«Було б максимально тупо втратити машину і, не дай Боже, людей через чиюсь про**бану відповідальність».

Такі слова я почув від одного з військових, коли спитав його щодо якості українських оптоволоконних дронів. Минув уже рік відтоді, як Міністерство оборони подало виробникам чіткий сигнал - військам потрібні дрони на оптиці. За цей час українські компанії пройшли надзвичайно складний і водночас швидкий шлях - від перших зразків із дальністю 10–15 км до дронів, здатних працювати на дистанції до 50 км.

Попри цей прогрес, Україна досі відстає від росіян - подекуди за кількістю, подекуди за якістю таких дронів. Ключова проблема полягає в тому, що українським виробникам довелося фактично з нуля опановувати технологію виготовлення котушок з оптоволокном. Натомість росіяни мали можливість просто замовляти готові котушки в Китаї та інтегрувати їх у свої платформи.

Освоєння цієї технології триває й нині, причому в значно складніших умовах. Постійні відключення електроенергії та опалення безпосередньо впливають і на темпи, і на стабільність якості виробництва. Це фактор, який часто залишається поза публічною увагою, але суттєво гальмує масштабування.

Водночас, попри всі обмеження, українські виробники продовжують нарощувати обсяги та покращувати якість, орієнтуючись на зростаючий попит з боку війська. «Ми зараз проходимо той самий шлях, який китайці вже пройшли. Потенціал є, але потрібні час і досвід».

У чому саме полягає складність виробництва оптоволоконних дронів, чому Україна досі поступається Росії за кількістю та якістю і чого очікувати від дронів на оптиці у 2026 році - читайте в новому матеріалі.

Наступний тиждень буде вирішальним