Товариш із позивним "Крастер" поспілкувався з журналістами на тему використання БПЛА в цій війні.

Крастер - анархіст із Білорусі. З самого початку війни він приєднався до антиавторитарного взводу в ТРО Київської області. Зараз він один із найкращих операторів БПЛА в білоруській групі інтернаціонального легіону.

В эти выходные мы участвуем в 7-й Независимой Книжной Ярмарке в Варшаве

9 и 10 сентября
ADA Puławska, Puławska 37, Mokotów

На нашем стенде вы найдете не только книги, но и мерч от АЧК Беларусь, A-fund (International Anarchist Fund Defence), Solidarity Collectives, Resistance Committee

Warsaw Independent Bookfair это не только книжная ярмарка, а выходные наполненные лекциями, дискуссиями, воркшопами, концертами и даже политическим пикетом. Советуем вам ознакомиться с программой на сайте или на фейсбуке. Для участия в воркшопах необходима регистрация.

🇺🇦 Хочемо поділитися з вами своїми спогадами про нашого товариша Сема Ньюї, якого ми підтримували і який загинув у бою на сході України минулого тижня.

Сем пішов воювати разом з українцями майже одразу після початку вторгнення і мав глибокі звʼязки з українцями. Він вивчав мову і пристрасно говорив про їхній опір. Він воював у різних підрозділах з початку вторгнення, а протягом останнього року працював у районі Бахмута та на інших секторах фронту.

Він прагнув участі в боях безпосередньо з російською армією, разом з українцями, адже був переконаний у важливості перебування на фронті. Він знав ризики й оцінював їх зважаючи на необхідність діяти, тому відважно брав участь у поточному контрнаступі українського опору. Ми памʼятатимемо його як товариша, який відстоював свої ідеї та почуття і який між самовіддано кинутися під кулі ворога, щоб захистити тих, хто в тилу.

Ми познайомилися під час передачі автомобіля Семові. Той автомобіль ми купили за ту невелику кількість грошей, які ми змогли зібрати на той момент, і його використовували аж поки його ремонт не почав коштувати невиправдано дорого. Ми з любовʼю посміювалися над тим, скільки зусиль нашим товаришам довелося докласти, щоб привезти цю машину в Україну.

Сем був відкритим і щиросердим товаришем, був завжди радий чітко та спокійно пояснити свої погляди й чутливий у своїх коментарях про інших людей. Він намагався сміятися над усім чим можна і вмів нагадувати іншим, щоб ті відпочили і подбали про себе. Крім того, він умів дивитися на ситуації з усією серйозністю і діяти відповідно.

Він був молодим любим другом багатьох людей — завжди радий посперечатися, готовий розумно й переконливо протистояти расизму. Він не боявся займати позиції, де наражався на небезпеку. Справжній інтернаціоналіст і антифашист у своїх діях.

Ми вшануємо його памʼять тим, що будемо далі боротися, ніколи не забуваючи про нього.

Спочивай у силі, Семе.

🇬🇧 We want to present to you the memories we had of our comrade Sam Newey who was killed in action last week in eastern Ukraine that we have been supporting.

Sam was fighting with Ukrainians soon after the invasion had started, and had ties to Ukrainians in a deep way. He was learning the language and related with passion about the resistance here. He was fighting with different units since the invasion had started, the past year he was working in the Bakhmut region and in other places along the front line.

He nevertheless, was looking for action in front of the Russian army, with ukrainians, deeply convinced about the importance of being at the front, knowing the risks and evaluating them with the necessity to act so he bravely took part in the counter offensive ongoing with the Ukrainian resistance, and will be remembered as a comrade who stood for his ideas and feelings, and who could selflessly throw himself in front of enemy fire to protect whoever was in the rear.

We had met in the process of providing a car to Sam, this car was bought with the little money that could be gathered at the time and was used up until eventually costing too much to repair, we used to laugh in affection for all the efforts this car took from comrades to bring it to Ukraine.

Sam was an open hearted comrade, always ready to share what his views were with accuracy and calm, and sensitive in his comments on others around him. He would seek to laugh about everything possible, and was good at pointing out that others need to rest or take care of themselves. And also had an eye to look into situations with the seriousness needed to take action.

He was a young and loved friend to many, always ready to argue and face racism in smart and convincing ways, not scared of assuming positions with his body in the line.

A true internationalist and anti-fascist in his deeds, we will respect his memory by continuing to fight, never forgetting him.

Rest in Power Sam.

Сегодня нашему товарищу Дмитрию Петрову, более известному в Украине как Илья Леший, исполнилось бы 34 года.

Он погиб 19 апреля в боях за дорогу к Бахмуту. Вместе с Димой в том бою погибли ещё двое товарищей.

Несмотря на прошедшее с момента его смерти время, нам все ещё больно и сложно говорить о Диме. Для многих из нас Леший был не просто товарищем по борьбе, но и другом.

Мы навсегда запомним Диму как идейного анархиста, последовательного интернационалиста и пламенного революционера.

В этот день несколько товарищей и товарищек поделились с нами воспоминаниями о Диме.

Публикуем их слова ниже:
Алексей Макаров.
Сергей Мовчан.
Тень.
Ксенія.
Лесик.
Боец анархист.
ДК.

Спи спокойно друг.

Я всегда буду помнить целеустремлённого революционера и полного человеческой теплоты товарища!

Если меня спросят, кем был Дима Петров, «Илья Леший», я скажу — Дима был прежде всего самоотверженным и целеустремлённым революционером. Всё, что
он делал, служило нашей общей цели — повышению организованности
анархического движения и приближению реализации нашего проекта радикального переустройства общества. Дима был прекрасным организатором и стратегом, и отринув буржуазный индивидуализм, он ставил на первое место задачи, нужды и потребности коллектива. В этом революционном аскетизме он превзошел всех нас.

После начала полномасштабной войны в Украине Дима лучше других понимал, какие цели и задачи в сложившейся ситуации стоят перед анархическим движением на постсоветском пространстве. Не покладая рук он работал ради повышения уровня организованности и узнаваемости анархического движения.
Его деятельность не ограничивалась Украиной, где Дима пытался создать
боевое подразделение либертариев. Он также поддерживал контакты с
товарищами из других стран и объяснял суть происходящих в Украине и сопредельных странах процессов. «Леший» был подлинным интернационалистом, и не было государственной границы, способной сдержать его волю к борьбе.

Все, кто знает Диму, восхищаются, каким тёплым и приятным в общении человеком он был. Он не растратил этих качеств на войне, напротив, в
военном быту он был воплощением коллективизма, взаимопомощи,
товарищеской поддержки. Это был настоящий революционер, который воплощал свои идеалы на практике в каждый момент своей жизни и старался передать эти идеалы окружающим.

Мне выпала честь участвовать в войне вместе с Димой. Воюя в штурмовом подразделении, он показал себя храбрым бойцом, сохраняющим спокойствие и хладнокровие в самые напряжённые моменты боя. В то же время, участие в войне для товарища никогда не являлось самоцелью — он шёл к реализации нашего коллективного проекта, к созданию анархического боевого отряда.

На этом революционном пути Дима героически погиб. Но я всегда буду
помнить его, буду стараться следовать его примеру, буду хранить в сердце
наши разговоры и то, чему он меня научил.

Алексей Макаров.

Я не хочу писать о том, каким Леший был человеком. Многие знали его дольше и лучше меня, а значит могут описать его личность куда более подробно. Для меня Леший конечно же друг, хороший други, но в первую очередь - товарищ. Человек, глядя на которого я думал - вот с ним мы будем работать! Читая его комментарии в многочисленных дискуссиях (назовем их так) я понимал - вот он, единомышленник. Анархист и интернационалист, который не прогибается под мейнстрим. Который, чтобы он не делал, не упускает из виду ту самую далекую утопию, в которой многие давно разочаровались. Это была не слепая вера и догматизм, который сейчас так часто можно наблюдать у многих западных левых и анархистов. Это была идейная твердость и настоящая искренность! 

Сегодня Дима постепенно превращается в Че. Графити, футболки, всеобщее признание. И это не то чтобы плохо. Дима, думаю, одобрил бы, если оно на дело идет. Но взгляды Димы за этим признанием не должны выхолащиваться, а его образ - присваиваться. Он с оружием в руках боролся против империализма, но был и радикальным противником любого национализма. Так что я раз за разом буду нудить и возвращать всех к его же словам - “нет «плохих наций». У всех народов одно горе — алчные и властолюбивые правители”.

Сергей Мовчан. Коллективы Солидарности.

Впервые я встретилась с Ильей в тяжелые для меня времена. Он поддержал меня. Мне выделили денег из фонда, нашлась вписка и даже какая-то работа (которую я, правда, потом долго ненавидела и проклинала). Помню, мы сидели и ели веганскую "Краковскую" из магазинчика поблизости, рассуждая о политике и моем незадачливом будущем. А потом пошли пить чай из суданской розы на одном из холмов, долго обменивались опытом и перспективами. По дороге назад я играла для него на фортепиано, которое стоит и сейчас где-то под мостом. Я много слышала о его упрямстве, но мне он почему-то запомнился как отзывчивый человек, который умел слушать и слышать, с всеобъемлющей любознательностью и верой в жизнь. В следующий раз мы встретились гораздо позже. Началась полномасштабная, и мы записались в одно подразделение добровольцами. В чем-то Леший был неуклюж и неопытен, а в чем-то - восхитительно стоек и непримирим. Так или иначе, он всегда оставался хорошим товарищем. Наши пути со временем разошлись и затерялись в перипетиях войны. Я знаю лишь, что он никогда не терял ориентиров, веры и своей мечты. Мне больно, больно от того, что война забрала его, как забирала и забирает многих. И я счастлива - что я все-таки успела узнать этого светлого человека, что наши пути хоть ненадолго, но пересеклись.

Тень. Анархистка парамедик.

Я вперше зустрілася з Лешим у 2015 чи 2016 році, була тоді зовсім малим «шкетом», цікавість егалітарними ідеями та практиками розгоралася все більше і більше, і ось я дізналася, що в Харкові планується лекція-презентація про Курдістан. Проводив цю презентацію Леший, і вже тоді стало зрозуміло, що ця людина палала любов‘ю до горизонтальних ідей, і була готова власноруч пройти через вогонь і воду, щоб створити щось неймовірне.
Потім наші шляхи перетинулися вже через багато років, в реальності моторошної війни. Я побачила втомленого, схудлого хлопця але с тим самим полум‘ям в очах, що і багато років назад. Це полум'я він пронес крізь роки, країни, війни та людей.
Назавжди в строю...

Ксенія. Колективи солідарності.

Еколог (і його наступні альтерего) періодично зʼявлялись у моєму житті починаючи з середини 00х. Ми спілкувалися в інтернеті, коротко зустрічались кілька разів. Тоді я зрозумів, що з цією людиною нас доля зведе обовʼязково, для цього не треба докладати зусиль. Так і сталося через багато років - ми починали службу разом. Ми дискутували і з деяких питань. Діма був напрочуд ерудованою і глибокою людиною. І послідовною, чесною з самим собою. Ця чесність для нього переважила життя. Я думаю, нам варто наслідувати цю його послідовність і чесність, як і відкритість до нового.

Лесик. Лівий активіст, бойовий медик.

Я знав Діму особисто ще до повномасштабної війни. В нас багато в чому розходилися погляди, ми багато про що сперечалися, але він завжди був послідовним та не боявся вступати через це в конфлікти.

Вже після того, як Діма загинув, я дізнався, що він був автором сайту pagan antifa, який я відкрив для себе десь у 2009-2010 роках. Відчуття, що ми могли багато про що поговорити, згадуючи ті часи, знайти більше точок перетину, не полишає мене.

Хоча я й атеїст, мені хоч на мить хочеться повірити в те, що Еколог після смерті потрапив в язичницький світ, над яким сходить чорно-зелене сонце анархії.

ДК. Анархіст, мінометник.

графіті в пам‘ять анархіста Дмитра Петрова

Портрет Дмитрия Петрова зроблений одним з іноземних добровольців, які служив в антиавторитарному загоні.

Рік тому в боях за визволення Харківської області загинув командир антиавторитарного взводу, а згодом kayfariki group, Юра "Янів" Самойленко.

Юра був одним із небагатьох товаришів, які передбачали початок повномасштабної війни. Саме тому він пов'язав своє життя з військовою службою, що відкрило можливість створення свого загону, який би об'єднав анархістів і антифашистів.

Внесок Юри у розвиток визвольного руху в регіоні, як командира першого великого антиавторитарного підрозділу, величезний. Він обов'язково займе своє заслужене місце в історії.

Сьогодні ми сумуємо через втрату нашого командира та висловлюємо співчуття його родині.

Юра "Янів" Самойленко, назавжди в строю!

Один із підписників поділився з нами ось таким графіті в пам'ять про наших загиблих товаришів Лєшого, Чіа і Харріса.

Наші бійці передають фронтовий привіт товаришам із Польщі та дякують їм за підтримку.

Our fighters send frontline greetings to their comrades from Poland and thank them for their support.

🇺🇦 Ваша допомога врятувала ще одне життя!

У наших постах ми часто говоримо про те, що ваша підтримка життєво необхідна. Часом це працює на довгій дистанції, адже наші друзі та подруги на фронті потребують дуже різних речей. А часом — найбільш безпосереднім чином.

Кілька днів тому ми отримали новину від бійця з ініціативи «Екологічна платформа», учасники якої беруть участь у боях під Бахмутом. Під час захисту українських позицій підрозділ, у якому служать наші товариші, був обстріляний артилерією. Уламки снаряду влучили у бійця, але від поранення хлопця захистив балістичний пакет, нещодавно переданий «Колективами солідарності».

Ми неймовірно раді, що основна ціль нашої групи — забезпечення захисту й ефективності антиавторитарних бійців — дає видимі результати.

Наразі ми вже закупили і передали партію балістичних пакетів для бійців з «Екоплатформи» та їх побратимів. Тож сподіваємося, що з хлопцями й надалі все буде добре.

Ми ще раз дуже вдячні всім, хто донатить і допомагає нашій групі. Разом з вами ми маємо можливість творити дива!

September 9th. our comrade Dmitrii Petrov, better known in Ukraine as Ilya Leshyi, could have been 34 years old.

He died on April 19th in combat for path to Bakhmut. With Dima, two more comrades died there.

Despite some time passed since his death, it still hurts to talk about Dima. For many of us he was not only a comrade in struggle, but a friend too.

We will forever remember Dima as devoted anarchist, consistent internationalist and passionate revolutionary.

Today few comrades shared their memories about Dima. We publish their words below.

Rest in peace, friend.