Сьогодні підари намагались штурмувати наші СП на островах ВТ, відправились кормити раків.

кажуть це повне прізвище євгена )

Olga Khudetska

Ми дійшли до поворотного моменту в поганому сенсі слова.

***

22го січня 2014 року під час розгону протесту на Грушевського, вже після перших вбитих на той момент Жизневського та Нігояна, беркутня жорстоко відгамселила 72-річного пенсіонера Миколу Пасічника.

Його побитого кинули в автозак, відвезли у відділок, де слідчий Матюша, «не помітивши» слідів побоїв, про які повинен був скласти рапорт у прокуратуру, склепав пенсіонеру з трьох папірців справу на 15 год тюрми.

Прокурорка Клюге підмахнула підозру і попросила суд побитого діда запроторити в СІЗО. Так і зробили.

Сьогодні суддя Інна Омельян виправдала обвинувачених колишніх слідчого і прокурорів, які займались справою Миколи Пасічника

***

Справа ця явно готувалась під закриття по строкам давності спочатку - тягнули розгляд роками, футболили між судами, починали розгляд заново - стандартна схема, щоб тягнути час.

Проте, після промацувань меж можливого - коли за останні місяці закрили низку справ за строками давності - перейшли до прямих виправдань тих, хто переслідував протестувальників.

Пан Пасічник не дожив до цього ганебного вироку і слава богу, бо не уявляю, що би він відчув.

Чому цей вирок став можливий?

Потерпілий помер. Сину суддя не дозволила вступити у справу його правонаступником. Представниця потерпілого - на війні.

Більшість активних майданівців - на війні або загинули.

Увага суспільства третій рік на війні і злочинах окупантів.

Щойно відчувши послаблення суспільної уваги до справ Мадйану, система скотилась в заводські налаштування кругової поруки і солідарочки з старою правоохоронною системою.

Дуже погана історія. Морок.

Колишній ізраїльський посадовець, який був поінформований про атаку, повідомив, що одна з останніх атак знищила високотехнологічне обладнання, яке використовувалося для розробки вибухівки, що огортає уран у ядерному пристрої. Це обладнання є необхідним для здійснення процесу “імплозії”, який призводить до ядерного вибуху. Без цього обладнання Ірану буде важко просуватися в напрямку виробництва ядерної бомби.

Як воно буде потім - безвідносно до результату?
Слухай - я розповім - бо це все вже якось проходив.
Розповім - чесно, яскраво, з цінниками і цитатами,
З метафорами, алегоріями і каменями підводними.

Отже брате. Ти, щасливцю, приїдеш-таки додому -
Живий-здоровий - голова, руки-ноги - усе на місці,
Трохи сивий, звичайно, - ну, така вже у нас робота...
І - ймовірно цілком - трохи "поплавлений" мізками.

І все буде добре, наче - тепла їжа і чиста постіль.
Турбота родини. Вірні друзі. Красиві дівчата.
Лиш зрідка - мертві ночами будуть заходити в гості -
І ти будеш спітніло скидатися в ліжку. І кричати.

Ще будуть вдови. І кладовища. Багато і часто.
І діти твоїх загиблих - і очі їх. День у день.
І сидітимеш біля могил - сигаретами пригощаючи
Тих, хто вже точно не лякається раку легень.

А потім - ти сам це помітиш - як твої сусіди -
Спершу стиха, а далі - відрито, голосно, "в очі",
З презирством кривлячи губи, про тебе почнуть говорити:
"А, ну так це той дебіл, що тоді не виїхав в Польщу..."

І у брудній маршрутці - неголений та похмільний -
Водій тобі гаркне - ніби бродячому псу кине кістку:
"Що ти той папірець мені пхаєш?! Плати - або вільний!"
(Ще півроку тому він "вірив у ППО" і сцявся при слові "повістка".)

І так буде - всюди. В усьому. Можеш мені повірити -
Як тільки замовкнуть стволи - і нікому ти на хер не здався -
Усі подвиги і поранення, усі "гарантовані" пільги...
У Кіплінга вірш є такий. Почитай. Називається "Томмі Аткінс".

І "ряжені" розплодяться - без ліку, без жодної совісті -
У телевізорі, у кабінетах, у переходах підземних.
І всі твої бойові нагороди - не матимуть жодної користі -
Хіба, для онуків - як іграшки (це якщо вони будуть у тебе).

Багато хто з нас - тоді заглядатиме в пляшку,
Від ранку до ночі, щодня - заливаючись "вчорно".
Інші - їх буде немало - голову сунуть у зашморг -
Аби тільки не бачити більше цього блювотного сорому.

А буде й такий, що врешті - дійшовши до сказу -
Десь у селі, на горищі, розгорне промаслене покривало,
У якому смиренно і тихо чекатиме свого часу
Трофейний, взятий із мертвого ворога "Вал".

"Джихад" його буде коротким та, звісно, швидко скінчиться -
"Народному меснику" - смерть чи тюрма довіку...
Та все-таки - десь в кабінеті теплими бризками розлетиться
Нахабна, зажерта й масна чиновницька пика.

#мулікпише

🥀Визнавати власні помилки здатен лише сильний лідер…

Мою увагу привернув цікавий фрагмент дискусії щодо експертності і її свідомого руйнування
https://www.dsnews.ua/ukr/politics/psevdoekspertiza-yak-nacionalna-zagroza-chi-mozhna-protistoyati-globalnomu-trendu-13112024-511584

Тема стає дедалі актуальнішою, більш того стають очевидними погані наслідки. Я вже довгий час наголошую: звання «експерта» з усіх питань роздають кому завгодно і присвоює його собі хто завгодно (знали б ви, як часто мені доводиться прямим текстом відмовлятись коментувати, скажімо, ситуацію на фронті – «бо зрозумійте, я не військовий експерт!»; не розуміють – бо всі ж коментують, і нічого, людям подобається). Сумнівно що ситуація сама по собі зміниться, в інформаційному просторі не аби який попит на конвеєр «експертів з усіх питань»

Цитата, як і чому це працює (я з цим повністю згоден).
==
«Більшість людей не прагнуть дізнатися, як усе насправді працює — вони хочуть бути впевненими, що знають. І шукають підтверджень цьому. Експертність не заспокоює тривожність, адже джерела таких знань часто несуть неприємні новини — щодо ситуації на фронті тощо. Цим і користуються псевдоексперти».
==
Сьогодні українці (і не тільки) тотально не довіряють ЗМІ і не довіряють державі. Тренд «довіри простим людям» з виборчих технологій успішно перейшов до сфери експертності: «краще ось ця хороша людина мені простими словами пояснить, що добре, а що погано, ніж отой фахівець годину розбиратиме аргументи, але врешті я так і не знатиму, чи щось треба схвалювати, чи вимагати заборонити».

Тобто, «проста хороша людина» дійсно перетворилось на професію, причому прибуткову. І саме вони атакують українського споживача новин через ТГ, Інстаграм, ТікТок дуже спрощеними, примітивно викладеними готовими думками, а не фактами й підставовими аргументами (бо то складно і вимагає певної підготовки для сприйняття). Позиція, яка не створює дискомфорту, яка не потребує додаткової обробки і в цілому збігається з думками аудиторії (на тлі війни – часто з дуже депресивними думками, або навпаки – «немає причин нервувати, все скоро закінчиться, за 2-3 тижні»). Це споживають радо мільйони і десятки мільйонів. Так, це і про «феномен Арестовича» серед іншого.

Все б нічого, але експертність «хорошої людини зі зрозумілим і простим поясненням про все і всіх» поширюється і на стратегічні сфери- від подій на фронті до регулювання енергетики чи тарифів на комуналку – найширше поле для сіяння «зради». Чим, власне, панівна більшість таких «експертів» і займається, причому під щільним наглядом ворожих спецслужб. І, до речі, достатньо часто під виглядом «експертної оцінки» ще й зливають чутливу або просто закриту інформацію.

Інше джерело руйнування експертності: реальні експерти в певній галузі, яких колись підхопили все ті ж ворожі спецслужби для транслювання потрібних наративів так само в усіх можливих сферах. По факту це отой загальновідомий «медведчуківський пул», який, по факту, і не маскувався. Ба більше – і не маскується. Так, дехто втік (як Мішин чи Монтян), декого благополучно загребли наші спецслужби (як Белашка), але решта досі внесена до національних рейтингів експертів (як той же Чаплига).

Вони вливають під виглядом «об’єктивної критики» чітко вироблені установки ворожих спецслужб для зменшення опірності нашого суспільства і зниження в цілому обороноздатності. Ґрунт для такого було ретельно підготовано вкидами «та всі вони там (у владі, в політиці) однакові». Тепер це працює проти нас через отаких «простих і зрозумілих експертів з усього».

Як відрізнити експерта від «експерта»? Насправді є достатньо очевидні маркери.
Перше: експерт всіляко втримується від хайпу, від «заголовків капслоком».
Друге: експерт має чітко окреслену галузь експертизи. Скажімо, для мене це політика і політики, вибори і виборчі технології, політичні технології і інформаційні технології. Поза цією сферою я вже ділюся власними враженнями (рецензії на переглянуті фільми, наприклад), а не даю експертну оцінку подіям і інформації.

Підсумую, що виключно від дотримання правил інформаційної гігієни залежить виграємо ми чи програємо цю інформаційну війну.

⚡️Загальні бойові #втрати противника на 16 листопада 2024 року орієнтовно склали:

• особ. склад: 719 240 (+1650)🔥
• танки: 9338 (+8)
• ББМ: 18 994 (+26)
• артсистеми: 20 520 (+28)
• РСЗВ: 1252
• засоби ППО: 999
• літаки: 369
• гелікоптери: 329
• БПЛА: 18 914 (+28)
• ракети: 2641
• кораблі/катери: 28
• підводні човни: 1
• автотехніка: 29 236 (+69)🔥
• спецтехніка: 3651 (+6)

Генштаб ЗСУ

А як так вийшло, що в часи АТО нереформовані військомати забезпечили шість хвиль мобілізації (і демобілізації), формування ОР першої черги, потім після реорганізації в ТЦК перехід на контрактну армію та успішну крмплектацію бригад в страшну весну 2022, що зірвало путінський бліцкріг - .... і враз стали бусіфікаторами та хабарниками?

Може причина все ж таки в директивах, які отримують згори військові структури, ТЦК в тому числі - тому і мають відповідний результат роботи?

Це яскравий приклад знищення державної інституції, яка працювала ефективно - і тільки під потужним керівництвом "5-6 менеджерів" деградувала до рівня сексологинь в МЗС.

Не треба бути пророком, щоби передбачити нульову ефективність чергового "простово рєшєнія" нових ліц про якісь "рекрутінгові центри", в яких цивільні (!) забезпечать комплектацію армії.

Ну пограйтесь, раз досі мало "поломаной сістєми".
___
Але українцям то здається байдуже, тут в головах переважно все незмінно - у них вітер дме, бо дерева гнуться, і хвіст крутить собакою.