Это СВО такое не реалистичное… Вот кто в здравом уме будет прятаться за красные, взрывные бочки?

Военкор Хохлов. Подписаться

З усього патріотичного крінжа початку війни найбільше бісив "Бога немає, є тільки ЗСУ". Згадував про неї часто: після початку просідання наших бойових порядків почав думати, що це іронічно, бо надії на ЗСУ немає – тільки на Бога.

Зараз знову згадав про цей релікт минулих років. З думкою, що вже й іронії не залишилося. Тепер це звучить моторошно.

В целях нарушения мирного сосуществования государств.

Можливо перестануть поставляти говно. Але дрони цю війну не вигра‌ють й не ви‌грають. Вже зараз на смугах непогана концентрація ураження. Проблема взагалі не в цьому. Жодних ознак вирішення системних проблем немає.

https://xn--r1a.website/zedigital/6590

Розкрию думку. Є наступні системні проблеми:

1) Некомплект підрозділів. Він руйнує кадровий костяк там, де він є, навіть якщо закрити очі на відсутність піхоти. Воювати ніким й немає достатньо сил, щоб якісно воювати тими, хто є.

2) Тактика малих піхотних груп реалізована тільки в небагатьох підрозділах. Особовий склад та управління недостатньо підготовлені до сучасної війни.

3) Дисципліна багато де відсутня, особовий склад з числа незахищених шарів населення майже некерований, що виливається аж до грабунку місцевого населення та перестрілок в тилу.

4) Засоби ураження окрім дронів гомеопатичні. Це призводить до малої ефективності роботи по всьому, окрім піхоти в русі та ЛАТок в тилу чи викорчування ям в посадках.

4.1) Як наслідок відсутність ефективної роботи по засобам ураження противника. На авіацію приймають тільки капспоруди, а розрахунки БпЛА та артилерії фактично невразливі. Максимум, на котрий можемо бути націлені – періодичне перешкоджання бойовій роботі через ураження антен та стволів гармат. Після чого засоби відновлюють роботу.

Все це призводить до того, що СОУ можуть протидіяти підрозділам противника тільки під час маневрів на відкритих ділянках, й поточний вогневий вал долається при достатній навченності й концентрації сил противника.

Фактично, зараз вся "українська стратегія" полягає в тому, що противник ніколи не перестане вести наступальні дії високої інтенсивності й ми зможемо вбивати більше, ніж він набирає. Але цього досі не відбулося в категорії невозвратних втрат, й противник може повернутися до збільшення угруповання знизивши інтенсивність наступальних дій. Це добрий проміжний результат для зниження рівня наших втрат, він зменшить тиск на підрозділи та дасть можливість стабілізувати лінію фронту, можливо дасть перехопити ініціативу. Проте противник досі розташований біля трьох наших облцентрів (Харків, Запоріжжя, Суми) й він беззаперечно має потенціал продавити буфер до них й втягнутися в забудову, що буде означати втрату населеного пункту в умовах кризи піхоти.

Я ставлюсь негативно до поточних перспектив змін з боку Міноборони, тому що наразі я чую тільки "посилити лупашево дронами". Я вже тричі читаю в різних ЗМІ про те, що у Федорова є "план війни", але досі не почув нічого про те, що мало бути б його атрибутами: актуалізація тактики застосування сил та засобів, нові погляди на інженерно-фортифікаційні роботи, забезпечення впровадження змін як в діючі підрозділи на полі бою, так і в підготовці особового складу. Від органу, що має розробляти оборонну політику, немає жодних сигналів щодо того, як виглядає український combined arms зараз, які у нього є прогалини й як він має виглядати. Яких засобів не вистачає для проведення як оборонних, так і наступальних операцій, й що з цього можна було би вирішити актуалізацією оборонного замовлення, а що – rnd. Але поки що чується тільки про НРК (технологічно обмежений засіб, котрий займає дуже ситуативну нішу наразі, й найкраще себе проявляє в логістиці) та "ШІ" (мабуть мається на увазі машинний зір, що дає можливість наносити "загоризонтні" ураження скажімо так). Нічого про те, що дійсно змінить поле бою, а не дасть пару карт на руку.

Замість забезпечення належного контролю та аналізу роботи штабів, що можливо тільки фізичним перебуванням на них компетентної особи, постійно звучать ідеї про спроби математичного обрахунку війни через kpi, що може мати катастрофічні наслідки у випадку нескептичного використання цих показників або не мати взагалі жодних якщо вони через абсурдність будуть ігноруватися.

Наразі Збройні Сили перебувають у важкій кризи. Одна битва програється за іншою, території втрачаються, а з ними все більше українців втрачають власні землі та дома й вимушені стати біженцями. Якщо ми протягом року не зробимо якісний стрибок, то за рік ми можемо отримати сотні тисяч біженців. У мене немає жодних приводів до оптимізму, оскільки від початку війни найбільше на нашу користь грала некомпетентність противника й самопожертва сотень тисяч українців, а не систематична робота нашого уряду.

Я продовжую сподіватися на помилки ворога, на його переоцінку власних наступальних й комплектаційних спроможностей водночас, але хоч колись хочеться виконувати посадові обов'язки без відчуття Дамоклового меча над головою. Хоч раз відчути, що смуга не посипеться якщо буде чим штовхнути. Хоч раз відчути, що ми можемо нанести поразку.

Ще було б добре щоб при введенні крутої технологічної цифрової звітності дублююча паперова скасовувалась. А то виходить що всіх хочуть як краще а виходить 3 таблички в ексель 2 папірці і 3 ПРОГРАМНИХ КОМПЛЕКСИ для подачі хуйні. Всі вводились по черзі щоб покращити ефективність звісно

враховуючи це звітність подається заднім числом і по ній якійсь висновки робити не можна. В КСВ постійно проводиться нарада з командувачем по втратах майна. Для цього треба подати звіт по списанню майна на 1 число якогось місяця. Ми списуємо зараз те що проїбали весною минулого року. Питання: про що вони там радяться?

В коментарях багато жаліються на відсутність роботи по логістиці противника.

Я зіштовхувався з роботою окремого бату БпС при ХХ АК СВ. Зіштовхнувся в тому аспекті, що бачу переважно їх ураження в тилу противника )))

Він тільки масштабувався до полку. Може буде краще. Що інші роблять хз.

Тим часом у противника різко відбулась концентрація ураження нашої логістики. Постійно літає якась хуйня, різко з'явилися траси в нашому тилу. Я з єбалами не працював, мені важко щось сказати, але я подумав наступне – скільки єбалів би вони отримували за такий режим роботи, що їбе нас тактично, але має низьке кпд в плані співвідношення залучених засобів до кількості ураження. Який був би тоді у підрозділів противника результат з точки зору чергового геніального kpi?)))

Але можливо, можна навіть реалізувати в рамках поточної системи. Тарифікувати єбали в залежності від дистанції, або кратно збільшити за ураження по логістиці щоб компенсувати расход за безрезультатну охоту. Бо по піхоті вже є кому працювати, пройшли цей етап здається, більше йобликів не буде.

Ще хтось писав, що Мадяр підарас й тд. Я про це не знаю нічого. Й не думаю, що підрозділи СБС якісь погані. Навпаки, про службу там хороші відгуки. Проблема в системі, що склалась: всі підрозділи воюють якусь свою мікровойну й для всіх однакові мірила. А насправді батальйоні засоби мають працювати в його інтересах, бригадні – в інтересах бригади, корпусні в інтересах корпусу й з'єднання окремого роду військ в залежності вже від поставлених завдань, через які їх до ділянки прикомандирували.

Ти це все одним мірилом та однім kpi не виміряєш. Батальйону треба їбашити логістику, бригаді наприклад розміновувати й працювати по засобам, корпусу єбашити на всю глибину. Зрозуміло, що ніхто від єбалістики не відмовиться, бо це розписатися в тому що ти неправий, але можливо можна зробити сітку в залежності від місця в організаційно-штатній структурі. Так може хтось додумається, що треба мати свої інженерно-саперні екіпажі що працюють на мінування й мають мотивацію цим займатися, як це у противника.

MAGA thirdworldism

Вже архівні кадри використання FPV з боку СДС проти сил сирійського уряду в провінції Хасака.