Дякую за службу, генерале Сирський.

Роздумуючи над персоною О. С., я досі не доходжу до однозначних висновків. Не будучи знайомим особисто, важко розділити, що в успіхах й невдачах було пов'язано з його особистими якостями, а що з якостями виконавців та його керівництва. Армійська система комплексна, й внесок однієї особистості (навіть на найвищій посаді) розмивається серед багатьох. Обставини сильніші ніж людина.
Втім, за час спостереження все ж таки виділив би деякі характеристики. Спробую підбити їх тезово. Почну з негативних (відповідно до поточної політичної кон'юнктури):

• О. С. був поганим менеджером, мабуть, навіть байдужим. Про це свідчать скандали з 425 ОШП, що вочевидь перебував в його прямому відомстві. Незважаючи на гостроту питання як морально-етичну, так і політичну, він не запобіг злочинам та не притягнув винних до покарання. Втім, не вважаю, що злочинні дії вчинялися внаслідок його прямих наказів: ряд інших штурмових полків (хоча також мають схожі проблеми) мають менше звернень до військового омбудсмена. Ми маємо справу з ризик-фактором підрозділів зі значною часткою спецконтингента, котрий не був вчасно врахований. Таким чином, дії як Главкома, так і його безпосереднього керівника можна оцінити як злочинну бездіяльність та уникання відповідальності за дії підлеглих.

• «Опять спешат». Маючи послужний список зі сміливих та вдалих операцій, на зворотній стороні цього списку можна побачити майже кожен «котел» військової історії сучасної України. Посада Главкома специфічна – твоє безпосереднє керівництво політичне, й ти отримуєш завдання політичного характеру. Наприклад, що кожного дня треба продовжувати наступати піхотою. Але ця система працює, якщо політичне керівництво готове нести відповідальність за свої задачі. Якщо не готове – відповідальність буде на тобі. Відповідно, ти маєш бути агентним та бути в легкому конфлікті з політичним керівництвом, захищаючи довірений особовий склад. Цього не спостерігалося. Натомість – чіпляння за кожен політично значимий шмат землі, поки не буде зовсім пізно. Нація стікала кров'ю, щоб завчасно не засмутити начальника.

Проте було б брехнею сказати, що це все. Так вже вийшло, що весь значимий період моєї служби припав саме на його керівництво Збройними Силами. Найбільш значимі для мене нагороди мають його підпис. Й за час на службі він здобув мою повагу.

• Мені було не соромно дивитися та читати його інтерв'ю (чого не скажеш про минулого Міністра Оборони). В озвученому Сирським демонструвалось, що він розуміє сучасне поле бою. Людина любить та цікавиться війною, й розуміє як її треба воювати. За час його керування ЗСУ стали сильнішими в компоненті БпЛА ніж ворог (хоча пророкували зворотне). Звісно, це результат колективних зусиль всієї Держави та її Народу, проте особливий інтерес Главкома я спостерігав тривалий час. Демонструвало це як бажання розширювати ошс БпС підрозділів, так і сильні БпС штурмових військ (наприклад), в тому числі 425 ОШП.

• О. С. – людина з міцним характером. Не будучи нашим по крові, він залишився вірним нашій присязі. Не обернула його проти нас й всенародна ненависть – стоїчний до негативу, він проніс цей хрест. Спостерігаючи за ним, я зробив висновок: військова професія це аскеза, й ми маємо вміти бути в ній смиренними. Не важливо, хто я, не важливо, як до мене ставляться – поки я живий, маю виконати свій обов'язок. Вимовивши текст присяги, ми стаємо частиною механізму, й наші особистості відступають на другий план.

Сирський був останнім. Спадковий військовий, він отримав сильну військову освіту. Й врешті став першим в світі «дроновим» армійським генералом. Мабуть, вже не маємо кадрів цієї генерації сильніших за нього. Мені шкода, що я так і не побачу, як він реалізує свій задум, котрий готував останні місяці. Дещо заплановане досі вражає сміливістю задуму. Проте його доба підійшла до кінця. Маючи відповідні таланти, він так і не зміг знайти в собі те, що зробило б його легендарним полководцем, а не ненависним усіма. Vox Populi дав про себе знати, й ми встаємо на новий шлях, що дасть нам надію.

Прийшла доба кадрів, вирощених бізнесом та війною, а не академіями. Те, що люди називають «совком», більше не існує в жодній формі – далі виключно наше, рідне. Подивимося, яке воно.

Бажаю нам удачі.