Трохи ниття окупантів про втрату села Роботине. Ніколи не зайве.

Для тих, кому "ЗСУ надто повільно просуваються, це провал".

Про особливості боїв на Півдні багато написано. Не сказав би, що це той випадок, коли краще один (або більше) раз побачити, ніж багато разів почути/прочитати. Особливо очима передових підрозділів.

Про бої з точки зору аеророзвідки.

Середовище. Степ. Поле, посадки. Незначні висоти і западини, села, дрібні річки. Мінні поля. Ким би ви не були, штурмова група на броні, евак, аеро- чи піша розвідка, ваше пересування видно здалеку. Ворог довго готувався зустрічати. 

Техніку і особовий склад можна зафіксувати здалеку і обстріляти. Обидві сторони розуміють, що місця для позицій та дислокації обмежені. Майже напевне в тій чи тій посадці є по чому стріляти. Підтвердження потрібне звісно. В першу чергу для визначення пріоритетності цілі.

Обмежена кількість під'їзних доріг, логістичних шляхів. Все пристріляне і обстріляне неодноразово кожного дня. Майже напевне вас бачать. Виконати роботу зберігаючи повну скритність для ворога в більшості неможливо.

Дуже багато розмов було про фортифікації та мінні поля. Кожна посадка перекопана. На одному з відтинків Маріупослької траси встановлені протитанкові укріплення. Мова не просто про траншеї. Там ціла система окопів, бліндажів, справжні тунелі подекуди.

В кожній посадці мережа окопів та вогневих позицій під різні засоби. АГС, ДШК, ПТРК. Полями розкинулися протитанкові рови та мінні загородження. Від звичайних ТМок та ПОМок до більш "вишуканих" мін, які чекають на піхоту.

Ще раз треба наголосити, що мова саме про систему окопів, об'єднану переходами і під'їздами, через які відбувається переміщення ос, вогневих засобів і БК. Решта, що не перекопано, те заміновано. Все це треба пройти щоб рухатися вперед.

Хто дуже розумний і вважає, що ЗСУ дуже довго вибивали росіяни із села Роботине, не бачив яку систему оборни довелося долати щоб відкинути росіян від Маріупольської траси і підійти до села, охопити його і зайти. Зроблена колосальна робота.

Росіяни встановлюють вогневі точки (АГС, крупнокаліберні кулемети), підходи до них мінують. Самі ходять визначеними стежками. Наші позиції на відбитій території оточені мінами, розтяжками. Пробиваються стежки для заходу, сапери поступово зачищають територію.

Часто залишені сюрпризи розриваються під час обстрілу, пожежі, яка почалася через обстріл (бур'ян, кущі та дерева горять і розтяжки спрацьовують). Іноді ми самі знаходимо і запрошуємо саперів щоб зачистили конкретну ділянку.

Багато розмов про втрати бронетехніки. Омину питання стартових промахів. У подальшому все одно неможливо уникнути втрат броні хоча б через перевагу ворога в повітрі. Але вона має конкретний функціонал, який передбачає ризики.

Вони виправдані тим, що рятують життя. Розмовляли з військовим, який двічівижив при прямому обстрілі в Бредлі. Навіть найбільш безнадійно побиту техніку витягують і везуть ремонтувати. Залізяку, хай навіть дорогу, можна поміняти, а людське життя не відремонтуєш.

ПТУРисти противника виставляють камери в посадках попереду своїх позицій. Так вони раніше фіксують цілі (техніка всіх мастей), по яких відпрацьовують. Якщо вдалося, добиває арта. Або спочатку авіація, а потім арта.

Іде полювання за еваком. Як транспортом, так і пунктами. В нас під носом підбили броню, по хлопців приїхав евак і йому довелося розвертатися на вузькій дорозі, дуже повільно, не виїжджаючи за межі дороги на поле, яке заміноване. Ризикуючи так само. Нащастя, вивезли.

КАБи - один з найбільших страхів. Росіяни використовують їх масово. Про точність судити не можу, але зброя грізна за силою. Намагаються бити по логістиці та управлінню. Як і ми. Не гребують просто стріляти по дорогах. Опорні н.п. постійно під обстрілами.

Система аеророзвідки. Зв'язка Орлан-Зала-Суперкам працює і створює проблеми. Виявляють цілі і запускають Ланцети запускають роями та КАБи. Намагаються пробитися і вполювати техніку.

​​Відбиті позиції тим більше пристріляні. Бомб не шкодують. З мінами теж проблем не видно. Посадку, в якій працював один з екіпажів, просто збрили. Лишився палісад, а добротний окоп просто перестав бути придатним для роботи.

Росіяни використовують типову тактику для броні. Визначається маршрут виходу на вогневу позицію. Зазвичай так, щоб техніка знаходилася під візуальним прикриттям посадок і зрештою виходила на відкритий для стрільби простір. Дуже швидко відстрілює БК і тікає.

Повністю сховатися броня не може. Видно з хмари пилу під час руху, видно як техніка пересувається між посадками. Її видно з дронів. Тут головна задача, виконати вогневе завдання на стільки швидко, щоб не встигли навести арту або відпрацювати fpv або ПТРК.

Розумію чому росіян так бомбить через втрати села на 6 вулиць. Вони зробили величезну роботу щоб не пропустити ЗСУ. Оборонятися легше за всіма канонами. Ми ж робимо величезну роботу щоб пробитися. І коли ми маємо успіх, виходить наша робота йде краще.

​​Дмитро Павленко. "Вірус". KIA.

Надійний побратим. Служив у Криму, зберіг вірність присязі і в 2014 році пішов на війну. З перших днів повномасштабної війни також став на захист України.

Під час перших обстрілів під Києвом був найспокійніший серед всіх: "Я таке вже бачив". Воював у Бахмуті. Двічі. Спочатку як піхотинець. Потім командир відділення аеророзвідки. Під час першої ротації там в листопаді 2022 року у ході бою примудрився вистрибнути з окопа, у який влетіла граната і застрибнув назад після вибуху.

В один з критичних моментів уночі в цілковитій темряві потрібно було відправити когось за підмогою на велику відстань. Саме він пішов, сам один. Практично наосліп.

Він постійно вивчав зброю. Коли на всю роту видали два підствольні гранатомети, один з них відразу потрапив до його рук. Саме через цю свою якість, бажання вчитися та вникати в суть справ, доводити все до кінця і добиватися результату, він одразу був призначений командиром відділення БПЛА як тільки наш підрозділ було переведено в профільну військову частину. Вже після короткого навчання він повернувся в Бахмут щоб виконувати надскладні завдання. Знову. Вже як аеророзвідник.

Під час виконання бойового завдання зі звільнення Українського Півдня Дмитро отримав поранення, які виявилися несумісними з життям. В той вечір він вийшов зі своїми хлопцями на нову позицію, щоб особисто все перевірити і проконтролювати аби все було як слід.

Дмитро без вагань брався за найбільш складну і небезпечну роботу. Ніколи не шукав відмовок і завжди йшов на завдання зі спокійною впевненістю та розумінням що і як має робити. При цьому був скромним і дуже людяним.

Розповідає один з побратимів:

"Пам'ятаю день, коли ми були на позиції (Бахмут, осінь 2022), приймали бій з росіянами. Нас постійно обстрілювали. Коли по рації передали, що буде працювати ворожа авіація, ми розосередилися по різних окопах. Тоді Вірус приніс мені побитий уламками М240, вручив мені його і сказав "тримай, щоб тобі не було нудно і щоб не мене одного обстрілювали", посміявся і пішов у сусідній окоп. Того дня ми не раз прощалися з життям, але які б не були сильні обстріли, Вірус завжди мислив тверезо і приймав рішення, які в результаті зберігали нам обом життя. Я довіряв йому беззастережно, мені подобалося воювати поряд з ним, я знав, що він завжди прикриє. Ми багато говорили про сім'ю, плани, він дуже хотів повернутися і жити життя наповнене зрозумілим для нього сенсом, в який він вірив до останнього".

Того вечора в українському степу вийшло так, що найсильніший удар отримав саме він. Якби він мав вибір, не покладаючись на випадок, без роздумів прийняв би удар на себе заради своїх побратимів. Це те, ким він був і як жив.

Він був не просто солдатом. Він був Воїном. Саме про таких говорять, що вони здобувають вічне життя в бою.

Дмитро захищав Україну, своїх двох дітей та вагітну дружину. Загинув, виганяючи окупантів з рідної землі.

Назавжди 29 років.

Вербове. Окупанти чи то святкують щось чи то здихають. Чи те і те.
Розумію, що валізи вони пакувати не планують. Але кожен день йде робота над тим, щоб вони або змінили думку або вже ніколи і нікуди не поїхали.
п.с. Додам повну версію відео полювання арти на окупантів у селі Роботине. І на каналі там є декілька відео для тих, хто любить довгий формат.
Тисніть тут.

Флешбеки боїв за Роботине. Ще один спосіб, яким рашисти намагалися зупинити просування ЗСУ. Як сьогодні знаємо, нічого не вийшло.

Якщо хтось пропустив, Шрайк зробив скорочену версію мого опису того, з чим нам доводиться стикатися на Мелітопольському напрямку.

В чатике встретил мнение, что в полосе минных полей российских войск было мало. Видимо, Магура и другие бригады 3 месяца сражались с минами.

Конечно же, это не так.

Держите два Твиттер-треда от Олександра Солонько:

1️⃣ "Дуже багато розмов було про фортифікації та мінні поля. Кожна посадка перекопана. На одному з відтинків Маріупольскої траси встановлені протитанкові укріплення. Мова не просто про траншеї. Там ціла система окопів, бліндажів, справжні тунелі.

В кожній посадці мережа окопів та вогневих позицій під різні засоби. АГС, ДШК, ПТРК. Полями розкинулися протитанкові рови та мінні загородження. Від звичайних ТМок та ПОМок до більш "вишуканих" мін, які чекають на піхоту.

Ще раз треба наголосити, що мова саме про систему окопів, об'єднану переходами і під'їздами, через які відбувається переміщення ос, вогневих засобів і БК. Решта, що не перекопано, те заміновано. Все це треба пройти щоб рухатися вперед.

Хто дуже розумний і вважає, що ЗСУ дуже довго вибивали росіяни із села Роботине, не бачив яку систему оборни довелося долати щоб відкинути росіян від Маріупольської траси і підійти до села, охопити його і зайти. Зроблена колосальна робота".

Полный текст - threadreaderapp.com/thread/1695525388670095804.html

2️⃣ "Маґура" зараз наочно показує що доволелося подолати на схід від села Роботине в неймовірно важких боях. Зайве підтвердження того наскільки це було складне завдання. І причина того, чому серед російських пропагандистів багато хто так засумував.

Коли ми вивчали ці окопи, в яких тоді ще сиділи росіяни, ми звернули увагу на те, що в цій зоні особливо складна і звивиста система укріплень. Очевидно було витрачено дуже багато часу та зусиль щоб так якісно окопатися саме тут, прямо поряд із селом.

Отакі системи укріплень доводилося долати на північний схід від Роботиного. Фактично це лінія укріплень між селами Роботине на Вербове. Дуже важлива лінія, яку також довелося ламати неймовірними зусиллями".

Полный текст - threadreaderapp.com/thread/1698037965862150412.html
➖➖➖
В каждом материале есть куча фотографий, иллюстрирующих слова. Кликните, не поленитесь.

​​Запитання для знавців або задача для роздумів. Не солдатська справа говорити про стратегію чи оперативне мистецтво. Але якщо хтось говорить про це з дивана, жодного разу не побувавши на війні, то чому ні? Отже, Токмацький напрямок і вклинення в позиції російських окупантів.

Уже відомо, що ЗСУ вклинилися в те, що називають першою лінією оборони в районі Вербового. Йде робота щодо поглиблення і розширення цього "прориву". При цьому, також відомо, що росіяни кинули в цей район десантників. Але. Не в місце прориву, а на фланги.

Якщо відкрити "книжку" і почитати про що говорить їх військова наука, я майже впевнений, що в таких випадках вона вимагає атакувати фланги ЗСУ в цій зоні вклинення, оточити і знищити передові підрозділи наших військ, ліквідувати прорив. Рішуче і швидко.

І отут цікаво. Російські ботоферми почали розкручувати тему про те, що росіяни готують для ЗСУ котел в цьому місці. Мовляв, відійшли від села Роботине щоб заманити в пастку. Питання. Навіщо пропаганда оголошує супернику, що росія збирається зробити на полі бою?

Очевидно, що це частина психологічної гри. Наприклад, для того, щоб змусити кинути на фланги ті резерви, які можуть бути кинуті на розширення і поглиблення прориву. А десантники на флангах мають переконати нас, що загроза флангових ударів і оточення - реальні.

Я, як і багато хто тут, можуть точно дати відповідь лише на одне питання. Росіяни точно мріють про це. Але не факт, що матимуть ресурси на реалізацію.
На решту питань має знайти правильні відповіді командування. А може вже знайшло:)

Сашко, наш друг, який допоміг нашому підрозділу двома автівками, зараз збирає на авто для Авдіївки. Можна (і треба) підтримати.

З нагоди дня воєнної розвідки оголошуємо збір на авто для розвідників 110 ОМБР, які воюють в районі Авдіївки.
У хлопців у роті практично не залишилось придатного транспорту, то ж, нам потрібно оперативно закрити питання. Сума збору 250тис.грн. На банці вже є 40 тис.
Дуже треба ваші донати розвідці! Погнали 👇
🫙: https://send.monobank.ua/jar/ABDqntPBhE

Paypal: aronets@gmail.com
монобанк 5375411201813313
приват 4149439311396976

​​Відносно недавно був черговий матеріал про те, що росіяни підпалюють власні мінні поля, щоб ще більше отруїти нам життя. Загалом, це їхній стиль. Випалити землю, підірвати дамбу. Нічого дивного. Тут на Півдні земля горить під ногами не тільки на лінії зіткнення.

Навіть без навмисних підпалів вона горить постійно. Кожного разу, коли снаряд розривається в полі, воно починає горіти. В цій зоні ніхто не збирав урожай, не обробляв поля і не боровся з бур'янами і чагарниками, які вкрили густою кіркою землю.

Під час неймовірної спеки, яка тут довго панувала все це підсохло і перетворилося на легкозаймисту масу, яка спалахує кожен раз, поли на її поверхні відбувається розрив стрільна. Окрім хіба що КАБів, які не палять, просто стирають на порох все в певному радіусі.

Щоденні пожежі в полях і посадках, це те, що для нас стало звичайною справою. Неодмінним атрибутом в житті, яке ми тут ведемо. Неодноразово ми працювали буквально в епіцентрі чергової пожежі, оточені густим димом, який проникає буквально скрізь.

Тому горять не тільки мінні поля на лінії безпосереднього бойового зіткнення. Горять ті, які росіяни вже залишили. І коли згорають опори розтяжок, все це добро починає вибухати. Горять зарості навколо сіл і в самих селах.

Часто для того, щоб подивитися вперед, ми мусимо пролітати стіну диму. Наприклад, коли знайшли і знищували транспорт, яким росіяни підвозили особовий склад на позиції між Роботиним та Вербовим, стовпи диму сягали від 400 метрів.

Словом, горить тут часто і рясно. Поля біля Оріхіва чорні. Те, що раніше буяло, стало згарищем. Як і багато осель, які росіяни обстрілюють кожного дня. А багато з них просто перетворюються на щебінь. Виходить так, що наша ж земля горить в нас під ногами. Буквально. Це те, що відбувається, коли у ваш дім приходить росія.

п.с. ми зараз збираємо на дрони. Частина наших згоріла на цих самих мінних полях. Реквізити залінкую тут. На той випадок, якщо хтось хоче скинути свої дві гривні.

​​Дуже складний і небезпечний бар'єр, який ми долаємо на Півдні - це мінні поля та загородження. Росіяни мінують скрізь, де на їх думку можна завадити нам просуватися. Вони не обмежують себе жодними конвенціями та законами ведення війни. Розповідь про міни буде в двох частинах.

Це не повний гайд, а те, з чим ми зустрічаємося тут на Півдні щодня. А також загальна інформація, яка потрібна для розуміння теми. 

Небезпека мінних полів полягає не тільки в тому, що на мінах можуть підірватися техніка і піхота. Той, хто мінує, моніторить свої мінні поля.

Підрив може не завдати великої безпосередньої шкоди, але ворог через нього дізнається, що ви йдете і починає обстрілювати вас. Існує спеціальна категорія сигнальних мін, чия функція - лише сповіщення про те, що ворог наближається. Але тут з цим справляються і "звичайні" міни.

Левова частка розповіді стосується протипіхотних мін і пасток.

Протипіхотні міни натискної дії. Вони вражають одну ціль. Закопуються в землю. ПМН (протипіхотна міна натискна), яка досить довгий час знаходиться в землі, стає майже непомітною, виявити візуально майже неможливо.

Іноді ПМН називають "чорна вдова". Подекуди наші сапери встановлюючи попереджувальні таблички біля мінних полів, пишуть на них що саме тут знайшли. На прикріпленому фото видно, що там встановлені ПМН-4. Якщо не помиляюсь, це вже не радянська, а пізніша російська розробка.

Міни розтяжки. Або протипіхотні міни натяжної дії. Їх датчик цілі - це розтяжка. На відміну від ПМН, розтяжка встановлюється над землею і може вразити більше цілей. Вона імітує дію осколкового снаряду. Така пастка може перекрити від кількох до кількох десятків метрів фронту.

В нашій зоні роботи їх встановлюють, використовуючи як опору кущі, дерева тощо. Вони часто зустрічаються в лісопосадках, кущах перед окопами. Використовуються як штатні інженерні боєприпаси (ПОМЗ 2М), так і звичайні дешеві гранати Ф-1.

Один з наших екіпажів потрапив під обстріл перебуваючи у відбитому в росіян окопі. Виникла пожежа і розтяжки встановлені на підступах до окопу почали одна за одною вибухати, адже їх опори перегоріли і почали спрацьовувати датчики цілі.

Далі буде.

п.с. кілька місяців тому наш побратим з попереднього батальйону Рамірес, провів для нас дуже інформативну лекцію про мінну безпеку. Для того, хто хоче глибше розібратися в темі, дуже раджу. Хоч знімав на телефон, тобто незаплановано і якість відповідна. Все можна чітко розібрати і прослухати. Тож запрошую дивитися і підписуватися на канал: відео 1.

​​Російські міни на Півдні України. Частина 2.

В арсеналі росіян є вистрибуючі міни, які можуть вражати ціль, яка встигла лягти на землю. Наприклад, ОЗМ 72, яка активується також через натяжну дію. Через натягування троса просторіше кажучи. Три такі міни можуть перекрити ділянку фронту близько 100 метрів.

Така міна, як виявилося, була встановлена прямо на бліндажі, у якому ми пересиджували черговий обстріл. Іноді можуть залишати без деторанора, але заховати під нею вибухову пастку, яка спрацьовує при спробі знешкодити міну.

Ще нам "пощастило" зіткнутися з міною ПОМ-2. Вагою 1.5 кг, яка спрацьовує коли жертва чіпляється за тонку капронову нитку оливкового кольору. Має пристрій самоліквідації. Ви можете випадково опинитися в момент, коли вона підривається. Конкретно цю міну знешкодили наші сапери.

На нашому напрямку виявлено неконтактний вибуховий пристрій "охота". Його завданням є керування протипіхотними мінами типу ОЗМ-72 (2400 металевих уламків) та МОН-50. У виявленого екземпляру розрядився елемент живлення. Тому він не спрацював.

Один пристрій “Охота” може керувати наприклад 5 мінами ОЗМ-72. Він знаходиться в пасивному режимі, а при появі цілі в радіусі виявлення (120-150 метрів) її помічає сейсмічний датчик, що знаходиться в землі поряд з пристроєм.

Датчик передає виявлені коливання ґрунту на пристрій де відбувається аналіз типу цілі та відстань. Якщо ціль ідентифіковано як людину, пристрій переводиться в бойовий режим. Визначається відстань та азимут, що дає пристрою точне місце знаходження цілі.

Як тільки ціль потрапляє у точку ефективного враження будь якою з мін під’єднаних до пристрою з нього буде відправлено електричний імпульс для підриву найближчої з них. При повторному виявленні руху (спроба допомогти пораненому) відбудеться підрив наступної найближчої міни.

Крім МОН-50 та ОЗМ-72 пристрій може використовувати будь які міни з можливістю використання універсального детонатора МД-5М: МОН-100, МОН-200, ПОМЗ-2М, ОЗМ-3, ОЗМ-4. А також міни, які можуть приводитись в дію електричним імпульсом: ОЗМ-160, ОЗМ-3.

Звісно ж використовуються осколкові протипіхотні міни направленого ураження. Вже згадана МОН-50 та інші її родичі. МОН-100 та 200. МОНки росіяни люблять підривати за допомогою детонуючого шнура.

З протитанковими мінами з того, що ми бачили, все стандартно. ТМ-62, яких тут дуже багато. Я собисто не бачив чи є тут міни МОН-90 (12 кілограмовий монстр) також направленої дії.

Існує багато модифікацій таких мін. І їх у росіян надзвичайно багато. Часто вони хаотично їх розкидають в місцях можливого проходу нашої техніки. Або, якщо є час і можливість, встановлюють більш приховано і продумано. Іноді зустрічаються загородження, які тягнуться через все поле.

п.с. В 1997 році Україна ратифікувала Конвенцію про заборону застосування, накопичення запасів, виробництво і передачу протипіхотних мін та про їх знищення. Її звісно ж не ратифікувала росія. І загалом росіяни чхали на будь-які конвенції.

п.п.с. В нас колись була дуже корисна (тепер:)) лекція про міни. Спонтанно записав її на телефон. Тож якість не дуже. Але розібрати можна. Тож кого цікавить тема, може бути корисно.