Тимчасово окупований Крим під атакою невідомих добрих безпілотників

5 років тому цього дня на мене було скоєно другий напад на замовлення мера Одеси Труханова.

Нападник підійшов ззаду та з переробленого стартового пістолета здійснив мені у потилицю 2 постріли саморобними посиленими патронами з гумовими кулями.
Влучив тільки 1.
Наслідки тієї травми досить серйозні та досі дають про себе знати.

Одразу ж під час нападу я кинувся на нього, аби затримати. Після переслідування, під час якого він намагався також стріляти у свідка, мені вдалось його наздогнати, дати йому у щелепу та повалити на землю.

Нападником виявився раніше не раз судимий Баймукашев Абзал.
Йому на місці допомагав охоронець радника начальника поліції області Руслана Форостяка. Спільника поліція затримала, і одразу ж відпустила, заявивши, що то був випадковий «таксист».

Стеження за моїми переміщеннями для подальшого нападу здійснювалось за допомогою GPS-трекера, який належажав оперативнику Шевченківського відділу поліції Олійнику.

Після повторного прохання надати мені охорону, поліція мене проігнорувала. Тому потім був третій напад, коли одного з нападників я смертельно поранив.

І що зараз?
Справу про цей напад зрештою передали до тих, хто злочин і вчиняв — у поліцію. Там справу, звісно, закрили.
Нікому підозр не дали.
Взагалі. Ну крім виконавця нападу, бо я його і затримав, тут вже відмазати мусора його не змогли.

Справа нападника вже майже 5 років слухається у суді. З них цілий рік не може відбутись остання стадія перед вироком — дебати.

Замовник нападів Труханов і далі на волі. Генпрокурорка Венедіктова, яка відмазувала причетних до нападів та давала команду переслідувати мене стала послом у Швейцарії.
А я час від часу катаюсь на суд, щоб там доводити лисому дебілу з прокуратури, який свідком водить організатора третього нападу, що я мав право захищати своє життя.

Скоро вирок. Але не у замовника чи організаторів замахів. А у мене.

Ось так виглядає росіянин, у якого горить срака. Буквально