Приїхав до батьків, а там замість мене тепер живе це!

Основний нюанс у відчутті себе гідними любові, але не кохання, полягає у (не)сприйнятті навіщо ще можеш бути комусь потрібен у своїй цілісності, що не покривається дружнім/частковим зв'язком. У ширшому контексті це проблема центральності. Визначаючи любов як панпсихічний всезв'язуючий пошук Шляху, а кохання як гачок захоплення всесвіту у Іншому, опозиція цих термінів стає ще більш проявленою. Ризоматичність мутабельного повітря дуже органічно покриває світові мапи, але водночас, зовсім не надає опори для довіри абсолюту. А не маючи впевненості у закріпленні дзеркального абсолюту, тільки й лишається, що стягувати реальність для відображеннь інших, чи не так?

Після цього мему в мене дійсно щось сталось із відчуттям часу. Вчора, думаючи що 8ме, планував у суботу мультики на спаську дивитись сьогодні (вони були вчора). А коли сьогодні усвідомив помилку, знадобилось ще кілька годин, щоб зрозуміти що й ці рєбята вертаються сьогодні, а не завтра (ледве встиг додуматись)