Честно говоря, за эти месяцы я (и думаю, многие украинцы) разучился радоваться, праздновать и тем более доверять любым заявлениям с той стороны.
Будет так, как проквакали эти говноеды в погонах - ок, Херсон будет относительно целым, и его не ждёт судьба прифронтовых или фронтовых городов. Но даже так, за это решение платится колоссальная цена: здоровье и жизни украинцев. Ежедневно, ежечасно, ежеминутно.
Я бы очень хотел, чтоб Жекич беспрепятственно въехал домой и записал какой-то пьяный кружочек с базой, но даже так это не будет скоро.
Этот год научил не обольщаться, не доверять. Верю в наши силы, верю в стойкость и собранность, верю в ЗСУ (ну это базовая настройка).
В любом случае, моё сердце лежит и дымится очень глубоко за линией их гипотетической обороны на левом берегу Днепра.
Буду безмерно рад, если Херсон никогда не увидит ничего подобного.

П.с. Если сегодня будет желание мэкнуть, не забывайте, что завтра работа. 🇺🇦

Мой любимый жанр видео, помимо видео, где карма жестоко наказывает наглых и бесчеловечных упырей, это видео с искренними эмоциями людей. Сейчас мы все немного поплачем и поймём, что значит катарсис и слёзы счастья. Аккуратненько, и чтоб не было сильно видно, что у нас есть слабости.
Моя лична слабость в особом трепете к искренних эмоциях людей. Когда кто-то долго ждал и дождался, когда кто-то потерял надежду и получил новую. Но главное, это когда кто-то боролся и поборол. Через страх, через потери, через боль и лишения, через безнадежность.
Каждое такое видео, где люди со слезами на глазах обнимают украинских военных, как не в ноты и срывающимися голосами поют гимн при поднятии украинского флага - все эти видео не должны были появляться никогда. Но жизнь создала их, и теперь, потеряв так много, это важнейшая ценность - получить то, чего ждал и за что боролся.

Оффтоп: сколько женщин в искреннем порыве бегут с цветами и целуют военных ЗСУ. И я вот подумал, в какой-то момент же может это мужчине надоесть, потому что каждому хочется обнять и прикоснуться к тому, кто символ твоего освобождения из оккупации. Но даже здесь, мужики терпят и с пониманием относятся к человеческим слабостям. Меня целовала только моя Бабушка, а парней из ЗСУ - каждая, кого они встречают. )

Впереди ещё так много тяжелого и опасного. Херсон, с возвращением. 🇺🇦 :)

Слава Україні! Слава ЗСУ!

Вернёмся ли мы в города, из которых уехали?

Война закончится, Украина победит, это наверняка, это база, территории и города вернутся на своё законное место - вернёмся ли мы туда, откуда уезжали?

Я начну. Этот вопрос я задаю себе очень часто, но думаю, я не один такой. Мое личное счастье, что я ни минуты не провёл в оккупации, и, надеюсь, проживу без этого опыта. Однако мой родной город Мариуполь в оккупации уже очень долго. У меня там никого из родных людей не осталось. Друзья, которых было 2 на весь Мариуполь, выехали, оставив все, что не съели огонь, снаряды или людоеды с буквенной маркировкой, и возвращаться не планируют. Уже и некуда, и не к кому.
У меня подобная ситуация, ведь живя в Киеве, я приезжал увидеть родителей, сестру, бабушку, пока была жива (сейчас я понимаю, насколько вовремя она ушла, как бы цинично и грубо это не звучало). Также побывать в доме где я вырос (которого уже нет), поиграть в футбол на стадионе (которого уже нет), сходить на море (что вы ему сделаете, людишки е*%аные ?).
Я провожу некоторое время в телеграмм-канале «Мариуполь сейчас» и вижу, что за пепелище осталось от каждой улицы и дома, которые я знал. Некоторые улицы не узнаю совершенно, как слепой на опознании близкого - вроде бы знал отлично, но в немой тишине уже не разобрать кто это или что это.
И я думаю, когда Мариуполь будет освобождён, а он точно будет освобожден, я это знаю, найду ли я силы, или желание, ехать на это «опознание» родного города? Я не могу точно ответить себе - зачем и для чего ехать, но что-то подсказывает, что если я туда уже никогда не вернусь - верным было бы, как минимум, попрощаться.
Так и сотни тысяч, миллионы украинцев, которые выехали из своих городов и уже научились жить в других городах, странах, на других континентах - вернутся ли они, найдут ли смысл и силы? Я понимаю и даже принимаю браваду о том, что надо будет отстраивать родные города, но речь не о том. Не все, кто вернётся - строители, не все кто уехал - вернётся.

Давайте поговорим. Откуда и куда вы уехали, вернётесь ли?

P.s. Огромная благодарность ЗСУ и всем, кто дает мне возможность писать. Вечная благодарность и слава! 🇺🇦

Сьогодні на twitch.tv/dota2mc_ua буде неймовірно крутий і важливий для України матч.
Я буду ведучим цього шоу і бажаю всім мати світло і інтернет, та завітати на цю круту подію.
У благодійному матчі, та згодом у шоу та розіграші будуть приймати участь видатні діячі України: Валік (Лев на джипі), Ігор Лачен (Лачен пише), Давід Касаткін (Хімік) та багато інших зірок Доти.
Початок шоу вже о 18:00. Заходьте, кличте друзів, долучайтеся до збору на допомогу ЗСУ та всій Україні! 🇺🇦

Начитався за 4 години БЕЗ СВІТЛА Підмогильного та Фрейда. Тепер саме час стрім підрубити:
twitch.tv/droogtv

Это пока что у нас советские статичные ТЭЦ.
Новые 🇺🇦 ТЭЦ 🇺🇦 будут, как постройки у эльфов
В нужный момент они просто будут вставать и медленно, но уверенно идти вперёд и пиздить оккупантов по голове: бревном, трубой, всем, что под руку попадётся, хоть самими же оккупантами!

https://vm.tiktok.com/ZMFxk8mFE/

Кожен імператор - чорт і гнида
Це соромно не знати, одразу має видно бути.
Тільки через «О» має писатися «рОбота» -
Хтось годує рабовласників,
А ми працюєм тільки щоб боротись.

Підійди та подивись: твоєму «братіку»
не було, зо робити вдома -
Він прийшов сюди і раптом знепритомнів.
Тут навіть колгоспники вас розберуть на запчастини
Виллється в штани мастило, що ж там у очах застиглих?
Що там, все життя перед очима? Але жодної причини
Йти туди, де ти загинеш, як злочинець,
Що не мав нічого вдома окрім храму,
Та поліз в чужий, щоб вкрасти там кераміку
Та здохнути к хєрам..

Салют на честь і вічну славу людяності.
Святковим блюдом на стіл поставим лють нашу і стиль
І кров застигне на землі брудною кляксою враз
Ти думав ми не хочем миру? Хочем миру! та без вас! (:

"Як палав брудний сніг"
ddrroogg

Моя перша музична робота українською.
І я нею пишаюся.

Трек вже на усіх майданчиках.
Apple Music
YouTube Music
Spotify
YouTube (безкоштовно)

Буду вдячний поширенню. Буду вдячний вам за фідбек.
Ненаймолодший, ненайталановитіший, але новий український виконавець.
Дякую за увагу.

Довго не писав сюди. Всередині щось схоже на чорну діру, що вссмоктала творчість, натхнення, медійні пориви etc.
Просто зайшов в інстаграм, та якимось чином потрапив на свій профіль. А там на кватирці хлопець в піджаку, із краваткою на шиї та вже немодним андеркатом з барберу - сука хто це? )) Де той хлопець, що він собі думав, що його переймало?Просто позував, бо фото мало добре виглядати в профілі соцмереж.
Думаю, що ця порожнеча - сезонна, бо березень-квітень тепер на все життя лишиться сезоном порожнечі, астралу, в який тебе викинули брудними пальцями, та загубили, як я загубив дорогий надувний круг в Азовському морі.
Він коштував стільки, скільки в мене була стипендія. Він мав форму крісла, чи навіть трону, а вітер ніс його в море. Я плив за ним, плив, а він все віддалявся. Як і я тоді віддалявся від берегу, а він у цей час від мене. Коли я стомлений зупинився, і зрозумів, що сили лишилось - аби доплисти назад до берега, поруч не було ані берега, ані мого трону, ціною в стипендію недожурналіста Маріупольського Державного гуманітарного інституту.
Я розвернувся, та поплив на берег. Там тепер і сиджу. Вже рік, чи більше.
Не відпускайте своє, бо сплине і не побачите.

Стрім вже ОНЛАЙН! Заходьте і го всяке робити
twitch.tv/droogtv

Сьогодні на стрімі було понад 160 людей, які прийшли і лишилися. Це дуже дивне і приємне відчуття, коли розумієш, що за тобою спостерігає понад 3 сотні очей (сподіваюсь, що в усіх по 2). Руки почали відставати від голови і я, чи не вперше, за всі мої три стріми програв катку. А тому що не думалось, хотілось говорити, дізнаватись та підтримувати комунікацію з чатом.
Я прекрасно розумію, що мій стрім замолодий для власної екосистеми і йому треба допомагати своєю присутністю, щоб чат працював, щоб народжувалися меми, тощо.
Я пригадую мій перший концерт в Маріуполі, на якому ми зібрали своїм музичним гуртом майже 100 людей в невеличкому закладі, і це були неймовірні відчуття, що люди прийшли в такій кількості подивитися на те, що ти робиш.
Мені дуже приємно, що так багато людей завітало (дякую також Альтаоді за рейд майже 450 глядачів) але ще приємніше, що стільки лишилося. Це ж тупо ОГО!
Ваш Дмитро Чумаченко. Молодий стрімер і репер. Далі буде..

Стрім вийшов неймовірно крутим. Фінал ще кращим ❤️
Дякую всім, хто розгадав цю пантоміму від Діму ))

Який довгий день! Прокинувся, погуляв із собакою. Пострімив. Подивився Монте. Прибрав квартиру. Зробив ще щось корисне. А зараз прокоментував 2 мапи і чекаю 3ю.
Чим я займаюсь прямо зараз? Читаю журнал Forbes. До сторінки про молодого стрімера і репера-фрешмана Дмитра Чумаченко ще не дійшов. Але думаю десь там є. Та і просто сонний і дуркую)

У путіна в анусі знайшли кинджал. 6 штук.

Прокинувся тільки що від того, що з вулиці почув, ніби моя мама розмовляє. Ніби я лежу, сплю, а вона на дворі із кимось говорить так, що це чутно у вікно. Востаннє, почути таке я мав змогу у Маріуполі і лише там. У своїй власній кімнаті..
Зпросоню, чого тільки не наностальгуєш.. Мені 12, початок літа, канікули ще дуже довго - бо тільки почались, 9 ранку, нічого не болить, бабуся із дідом ще живі, попереду 3 місяці двору, футболу і моря, пахне домашніми млинцями.. моїй молодшій сестрі три роки, вона ще не знає, яким буває життя, я теж… ніхто із нас ще не розуміє слова «ненависть», точніше, що це слово насправді означає, як народжується, і якими глибокими гнійними ранами точить твій внутрішній світ.. в мене попереду три місяці велосипеду, три місяці хованок та полювання на ящірок, три місяці щоденних походів до бабусі: приготувала борщ - а я не хочу борщ… (господи, як же сильно я тепер хочу той борщ, як же сильно)… але марно… в 22му в неї не було шансів вижити в Маріуполі із її ногами, там треба було бігати, там треба було сходами… мені все ще 12 поки я не до кінця прокинувся, лежачи в арендованій квартирі в Київі, я відчуваю, як розмова на дворі між двома дев‘ятиповерхівками набирає обертів, вже спати не буду.. чого так рано жінки вийшли.. мабуть привезли молоко, ще те що у бідончиках несли додому.. 2 літра.. 3.. пінка на ньому після того, як закипіло.. молоко кип’ятили.. воно могло втекти.. багато хто з мого дитинства (вже назавжди) не зміг втікти із М.. там сильно не втечеш, місто в оточенні, горить все окрім моря, але і з моря вогонь летить та спалює наживо все, що так сильно закоркувалось мені в серці та так боляче вдарило простим схожим жіночим голосом рано вранці, в арендованій квартирі в Київі, мені 34 (мінус десь 500 днів) роки, треба вставати та збиратись на футбол.. не з батьком, не на стадіоні Азовсталь.. просто футбол.. але тим не менш.
Попереду ще три місяці літа, потім осінь, потім знову біль переходу від зими до весни, потім мабуть ще три місяці літа…

Як сказати, що в людини депресивний стан, не кажучи цього?
Вона знімає отакі відоси..
.. та думає, що це смішно..

Сьогодні ми перевалили через число у 2000 підписників на твічі) Це +400 за тиждень фоловерів. А також 40+ сабскрайберів. 🤯
То я, як і обіцяв (собі) дозволю обїстися суші. Вам гарного дня. Наступний стрім (ювілейний) займемо спілкуванням та переглядом фільму, який анонсував. Люблю, цілую прямо зпереду в голову) гарного дня