Порада

Одного разу сороконіжка прийшла до мудрої старої сови і поскаржилася на подагру. Боліли всі її сорок ніг. Що робити? Серйозно подумавши над проблемою, сова порадила сороконіжці стати білкою. Маючи всього чотири ноги, можна позбутися дев'яноста відсотків болю.
— Прекрасна ідея. Скажи тільки, як мені стати білкою? — запитала сороконіжка.
— А це вже твоя проблема. Я тільки даю поради, — відповіла сова.
@prytcha

Досконалість

Учневі, який постійно критикував всіх, Майстер сказав:

— Якщо шукаєш досконалості, намагайся змінити себе, а не інших. Найпростіше одягнути сандалії, ніж покривати килимом всю землю.
@prytcha

Зима

Вчитель дзен вів воза, у якому сиділа жінка зі своєю дитиною. Випало багато снігу, і ранок був дуже холодний. На небі не було сонця, було хмарно. Вчитель почав замерзати, і жінка у візку теж. Він побачив, що вона поступово стає синьою і втрачає свідомість. Тоді він узяв дитину, виштовхнув жінку з воза і поїхав геть.

Жінка була шокована. Вона залишилася стояти там, на снігопаді, її дитину відвезли геть — що це за людина? І він забрав візок. Вона почала бігти, кричати, кричати, проклинати — і через півкілометра, завдяки тому, що вона бігла, проклинала, кричала і волала, вона зігрілася і отямилася.

Тоді вчитель зупинив візок, посадив її і сказав: «Тепер усе гаразд. Я повинен був зробити це, інакше б ви померли».
Дзенська притча
@prytcha

Маркетинг
Великий промисловець, який займався виробництвом взуття, вирішив розширити ринок збуту своєї продукції. Для цього він послав до африканських країн двох експертів, щоб ті вивчили ринок і зробили необхідні висновки.

Через деякий час приходить висновок від першого експерта: «Поспішаю повідомити, що ринок безнадійний! Тут усі ходять босі!»

Слідом за цим приходить висновок від другого експерта: «Поспішаю повідомити, що ринок просто чудовий! Тут усі ходять босі!»
@prytcha

Дві сніжинки

Йшов сніг. Взимку це звичайна справа. Погода була безвітряна, і великі пухнасті сніжинки повільно кружляли в химерному танці, повільно наближаючись до землі.
Дві сніжинки, що летіли поруч, вирішили почати розмову. Боючись втратити одна одну, вони взялися за руки, і одна з них весело каже:
— Як добре летіти, насолоджуватися польотом!
— Ми не летимо, ми просто падаємо, — сумно відповіла друга.
— Скоро ми зустрінемося з землею і перетворимося на білу пухнасту ковдру!
— Ні, ми летимо назустріч загибелі, а на землі нас просто розтопчуть.
— Ми станемо струмками і прямуємо до моря. Ми житимемо вічно! — сказала перша.
— Ні, ми розтанемо і зникнемо назавжди, — заперечувала друга.
Нарешті їм набридло сперечатися. Вони розтиснули руки, і кожна полетіла назустріч долі, яку вибрала сама.
@prytcha

Напередодні Різдва

Напередодні Різдва чоловік і дружина підбивали підсумки минулого року. За обідом у ресторані чоловік став скаржитися на те, що пішов не тим шляхом, яким, на його думку, він повинен був піти. Дружина пильно дивилася на ялинку, що прикрашала ресторан. Чоловік подумав, що вона більше не зацікавлена ​​у розмові, і змінив тему:
— Ну, чи не чудові лампочки на ялинці! — сказав він.
— Так, справді, — відповіла дружина. — Але якщо ти подивишся пильніше, то побачиш, що серед дюжини лампочок є одна, яка перегоріла. Мені здається що, замість того, щоб дивитися на минулий рік з погляду дюжини благословень, що його освітили, ти зациклився на єдиній лампочці, яка нічого не освітлює.
@prytcha

Що легко?

Одного разу мудреця запитали, що на світі важко?
— Пізнати себе.
— Що легко?
— Давати поради.
@prytcha

Культурний експрес у Новий рік вже вирушає 😎

У ньому немає випадкових пасажирів — лише ті, кого справді хочеться взяти з собою.

📚 книжки, які вчать читати між рядків
🎨 мистецтво — як простір, у якому впізнаємо себе
🎶 музика, що тримає ритм навіть у тиші
🎬 кіно, де важливі не лише сюжети, а й паузи
🕰 історія — як нитка, що з’єднує минуле з прийдешнім

👉 Це не просто добірка каналів — це ваша персональна зона комфорту в інформаційному шумі.

Сідай ближче до вікна, тицяй СЮДИ і вирушаємо у подорож 🫶🏻

«У житті бувають моменти, коли ви ніби йдете по пустелі…
Нема більше бажань, все стає чужим і безбарвним. Найважче — це не відчувати більше любові, прагнення, віри. Це набагато важче, ніж втратити гроші, захворіти, зазнати невдачі. Оскільки таке може трапитися з кожним, ви повинні знати, як протистояти цьому... Ви не повинні втрачати вашу віру і вашу любов.
Продовжуйте йти з ще більшим завзяттям і збільшеною Вірою. У цьому ваш єдиний порятунок. Не піддавайтеся тузі і смутку. Зробіть все можливе, щоб продовжити шлях, і ви обов'язково знайдете і їжу і трохи води: адже навіть у пустелі зустрічаються оазиси. Ідіть до тих пір, поки не відкриєте в самому собі цього оазису, щоб знайти там воду. А це дозволить вам продовжити ваш шлях. Вода всередині нас — це наше прощення, наша любов.» — Мати Тереза
@prytcha

Птах

Птах, що сидить на дереві, ніколи не боїться, що гілка зламається, тому що він довіряє не гілці, а своїм власним крилам.
Завжди вір у себе.
@prytcha