Частина 5. Таким чином, покладаючись на стратегічну перевагу у воєнному, економічному, людському, природно-ресурсному та науковому потенціалі й відносно належних умовах для його реалізації окупаційні збройні сили й досі не спроможні повною мірою реалізувати замисли російського генерального штабу. Разом з тим слід відзначити, що не зважаючи на це, протидія досягненню військово-політичних цілей державою-агресором дорогою ціною обходиться Україні та її Збройним Силам. Зазначене вище особливо гостро проявляється в нині в ході контрнаступальних дій у літньо-осінній період. Так де-факто ЗС України та інші складові сил безпеки та сил оборони, які беруть участь у відбитті збройної агресії, практично на усій лінії бойового зіткнення сторін та й в прикордонних з російською федерацією районах зіштовхнулися з необхідністю подолання проблеми військового паритету. У першу чергу його існування обумовлюють причини пов’язані з паритетом у повітрі, мінно-вибухових загородженнях, контрбатарейній та радіоелектронній боротьбі, створенні резервів.
Шляхи подолання позиційного характеру воєнних дій.
Потреба уникнення переходу до позиційної форми воєнних дій, на кшталт “окопної війни” 1914-1918 рр., обумовлює необхідність пошуку нових та нетривіальних підходів до подолання військового паритету з противником. Основну ідею виходу з ситуації, що складується можна подати ілюстративно у вигляді рисунку.



Основними шляхами подолання позиційного характеру воєнних дій, який став проявлятися на лінії бойового зіткнення влітку 2023 року, слід вважати такі.
За напрямом набуття переваги у повітрі:
одночасне масоване застосування в єдиному бойовому порядку дешевих безпілотних імітаторів повітряних цілей та ударних БпЛА з метою перевантаження системи ППО противника, введення противника в оману щодо кількості справжніх цілей в нальоті та викриття елементів системи ППО противника;
полювання на БпЛА противника за допомогою своїх дронів-мисливців із сітками-пастками на борту з метою безпосередньої ліквідації загрози знищення озброєння та військової техніки й особового складу на полі бою з боку дронів-камікадзе;
застосування імітаторів випромінювань станції підсвічування цілі ЗРК середньої дальності в безпосередній близькості до лінії бойового зіткнення з метою зниження ефективності застосування плануючих керованих авіабомб по наших військах при переході у наступ (внаслідок того, що літаки-носії будуть здійснювати пуск КАБ з максимально можливих відстаней) та зниження інтенсивності дій пілотованої авіації через відмову пілотів здійснювати вильоти;
засліплення тепловізійних засобів розвідки та наведення БпЛА стробоскопами у нічний час з метою ускладнення (унеможливлення) нанесення ударів по позиціях військ (зразках ОВТ) у нічний час з використанням БпЛА, оснащених тепловізійними засобами наведення;
масоване використання засобів РЕБ (малогабаритних та переносних передавачів перешкод, антидронових рушниць тощо) на лінії бойового зіткнення сторін для боротьби з БпЛА противника з метою підвищення захищеності наземних сил від дій БпЛА противника.
За напрямом контрбатарейної боротьби:
нарощування локальних полів GPS для покращення роботи засобів навігації високоточних боєприпасів;
збільшення частки завдань з КББ, які вирішуються розвідувально-вогневими комплексами на базі БпЛА-камікадзе;
застосування засобів КББ у комплексі із заходами введення противника в оману;
нарощування спроможностей засобів артилерійської розвідки, наданих в межах міжнародної матеріально-технічної допомоги, за рахунок використання нестандартних налаштувань.
За напрямом подоланням глибокоешелонованої системи мінно-вибухових загороджень:
застосування під час пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях: сенсорів на основі технології LiDAR сканування для отримання ситуаційної інформації щодо пророблення проходів на місцевості; систем димопуску “Rosy” для приховування роботи загонів (груп) розгородження від засобів розвідки і ураження противника; пошкодженої техніки (без екіпажів), яка зберегла свої ходові можливості;

Частина 6. використання для пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях, які встановлені без заглиблення у ґрунт, реактивних авіаційних двигунів зі списаних літаків, водяних лафетних стволів (водометів) або промислових гідромоніторів, касетних артилерійських боєприпасів;
застосування для пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях міні-тунелепрокладачів з буром, плазмового руйнівника ґрунту (RВR), пустих рукавів для закачування газоподібної або рідкої вибухової речовини, ракет з паливно-повітряною вибуховою сумішшю;
використання антидронових рушниць для боротьби з розвідувальними БпЛА противника, що дозволить збільшити рівень прихованості загонів (груп) розгородження під час пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях.
За напрямом створення власних резервів та боротьби з резервами противника:
впровадження у діяльність органів військового управління Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів “Оберіг”;
залучення більшої кількості громадян України до складу військового резерву;
створення автоматизованої системи контролю та обліку підготовки громадян України до військової служби та до національного спротиву;
розширення переліку категорій громадян України, з якими здійснюється підготовка до військової служби та до національного спротиву;
введення практики бойового стажування;
За напрямом РЕБ:
впровадження в процеси управління елементів систем ситуативної обізнаності “Покрова”, “Графіт”, “Кварц”, а також обміну інформації, що отримується від засобів (комплексів) розвідки сил оборони;
нарощування спроможностей щодо моніторингу поточної радіоелектронної обстановки у районах ведення бойових дій за рахунок використання можливостей країн-партнерів. Зокрема нам необхідно надати можливість розширеного доступу до інформації від повітряних, морських та космічних засобів радіоелектронної розвідки;
нарощування спроможностей щодо ведення РЕБ з БпЛА під час ведення штурмових дій загальновійськовими підрозділами;
організація та ведення контррадіоелектронної протидії для виявлення, розпізнавання, локалізації та ураження джерел радіоелектронного випромінювання противника;
пошук можливостей щодо збільшення об’ємів виробництва комплексів РЕБ з БпЛА “Буковель-АД” на території України та за кордоном;
упорядкування використання засобів “окопного РЕБ”, які надходять у війська від волонтерських організацій, з метою виключення випадків подавлення своїх БпЛА (ведення “дружнього вогню”);
удосконалення існуючих та розробка нових вітчизняних комплексів РЕБ враховуючи перспективу ведення “електромагнітної боротьби” у всьому “електромагнітному спектрі”, який охоплює значно ширший частотний діапазон (від
γ-випромінювання до терагерцового випромінювання).
Управління військами.
Важливе значення в процесі реалізації запропонованих шляхів виходу з позиційної війни має підвищення ефективності управління військами (силами). Це може бути здійснене за рахунок широкого використання сучасних інформаційних технології у системі управління, що забезпечуватиме: формування єдиного інформаційного середовища; створення умов для інформаційної переваги; результативну координацію дії підпорядкованих військ (сил). У результаті зазначене дозволятиме випереджати противника у питаннях ситуаційної обізнаності та швидше приймати рішення та в цілому забезпечити досягнення мети проведення операції в умовах позиційної війни. Ключовими складовими, які впливатимуть на досягнення переваги у ситуаційні обізнаності, є процеси організації зв’язку, розвідки, спостереження та рекогносцировки.
Логістичне забезпечення.
Одним з визначальних факторів, який суттєво впливає на успішність реалізації запропонованих шляхів зміни характеру війни та досягнення поставлених цілей, є раціональна організація логістичного забезпечення сил оборони держави.

Частина 7. Відбиття повномасштабної збройної агресії противника, ведення оборонних та контрнаступальних дій потребують величезної кількості ресурсів: людських, мобілізаційних, фінансових, матеріальних тощо. При цьому досвід ведення російсько-української війни свідчить про актуалізацію практично забутих концепцій, наприклад, таких як накопичення запасів ракет і боєприпасів, інших матеріально-технічних засобів. Після закінчення холодної війни, розпаду Радянського Союзу та блоку держав Варшавського договору ця концепція втратила актуальність, однак сьогодні вона набула важливого значення як для противника, так і для нашої держави.
Російські збройні сили витрачають велику кількість ракет і боєприпасів, але слід визнати, що певна підготовка до війни здійснювалась, тому росія на цей час зберігає та здатна ще значний час зберігати перевагу у озброєнні та військовій техніці, ракетах і боєприпасах, при цьому нарощуються можливості воєнної промисловості, незважаючи на введення провідними країнами світу безпрецедентних санкцій до держави-агресора.
Збройним Силам України надається велика матеріально-технічна допомога державами-партнерами, однак зважаючи на збільшену інтенсивність середньодобових витрат ракет і боєприпасів, здійснювати накопичення цих засобів у потрібних обсягах не вдається, оскільки розгорнуто великі за чисельністю збройні сили, тому усі матеріально-технічні засоби, які надаються в рамках матеріально-технічної допомоги, розподіляються між військовими формуваннями за пріоритетним принципом. Держави-партнери та члени блоку НАТО на цей час різко збільшують потужності виробництва озброєння та боєприпасів до нього, але цей процес є досить довготривалим. Для розгортання масштабного виробництва озброєння та військової техніки, ракет і боєприпасів, інших матеріально-технічних засобів за різними оцінками потрібно мінімум рік, а за деякими видами – два роки.
Для продовження ефективного знищення складів противника, порушення логістичних ланцюгів і збільшення плеча підвезення боєприпасів та інших матеріально-технічних засобів, ЗС України потребують прийняття на озброєння ракет збільшеного радіусу дії, причому бажано власного виробництва.
Основними шляхами щодо підвищення ефективності логістичного забезпечення вбачаються: розвиток та нарощування спроможностей української оборонної промисловості; створення і розвиток в Україні асиметричного арсеналу озброєння та військової техніки; створення, виробництво і розгортання нової ракетної техніки. При цьому під час планування та організації логістичного забезпечення необхідно враховувати можливості противника щодо здійснення вогневого впливу на мобільну та стаціонарну складові сил та засобів логістичного забезпечення військ (сил).
Основні висновки.
Перехід війни до позиційної форми призводить до її затягування та несе великі ризики як для Збройних Сил України, так і для держави у цілому. До того ж воно є вигідним противнику, що усіляко намагається відновлювати та нарощувати свою воєнну могутність.
Для виходу з позиційної форми на нинішньому етапі ведення війни в першу чергу необхідне: завоювання переваги у повітрі; подолання глибокоешелонованої системи мінно-вибухових загороджень; підвищення ефективності контрбатарейної та радіоелектронної боротьби; створення та підготовка необхідних резервів. Слід врахувати те, що суттєву роль у виході з позиційної форми ведення війни відіграє повсюдне використання у військовій справі інформаційних технології та раціональна організація логістичного забезпечення. Необхідність уникнення переходу від позиційної форми до маневреної, зумовлює необхідність пошуку нових та нетривіальних підходів до подолання військового паритету з противником.

Знайшлась доросла людина, яка найшла в собі сміливість сказати суспільсву і союзникам частину правди по стану речей на фронті. Відповідально. Так, саме частину. І для тих у кого шок від статті Залужного, краще не знати скільки % від загальних проблем він озвучив. Треба радіти що головнокомандувач володіє інформацією і слухає тих хто працює безпосередньо на фронті, в окопах, в полі. Бо міг би просто малювати стрілки на картах та оперувати категоріями великих чисел. І казати те що від нього хочуть чути. Треба радіти що це озвучено та опрацьовується. І проблематика і способи вирішення. Але замість цього, якісь обідки і якесь перекручення контексту.
" Держава опинялася і в більш складних обставинах, аніж зараз". На початку вторгнення. Так, звичайно опинялась. Тільки тоді були десятки - сотні тисяч людей в чергах під ТЦК. Не кажучи про все інше.
Головнокомандувач дав відповіді на питання партнерів. Частину відповіді на частину питання. Просто треба розвивати цей чесний діалог, а не складати руки над головою "чік, я в домікє". Саме не розсмокчеться.

Трошки знаючи систему з середини. Досить не погано знаючи проблему з кадрами. Добре знаючи мистецтво саботажу в МО. "Наказ про затвердження Концепції військової кадрової політики до 2028 року".
Короткий зміст - за все хороше проти всього поганого.
Офіс простих рішень.
Простих не робочих рішень.
Питання - як? ким? чим? в які терміни? будуть вважатися провокацією.
Законодавча база. Нормативні та керівні документи. Кадри.
Буду просто щасливий помилитися. Вибачте.

Одна з самих хєрових речей під час війни це емоції. Сама хєрова річ в управлінні та прийнятті рішень на війні це емоції. Їх легко розігнати, але дуже важко зупинити. І в більшості випадків рішення "на емоціях" хибні. А саме страшне, що рішення прийняти "на емоціях" найже неможливо "відкотити". Зараз через зміну акцентів та провокації на "емоції" в певних колах, починається турбулентність по всій країні. Бо сама хєрова річ в управлінні та прийнятті рішень на війні це емоції.

Генадія Частякова вбили. Він був справжнім помічником Головнокомандувача. Не денщиком, не ад'ютантом. Помічником. Людиною якій не потрібні було гроші, кар'єра, чини. Самодостатнім. Результативним. Різким. З метою. Справжнім. Жив як воїн і загинув як воїн.
Я не знаю як зробити хоча б частину того що він задумував, але це треба зробити. Він того заслуговує.

Я не вірю в необережне поводження з боєприпасами. Він був надто фаховим і надто сильно любив свою родину і своїх дітей, для того щоб тягти в дім небезпечні речі наражаючи їх на небезпеку. І не треба мене переконувати версією типа журналістів, яким якимось дивом злили фотографію з міста огляду. Комусь дуже хочеться щоб сформувалося певна думка у суспільства.

Так, давайте зупинимось. Хоча б заради поваги до загиблого, та горя близьких і друзів. Версії можуть бути які завгодно. Можуть бути хибні для відволікання уваги підозрюваних. Можуть бути поспіхом придумані через переляк. А хтось може і не винний, але дуже бойться, що якась тінь впаде на нього. Варіантів безліч.
Але не треба провокувати колотнечу в середині країни. В нас війна. Ворог підступний і фаховий. Загибель одного з довірених помічників головнокомандувача це удар по ЗСУ.
І ворог буде намагатися розвивати цю тему, задля того щоб розкол в суспільстві ставав глибше.
Не треба робити речі, які від нас чекає ворог.
Це трагедія і велика втрата. Це втрата воїна на війні. Втрата побратима.
Будь ласка, давайте не дамо ворогу використати проти нас наше ж горе і втрати.

Дуже дивна ситуація. Ніхто з тих хто більше менш знайомий з загиблим та оточенням не виказав навіть натяку що в трагедії винні хтось з влади, політики чи таке інше. Всі мали на увазі росіян. Росіян або зрадників.
Але в коментарах масова навала ботні та покидьків які намагаються очернити загиблого, зробивши з нього п'яницю, дурня або таке інше.

Останній тиждень і реакція представників влади на деякі речі, підтвердили в публічній площині те, про що знають всі хто дотичний до війни. В нас дійсно країна розділена на дві частини. Причому цей тиждень показав, що ця прірва проходить навіть там де її не має бути. Через те що є певна категорія управлінців, які ЗОБОВ'ЯЗАНІ знати всі деталі та РОЗУМІТИ всі процеси. Але не знають, не розуміють і не вміють працювати з інформацією яку ім надають. Бо їм надають за родом діяльності всю. Але або не вміють з нею працювати, або "не царскоє єто дєло". Я не про пересічних громадян які дивляться марафон. Це про політиків та "управлінців", яких призначають ці політики.
Одна частина воює, живе війною, переймається всіма деталями і ЗНАЄ що насправді відбувається на фронті. В окопах, зі снарядами, навіть з набоями до стрілецької зброї самих розповсюджених калібрів. І знає можливості та ефективність ворога.
І друга частина, яка вважає що за неї війну повоюють, десь там далеко хтось інші. Для якої війна то цифри на папері та стрілки на карті. І яка вважає, що якщо з однієї колонки переписати цифру в іншу, то буде прорив, наступ, успіх "в полі".
Одна частина суспільства показує стійкість на війні, а інша стійкість та впевненість вимірює «понаднормовими» годинами сидіння в своєму кабінеті в комфортному кріслі.
Реакцію представників влади на статтю Залужного, де вони знайшли якусь невпевненість або ще якийсь негатив, відверто кажучи було неможливо передбачити. Бо всі хто має відношення до війни та знають що насправді відбувається, знають реальній стан речей, прочитали все що було написано і знають чого не БУЛО написано.
І всі хто це розуміють вважали що про цей стан знають всі кому потрібно знати. І всі розуміють що про це треба було казати ще вчора. І що цією статтею, головнокомандувач відповів на питання, які наші союзники задавали своєму президенту, але адресували нам. Стаття Залужного для тих хто знає реальній стан речей не сказала нічого нового. Вона просто показала, що головнокомандувач володіє всієї інформацією, чітко розуміє проблеми з якими мають справу люди в окопах. І саме головне - він шукає рішення.
Війна з росією показала дуже просту річ. Стійкість, мужність, героїзм ціною свого життя не зупинить ворога.
Ворог піде по тілам загиблих захисників та увійде в беззахисний дім. Спинити ворога можна тільки знищивши його фізично. Його, та ресурси, які ворогу допомагають воювати. Іх багато і втрати їх не лякають. Принймні поки.
Після того як пройшов перший хаос початку повномасштабки, ми криком кричимо, що нам треба не просто «вмирати за Україну», а нищити ворога. Бо наша смерть його не зупиняє. Українці показали і сьогодні показують що мають стійкість і мужність протистояти сильнішому ворогу. Але нам треба рішення, зброя і техніка, яка компенсує нам кількість ворога. Нам треба рішення, які якістю зможуть нівелювати перевагу ворога в живій силі та чавуні.
А у нас топ чиновники, які розмовляють лозунгами та якимись кричалками замполітів РККА.
Але у Залужного є розуміння і є варіанти рішень, а у чиновників ні. І істерична реакція це дуже явно показала. Тому вони свою паніку намагаються заховати за лозунгами.
Але в окопі від лозунгів та замполітських штучок користі не дуже. Це так не працює.
Не треба заважати військовим які доказали свою ефективність і зробили неможливе з обмеженими ресурсами. Не треба вимагати від військових того чого неможливо зробити без техніки, зброї і БК. Бо війна на стратегічному рівні це математика. І вона досі не на нашу користь. І я правда не можу зрозуміти про яку політику може йти мова, якщо ворога ще не зупинили? А ті хто вважають що війна десь дуже далеко і все вирішить хтось інший, можуть бути дуже сильно засмучені одного дня.

Чомусь згадався старий анекдот. Навіть не знаю чому.
Сидить чувак на дніровській дамбі і з усієї сили лупить веслом по воді. До нього підходять і питають
- чоловіче, а що ти робиш?
- Крокодилів ганяю. відповідає чоловік з веслом.
- Так їх же тут нема?
- Значить заїбісь ганяю.

Ледь не прогавив реакцію міністра оборони на писанину Безуглої. Дякую пане міністр.

Буратіни, Птічки... То що, виходить, що агентами впливу, які формували суспільну думку на 1+1 та інших каналах, були люди які входять в ОПГ керовану ФСБ Росії? То за логікою, всі акценти які робили ці агенти впливу, треба зараз критично передивитися на відповідність до можливих задач від кураторів ФСБ?
Якось невдобно виходить.

Міністерство оборони України розпочинає проєкт з рекрутингу до Збройних Сил України.
"Проєкт дозволить людині обрати конкретний підрозділ на визначеній посаді, де його/її цивільний досвід буде найбільш корисним."
Крутий проєкт. Справді крутий.І навіть може бути успішним за умовами мирного часу та контрактної армії.
Але я півтора роки з піхотою маю справу. І я знаю, що у рекрутерів на сайті вибрати ВОС 100 - стрілець, бажаючих буде дуже мало. Настільки мало, що нам навіть правду не скажуть. В графіках і в статистиці все буде гарне.
А всі інші посади будуть заповнюватися. А знаєте як рахується укомплектованість підрозділу? Відсотками. Загальними.
І коли будуть забиті всі клітини кухарями, діловодами, мінометниками і програмістами, у відсотках бригада буде вважатися укомплектованою. І їй наріжуть задачу на лінії бойового зіткнення. Може в обороні. А може в наступі. І от тоді прийде час реальності.
А реальність така, що згідно законодавства, всі хто прийдуть в ЗСУ обов'язково отримають базову загально-військову підготовку за військово обліковою спеціальністю 100 - стрілець. А потім підуть на іншу посаді. А оскільки вони всі будуть йти не в піхоту, то БЗВП пройдуть на від'єбись, навіть якщо їх чомусь будуть вчити.
А потім, коли бригада отримає задачу і вийде на позиції, всі ті люди бойовим розпорядженням будуть призначені в піхоту. Бо саме піхоти, не дуже буде вистачати через рекрутинг. Ну, мало бажаючих. А основному через недовіру.
І тоді всі хто бачили себе корисними для ЗСУ де завгодно але не в піхоті, побачать себе саме там.
Я дуже хочу помилитися. Але війна то трошки про інше, аніж про красиві графіки та сайти рекрутингу. На землі все трошки по іншому.
Тут треба вбивати. Щоб самому не загинути.

Єдиний загальновідомий факт, з приводу планів та мрій на майбутнє, особисто від Залужного -
"На пенсії Залужний хотів би працювати з дітьми. В інтерв’ю Залужний розповідав, що мріє закінчити військову кар’єру викладачем – «тихеньким та спокійним».
Все. більше від нього ніхто ніяких планів, мрій, роздумів про майбутнє не чув. Ну, не таких типу – «забебало все, хочу на море», а саме обдуманих.
Бо війна. Бо все ще в цій війні дуже і дуже туманно.
Так, ми встояли величезною ціною в 22 році і стоїмо досі. І ціна нині така ж висока. І так же складно.
Так, нема того страху, невпевненості та необізнаності як в перші дні. Але війна йде. Важка, на виснаження. Ресурсів меншає.
Тому мені реально не зрозуміло, навіщо журналісти або якісь публічні особи мусують тему Залужного в політиці?
Щоби що? Щоб нервувати Зеленського? Щоб нервувати союзників? Залужного заставити нервувати складно. Це фундаментальна в своїх холоднокровності особистість. Військовий готовий до буть якого перебігу подій.
То навіщо постійно запускати інформаційні вкиди про Залужного і політику? Людина воює війну. При обмежених ресурсах проти сильнішого ворога, ефективно робить все можливе. То чим він заважає на цій посаді?
Ні один кадровий військовий не думає і не мріє про політику під час війни. Всі хто хотіли - вже звільнилися, на пенсії чи за сімейних чи за станом здоров'я. Всі інші тягнуть військову лямку і на меті мають тільки перемогу.
Більше скажу. Навіть на призначення у владу, військові йдуть з великим скрипом. З дуже великим скрипом. Як правило ті, в кого щось з військовою кар’єрою не заладилось. Всі ж пам'ятали анонси заміни голів обласних та районних ВЦА на військових? Нема бажаючих. Бо війна. І місце кадрових військових які вчилися вже життя та є носіями таких важливих нині знань та досвіду - у війську.
Так, ніхто не знає як поведе себе Залужний після виходу на пенсію чи у відставку. Думаю він і сам не знає. Бо йому зараз не до прожектів та фантазій. Але я впевнений, що то буде дуже хєрова для нас всіх ситуація.
І якщо мета цих балачок, спрововокувати звільнення Залужного щоб підштовхнути його на похід у політику», то це реально хєрова історія може бути для всіх нас.
У військових є одне з основних правил – не чіпай і не ламай те що хоч якось працює.
Залужний не якось працює. Він працює ефективно в тих умовах які ми маємо.
На жаль, політика і війна для кадрових військових не сумісні. І коли хтось каже про політику, значить в головах війна вже закінчилася.

Довго мовчав. Бо я своє відношення до тієї гебнявої секти озвучив ще в 14 році. Але просто хочу зафіксувати. Фаріон написала "тєлєгу" головнокомандувачу на двох бойових офіцерів з 3 тьої штурмової, які зараз на війнонці воюють з окупантом. На Жоріна та на Кротевича. Під час війни. Війни з росією. Фаріон "воює" з офіцерами ЗСУ які ту війноньку воюють проти росіян. В принципі це логічне завершення того "двіжа" під гаслами псевдонаціоналізма.

Насправді, це реально дико і страшно. Під часи війни Фаріон хоче і щиро в це вірить, що за її "доносом" хтось буде щось робити з офіцерами, командуванням бригади яка зараз на фронті рубається з російським окупантом в посадках 24/7. Ви просто вдумайтесь в те, хто був якимось моральним орієнтиром для інших, кого завели у ВР свого часу. Вона не зійшла з розуму, це все в ній завжди було. Чого вона добивається? щоб їх покарали? Щоб їх звільнили з війни? Щоби що? Щоб вся бригада була деморалізована якимось рішенням, яке по її хворій уяві, повинні прийняти бо воно "депутат"?