1000-й день з початку Повномасштабного вторгнення...

Це не роковина. Ця цифра просто дає нам зрозуміти масштаб того, наскільки ця війна тривала.

На нашому каналі неодноразо підіймалися різні теми, що стосувалися положення справ у суспільстві, на фронті та владі. Хтось погоджувався, хтось допомагав, хтось критикував, а хтось не хотів сприймати правду. Багато було ситуацій і ми говорили про все. Сьогодні, виходячи з останніх новин та заяв, суспільство поступово схиляється до перемир'я...

Немає сенсу думати про якийсь мир з руснею. Він їм не потрібен. Я не бачу ознак того, що для них це критично важливо. Вони наступають, тримають свої позиції, інвестують в ОПК, отримують допомогу з закордонну. У них є ресурс для захоплення нових міст. Насправді ж це нам потрібен час, який ми втратили. Немає сенсу писати "От як би ми зробили так...", бо час пройшов. Цими словами не повернути загиблих. Ми маємо визнати власні помилки, опрацювати їх та прийняти зміни. Структура збройних сил, відношення до особового складу, хаотична потворна мобілізація, інформаційна політика, контроль закупівель та інше. Не шукайте крайніх у ворогові чи партнерах. Спочатку потрібно змінити щось у себе і виправити ситуацію, яка склалася. Досить читати канали різних "Берьоз" та дивитися відео псевдоекспертів. Хіба мало у нас компетентних людей серед військових та громадських діячів? Сенс говорити про вибори, якщо пів країни не вміє голосувати? Цитую комбата К2, Кирила Кириловича:

"Кордони 91 року... бл*ть та в рот береш ти кожен день, а ти завтра вийдеш скажеш – я дам в рот..."

Треба змінювати відношення до всього. Маємо надію, що нагальні проблеми отримають вирішення, а наше суспільство прокинеться.

Схиляємо голови перед захисниками та пам'ятаємо про тих, хто нас захищав. Слава Україні!