів для знищення дронів і ракет. Проєкт уже порівнюють з ізраїльським “Залізним куполом”.
Серед інвесторів — український фонд D3 (“Dare to Defend Democracy”), найбільшим донором якого є Ерік Шмідт, колишній гендиректор Google. Після відходу з компанії він активно вкладає у військові технології та підтримує Україну, зокрема програму масового використання дронів.
За словами засновника та CEO Cambridge Aerospace Стівена Барретта, компанія планує випускати тисячі недорогих перехоплювачів щомісяця, а для цього будує завод з виробництва ракетних двигунів у Норфолку. Стартап також тестує високошвидкісні ракети Starhammer для знищення складніших цілей та новий двигун Nightstar.
Голова компанії — колишній міністр оборони Британії Грант Шаппс. За останній рік Cambridge Aerospace швидко зросла, адже потреба у протидії дешевим “камікадзе-дронам” з боку Росії та інших держав стає дедалі гострішою.
Уряд Британії у літньому стратегічному огляді пообіцяв витратити £1 млрд на розвиток систем протиракетної оборони. Барретт каже, що його компанія веде “дуже тісні перемовини” з Міноборони і готова розгортати виробництво якнайшвидше.
Війна в Україні, на його думку, змінила ставлення інвесторів до оборонних технологій:
“Раніше оборона вважалася токсичною для ESG-фондів, тепер її розглядають як внесок у захист демократії”.
The Voicer | Підтримати
👍48❤8🔥4🙏3🤔2
Республіканські штати буквально окуповують демократичні міста
Washington Post повідомляють, що у Джексоні, столиці Міссісіпі, підсудні роками чекають розгляду справ через нестачу суддів і ресурсів. Але з січня частина справ слухається у новому паралельному суді, створеному республіканським законодавчим органом. Його суддів призначає Верховний суд штату, а прокурорів — генпрокурорка-республіканка Лінн Фітч.
Прихильники вважають це рішенням проблеми злочинності та затримок. Критики ж називають ініціативу расово та політично мотивованою — адже вона запроваджена у переважно темношкірому, демократичному місті й фінансується за кошти, які могли піти на місцеву поліцію.
Схожі заходи ухвалюють й інші «червоні» штати. У Техасі губернатор Ґреґ Ебботт залучав Нацгвардію і поліцію штату до міст, де проходили протести, а у Луїзіані губернатор Джефф Лендрі створив спецпідрозділ «Troop NOLA» для контролю над Новим Орлеаном. У Міссурі республіканці проголосували за передачу управління поліцією Сент-Луїса штату. В Індіані та Джорджії обмежили повноваження місцевих прокурорів.
Політологи попереджають: такі кроки створюють «окремі та нерівні системи», коли ресурси відбираються у місцевих структур, підзвітних громадам. Опитування Economist/YouGov показало: лише 42% американців підтримують ідею введення федеральних сил до міст, але серед прихильників Трампа цей показник сягає 85%.
У Джексоні присутність розширеної Капітолійської поліції та нового суду викликала як схвалення, так і протести. Місцева влада визнає, що ресурсів міської поліції бракує, але вбачає у таких заходах загрозу місцевому самоврядуванню.
The Voicer | Підтримати
Washington Post повідомляють, що у Джексоні, столиці Міссісіпі, підсудні роками чекають розгляду справ через нестачу суддів і ресурсів. Але з січня частина справ слухається у новому паралельному суді, створеному республіканським законодавчим органом. Його суддів призначає Верховний суд штату, а прокурорів — генпрокурорка-республіканка Лінн Фітч.
Прихильники вважають це рішенням проблеми злочинності та затримок. Критики ж називають ініціативу расово та політично мотивованою — адже вона запроваджена у переважно темношкірому, демократичному місті й фінансується за кошти, які могли піти на місцеву поліцію.
Схожі заходи ухвалюють й інші «червоні» штати. У Техасі губернатор Ґреґ Ебботт залучав Нацгвардію і поліцію штату до міст, де проходили протести, а у Луїзіані губернатор Джефф Лендрі створив спецпідрозділ «Troop NOLA» для контролю над Новим Орлеаном. У Міссурі республіканці проголосували за передачу управління поліцією Сент-Луїса штату. В Індіані та Джорджії обмежили повноваження місцевих прокурорів.
Політологи попереджають: такі кроки створюють «окремі та нерівні системи», коли ресурси відбираються у місцевих структур, підзвітних громадам. Опитування Economist/YouGov показало: лише 42% американців підтримують ідею введення федеральних сил до міст, але серед прихильників Трампа цей показник сягає 85%.
У Джексоні присутність розширеної Капітолійської поліції та нового суду викликала як схвалення, так і протести. Місцева влада визнає, що ресурсів міської поліції бракує, але вбачає у таких заходах загрозу місцевому самоврядуванню.
The Voicer | Підтримати
🤔27🤯10🤬6😁2👍1🤡1
Як американські технології побудували китайську «цифрову клітку»
Розслідування Associated Press показало: американські IT-гіганти десятиліттями постачали технології, які стали основою для тотальної системи стеження у Китаї. Те, що нині називають «цифровою кліткою», контролює життя мільйонів людей — від уйгурів у Сіньцзяні до звичайних громадян, яких влада вважає «неблагонадійними».
З початку 2000-х років компанії на кшталт IBM, Cisco, Dell, HP, Oracle, Microsoft, Intel, Nvidia продавали китайській поліції та спецслужбам обладнання й програмне забезпечення для масового моніторингу. Це включало системи «золотого щита» для інтернет-цензури, штучний інтелект для «прогнозної поліції», бази ДНК та відбитків пальців, а також програмне забезпечення для картографування і відстеження пересування людей.
Китай адаптував і масштабував ці розробки, перетворивши їх на найбільшу у світі мережу спостереження. Сьогодні камери з розпізнаванням облич і алгоритми аналізу поведінки стежать фактично за кожним жителем країни. Ті, кого система визначає як «ризик», отримують заборону на подорожі, потрапляють під домашній арешт або до в’язниці — ще до вчинення будь-якого злочину.
Багато американських компаній заявляють, що вони лише «дотримувалися законів про експорт» і не несуть відповідальності за подальше використання їхніх технологій. Проте документи, отримані AP, доводять: у маркетингових матеріалах вони прямо рекламували свої рішення як інструменти для «боротьби з протестами» й «контролю ключових осіб».
Скандал показує подвійність: США критикують Китай за репресії, але саме американські технології допомогли побудувати цей цифровий авторитаризм. Експерти попереджають: історія Китаю — це не виняток, а попередження для всього світу.
The Voicer | Підтримати
Розслідування Associated Press показало: американські IT-гіганти десятиліттями постачали технології, які стали основою для тотальної системи стеження у Китаї. Те, що нині називають «цифровою кліткою», контролює життя мільйонів людей — від уйгурів у Сіньцзяні до звичайних громадян, яких влада вважає «неблагонадійними».
З початку 2000-х років компанії на кшталт IBM, Cisco, Dell, HP, Oracle, Microsoft, Intel, Nvidia продавали китайській поліції та спецслужбам обладнання й програмне забезпечення для масового моніторингу. Це включало системи «золотого щита» для інтернет-цензури, штучний інтелект для «прогнозної поліції», бази ДНК та відбитків пальців, а також програмне забезпечення для картографування і відстеження пересування людей.
Китай адаптував і масштабував ці розробки, перетворивши їх на найбільшу у світі мережу спостереження. Сьогодні камери з розпізнаванням облич і алгоритми аналізу поведінки стежать фактично за кожним жителем країни. Ті, кого система визначає як «ризик», отримують заборону на подорожі, потрапляють під домашній арешт або до в’язниці — ще до вчинення будь-якого злочину.
Багато американських компаній заявляють, що вони лише «дотримувалися законів про експорт» і не несуть відповідальності за подальше використання їхніх технологій. Проте документи, отримані AP, доводять: у маркетингових матеріалах вони прямо рекламували свої рішення як інструменти для «боротьби з протестами» й «контролю ключових осіб».
Скандал показує подвійність: США критикують Китай за репресії, але саме американські технології допомогли побудувати цей цифровий авторитаризм. Експерти попереджають: історія Китаю — це не виняток, а попередження для всього світу.
The Voicer | Підтримати
💯56🤔10❤5👍2🔥1
Китай фактично легалізував ядерний арсенал КНДР
CNN вважають, що минулого тижня на військовому параді в Пекіні Кім Чен Ин отримав небачений дипломатичний бонус. Лідер КНДР уперше з’явився поруч із Сі Цзіньпіном та Владіміром Путіним, демонструючи Заходу свою підтримку двох найвпливовіших автократів світу.
Але головним проривом стала його зустріч із Сі. Вперше за роки офіційні повідомлення про переговори не згадали про денуклеаризацію Корейського півострова. Для аналітиків це знак: Китай фактично змирився з ядерним статусом Пхеньяна.
Ще недавно саме Пекін був ключовим учасником міжнародних спроб стримати ядерні амбіції КНДР, голосував за санкції в Радбезі ООН і тиснув на Північ. Тепер же, на тлі зростаючого суперництва із США та зближення з Росією, Китай тихо відмовився від своєї старої позиції.
Росія зайшла ще далі. Минулого року вона уклала з Пхеньяном пакт про взаємну оборону, а Лавров прямо заявив, що денуклеаризація для Москви — «закрите питання».
Для Кіма це величезна перемога. Він отримав можливість показати власному народу і світу, що його ядерний арсенал більше не оспорюється головним союзником. Ба більше, новий ракетний тест після повернення з Пекіна лише підкреслив це послання.
Водночас такий поворот створює небезпечний прецедент для всього регіону. У Південній Кореї дедалі голосніше лунають заклики до створення власної ядерної зброї, а Японія уважно стежить за розвитком подій.
Виходить, у боротьбі великих держав принципи нерозповсюдження відходять на другий план. І це може запустити «ядерний доміно-ефект» у Східній Азії.
The Voicer | Підтримати
CNN вважають, що минулого тижня на військовому параді в Пекіні Кім Чен Ин отримав небачений дипломатичний бонус. Лідер КНДР уперше з’явився поруч із Сі Цзіньпіном та Владіміром Путіним, демонструючи Заходу свою підтримку двох найвпливовіших автократів світу.
Але головним проривом стала його зустріч із Сі. Вперше за роки офіційні повідомлення про переговори не згадали про денуклеаризацію Корейського півострова. Для аналітиків це знак: Китай фактично змирився з ядерним статусом Пхеньяна.
Ще недавно саме Пекін був ключовим учасником міжнародних спроб стримати ядерні амбіції КНДР, голосував за санкції в Радбезі ООН і тиснув на Північ. Тепер же, на тлі зростаючого суперництва із США та зближення з Росією, Китай тихо відмовився від своєї старої позиції.
Росія зайшла ще далі. Минулого року вона уклала з Пхеньяном пакт про взаємну оборону, а Лавров прямо заявив, що денуклеаризація для Москви — «закрите питання».
Для Кіма це величезна перемога. Він отримав можливість показати власному народу і світу, що його ядерний арсенал більше не оспорюється головним союзником. Ба більше, новий ракетний тест після повернення з Пекіна лише підкреслив це послання.
Водночас такий поворот створює небезпечний прецедент для всього регіону. У Південній Кореї дедалі голосніше лунають заклики до створення власної ядерної зброї, а Японія уважно стежить за розвитком подій.
Виходить, у боротьбі великих держав принципи нерозповсюдження відходять на другий план. І це може запустити «ядерний доміно-ефект» у Східній Азії.
The Voicer | Підтримати
💯30🤬15❤2👍2👎2😢2
Росія масово готує українських дітей до участі у війні
The Guardian повідомляють, що українських дітей із окупованих територій масово відвозять у так звані «військово-патріотичні табори» в Росії. Там їх змушують вчитися окопуватися, ставити розтяжки, збирати кулемети й навіть проводити евакуації поранених. Частина вихованців, за свідченнями правозахисників, уже могла опинитися на фронті.
17-річна Соня з Херсонщини думала, що їде у Крим «на відпочинок». Насправді її відвезли до Волгограда — у табір «Авангард», який потрапив під британські санкції за депортацію та промивання мізків українських дітей. Там підлітки замість відпочинку слухали лекції пропагандистів, проходили військові тренування, а інструкори прямо заявляли: сертифікат після навчання дає право вступати в армію РФ.
За даними аналітиків Yale, у Росії діє понад 100 таких центрів. Дітей там вчать працювати з дронами, водити техніку, носять військову форму з російськими нашивками. Використовують і психологічний тиск: за непокору карають фізичними вправами, забороняють розмовляти українською чи носити синьо-жовті кольори.
Експерти наголошують: головна мета Кремля — знищити українську ідентичність, зробити з дітей «росіян» і підготувати до служби.
— кажуть у GlobSec.
За оцінками, тисячі українських дітей залишаються у РФ після примусових депортацій. Частині вже надсилають повістки. Організація Save Ukraine неодноразово повертала підлітків додому, деякі з них уже встигли відслужити в російській армії.
Київ заявляє: повернення дітей — безумовна вимога у будь-яких мирних переговорах. Москва ж усе заперечує і погоджується віддати лише «кількох».
The Voicer | Підтримати
The Guardian повідомляють, що українських дітей із окупованих територій масово відвозять у так звані «військово-патріотичні табори» в Росії. Там їх змушують вчитися окопуватися, ставити розтяжки, збирати кулемети й навіть проводити евакуації поранених. Частина вихованців, за свідченнями правозахисників, уже могла опинитися на фронті.
17-річна Соня з Херсонщини думала, що їде у Крим «на відпочинок». Насправді її відвезли до Волгограда — у табір «Авангард», який потрапив під британські санкції за депортацію та промивання мізків українських дітей. Там підлітки замість відпочинку слухали лекції пропагандистів, проходили військові тренування, а інструкори прямо заявляли: сертифікат після навчання дає право вступати в армію РФ.
За даними аналітиків Yale, у Росії діє понад 100 таких центрів. Дітей там вчать працювати з дронами, водити техніку, носять військову форму з російськими нашивками. Використовують і психологічний тиск: за непокору карають фізичними вправами, забороняють розмовляти українською чи носити синьо-жовті кольори.
Експерти наголошують: головна мета Кремля — знищити українську ідентичність, зробити з дітей «росіян» і підготувати до служби.
«Це відверта примусова мобілізація під виглядом виховання»,
— кажуть у GlobSec.
За оцінками, тисячі українських дітей залишаються у РФ після примусових депортацій. Частині вже надсилають повістки. Організація Save Ukraine неодноразово повертала підлітків додому, деякі з них уже встигли відслужити в російській армії.
Київ заявляє: повернення дітей — безумовна вимога у будь-яких мирних переговорах. Москва ж усе заперечує і погоджується віддати лише «кількох».
The Voicer | Підтримати
🤬73🤯6❤2👎2😢1
Як хвиля народних протестів змітає уряди Південної Азії
AP описують, як за чотири роки три країни регіону — Шрі-Ланка, Бангладеш і тепер Непал — пережили масштабні повстання, які завершилися відставками урядів.
Останній вибух стався цього тижня в Непалі: після заборони соцмереж тисячі молодих протестувальників вийшли на вулиці Катманду. Їхнє невдоволення підживили корупція, безробіття та розрив між розкішним життям дітей політичної еліти й злиденністю більшості населення.
Під час заворушень, у яких загинули щонайменше 19 осіб, натовп підпалив будівлі парламенту, резиденції президента та міністрів. Прем’єр Хадга Прасад Олі скасував заборону, але під тиском вулиці подав у відставку, залишившись лише у статусі виконувача обов’язків.
Схожа хвиля обурення прокотилася в Бангладеш у 2024 році. Студентські протести проти обмежень на держслужбу переросли у загальнонаціональний бунт, що змусив прем’єрку Шейх Хасіну втекти з країни. Владу перебрало тимчасове, не обране населенням керівництво на чолі з Нобелівським лауреатом Мухаммадом Юнусом. Але й рік потому Бангладеш загруз у нестабільності, політичному насильстві та міжпартійних сварках.
У Шрі-Ланці ще 2022-го протести знищили владу клану Раджапаксів. Хоча в 2024 році президентом став опозиціонер Анура Кумара Діссанаїке, країна й далі бореться з економічною кризою та дефолтом.
Експерти попереджають: брак реформ, корупція та політична еліта, що не втрачає впливу, роблять регіон вразливим до нових хвиль нестабільності. Непал може стати лише черговою ланкою в ланцюгу криз.
The Voicer | Підтримати
AP описують, як за чотири роки три країни регіону — Шрі-Ланка, Бангладеш і тепер Непал — пережили масштабні повстання, які завершилися відставками урядів.
Останній вибух стався цього тижня в Непалі: після заборони соцмереж тисячі молодих протестувальників вийшли на вулиці Катманду. Їхнє невдоволення підживили корупція, безробіття та розрив між розкішним життям дітей політичної еліти й злиденністю більшості населення.
Під час заворушень, у яких загинули щонайменше 19 осіб, натовп підпалив будівлі парламенту, резиденції президента та міністрів. Прем’єр Хадга Прасад Олі скасував заборону, але під тиском вулиці подав у відставку, залишившись лише у статусі виконувача обов’язків.
Схожа хвиля обурення прокотилася в Бангладеш у 2024 році. Студентські протести проти обмежень на держслужбу переросли у загальнонаціональний бунт, що змусив прем’єрку Шейх Хасіну втекти з країни. Владу перебрало тимчасове, не обране населенням керівництво на чолі з Нобелівським лауреатом Мухаммадом Юнусом. Але й рік потому Бангладеш загруз у нестабільності, політичному насильстві та міжпартійних сварках.
У Шрі-Ланці ще 2022-го протести знищили владу клану Раджапаксів. Хоча в 2024 році президентом став опозиціонер Анура Кумара Діссанаїке, країна й далі бореться з економічною кризою та дефолтом.
Експерти попереджають: брак реформ, корупція та політична еліта, що не втрачає впливу, роблять регіон вразливим до нових хвиль нестабільності. Непал може стати лише черговою ланкою в ланцюгу криз.
The Voicer | Підтримати
👍31🤔15❤3🔥3🤯2
Як саме елітний український підрозділ підірвав газопроводи "Північного потоку"
У вересні 2022 року вибухи на дні Балтійського моря зруйнували обидва трубопроводи Nord Stream, що постачали російський газ до Європи. Подія спричинила глобальне “детективне полювання”: одні звинувачували Кремль у шантажі ЄС, інші — ЦРУ, яке начебто діяло за холодновоєнними лекалами. Три роки потому німецьке слідство вперше дало публічну відповідь.
Згідно з The Telegraph, німецькі прокурори заявили, що операцію здійснила група з шести українців під керівництвом колишнього морського капітана та офіцера спецслужб “Сергія К.”. Його нещодавно затримали в Італії, і тепер готується екстрадиція до Німеччини.
За даними слідства, команда діяла під прикриттям, орендувавши яхту Andromeda в Ростоку. Чотири учасники були професійними глибоководними дайверами. Вони замаскувалися під туристів, вийшли в море та заклали вибухівку біля данського острова Борнхольм. 26 вересня 2022 року пролунав вибух, що назавжди вивів Nord Stream із ладу.
Розслідування стало можливим завдяки низці випадковостей: слідам вибухівки на яхті, фото таксиста зі швидкісної камери та даним з мобільних телефонів. Хоча підозрювані використовували фальшиві паспорти, їхні справжні особи вдалося встановити.
Операцію, за неофіційними даними, координували високопосадовці у Києві. У ЗМІ просочилися твердження, що про неї знав і президент Володимир Зеленський, а також тодішній головнокомандувач Валерій Залужний. Обоє категорично заперечують причетність, називаючи це провокацією.
Незалежно від версій, Nord Stream був логічною мішенню: проект на 20 млрд фунтів належав Росії, а його знищення змусило Москву продовжувати користуватися українським транзитом, що приносив Києву прибутки.
Майбутній суд може стати політично вибуховим для Німеччини й України. Але експерти сумніваються, що навіть доведена вина похитне підтримку Києва в Європі. Одне вже очевидно: атака на Nord Stream стала сигналом для НАТО, що критична інфраструктура вразлива і потребує нових систем захисту.
The Voicer | Підтримати
У вересні 2022 року вибухи на дні Балтійського моря зруйнували обидва трубопроводи Nord Stream, що постачали російський газ до Європи. Подія спричинила глобальне “детективне полювання”: одні звинувачували Кремль у шантажі ЄС, інші — ЦРУ, яке начебто діяло за холодновоєнними лекалами. Три роки потому німецьке слідство вперше дало публічну відповідь.
Згідно з The Telegraph, німецькі прокурори заявили, що операцію здійснила група з шести українців під керівництвом колишнього морського капітана та офіцера спецслужб “Сергія К.”. Його нещодавно затримали в Італії, і тепер готується екстрадиція до Німеччини.
За даними слідства, команда діяла під прикриттям, орендувавши яхту Andromeda в Ростоку. Чотири учасники були професійними глибоководними дайверами. Вони замаскувалися під туристів, вийшли в море та заклали вибухівку біля данського острова Борнхольм. 26 вересня 2022 року пролунав вибух, що назавжди вивів Nord Stream із ладу.
Розслідування стало можливим завдяки низці випадковостей: слідам вибухівки на яхті, фото таксиста зі швидкісної камери та даним з мобільних телефонів. Хоча підозрювані використовували фальшиві паспорти, їхні справжні особи вдалося встановити.
Операцію, за неофіційними даними, координували високопосадовці у Києві. У ЗМІ просочилися твердження, що про неї знав і президент Володимир Зеленський, а також тодішній головнокомандувач Валерій Залужний. Обоє категорично заперечують причетність, називаючи це провокацією.
Незалежно від версій, Nord Stream був логічною мішенню: проект на 20 млрд фунтів належав Росії, а його знищення змусило Москву продовжувати користуватися українським транзитом, що приносив Києву прибутки.
Майбутній суд може стати політично вибуховим для Німеччини й України. Але експерти сумніваються, що навіть доведена вина похитне підтримку Києва в Європі. Одне вже очевидно: атака на Nord Stream стала сигналом для НАТО, що критична інфраструктура вразлива і потребує нових систем захисту.
The Voicer | Підтримати
😁39👍15👏8❤4🔥3😢2🤡1
Чому Китай не готовий замінити USAID
Відтоді як адміністрація Дональда Трампа почала демонтувати Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), чимало експертів припустили, що утворений вакуум заповнить Китай. Але на практиці Пекін не поспішає приміряти американську роль.
Foreign Policy вважають, що причин кілька. Передусім — масштаби. Щорічна допомога США перед другим терміном Трампа сягала 63 млрд доларів, тоді як Китай виділяє лише 5–8 млрд. Ідеться про зовсім різні рівні зобов’язань. Відповідно, Пекін не може і не хоче брати на себе програми масштабу PEPFAR (глобальна ініціатива проти ВІЛ/СНІДу) чи мільйони тонн продовольчої допомоги.
Друга причина — внутрішня опозиція. Комуністична партія й китайське суспільство загалом скептично ставляться до ідеї «дарувати гроші іноземцям», тоді як у країні досі мільйони живуть у бідності. Попри економічне зростання, рівень доходів на душу населення в Китаї залишається у сім разів нижчим, ніж у США. Тому аргументи влади про необхідність «південно-південної співпраці» не надто переконують громадян.
Важливим є й ідеологічний чинник. Сі Цзіньпін неодноразово засуджував «великодушний вельфаризм», вважаючи, що він породжує залежність. У його риториці навіть міжнародна допомога звучить як загроза повторення «пастки середнього доходу». Не випадково Пекін наполягає: він не «донор», а «партнер із розвитку».
У 1970-х Китай, змагаючись із СРСР, виділяв на допомогу до 6% ВВП, але вже наприкінці десятиліття скоротив витрати більш ніж удвічі. Відтоді на перший план вийшли кредити та експортне фінансування — не гранти, а вигідні для китайських компаній проекти.
Так, останнім часом Китай замістив кілька дрібних програм США — наприклад, профінансував розмінування в Камбоджі чи пообіцяв підтримку Непалу. Але це радше винятки, продиктовані стратегічною доцільністю.
Отже, страх, що Пекін автоматично «підмінить» USAID, є перебільшенням. Китай охоче використовує можливості, але не прагне копіювати американську модель «м’якої сили». Він будує власну, набагато обережнішу стратегію.
The Voicer | Підтримати
Відтоді як адміністрація Дональда Трампа почала демонтувати Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), чимало експертів припустили, що утворений вакуум заповнить Китай. Але на практиці Пекін не поспішає приміряти американську роль.
Foreign Policy вважають, що причин кілька. Передусім — масштаби. Щорічна допомога США перед другим терміном Трампа сягала 63 млрд доларів, тоді як Китай виділяє лише 5–8 млрд. Ідеться про зовсім різні рівні зобов’язань. Відповідно, Пекін не може і не хоче брати на себе програми масштабу PEPFAR (глобальна ініціатива проти ВІЛ/СНІДу) чи мільйони тонн продовольчої допомоги.
Друга причина — внутрішня опозиція. Комуністична партія й китайське суспільство загалом скептично ставляться до ідеї «дарувати гроші іноземцям», тоді як у країні досі мільйони живуть у бідності. Попри економічне зростання, рівень доходів на душу населення в Китаї залишається у сім разів нижчим, ніж у США. Тому аргументи влади про необхідність «південно-південної співпраці» не надто переконують громадян.
Важливим є й ідеологічний чинник. Сі Цзіньпін неодноразово засуджував «великодушний вельфаризм», вважаючи, що він породжує залежність. У його риториці навіть міжнародна допомога звучить як загроза повторення «пастки середнього доходу». Не випадково Пекін наполягає: він не «донор», а «партнер із розвитку».
У 1970-х Китай, змагаючись із СРСР, виділяв на допомогу до 6% ВВП, але вже наприкінці десятиліття скоротив витрати більш ніж удвічі. Відтоді на перший план вийшли кредити та експортне фінансування — не гранти, а вигідні для китайських компаній проекти.
Так, останнім часом Китай замістив кілька дрібних програм США — наприклад, профінансував розмінування в Камбоджі чи пообіцяв підтримку Непалу. Але це радше винятки, продиктовані стратегічною доцільністю.
Отже, страх, що Пекін автоматично «підмінить» USAID, є перебільшенням. Китай охоче використовує можливості, але не прагне копіювати американську модель «м’якої сили». Він будує власну, набагато обережнішу стратегію.
The Voicer | Підтримати
👍37🤔17💯5🤯1
Колишнього президента Бразилії Болсонару засуджено до 27 років ув'язнення за спробу державного перевороту
The Guardian повідомляє, що бразильський Верховний суд визнав колишнього президента Жаіра Болсонару винним у змові з метою державного перевороту та засудив його більш ніж до 27 років ув’язнення. Судді дійшли висновку, що після поразки на виборах 2022 року він намагався силою зберегти владу й фактично прагнув «знищити демократичний лад» у країні.
Рішення ухвалювали п’ятеро суддів, четверо з яких підтримали обвинувальний вирок. Суддя Александре де Мораес заявив, що Болсонару керував «злочинною організацією», яка з 2021-го по початок 2023 року готувала повалення демократії. Кульмінацією стали події 8 січня 2023 року, коли прихильники екс-президента штурмували Конгрес, президентський палац та Верховний суд у Бразиліа.
Суддя Кармен Лусія назвала дії Болсонару «спробою посіяти отруйне зерно антидемократії», підкресливши, що інститути держави витримали й дали відсіч. Інший суддя, Флавіо Діно, охарактеризував дії екс-президента як намагання повернути країну до диктатури.
Втім, один суддя — Луїс Фукс — виступив проти вироку. Він визнав штурм державних установ «варварським актом», але заявив, що немає прямих доказів особистої участі Болсонару в підготовці змови.
Разом із колишнім президентом засуджено його найближчих соратників: ексміністрів оборони та безпеки, керівників спецслужб і навіть особистого ад’ютанта. Деяких із них визнали причетними до планів убивства судді Мораеса, що мало б спровокувати хаос і виправдати військове втручання.
Вирок викликав хвилю святкувань серед прихильників демократії: біля будівлі суду звучав траурний марш Шопена, що символізував політичний крах Болсонару. Натомість його син Флавіо назвав рішення політичним переслідуванням.
Міжнародна реакція не забарилася: Дональд Трамп порівняв ситуацію з власними справами у США, а держсекретар Марко Рубіо заявив про «несправедливий вирок» і пригрозив відповіддю Вашингтона. У відповідь МЗС Бразилії наголосило, що подібні заяви не зможуть залякати їхню демократію.
The Voicer | Підтримати
The Guardian повідомляє, що бразильський Верховний суд визнав колишнього президента Жаіра Болсонару винним у змові з метою державного перевороту та засудив його більш ніж до 27 років ув’язнення. Судді дійшли висновку, що після поразки на виборах 2022 року він намагався силою зберегти владу й фактично прагнув «знищити демократичний лад» у країні.
Рішення ухвалювали п’ятеро суддів, четверо з яких підтримали обвинувальний вирок. Суддя Александре де Мораес заявив, що Болсонару керував «злочинною організацією», яка з 2021-го по початок 2023 року готувала повалення демократії. Кульмінацією стали події 8 січня 2023 року, коли прихильники екс-президента штурмували Конгрес, президентський палац та Верховний суд у Бразиліа.
Суддя Кармен Лусія назвала дії Болсонару «спробою посіяти отруйне зерно антидемократії», підкресливши, що інститути держави витримали й дали відсіч. Інший суддя, Флавіо Діно, охарактеризував дії екс-президента як намагання повернути країну до диктатури.
Втім, один суддя — Луїс Фукс — виступив проти вироку. Він визнав штурм державних установ «варварським актом», але заявив, що немає прямих доказів особистої участі Болсонару в підготовці змови.
Разом із колишнім президентом засуджено його найближчих соратників: ексміністрів оборони та безпеки, керівників спецслужб і навіть особистого ад’ютанта. Деяких із них визнали причетними до планів убивства судді Мораеса, що мало б спровокувати хаос і виправдати військове втручання.
Вирок викликав хвилю святкувань серед прихильників демократії: біля будівлі суду звучав траурний марш Шопена, що символізував політичний крах Болсонару. Натомість його син Флавіо назвав рішення політичним переслідуванням.
Міжнародна реакція не забарилася: Дональд Трамп порівняв ситуацію з власними справами у США, а держсекретар Марко Рубіо заявив про «несправедливий вирок» і пригрозив відповіддю Вашингтона. У відповідь МЗС Бразилії наголосило, що подібні заяви не зможуть залякати їхню демократію.
The Voicer | Підтримати
👍26🤔11🔥5❤4😁2🤡2
ЄС вливає $7 млрд у дронову індустрію України, повністю закриваючи потреби
Business Insider повідомляє, що Європейський Союз оголосив про виділення $7 млрд на розвиток української дронової індустрії — найбільший офіційний транш для цієї сфери від початку війни. Кошти надійдуть із відсотків від заморожених російських активів, заявила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у промові «Про стан Союзу».
— наголосила вона, підкресливши, що європейська промисловість підключиться до спільного виробництва.
Ця сума майже повністю покриває потребу Києва: міністр оборони Денис Шмигаль оцінював витрати на дрони цього року у $6 млрд. Йдеться про FPV-дрони, перехоплювачі, дальні баражуючі боєприпаси та безпілотні ракети.
Українські дрони вже довели свою ефективність: від 23% підтверджених втрат російської техніки припадає саме на безпілотники. За словами українських військових, щонайменше 70% усіх ударів у війні здійснюються дронами. Вони стали ключовим інструментом стримування наступів і знищення російської артилерії, бронетехніки та виробничих об’єктів.
Особливістю української дронової індустрії є її децентралізований характер: сотні малих компаній, військових підрозділів та волонтерських груп об’єднані в ринкоподібну мережу. Часто вони працюють на пожертви, але зберігають гнучкість і здатність швидко адаптувати технології. Президент Володимир Зеленський раніше заявляв, що Україна може виробляти до 8 млн дронів на рік, та головною перепоною були саме гроші.
ЄС тепер прагне вирішити цю проблему, використовуючи власну фінансову та промислову потужність. Як зазначають у Брюсселі, фінансування може бути спрямоване і на українські, і на європейські компанії — для створення спільної виробничої бази, здатної забезпечити масовість.
Таким чином, дрони, які колись були «народною зброєю» волонтерів, тепер стають елементом великої стратегії Заходу у війні проти Росії.
The Voicer | Підтримати
Business Insider повідомляє, що Європейський Союз оголосив про виділення $7 млрд на розвиток української дронової індустрії — найбільший офіційний транш для цієї сфери від початку війни. Кошти надійдуть із відсотків від заморожених російських активів, заявила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у промові «Про стан Союзу».
«Україна має винахідливість. Тепер їй потрібен масштаб»,
— наголосила вона, підкресливши, що європейська промисловість підключиться до спільного виробництва.
Ця сума майже повністю покриває потребу Києва: міністр оборони Денис Шмигаль оцінював витрати на дрони цього року у $6 млрд. Йдеться про FPV-дрони, перехоплювачі, дальні баражуючі боєприпаси та безпілотні ракети.
Українські дрони вже довели свою ефективність: від 23% підтверджених втрат російської техніки припадає саме на безпілотники. За словами українських військових, щонайменше 70% усіх ударів у війні здійснюються дронами. Вони стали ключовим інструментом стримування наступів і знищення російської артилерії, бронетехніки та виробничих об’єктів.
Особливістю української дронової індустрії є її децентралізований характер: сотні малих компаній, військових підрозділів та волонтерських груп об’єднані в ринкоподібну мережу. Часто вони працюють на пожертви, але зберігають гнучкість і здатність швидко адаптувати технології. Президент Володимир Зеленський раніше заявляв, що Україна може виробляти до 8 млн дронів на рік, та головною перепоною були саме гроші.
ЄС тепер прагне вирішити цю проблему, використовуючи власну фінансову та промислову потужність. Як зазначають у Брюсселі, фінансування може бути спрямоване і на українські, і на європейські компанії — для створення спільної виробничої бази, здатної забезпечити масовість.
Таким чином, дрони, які колись були «народною зброєю» волонтерів, тепер стають елементом великої стратегії Заходу у війні проти Росії.
The Voicer | Підтримати
❤39👏18👍5🔥5🤔2
Росія все частіше заміщає західні мікросхеми у ракетах власними та білоруськими
Reuters повідомляють, що Україна дедалі частіше знаходить у рештках російських ракет не західні, а російські й білоруські електронні компоненти. Про це заявив Владислав Власюк, уповноважений з питань санкційної політики та радник президента Володимира Зеленського.
За його словами, Москва поступово зменшує залежність від контрабандних західних чипів, які масово використовувала на початку повномасштабного вторгнення. Якщо у зразках 2022 року більшість електроніки була американського чи європейського виробництва, то тепер — усе більше плат і мікросхем з Росії та Білорусі.
— зазначив Власюк.
Західні союзники України ще від початку війни намагаються обмежити доступ Кремля до високотехнологічних деталей, зокрема комп’ютерних чипів, які є критичними для виробництва сучасних ракет. Київ, у свою чергу, неодноразово закликав західних виробників посилити контроль за експортом, адже їхні вироби регулярно виявлялися в уламках російських снарядів.
Нинішня тенденція свідчить, що Москва адаптується: навіть за відсутності якісних комплектуючих вона налагоджує виробництво власних, хай і гірших за якістю.
— попередив Власюк.
Експерти відзначають, що хоч російські та білоруські комплектуючі поступаються західним, це не має помітного впливу на ефективність ударів. Баллістичні «Іскандери» залишаються особливо складними для перехоплення через надзвукову швидкість, тоді як крилаті версії хоч і повільніші, але також регулярно використовуються у масованих атаках по Україні.
Білорусь офіційно не бере участі у війні, однак її територія з 2022 року використовується як плацдарм для російських операцій. Тепер вона дедалі активніше постачає й елементи для ракет, які продовжують бити по українських містах.
The Voicer | Підтримати
Reuters повідомляють, що Україна дедалі частіше знаходить у рештках російських ракет не західні, а російські й білоруські електронні компоненти. Про це заявив Владислав Власюк, уповноважений з питань санкційної політики та радник президента Володимира Зеленського.
За його словами, Москва поступово зменшує залежність від контрабандних західних чипів, які масово використовувала на початку повномасштабного вторгнення. Якщо у зразках 2022 року більшість електроніки була американського чи європейського виробництва, то тепер — усе більше плат і мікросхем з Росії та Білорусі.
«У 2025-му в "Іскандерах" ми вже бачимо значно менше західних компонентів. Натомість більше російських і білоруських»,
— зазначив Власюк.
Західні союзники України ще від початку війни намагаються обмежити доступ Кремля до високотехнологічних деталей, зокрема комп’ютерних чипів, які є критичними для виробництва сучасних ракет. Київ, у свою чергу, неодноразово закликав західних виробників посилити контроль за експортом, адже їхні вироби регулярно виявлялися в уламках російських снарядів.
Нинішня тенденція свідчить, що Москва адаптується: навіть за відсутності якісних комплектуючих вона налагоджує виробництво власних, хай і гірших за якістю.
«Вони вміють робити чипи низької якості — поки що. З часом вони зможуть покращити»,
— попередив Власюк.
Експерти відзначають, що хоч російські та білоруські комплектуючі поступаються західним, це не має помітного впливу на ефективність ударів. Баллістичні «Іскандери» залишаються особливо складними для перехоплення через надзвукову швидкість, тоді як крилаті версії хоч і повільніші, але також регулярно використовуються у масованих атаках по Україні.
Білорусь офіційно не бере участі у війні, однак її територія з 2022 року використовується як плацдарм для російських операцій. Тепер вона дедалі активніше постачає й елементи для ракет, які продовжують бити по українських містах.
The Voicer | Підтримати
🤬49🤔4🤯4😢1
"Гольф та дипломатія": Як Александр Стубб отримав місце поруч із Трампом і Зеленським
Минулого місяця у Білому домі відбулася термінова нарада щодо України. Серед лідерів найбільших європейських держав, голови Єврокомісії та генсека НАТО за столом несподівано опинився президент Фінляндії Александр Стубб. Він сидів поряд із Володимиром Зеленським і навпроти Дональда Трампа — наочно демонструючи, як країна з менш ніж шістьма мільйонами населення зуміла піднятися до рівня глобальних гравців.
Bloomberg повідомляють, що Стубб активно вибудовує особисті відносини з Трампом — за його словами, вони спілкуються кілька разів на тиждень телефоном чи повідомленнями, головно щодо війни в Україні й спроб втягнути Путіна в переговори. Їхня неформальна близькість стала очевидною ще у березні, коли Трамп опублікував фото, де вони разом виграли гольф-турнір у Флориді.
Теплі стосунки склалися і з Зеленським. Український президент відзначає дисциплінованість і «людяність» Стубба: той цінує конкретні рішення, а не абстрактні розмови, і навіть у дрібницях поводиться з повагою — наприклад, віддав свою каву співробітнику, якого обійшли увагою на закритій зустрічі.
Для самого Стубба російське вторгнення стало переломним моментом: він визнав, що не балотувався б у президенти без війни. Після 2022 року Фінляндія відмовилася від нейтралітету й вступила до НАТО, а сам Стубб зробив безпеку та зовнішню політику центром своєї програми.
Росія ж сприймає це як загрозу. Цього тижня Дмитро Медведєв звинуватив Гельсінкі в «плануванні вторгнення» та пригрозив, що «цього разу ніхто не буде м’яким». У Фінляндії провокації не коментують.
Попри особисту близькість до Трампа, Стубб визнає обмеженість власного впливу:
The Voicer | Підтримати
Минулого місяця у Білому домі відбулася термінова нарада щодо України. Серед лідерів найбільших європейських держав, голови Єврокомісії та генсека НАТО за столом несподівано опинився президент Фінляндії Александр Стубб. Він сидів поряд із Володимиром Зеленським і навпроти Дональда Трампа — наочно демонструючи, як країна з менш ніж шістьма мільйонами населення зуміла піднятися до рівня глобальних гравців.
Bloomberg повідомляють, що Стубб активно вибудовує особисті відносини з Трампом — за його словами, вони спілкуються кілька разів на тиждень телефоном чи повідомленнями, головно щодо війни в Україні й спроб втягнути Путіна в переговори. Їхня неформальна близькість стала очевидною ще у березні, коли Трамп опублікував фото, де вони разом виграли гольф-турнір у Флориді.
Теплі стосунки склалися і з Зеленським. Український президент відзначає дисциплінованість і «людяність» Стубба: той цінує конкретні рішення, а не абстрактні розмови, і навіть у дрібницях поводиться з повагою — наприклад, віддав свою каву співробітнику, якого обійшли увагою на закритій зустрічі.
Для самого Стубба російське вторгнення стало переломним моментом: він визнав, що не балотувався б у президенти без війни. Після 2022 року Фінляндія відмовилася від нейтралітету й вступила до НАТО, а сам Стубб зробив безпеку та зовнішню політику центром своєї програми.
Росія ж сприймає це як загрозу. Цього тижня Дмитро Медведєв звинуватив Гельсінкі в «плануванні вторгнення» та пригрозив, що «цього разу ніхто не буде м’яким». У Фінляндії провокації не коментують.
Попри особисту близькість до Трампа, Стубб визнає обмеженість власного впливу:
«Моя роль як лідера маленької країни — просто злегка підштовхувати речі у правильному напрямку».
The Voicer | Підтримати
❤48👍20🔥4💯2😁1🤬1
Як Кім Чен Ин готує доньку до влади
Її точний вік і навіть ім’я залишаються загадкою, але все частіше звучать припущення, що саме ця дівчинка може стати наступним лідером Північної Кореї. Йдеться про доньку Кім Чен Ина, яка вперше супроводжувала батька у закордонній поїздці — і не куди-небудь, а до Китаю, ключового союзника Пхеньяна.
Це був перший візит Кіма на масштабний міжнародний захід за роки ізоляції, а для його доньки — перший вихід на зовнішню арену. Державні медіа КНДР показали, як вона йде одразу за батьком, випереджаючи навіть міністра закордонних справ, і з’являється поруч із ним під час офіційних зустрічей.
Згідно з Associated Press, південнокорейська розвідка заявила, що ця поїздка стала важливим кроком у закріпленні її статусу як ймовірної спадкоємиці. За оцінками, їй лише 12–13 років. Вперше публічно вона з’явилася у 2022 році під час випробування міжконтинентальної балістичної ракети. Відтоді її все частіше можна бачити на військових парадах, випробуваннях нової зброї та навіть на запуску супутника. Згодом Кім почав показувати доньку і на економічних чи культурних проєктах — від теплиць до курортів.
У цьому немає випадковості. Режим Кіма дбайливо формує її образ як «найшанованішої дитини», поступово вписуючи у канон династії Кімів, яка з 1948 року передає владу лише по чоловічій лінії — від Кім Ір Сена до Кім Чон Іла, а потім до нинішнього лідера.
Однак питання залишається: чи зможе дівчинка пробити мур чоловічої ієрархії в тоталітарній системі? Одні експерти вважають її очевидною спадкоємицею, інші — нагадують, що сам Кім Чен Ин ще молодий і навряд чи готовий віддати владу найближчим десятиліттям.
Попри це, кожна поява юної Кім на публіці — це сигнал не лише північнокорейцям, але й Китаю та Росії: династія живе, спадкоємність готується, а ізоляційний режим намагається забезпечити собі майбутнє.
The Voicer | Підтримати
Її точний вік і навіть ім’я залишаються загадкою, але все частіше звучать припущення, що саме ця дівчинка може стати наступним лідером Північної Кореї. Йдеться про доньку Кім Чен Ина, яка вперше супроводжувала батька у закордонній поїздці — і не куди-небудь, а до Китаю, ключового союзника Пхеньяна.
Це був перший візит Кіма на масштабний міжнародний захід за роки ізоляції, а для його доньки — перший вихід на зовнішню арену. Державні медіа КНДР показали, як вона йде одразу за батьком, випереджаючи навіть міністра закордонних справ, і з’являється поруч із ним під час офіційних зустрічей.
Згідно з Associated Press, південнокорейська розвідка заявила, що ця поїздка стала важливим кроком у закріпленні її статусу як ймовірної спадкоємиці. За оцінками, їй лише 12–13 років. Вперше публічно вона з’явилася у 2022 році під час випробування міжконтинентальної балістичної ракети. Відтоді її все частіше можна бачити на військових парадах, випробуваннях нової зброї та навіть на запуску супутника. Згодом Кім почав показувати доньку і на економічних чи культурних проєктах — від теплиць до курортів.
У цьому немає випадковості. Режим Кіма дбайливо формує її образ як «найшанованішої дитини», поступово вписуючи у канон династії Кімів, яка з 1948 року передає владу лише по чоловічій лінії — від Кім Ір Сена до Кім Чон Іла, а потім до нинішнього лідера.
Однак питання залишається: чи зможе дівчинка пробити мур чоловічої ієрархії в тоталітарній системі? Одні експерти вважають її очевидною спадкоємицею, інші — нагадують, що сам Кім Чен Ин ще молодий і навряд чи готовий віддати владу найближчим десятиліттям.
Попри це, кожна поява юної Кім на публіці — це сигнал не лише північнокорейцям, але й Китаю та Росії: династія живе, спадкоємність готується, а ізоляційний режим намагається забезпечити собі майбутнє.
The Voicer | Підтримати
🤬30❤4👍3💯3😁2🤡2🤯1
Навіщо Путін знову звеличує Сталіна?
💬 Нещодавно ми натрапили на цікаву статтю, яка аналізує кількість нових пам'ятників Сталіну в РФ, а також інші прояви його меморалізації. Виявилося, що з 1996 року у країні відкрили понад 200 нових пам'ятників Сталіну, а також провели безліч заходів на честь нього.
Путін точно особливо ставиться до Сталіна. Активність його сакралізації сильно змінюється кожним роком, зазвичай різко зростаючи у роки ювілеїв. Але автори статті наголошують на цікавій особливості: ЗМІ все рідше пишуть про сталінські злочини. Кількість статей у російських виданнях із згадкою сталінських таборів, репресій та терору знижується.
🧨 У 2025 році російські газети пишуть про це втричі менше, ніж у 1996. Паралельно з кінця 2010-х посилюється боротьба із нагадуваннями про жертви сталінського терору: зносяться пам'ятники репресованим литовцям та полякам, закриваються музеї, присвячені жертвам політичних репресій. Коротше кажучи, роблять з нього героя.
❓ Питання в тому, навіщо це потрібно Путіну. Пояснення загалом логічне. Він прийшов до влади під обіцянки навести лад, зміцнити державу та посилити вплив Росії у світі. Нормалізація Сталіна допомагає Путіну діяти жорстко, у тому числі виправдовувати репресії, що наростають. Що б не діялося при Путіні, на тлі сталінського режиму це здається дитячими витівками. Звісно, поки що.
Посадити чи навіть убити опонента – це дрібниці порівняно зі сталінськими чистками, а тисячі політичних в'язнів – досить мало порівняно з мільйонами, які були раніше.
🔀 Без Сталіна неможливий "культ побєди", який будує Путін. У травні 2014 року до Кримінального кодексу додали статтю про реабілітацію жертв нацизму, в якій криміналізовано «поширення свідомо неправдивих відомостей про діяльність СРСР у роки Другої світової війни». Це дозволило державі карати людей за небажані інтерпретації політики Сталіна.
Як кажуть автори статті, Путін намагається знайти баланс між тим, щоб підтримувати в країні пам'ять про Сталіна і тим, щоб його не пам'ятали надто поганим. Саме у такому вигляді сучасна російська влада може порівнювати себе з колишньою владою і здаватися кращою.
🖊 Ось тільки у Путіна є одна проблема. Порівняно із народним образом Сталіна, він виглядає смішно. Сталін, якщо апелювати до міфів, переміг страшного супротивника, під ударами якого швидко впала більшість європейських країн. Путін намагається порівнювати свою війну з Другою Світовою. Вона триває майже стільки ж, але грандіозного результату так і немає.
Ну а поки що ми бачимо результати такої інформаційної політики. Цього року Сталіна позитивно оцінювали 63%, негативно лише 5%. У 2017 році позитивних відповідей було 50%, а 20 років тому роль Сталіна позитивно оцінювали лише 40%. Яка країна, такі і герої...
#Інше | The Voicer | Підтримати
Путін точно особливо ставиться до Сталіна. Активність його сакралізації сильно змінюється кожним роком, зазвичай різко зростаючи у роки ювілеїв. Але автори статті наголошують на цікавій особливості: ЗМІ все рідше пишуть про сталінські злочини. Кількість статей у російських виданнях із згадкою сталінських таборів, репресій та терору знижується.
Посадити чи навіть убити опонента – це дрібниці порівняно зі сталінськими чистками, а тисячі політичних в'язнів – досить мало порівняно з мільйонами, які були раніше.
Як кажуть автори статті, Путін намагається знайти баланс між тим, щоб підтримувати в країні пам'ять про Сталіна і тим, щоб його не пам'ятали надто поганим. Саме у такому вигляді сучасна російська влада може порівнювати себе з колишньою владою і здаватися кращою.
Ну а поки що ми бачимо результати такої інформаційної політики. Цього року Сталіна позитивно оцінювали 63%, негативно лише 5%. У 2017 році позитивних відповідей було 50%, а 20 років тому роль Сталіна позитивно оцінювали лише 40%. Яка країна, такі і герої...
#Інше | The Voicer | Підтримати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤬42👍8❤6💯6🤯2😁1🤔1
Як Росія перетворює викрадених українських дітей на «зброю»
У доповнення до однієї з попередніх статей The Guardian, Telegraph опублікував нове дослідження Гуманітарної лабораторії Єльського університету, що розкриває масштабну систему викрадення та примусової асиміляції українських дітей, у якій задіяно щонайменше 210 різних установ у Росії. Йдеться не лише про інтернати чи табори, а й про військові бази, «освітні центри» та навіть об’єкти Російської православної церкви.
Згідно з доповіддю, діти з окупованих областей України проходять через спеціальні «програми перевиховання». Частину з них змушують брати участь у виробництві військової техніки — від дронів і роботів до обладнання для автоматичної зброї. Так, у таборі «Зміна» на Кубані сотні дітей працювали над створенням бойових приладів у рамках, «інноваційних програм» під егідою воєнізованої молодіжної організації «Юнармія», яку фінансує Міноборони Росії.
Паралельно діти проходять навчання з тактичної медицини, стройової, підготовки та поводження зі зброєю. Супутникові знімки з квітня 2025 року зафіксували цілі шикування груп дітей у військовому спорядженні.
Особливе місце займає центр «Юний патріот» під Москвою, створений у 2023 році. Його офіційна мета — «перевиховання» українських дітей і залучення їх до військових тренувань. Тут вони складають і розбирають автомати, готуються до державних тестів фізичної підготовки та засвоюють російську версію історії.
Українські офіційні дані підтверджують депортацію щонайменше 20 тисяч дітей, але реальна цифра може бути значно більшою.
Як наголосив керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, Росія свідомо використовує українських дітей як «зброю» — не лише проти України, але й проти всієї Європи. Заступниця міністра закордонних справ Мар’яна Беца підкреслила: мова йде не лише про незаконну депортацію, а й про систематичну спробу знищити ідентичність та зламати майбутнє цілого покоління.
The Voicer | Підтримати
У доповнення до однієї з попередніх статей The Guardian, Telegraph опублікував нове дослідження Гуманітарної лабораторії Єльського університету, що розкриває масштабну систему викрадення та примусової асиміляції українських дітей, у якій задіяно щонайменше 210 різних установ у Росії. Йдеться не лише про інтернати чи табори, а й про військові бази, «освітні центри» та навіть об’єкти Російської православної церкви.
Згідно з доповіддю, діти з окупованих областей України проходять через спеціальні «програми перевиховання». Частину з них змушують брати участь у виробництві військової техніки — від дронів і роботів до обладнання для автоматичної зброї. Так, у таборі «Зміна» на Кубані сотні дітей працювали над створенням бойових приладів у рамках, «інноваційних програм» під егідою воєнізованої молодіжної організації «Юнармія», яку фінансує Міноборони Росії.
Паралельно діти проходять навчання з тактичної медицини, стройової, підготовки та поводження зі зброєю. Супутникові знімки з квітня 2025 року зафіксували цілі шикування груп дітей у військовому спорядженні.
Особливе місце займає центр «Юний патріот» під Москвою, створений у 2023 році. Його офіційна мета — «перевиховання» українських дітей і залучення їх до військових тренувань. Тут вони складають і розбирають автомати, готуються до державних тестів фізичної підготовки та засвоюють російську версію історії.
Українські офіційні дані підтверджують депортацію щонайменше 20 тисяч дітей, але реальна цифра може бути значно більшою.
Як наголосив керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, Росія свідомо використовує українських дітей як «зброю» — не лише проти України, але й проти всієї Європи. Заступниця міністра закордонних справ Мар’яна Беца підкреслила: мова йде не лише про незаконну депортацію, а й про систематичну спробу знищити ідентичність та зламати майбутнє цілого покоління.
The Voicer | Підтримати
🤬46💯4❤2🤯2😢1🤡1
🇺🇸 Шо ти, Донні? - аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє;
Щоб вам було зручніше, ми зібрали їх в одну папку: https://xn--r1a.website/addlist/EJb9ak6SaTc1OWM6
Наші пошуки каналів продовжуються, тому папка буде доповнюватися. Давайте створювати аналітику разом!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤7👍7🔥3👏1