Я б теж хотів щось пожартувать на тему махача в Махачкалє, але матч Анжи - Ліверпуль був у москві і я б волів його забути.

А ще згадується радянський фільм «Міміно»

От смішно було б, якби в Махачкалі сів рейс з грузинського Телаві.

Після цього перекладу Перуна я знову повертаюся до його переозвучок - і дуже добре, що більшість з його останніх матеріалів не є «чутливими до часу», окрім оновлення щодо наступальної кампанії ЗСУ 2023-го року та подій в Ізраїлі. З них і почну.

Стисло: слово «геймченджер», ймовірно, буде означати різні речі для різних людей. Однак існує цілий ряд показників, які ви можете використовувати, якщо хочете оцінити, чи зробила система позитивний внесок у конкретну військову операцію. І сьогодні ми розглянули три з них: прямий вплив, ефективність та цілісний (холістичний) вплив/тест «якби не…».

Що стосується війни в Україні, то принаймні деякі системи, ймовірно, виправдали принаймні більшу частину своїх початкових сподівань. Наприклад, «Ланцет» і нові «Хаймарси», що застосовують ATACMS, напевно, входять до цього переліку. Інші зазнали порівняльних невдач, але, швидше за все, знаходяться десь посередині.

Справжні системи-«геймченджери», горезвісні срібні кулі, неймовірно рідкісні в історії. Але здатність накопичувати, об'єднувати і застосовувати багато більш розумних можливостей - це те, що було вирішальним у багатьох різних людських конфліктах. Гаубиця або основний бойовий танк «Леопард-2» не є «геймченджерами», але це не означає, що наявність більшої їх кількості не збільшить українську бойову міць.

Отже, хоча розумно намагатися визначити і розставити пріоритети для дійсно видатних систем, це не означає, що всі зусилля повинні бути скеровані в інший бік від забезпечення достатньої кількості того, що знаходиться посередині. Як завжди, небезпечно занадто зосереджуватися на блискучих деталях і забувати про основи.

Давно я цього не робив, але сьогодні мене наштовхнули на думку, що таки пора ☺️

1) Я дуже вдячний всім своїм патронам та постачальникам кави! Шоб я без вас робив! (грав би в Кіберпанк та «Еквестрію у вогні», тільки ще більше)
2) Якщо ви ще не мій патрон і не заливаєте мені пекельно гарячу каву у горлянку щоранку, але хочете отримати такі привілеї - це можна зробити отуть ☺️

P.S. Реклама на каналі не продається і я не планую вводити таку «послугу»

триста 😏

За посиланням на вас чекає маленький допис про Леопард 1А5, який пояснює, чому це не настільки поганий танк

Бонус: швидкість заднього ходу Лео 1А5!

Про статтю Шустера не написав хіба що лінивий.

Я був достатньо лінивим, аби написати про неї не учора, а сьогодні. По-перше, досить таки сильно на зміст накладає тінь біографії автора і речей про які він писав. Відеорепортаж з азовських таборів трирічної давнини ним підготовлений було озаглавлено з поміткою що це «Ukrainian white supremacist militia», що викликало у західного глядача відверто негативну коннотацію - натомість, більш близьке до реальності «Ukrainian nationalist movement» не мало би стільки питань.

Шустер працював в РФ у якості журналіста, що досить таки додає ймовірності його вербування російськими спецслужбами. Водночас, він же і був автором матеріалу Time, у якому зʼявився свого часу абсолютно дезінформаційний пасаж про 17 тисяч ультраправих іноземців, які пройшли підготовку в таборах Азову. Цей пасаж, між іншим, РФ використовувала і у спробах привʼязати новозеландського терориста з Крайстчерчу до України.

Питання взагалі не до Шустера, а до наших посадових осіб, «радника президента» з яким він спілкувався - кого ви підпускаєте до себе?

Момент наступний: «всі крадуть» - хороша голка щоб бити по суспільних настроях. Питання в тому, на чий рахунок записали це явище? Кого в матеріалі акуратно персоніфікували як зло?

Те, що західний журналіст у такому розлогому тематично матеріалі про війну, президента, Україну, владу раптом спускається до конкретного прізвища не найбільш відомої посадової особи - Ростислава Шурми. Його, звісно ж, журналісти обвинувачували в схематозі, і тут без вироку суду безглуздо робити висновок наперед - чи був схематоз таким як його описують.

Однак одна річ уже відома точно: Ростислав Шурма як мінімум останні півроку (а скоріше більше) перебуває у глибокому медійному конфлікті з Данилом Гетьманцевим. Шурма навіть звинувачував Коломойського у організації медіакампанії проти нього, хоча точніше було би озвучити саме прізвище падавана Ігоря Валерійовича - Гетьманцева. Конфлікт між Гетьманцевим і Шурмою, звісно ж, не за «високий ідеал» і стяг з Флер де Ліс, але за питання «як знімається стружка», і хто більш уповноважений. Шурма конфліктує з податківцями, які перебувають в орбіті Гетьманцева, при цьому експерти які хвалять ідеї Шурми розвалюють Гетьманцева в телеефірах.

Я не беруся захищати когось з них, але поява у великому матеріалі такого дрібного як для його тематики прізвища часто оплачується великими грішми. І тут можлива навіть і гра в темну - Шустер міг не знати, що його інсайдери підкладають йому таку «качку» і роблять його матеріал частиною своєї кампанії. Водночас, це зовсім не означає що за Шурмою немає ніяких схем взагалі.

Портрет Зеленського описаний Шустером цікавий, і навіть логічно що у цих подіях він виглядає саме так. Однак абсолютно неможливо за зовнішніми ознаками перевірити релевантність портрета, як і реальність обговорюваної напрочуд позбавленої контексту ідеї «взяти Горлівку» в жовтні.

Те, що матеріал може «співпадати» із нашими реаліями говорить лише про якість його написання, однак зовсім не про моральний портрет автора і не про реальні підстави висвітлити події таким чином.

Привіт! Сьогодні в нас історія від екологині Катерини Полянської та науковиці Анни Куземко - у червні вони вперше побували на місці колишнього Каховського водосховища, і нещодавно повторили цю мандрівку. Їхні враження свідчать про суттєві зміни в цій місцевості.

Як і більшість фахівців, які зараз відвідують локацію, Катерина та Анна кажуть: вже очевидно, що всупереч заявам деяких політиків, пустелі там не буде. Заяви про опустелювання, можливо, й були актуальними в перші кілька тижнів після руйнування греблі - адже тоді відкрилася замулена поверхня, земля там швидко розтріскалася, а рослин майже не було - лише поодинокі пагони. Але до осені ситуація кардинально змінилася.

Були й інші побоювання - що ця місцевість заросте інвазійними видами, а без втручання людини природа на території водосховища не зможе повернутися до того стану, який був перед побудовою греблі. Ці побоювання теж виявилися хибними.

"Природа таки виявилася розумнішою за нас, і те, у чому ми хотіли допомогти, формується без нашої допомоги. Природа нашого втручання не потребує", - каже Анна Куземко.

На місці колишнього водосховища зараз виріс вербово-тополевий ліс. Це хащі, але вони будуть видозмінюватися. Як саме - читайте в нашому матеріалі

Авдіївка.

Все дуже субʼєктивно, бо бачу очами аеророзвідника, і не маю всієї інформації. Але думку про події маю таку.

Як би не розповідали про "мʼясні штурми" та недолугість ворога- план його був непоганий.
Авдіївка вже давно в полуоточенні, які під Донецьком сили та засоби противник знав, та розумів які сили та засоби йому потрібні щоб користуючись перевагою, швидким штурмом захлопнути горловину і вирівняти лінію фронту, зробивши безпечним з/д вузел на Ясінуватій та відкидуючи нас від Донецька.
Використовуючи погану погоду (вітер був до 18 м/с, хмари), він сконцентрував штурмові підрозділи в Донецьку, бо розумів що наші дрони це не виявлять.
І в перший же день коли погода дозволила підняти крила- пішов на штурм.
Але не вийшло. А чому? Тому що "Маршал.jpg".

59 бригада стримала навал двох БТГрів. Авдіївка, з 53 та 110 бригадою- бригадний штурмовий компонент. Так, просів лівий фланг, але росіянам був вкрай потрібен саме правий, бо логістичне плечо від Первомайського/Пісок ближче до Донецька, там зручніше вискакувати несподіванно, зберігаючи техніку та особовий склад в Донецькій агломерації, а не в полях, але зараз їм приходиться воювати в кішці на Водяному, де трудно розвити успіх, бо тебе там пиздять зі всіх боків.
Тому вони зараз стараються розвити успіх з боку Красногорівки. Але момент втрачений, загальні втрати дуже високі, а до цілі ще далеко.

І противник почав адаптуватися. РЕБ проти фпв, велика кількість ЗРК що полюють за нашими крилами (безуспішно поки), тактика малих груп та мінімум техніки. Багато великої арти, Піони, Тюльпани, херачять КАБами та ракетами. Вони адаптуються, місцеві судячі зі всього починають вчити їх, як тут треба воювати.
Ми теж адаптуємось під ворога, ми відстояли Авдіївку взимку, коли був безліміт по вагнерам та артилерії, і не збираємся ії здавати зараз, роблячи з неї новий Бахмут.
Ми не недооцінюємо противника, і будемо старатися думати на крок уперед. В нас ще є козирі в рукаві. Але це бій не на тиждень, і не на місяць. Вони не відступлять. Ми- теж.

Авдіївку треба відстояти.
Dixi.