Дві сніжинки

Йшов сніг. Взимку це звичайна справа. Погода була безвітряна, і великі пухнасті сніжинки повільно кружляли в химерному танці, повільно наближаючись до землі.
Дві сніжинки, що летіли поруч, вирішили почати розмову. Боючись втратити одна одну, вони взялися за руки, і одна з них весело каже:
— Як добре летіти, насолоджуватися польотом!
— Ми не летимо, ми просто падаємо, — сумно відповіла друга.
— Скоро ми зустрінемося з землею і перетворимося на білу пухнасту ковдру!
— Ні, ми летимо назустріч загибелі, а на землі нас просто розтопчуть.
— Ми станемо струмками і прямуємо до моря. Ми житимемо вічно! — сказала перша.
— Ні, ми розтанемо і зникнемо назавжди, — заперечувала друга.
Нарешті їм набридло сперечатися. Вони розтиснули руки, і кожна полетіла назустріч долі, яку вибрала сама.
@prytcha

Напередодні Різдва

Напередодні Різдва чоловік і дружина підбивали підсумки минулого року. За обідом у ресторані чоловік став скаржитися на те, що пішов не тим шляхом, яким, на його думку, він повинен був піти. Дружина пильно дивилася на ялинку, що прикрашала ресторан. Чоловік подумав, що вона більше не зацікавлена ​​у розмові, і змінив тему:
— Ну, чи не чудові лампочки на ялинці! — сказав він.
— Так, справді, — відповіла дружина. — Але якщо ти подивишся пильніше, то побачиш, що серед дюжини лампочок є одна, яка перегоріла. Мені здається що, замість того, щоб дивитися на минулий рік з погляду дюжини благословень, що його освітили, ти зациклився на єдиній лампочці, яка нічого не освітлює.
@prytcha

Що легко?

Одного разу мудреця запитали, що на світі важко?
— Пізнати себе.
— Що легко?
— Давати поради.
@prytcha

Культурний експрес у Новий рік вже вирушає 😎

У ньому немає випадкових пасажирів — лише ті, кого справді хочеться взяти з собою.

📚 книжки, які вчать читати між рядків
🎨 мистецтво — як простір, у якому впізнаємо себе
🎶 музика, що тримає ритм навіть у тиші
🎬 кіно, де важливі не лише сюжети, а й паузи
🕰 історія — як нитка, що з’єднує минуле з прийдешнім

👉 Це не просто добірка каналів — це ваша персональна зона комфорту в інформаційному шумі.

Сідай ближче до вікна, тицяй СЮДИ і вирушаємо у подорож 🫶🏻

«У житті бувають моменти, коли ви ніби йдете по пустелі…
Нема більше бажань, все стає чужим і безбарвним. Найважче — це не відчувати більше любові, прагнення, віри. Це набагато важче, ніж втратити гроші, захворіти, зазнати невдачі. Оскільки таке може трапитися з кожним, ви повинні знати, як протистояти цьому... Ви не повинні втрачати вашу віру і вашу любов.
Продовжуйте йти з ще більшим завзяттям і збільшеною Вірою. У цьому ваш єдиний порятунок. Не піддавайтеся тузі і смутку. Зробіть все можливе, щоб продовжити шлях, і ви обов'язково знайдете і їжу і трохи води: адже навіть у пустелі зустрічаються оазиси. Ідіть до тих пір, поки не відкриєте в самому собі цього оазису, щоб знайти там воду. А це дозволить вам продовжити ваш шлях. Вода всередині нас — це наше прощення, наша любов.» — Мати Тереза
@prytcha

Птах

Птах, що сидить на дереві, ніколи не боїться, що гілка зламається, тому що він довіряє не гілці, а своїм власним крилам.
Завжди вір у себе.
@prytcha

🗓 Відкриваємо нову сторінку нашого спільного календаря. Хай кожен його день буде заповнений вірою у вільну Україну. Попри все — плануймо, мріймо, цінуємо сьогоднішній день та віримо у завтра!
Хай нова сторінка року принесе світло в кожен дім і спокій у кожне серце. Хай наші мрії стають реальністю під мирним українським небом.
З Новим роком!
💙💛 Щодня з вами, daytoday.ua

📆✨ З Новим роком! Тепле привітання 👉 https://www.instagram.com/reel/DS9dfZUDMPj/?igsh=czB0OXpieGFvYTU1

Я створив тебе

На вулиці я побачив нагу дитинку. Вона хотіла їсти і тремтіла від холоду. Я розлютився і звернувся до Бога:
— Чому Ти дозволяєш це? Чому Ти нічого не вдієш?
На що Бог відповів:
— Я дещо зробив. Я створив тебе.
@prytcha

«Я просила сили — і Бог послав мені випробування, щоб загартувати мене.
Я просила мудрості — і Бог послав мені проблеми, над якими потрібно ламати голову.
Я просила мужності — і Бог послав мені небезпеки.
Я просила любові — і Бог послав нещасних, які потребують моєї допомоги.
Я просила благ — і Бог дав мені можливості.
Я не одержала нічого з того, що хотіла, але я отримала все, що мені було потрібно! Бог почув мої молитви…» — Мати Тереза
@prytcha

Вінстон Черчілль:
✔️ Песиміст бачить труднощі в кожній можливості; оптиміст бачить можливість в кожній труднощі.

✔️ Найкращий спосіб зіпсувати стосунки — це почати їх з’ясовувати.

✔️ У важкі для країни часи значення міфів важко переоцінити.

✔️ Народ, який забув своє минуле, втратив своє майбутнє.

✔️ Війна – це коли за інтереси інших гинуть зовсім безвинні люди.

✔️ Хочете, щоб у суперечці ваше слово було останнім? Скажіть опоненту «Мабуть, Ви маєте рацію».

✔️ Якщо ви йдете крізь пекло – ідіть, не зупиняючись.

✔️ У тебе є вороги? Добре. Отже, в своєму житті ти щось колись відстоював.
@prytcha

Канал про тренування, навантаження та відновлення.
Робота всього тіла як єдиного механізму.
Приєднуйся 👉 @AthFuncFit_Lab

#реклама

​Віслюк

Батько з сином і віслюк йшли по вулицях жаркого полуденного міста. Батько сидів на віслюкові, а син вів його за вуздечку.
— Як ти можеш ліниво сидіти на віслюку, коли бачиш, що хлопчисько зовсім вибився з сил? — гнівно запитав перехожий.
Батько прийняв його слова близько до серця. Він зліз з осла і посадив сина. Скоро зустрілася їм інша людина.
— Як не соромно! Малий їде верхи, як султан, а його бідний старий батько біжить слідом!
Хлопчик засмутився і попросив батька сісти на вілючка позаду нього.
— Люди добрі, бачили ви де-небудь подібне? — заголосила жінка під чадрою. — Так мучити тварину! У бідного віслючка вже провис хребет, а старий і молодий ледарі сидять на ньому, начебто він диван.
Батько і син, осоромлені, злізли з осла. Але наступний зустрічний став насміхатися над ними:
— Чого це ваш осел нічого не робить, навіть не везе кого-небудь з вас на собі?
Тоді батько сказав, поклавши руку на плече сина:
— Щоб ми не робили, обов'язково знайдеться той, хто буде іншої думки. Я думаю, ми самі повинні вирішувати, як нам подорожувати.
@prytcha