А ось і саме включення генерал-майора Віктора Хоренка на етері УП

Президент Володимир Зеленський звільнив екскомандувача ССО Віктора Хоренка за поданням міністра оборони Рустема Умєрова. Про це заявив заступник керівника ОП Роман Машовець у коментарі «Українській правді».

@babel

Закон України «Про національну оборону» в редакції від 31 березня 2023 року:

Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Міністра оборони України.

Ну чисто юридично все ок.

З одного боку - це дуже смішно, бо «old but gold»
З другого - це дуже сумно, бо критичних коментарів до цього репосту аж надто мало.
З третього - це очікувано, бо я вже знаю, що основна вікова категорія підписників - це 18-25 років, які в своєму житті або ще не голосували, або голосували у 2019 році і ще не допетрали, що політичний вибір має бути свідомим і що тут смішного, насправді, не так вже і багато.
З четвертого - другий і третій бік дуже душні.
З п'ятого - отак ти нічого особливого не робиш, а контент в каналі є, активність в коментарях є, попередження виписуються, ще і твої коментарі лайкають. Краса неймовірна. Просто bittersweet.

Мій майже земляк Богдан Мірошниченко взяв інтерв'ю у очільника "Укроборонпрому" Германа Сметаніна

Семюел Рамані (молодший науковий співробітник RUSI, автор книги «Putin's War on Ukraine»)

Контрнаступ України висвітлюється як провальний, але правда є складнішою.
Кілька думок про успіхи та невдачі українського контрнаступу.

Успіхи:

1) Запобігання російським здобуткам. Україна провела наступальні операції на півдні та сході, запобігши при цьому значним успіхам росії.
Укріплення та мінування призвели до того, що росія втратила 200 одиниць бронетехніки та тисячі чоловік особового складу лише під Авдіївкою протягом 3 тижнів.

2) Деградація Чорноморського флоту росії. Українські удари по штабу Чорноморського флоту, створення альтернативного зернового коридору та створення небезпеки російським кораблям у Севастополі та Криму є великим успіхом. Це зменшує загрозу ударів «Калібрів» по українських містах з моря

3) Модернізація протиповітряної оборони. Україна отримала «натівські» системи ППО, такі як IRIS-Ts і Patriot, для відбиття атак російських безпілотників «Шахєд» на Київ. У чорноморських портових містах ще багато роботи, але масових уражень енергетичної інфраструктури, як минулої зими, ще не було.

4) Модернізація авіації та ракет дальнього радіусу дії. ATACMS, Storm Shadow і SCALP прибули, а F-16 вже в дорозі. Україна також нарощує внутрішнє виробництво, яке може завдати удару вглиб власне російської території.

Невдачі:

1) Територіальні здобутки. Очевидна: Україна хотіла звільнити Мелітополь, щоб перервати російські ланцюги постачання і досягти реального просування на Запоріжжі, Херсонщині. та за межами Бахмута.
Вона зменшила свою мету до [звільнення] Токмака, що частково вдалося, але лінії фронту «заморожені

2) Війна безпілотників. З точки зору виробництва, Україна страждає у війні безпілотників. «Байрактари» вже не є такими «геймченджерами», якими вони були колись, Росія масово виробляє «Гєрань-2», заснований на іранському «Шахєди». Ще є надія на український безпілотник «Шарк» і на зимовий шквал безпілотників.

3) Зупинка російських виробничих ліній. Санкції не зупинили ввезення в росію напівпровідників і створення високоточних ракет. Поставка Північною Кореєю 1 мільйона артилерійських снарядів плюс прискорене внутрішнє виробництво свідчать про те, що росія у цій війні надовго.

4) Забезпечення довгострокових поставок снарядів і боєприпасів.
Україна вичерпала приплив снарядів і боєприпасів, які вона отримала, і незрозуміло, як швидко вони будуть компенсовані. Виною всьому мляве виробництво в ЄС, але нещодавні угоди з Нідерландами і Німеччиною дають надію.

Невизначений результат:

1) Глушіння GPS. Російське глушіння GPS обмежило ефективність HIMARS станом на травень 2023 року і посилило побоювання, що [вплив] ракет більшої дальності може бути обмежений. Але Україна використала керовану бомбу для знищення [системи] перешкод GPS, що свідчить про технологічний прогрес

2) Використання російських суперечок. Хоча сутички Прігожина і Шойгу могли зірвати російські досягнення на Донеччині, «заколот Вагнера» не зруйнував згуртованість.
Після усунення Танцюри/Резнікова, атак на Сирського та виборчих суперечок Україна має свої власні суперечки.

3) Згуртування не-західної підтримки. Українська ідея проведення Глобального саміту миру та переговори в Джидді набули певної популярності, так само як і критика африканських країн щодо призупинення росією зернових угод. Але відсутність [представника] Китаю на [зустрічі на] Мальті та застій у голосуванні на ГА ООН свідчать про те, що Україні ще є над чим працювати.

Отже, контрнаступ України не виправдав великих сподівань, оскільки російські укріплення виявилися сильнішими, а новітні технології запізнилися.
Але це аж ніяк не була повна поразка, і Україна все ще має багато козирів, щоб розіграти їх у 2024 році.

Аскольд і Ніхуя Собі Скільки Дір.

Не корекцією попереднього посту, а новим, аби не звинувачення були не в «шо ж ти фраєр, здав назад», а виключно у хуйовій комунікації, бо не розпедалив одразу.

Це не жарт і не висміювання. Це констатація факту у графічній формі (задля чого і залишив посилання на оригінальний допис «Монітору») - просто у пом'якшеній формі.

Це хуйово? Так. І буде ще хуйовіше, поки не буде ефективних засобів протидії (мені в голову окрім «Метеорів» та суцільного поля придушення супутникового сигналу більше нічого не лізе).

Чи треба заламувати руки і накриватися простирадлом? Точно ні.
Працюємо далі, донатимо на ЗСУ, підтримуємо підрозділи ППО.