Сьогодні, о 16-й годині, усюди, де є українці, біля вікон горітимуть свічки пам’яті. Ці мільйони доказів пам’яті про жертв одного з найстрашніших злочинів в історії людства скажуть про те, що українці не забули мільйонів убитих Голодомором і ніколи не пробачать Москві цей геноцид.

Ми всі знаємо, як і чому мільйони наших людей загинули, заморені голодом, мільйони не народилися. І ми знову захищаємося від Росії, яка не змінилася й знову несе смерть. Ми маємо бути єдині в нашому захисті так само, як ми єдині у збереженні нашої національної пам’яті.

Вічна пам’ять усім жертвам голодоморів-геноцидів. Сьогодні, о 16:00, де б ви не були – в Україні чи за кордоном, – запаліть свічку біля свого вікна в памʼять про всіх дітей, жінок і чоловіків, які загинули від штучного голоду.

Ми захищали, захищаємо й будемо захищати Україну завжди. Тому що лише тут наш дім. І в нашому домі Росія точно не буде господарем.

Два Харкова. Два часи. Одна незмінна сила.
 
Повернувся у місце, яке багато років тому визначило мій шлях у професії -
до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
Харків завжди був містом, яке формує юристів, державників і людей зі стрижнем.
Коли я навчався тут, воно жило іншим ритмом.
Не було сирен, не було обстрілів, не було щоденного відчуття, що війна може увірватися у звичайну лекцію. Ми поспішали на пари, складали іспити, закохувалися, робили свої перші «дорослі» помилки і безтурботно вірили, що в нас все попереду.
Сьогодні Харків інший.
Нескорений.
Поранений війною, але не зломлений.
Університет живе, працює, відкриває нові аудиторії навіть під час війни.
Цього разу, новий зал судових засідань , сучасний, оснащений, створений у час, коли будь-яке будівництво в Харкові це вже акт мужності.
І головне, я побачив ту саму мотивовану молодь, як ми колись. Тільки сильніших. Серйозніших. Дорослих не по роках.
Харків змінився.
Але залишився все таким же вольовим.
Саме тому він і виховує потужних юристів.
І я радий, що ми можемо допомогти молодим правникам з першими кроками на професійному шляху. Домовились з університетом про співпрацю.  
Перше, це практика для студентів в органах прокуратури. Я знаю, як це важливо, на власному досвіді.
Друге, будемо проводити спільні наукові дослідження і попрацюємо над вдосконаленням чинного законодавства.
Ще одна мотивуюча зустріч - зі студентами Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Діти в обох університетах неймовірні: складні запитання, серйозні теми, і головне - бажання змінити, удосконалити систему. Вилікувати її.
Говорили про все. Від стратегії в розслідуванні воєнних злочинів і запуску Спецтрибуналу до буденної роботи прокуратури. Про те, як сьогодні формується нове покоління правників, які виклики стоять перед ними, яка їхня роль у відбудові справедливості.
Одне я можу сказати напевно: головне вірити у себе, ніколи не здаватися і пам'ятати, що немає «закритих дверей», а кожна помилка дає можливість стати сильнішим. Я теж колись сидів за партою аудиторії, мріяв змінити систему. Сьогодні ми з командою це робимо. І хтось з цієї аудиторії прийде після нас. Вони впораються. Вони будуть кращими. Я це бачу.
Звісно ж, не міг не завітати і до Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Команда потужних фахівців, які допомагають нам встановлювати істину. Кожна експертиза - це великий крок на шляху до відновлення справедливості.
Ця поїздка для мене - не просто робочий візит.
Це було повернення до витоків, до місця, яке зробило мене тим, хто я є.
І я точно знаю: майбутні прокурори, судді, адвокати, які сьогодні вчаться в Харкові, стануть тими, хто буде відновлювати країну після перемоги.
Зараз у Харкові формується покоління, яке ніколи не сприйматиме свободу як щось буденне, яке знає ціну справедливості.
Ген свободи - в їхній ДНК. Він у повітрі цього міста.
Нескорений Харків - це частина нашої сили.
І частина моєї особистої історії.
До зустрічі, незламне місто.