У ранньому радянському фільмі «Броненосець Потьомкін» режисер Сергій Ейзенштейн хотів показати, як повстанці піднімають червоний прапор над броненосцем. Але чорно-біле кіно того часу передавало червоний колір як чорний. Щоб досягти потрібного ефекту, він знімав сцени з білим прапором замість червоного, а потім прапор вручну розмальовували в червоний колір – кадр за кадром. Отриманий у результаті пропагандистський хід викликав бурхливі оплески з боку слухняних більшовиків.

У цьому криється недвозначна метафора про те, хто насправді зробив Революцію і як її згодом зображували. Кожен справжній червоний прапор виглядає як чорний у дзеркалі історії, і ці прапори згодом були вилучені з офіційної оповіді – тоді як знамениті червоні прапори з масової державної пропаганди насправді були… прапорами капітуляції.