⚡️Продовжуємо набір до навчальної групи на курс OSINT. Practice and application theory base level.

Відгуки тут☺️

👨‍🎓 Тренер: Pulse
⭐️ Вартість повного OSINT-тренінгу складає - 4500 грн, для СОУ - знижка 30%
🎬 Формат навчання: онлайн. Запис навчання буде наданий учасникам назавжди!

‼️Для учасників навчання:
⭐️1 місяць ПРЕМІУМ підписки на osintkit.net
⭐️1 місяць доступ до закритою групи "СХРОН" з базами даних (ви там їх зможете вільно викачувати)

Після закінчення курсу всі учасники отримають сертифікат 🪪
 
По всім питанням пиши на 👉 @osintflow_connect. Усі звернення опрацьовуються протягом 24 годин.

❤️‍🩹 Підписатися | Пошук росіян | Сайт | YouTube | Зв'язок

🔍ШІ допомагає, чи заважає прийняти рішення командиру?

Екрани наведення, заповнені даними ШІ, дедалі частіше стискають простір рішень до одного «найкращого» варіанту. Так виникає пастка тріажу, як її називають в War on The Rocks: системи ШІ визначають, які альтернативи взагалі потрапляють до уваги командира ще до початку його судження. Це не упередження автоматизації, коли неправильний вибір робиться між видимими варіантами, а приховане зникнення самого вибору. Командир уже не обирає — він схвалює.

Проблема не технічна, а інституційна. Доктрина і показники ефективності часто винагороджують швидкість і пропускну здатність, а не обдумування й відповідальність. ШІ лише прискорює ці тенденції, непомітно усуваючи людське судження. У результаті інституції намагаються «калібрувати алгоритми», тоді як справжній збій закладений у правилах використання.

Сучасні системи ШІ ефективно аналізують зображення, пріоритизують цілі та зменшують навантаження на людей. Але за високого темпу людське судження дедалі частіше сприймається як перешкода, а не як запобіжник. Фраза «ШІ це вже перевірив» перетворює участь людини на формальність.

Досвід України показує, що попри поширене уявлення про «війну ШІ», реальність значно складніша. ШІ дедалі активніше використовується в обороні, однак повністю автономні системи, здатні самостійно ухвалювати рішення на полі бою, залишаються недосяжними. Основна мета застосування ШІ — зменшити ризики для людей, зберегти особовий склад і підвищити ефективність операцій, а не замінити людське судження.

Сьогодні ШІ трансформує безпілотні системи, навігацію без GPS, командування й управління, аналіз уражень, розмінування та військову підготовку. Хоча війна в Україні ще не є війною ШІ, вона формує підґрунтя для майбутнього застосування штучного інтелекту у збройних конфліктах і піднімає важливі технологічні, правові та етичні питання.

Україна надає пріоритет підходу human-in-the-loop, гарантуючи, що системи ШІ підтримують, а не замінюють людське судження у військових операціях. Водночас стрімкий розвиток військового ШІ свідчить про те, що повна автономність стає ближчою, ніж будь-коли, що породжує гострі глобальні правові та регуляторні виклики. Серед ключових занепокоєнь:

🗣Відповідальність — якщо система на основі ШІ завдає шкоди цивільним, хто несе відповідальність: оператор, розробник чи держава?

🗣Упередженість і помилки цілевказання — ШІ спирається на навчальні дані, які можуть бути неповними або упередженими, що здатне призвести до хибної ідентифікації.

🗣Ризики ескалації — озброєння з елементами ШІ може реагувати швидше за людину, підвищуючи ймовірність ненавмисної ескалації конфлікту.

Вихід не у відмові від ШІ, а у свідомому балансі. Машини мають прискорювати там, де вони кращі за людей, але в летальних і стратегічних рішеннях необхідно захищати сам простір вибору. Мета — не сповільнювати війну, а зробити так, щоб ключові рішення залишалися людськими.

❤️‍🩹 Підписатися | Пошук росіян | Сайт | YouTube | Зв'язок

🇺🇸 Військових змушують планувати немислиму зраду, бо напад на союзника був би викривленням усього, до чого збройні сили США готувалися протягом десятиліть – пише The Atlantic

Сполучені Штати — глобальна наддержава, і їхні збройні сили готуються до війни в усіх вимірах. Однак один випадок ніколи не розглядався як варіант: як зрадити й атакувати власних союзників. Ніхто не ставив питання, а що робити, якщо президент перетвориться на загрозливого мегаломана і скаже одному з наших найстаріших друзів — Норвегії, — що оскільки Нобелівський комітет в Осло відмовляється вручити йому трофей, він більше не відчуває «обов’язку думати винятково про Мир» і може спрямувати свої думки на планування війни проти НАТО?

Погрозливе повідомлення Дональда Трампа норвезькому прем’єр-міністру в будь-якій відповідальній демократії мало б змусити решту політичної системи США діяти, щоб узяти його під контроль. Президент говорить про вторгнення, яке вимагало б, щоб «громадяни країни - союзника за договором» «стали американцями проти своєї волі», і все це лише тому, що він «справді живе в іншій реальності». І водночас ані Конгрес, ані підлабузники в Білому домі, здається, не готові його зупинити.

Збройні сили США зобов’язані відмовлятися виконувати незаконні накази, але що робити з тими, які формально законні, проте очевидно аморальні й нелогічні? Президент може, наприклад, наказати Пентагону планувати вторгнення до Гренландії — фактично ще одну воєнну гру. Навіть якщо під час таких навчань використовують вигадані назви й умовні мапи, сама ідея звучить збочено для військових, які роками служили разом із союзниками по НАТО.

Данія була союзником США не лише у світових війнах ХХ століття, а й після 11 вересня, воюючи проти «Талібану» та зазнавши значних втрат. Данські солдати проливали кров на тих самих полях бою, що й американці. Тому накази спрямувати підготовку проти колишніх союзників викликають внутрішній спротив: офіцерів змушують робити те, чого їх учили ніколи не робити.

Збройні сили правильно навчені підкорятися цивільній владі, але такі накази переносять військове мислення США в моторошний «дзеркальний світ», де Америка стає агресором проти НАТО — союзу давніх друзів. Реалізація подібного плану означала б зламати й перебудувати всю військову підготовку у її руйнівну протилежність — ніби лікарів змусили перетворити ліки на отруту.

Зображення: Brendan Smialowski / Getty

❤️‍🩹 Підписатися | Пошук росіян | Сайт | YouTube | Зв'язок