В ніч з 26 на 27 листопада перші розвідувальні групи опозиції вийшли на нічну задачу, а вже зранку основні сили вирушили у утворений прорив в напрямку Алеппо, до котрого тоді було 16 км. Фронт рухнув, урядові війська побігли.

На третій день з мінімальними боями був взятий Алеппо — друге місто країни. На четвертий, себто зараз, передові групи опозиції увійшли в Хаму — майже місто-мільйонник та провінційний центр. Провінція Ідліб повністю визволена, а урядові війська вийшли майже з усіх важливих позицій в провінції Алеппо. Утворився вакуум влади, котрий починає хаотично заповнюватися незначними за обсягом силами: варто розуміти, що сили опозиції, що під авіаударами ледь утримували половину провінції Ідліб, це не армія Венка — це обмежені за своїм ресурсом та чисельним складом сили. Ще слабшими є протурецькі проксі, котрі бояться діяти без прямого наказу Анкари — дуже обмежені дії вони розпочали тільки на ранок третього дня, коли урядові війська вже відійшли — Ердоган явно досі боїться сваритися з Путіним. Курди, що залишилися без асадівсько-російського протекторату, на відміну від урядових військ, намагаються чіплятися за ситуацію, але їх ресурс так само обмежений й вони вперше за довгий час вимушені зіштовхнутися прямо на вулицях Алеппо зі сп'янілою від перемог сирійською опозицією. В той же час урядові війська, хоч й хаотично відходять з цілих областей, нікуди не зникли: вони досі мають серйозний людський та технічний ресурс, проблеми котрі вони переживають мають більше морально-психологічний характер: соцмережами ходять панічні чутки, що рації вибухають, росіяни вже садяться в кораблі та упливають, навколо зрада, турки та джихадисти. Звісно ж, це не так — так само, як режим рятувався роками до цього, так само його будуть рятувати всі його колишні союзники до останнього, й в першу чергу Іран, що боїться втратити сухопутний коридор до Лівану.

Ситуація зависла в повітрі. Ресурс обмежений, а виклики вже стають стратегічними: сирійській опозиції треба вирішити, чи йти на конфронтацію з курдами й рухатися на схід вздовж Євфрата, звільняючи від курдів арабські міста, чи сконцентруватися на наступі на південь, максимізуючи успіх в Хамі. Курдам треба вирішити чи йти на конфронтацію зі свого боку чи відходити за Євфрат. Нарешті, урядовим військам треба вирішити на яких рубіжах починати перегрупування та контрнаступальні дії, а союзникам Асада вирішити скільки їм треба виділити ресурсу щоб врятувати його й цього разу.

Монетка підкинута, й тільки Бог знає, яким ребром вона впаде.

[2/2]

— Скачет на течике хохол день, скачет два, течик пыхтеть начинает, скачет три, течик бедный взял да издох. Четвертый день уже на своих двоих хохол скачет, на пятый день из сил выбился; просто шагом еле ноги перебирает. Под конец шестого дня, ползя одной рукой, перед потерей сознания, хохол кидает шапку перед собой и говорит:
— А про це зроблю пост на Віктісі!