Якуб поїхав у п'ятитижневу відпустку до США, до публікування списків втрат поки що повертається #Oryx

Трішки копіуму від Томаса Тайнера:

Українська стратегія працює.

Росіяни продовжують перекидати війська до центру Південного фронту. Таким чином вони проріджують свої лінії в інших місцях. Це відкриває проломи в російському фронті, якими українці скористаються, коли відчують, що час настав.

До того часу українці знищують російські війська в центрі Південного фронту за допомогою чудової артилерії, наданої Заходом; високоточних керованих боєприпасів, таких як GMLRS, Excalibur, SMArt 155, Bonus для знищення російської техніки та DPICM для знищення російського особового складу.

Це м'ясорубка, і росіяни підтягують сили з тих ділянок фронту, які вони вважають «безпечними». Ось чому я вважаю, що основний український наступ не відбудеться там, де ми спостерігали бої протягом останніх двох місяців.

У центрі Південного фронту росіяни зміцнюють свої лінії... в той час як в інших місцях вони їх проріджують. Українці тримають в тилу щонайменше десяток бригад, щоб використати прорив у російських лініях.

Українські сили, що перетинають Дніпро, вже стикаються з дуже незначним опором з боку росіян. Нещодавно росіяни перекинули частину 76-ї десантно-штурмової дивізії з Кремінної в м'ясорубку Південного фронту. Повільно, але впевнено росія створює можливості для прориву українцями російської лінії. Питання - коли, а не якщо.

Зараз Україні потрібен постійний потік високоточних керованих боєприпасів і 155-мм снарядів DPICM; а також касетних ракет M26, танків M1A1 Abrams, більше бойових машин піхоти і ракет великої дальності - найкраще ATACMS, але принаймні GLSDB повинні бути нарешті доставлені. Це битва, у якій важливе матеріально-технічне забезпечення, і доставивши його в достатній кількості, ми виграємо цю війну.

Голова української військової розвідки Кирило Буданов продовжує стверджувати, що Україна скоро увійде до Криму... і він має рацію. Той, хто каже, що «наступ провалився», є невдалим аналітиком.
Перемога вже близько.

Осінтер Еміль Кастехелмі проаналізував український наступ у секторі Роботиного та супутникові знімки російських укріплень на «першій головній лінії оборони», зробивши певні висновки.

Стисло:

1) Укріплення не на всіх ділянках першої головної оборонної лінії, відомої як «лінія Суровікіна», є рівнозначно потужними;

2) Рівень підготовки росіян різниться;

3) Позитивний розвиток подій для України можливий у найближчому майбутньому, особливо локальний успіх.

Tatarigami_UA

Представники Пентагону також закликали Україну менше покладатися на безпілотники для розвідки поля бою і більше на наземні розвідувальні сили, які можуть краще оцінити російські позиції. Вони також наполягають на тому, щоб Київ надав молодшим офіцерам більшу свободу дій для використання можливостей, що відкриваються на розтягнутому фронті. За всіма цими пунктами американські офіційні особи вважають, що українці реагують позитивно. Але останніми тижнями дискусія була гострою.

Сьогодні я натрапив на статтю у The Washington Post, в якій йдеться про контрнаступ. Зазвичай я утримуюсь від критики витоків інформації, розуміючи важливість журналістської роботи. Проте, у світлі тверджень, викладених у статті, я хочу надати деякі контраргументи:

1) Важко визначити, чи заслуговує на довіру посадова особа, яка дала коментар. Залишається незрозумілим, чи ця заява точно відображає позицію Пентагону, чи це була журналістська інтерпретація слів офіційної особи, чи це була справжня заява.

2) Якщо прийняти цю заяву за чисту монету, то це, мабуть, одна з найгірших заяв, з якими мені доводилося стикатися останнім часом. Заява викликає сумніви щодо автентичності самої заяви. Безпілотники відіграють ключову роль у мінімізації ризику для життя військовослужбовців.

3) Більшість ліній фронту сильно заміновані і перебувають під постійним спостереженням безпілотників, що максимізує ризик розвідувальних місій. Рішення поставити під загрозу людські життя аби не втратити безпілотник не лише позбавлене співчуття, але й є необачним і позбавленим логічного обґрунтування.

Незалежно від того, чи це просто неточне повідомлення, чи ненадійне джерело, я сподіваюся, що ця заява є перекрученим поданням чиїхось висловлювань, а не реальною точкою зору, що походить з Пентагону. Цей аргумент просто не витримує критики.

Раян О'Лірі: Я припускаю, що це неточне повідомлення. Розвідка з [використанням] безпілотників має вирішальне значення боях на укріплених та забудованих теренах. Наземна розвідка поза захопленням цілей практично марна в багатьох ситуаціях і, як правило, перетворюється на рух до контакту, а не на справжню традиційну розвідку.

Tatarigami_UA: Питання в тому, чи дійсно вони це мали на увазі, чи це було вирвано з контексту якоїсь розмови між офіційними особами і згодом представлено громадськості через неправильну інтерпретацію.

Раян О'Лірі: Спробую припустити, що контекст був упущений. Ймовірно, це було більше схоже на те, що їм потрібно відмовитися від використання китайських безпілотників. Але проблема в тому, що США та їхні союзники в усіх відношеннях відстають у розвитку безпілотників. А західні військові дрони непомірно дорогі.

Tatarigami_UA: Так, я намагався вирішити цю проблему, але найпоширеніша відповідь, яку я отримую: «ми не робимо дешевого лайна».
Дуже дешеві і ненадійні, або надто дорогі і занадто повільні у виробництві та кількості - обидва варіанти є крайнощами.

Раян О'Лірі: Десь так. Американські військові ось-ось на власній шкурі відчують, в який конфлікт вони потраплять в наступний раз.

Luis Koldo Muñoz Gorriz: Девід Ігнатіус - один з багатьох колумністів, які пишуть для «Вашингтон Пост» про міжнародні справи. Він робить це двічі на тиждень. Їх дуже багато, і вони мають різні думки. Це те, що називається свободою вираження поглядів в редакції будь-якої газети в США.

Tatarigami_UA: Чесно кажучи, я не схвалюю особисте переслідування журналістів і цькування їх в інтернеті за статті або думки. Давайте обговорювати ідеї, а не окремих людей.

Тим не менш, я маю право критикувати слабкі місця в цій статті як частину свободи вираження поглядів.

Україна може отримати грецькі Leopard 1

Німеччина запропонувала круговий обмін Греції із заміною їх застарілих танків на колишні італійські Leopard 1А5, передача яких Україні була раніше заблокована швейцарським урядом.

#Греція #Німеччина #Україна @milinua

​​YIGAL LEVIN 🇺🇦

У ЗМІ постійно можна чути про те, як українська армія «прорвала першу лінію» або «вийшли до першої лінії», або вже «до другої лінії» тощо. Усі ці повідомлення дуже плутають.

Ще більше плутанини додав старина Def Mon, викотивши цю мапу. Але йому можна пробачити, старина Def - OSINT-ер і малює він ці карти для свого співтовариства, зазначаючи всі ці лінії для своєї зручності і зручності свого оточення. У реальності немає ніяких ані «combat zone», ні «1st» і «2nd defensive line».

Те що ми бачимо на мапі - це класична оборона за радянськими доктринами. Те що позначено, як «combat zone» - це так звана «зона охорони» або «зона безпеки». Її і називають часто у ЗМІ «першою лінією». Мета цієї зони - виявити напрямок основного зусилля атакуючого.

1st і 2nd defensive line - не є двома «лініями», як ми сприймаємо слово «лінія». Відстань між ними варіюється в 2-10 км. Це тактичний рівень, а, значить, це все - одна архітектура. Якби «друга лінія» укріплень була б у глибині хоча б на 40-50 км, тоді ми могли б вважати її другою лінією. Але це - основна зона оборони. Саме тут, за радянськими підручниками, ворог має загрузнути. Це і є та сама перша лінія, вона ж єдина і вона ж остання. Саме до цієї лінії зараз і підійшли українці в районі Роботине.

Далі йде так звана «третя лінія» або «третя зона», або «третій ешелон», або «армійський оперативний резерв». Називайте як хочете. Там, по-ідеї, мають бути найкращі та добірні («гвардійські») підрозділи. Вони покликані розгромити ворога і перейти в наступ, після того, як ворог загрузне в основній лінії.

Резюмуючи: зона охорони, за нею зона основних укріплень (у нашому випадку це одна лінія), і ось уже за ними зона з добірними частинами в резерві.

Це все в підручниках і ця оборона побудована за підручником. А далі аномалії:

Перша: росіяни чіпляються за цю саму «зону охорони», закидаючи туди піхоту і постійно контратакуючи - «спалюючи» там велику кількість техніки, яка взагалі не повинна там бути.

Друга: втрати йдуть 1 до 1 за технікою, а за знищеною безповоротно - так і зовсім у зс рф втрати вищі. Нагадаю, що «нормальні», книжкові, втрати мають бути 1 до 3 на користь тих, хто обороняється.

Ще є не стільки аномалія, скільки питання: що з цим «елітним резервом»? Він є взагалі? З яких підрозділів він складається?

Бачив одне з пояснень, чому росіяни одразу кидають резерви і всіма силами намагаються утримати кожне село в цій самій «зоні охорони». Що, мовляв, Кремль «дуже боїться інформаційного фону, де Україна йде вперед і звільняє населені пункти, а росія відступає», і що політичне тут переважає над військовою логікою, для якої плюс-мінус 30 км просування у війні такого масштабу - це «робочі питання».

Я не знаю - чи в цьому причина, я тільки фіксую спостережуване, як і ці аномалії. Давати їм пояснення будуть не ізраїльські лейтенантики (чи навіть майори або генерали) або західні вельмишановні всезнайки, і не диванні генерали, - а українські топ-військові, ті, хто зараз командують реальними бригадами, корпусами і фронтами.

Черговий переклад в ліжечко чергового відео Перуна - про оборонні витрати країн НАТО у 2023 році та їх тенденції

Стисло: Є ознаки того, що країни НАТО прагнуть переозброїтися у відповідь на російське вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Деякі з цих зусиль є грандіозними і швидкими, як у Польщі, деякі є грандіозними, але рухаються в темпі бюрократії мирного часу, як у Німеччині, а інші ще навіть не вийшли зі стартових воріт.

За історичними мірками загальні зусилля є досить невеликими у відсотках від ВВП, але, зважаючи на розмір економік країн НАТО, різниця між промисловими зусиллями, збільшенням закупівель обладнання і допомоги Україні у сфері безпеки, ймовірно, відображає збільшення загальних зусиль з переозброєння порівняно з рівнем, що передував повномасштабному вторгненню.

Залишається з'ясувати, яким чином ці інвестиції будуть здійснюватись надалі, якою мірою нові внутрішні інвестиції перетворяться на додаткове надлишкове обладнання, що постачатиметься в Україну і як стратегічні конкуренти НАТО відреагують на той факт, що оборонна промисловість і збройні сили Альянсу, схоже, переживають повільне, але значне пожвавлення.

Переклад на Друкарні
Переклад на Патреоні

🇺🇦 Украинский флаг на левом берегу Херсонской области. Район Антоновского моста.

📍Геопозиция

У цьому спеціальному випуску «The Russia Contingency» Майкл Кофман зустрівся зі Стівеном Коткіним, старшим науковим співробітником Інституту міжнародних досліджень ім. Фрімена Споглі (FSI) Стенфордського університету та старшим науковим співробітником програми Кляйнхайнца в Інституті Гувера. Розмова торкнулася останніх новин з українського наступу, аналізу уроків, винесених зі спостережень за конфліктом, і дослідження українського визначення перемоги у війні.

Спойлер: дуже цікаво виглядає теза Стівена Коткіна про танки, що живуть на полі бою 10-14 днів (у контексті втрат «Леопардів» та «Бредлі»), враховуючи інформацію про втрату Україною 5 танків «Леопард» з 71-го наданого.

Переклад на Друкарні
Переклад на Патреоні

2 зарядні станції «Bandera Power»

Вітаю, любі друзі. Нажаль, війна продовжується і хлопці на фронті мають нові потреби. Козаки з 22 ОМБр, 2 механізованого батальйону, які оперують на Бахмутському напрямку попросили допомогти їм з портативними зарядними станціями "Bandera Power". Ці технічні засоби потрібні підрозділу зв'язку, саме для
підтримки зв'язку, коли потрібне
обслуговування генератору.
Також під StarLink, коли необхідно
дати зв'язок на ділянці де
неможливо використовувати
генератори. Хлопцям потрібні дві такі станції. Тому, будемо вдячні, як і завжди, за ваші донатики, репости цього збору. Ніхто крім нас їм не допоможе. Дякую за увагу.

🎯 Ціль: 62 000 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/2bX9GzxXRa

💳Номер картки банки
5375 4112 0810 8113
💳 ПриватБанк 5457082297059698
SKOTNIANIY STANISLAV

PayPal: glebrm.bills@gmail.com

BTC : 1HxcgxonB6DZRcUNs3KFvnm8u3og3aHFm6

ETH : 0xC6E0BcAAA555EF7Fd258De686Ff82B51EFd3B86f

TRX: TLSeX8qbjAfaGkrHfXZhkHVZ25KcmkCVsb

Всі наші звіти тицяй сюди
Відповідальний за збір @veryqgood

ЗАЯВА СЕКРЕТАРЯ ЕНТОНІ ДЖ. БЛІНКЕНА

29 серпня 2023 року

Новий пакет додаткової військової допомоги США для України

Сьогодні ми оголошуємо про наступний пакет військової допомоги для підтримки України, яка захищає свою територію і свій народ. Цей пакет містить важливі засоби, які допоможуть Україні на полі бою. Він включає:
- ракети AIM-9M для [засобів]протиповітряної оборони;
- боєприпаси для високомобільних артилерійських ракетних систем (HIMARS);
- 155-мм і 105-мм артилерійські боєприпаси;
- обладнання для розмінування, Javelin та інші протитанкові системи і ракети;
- понад 3 мільйони набоїв для стрілецької зброї;
- машини швидкої допомоги;
- боєприпаси для знешкодження перешкод;
- а також запасні частини, послуги, навчання і транспортування.

Цей пакет озброєнь і техніки вартістю 250 мільйонів доларів США реалізується за рахунок [повноважень зі] скорочення озброєнь і техніки, раніше призначених для України.

Щодня росія продовжує вести жорстоку загарбницьку війну, в результаті якої загинуло багато мирних жителів України і мільйони людей стали вимушеними переселенцями. Напади на українські порти та зернову інфраструктуру спричинили волатильність цін на продовольчому та зерновому ринках, посилили голод та глобальну продовольчу безпеку в усьому світі.
Росія розпочала цю війну і може закінчити її в будь-який момент, вивевши свої війська з України і припиняючи жорстокі атаки. Доки вона цього не зробить, Сполучені Штати, наші союзники і партнери залишатимуться єдиними з Україною стільки, скільки буде потрібно.

Друга з трьох частин розмови Майкла Кофмана зі Стівеном Коткіним, старшим науковим співробітником Інституту міжнародних досліджень ім. Фрімена Споглі (FSI) Стенфордського університету та старшим науковим співробітником програми Кляйнхайнца в Інституті Гувера.

Ця розмова розпочинається з того місця, де закінчилася перша частина. Майк і Стів розглянули сценарії припинення війни і те, куди може рухатися російська політика.

Стисло: Стівен Коткін вважає, що Захід дарма відмовився від тиску на російський режим шляхом можливості розгляду альтернативи Путіну, та бачить шість шляхів майбутнього розвитку росії, найбільш реальним з яких є перетворення росії на гігантську КНДР, а таким, до якого потрібно прагнути - це заміну Путіну, не обов'язково демократичну, яка захоче вивести росію з війни.

Переклад на Друкарні
Переклад на Патреоні

Найсильніша армія у Європі? (1/2)

Автор: Славомір Шєраковскі для Project Syndicate

У відповідь на російську війну в Україні популістський уряд Польщі розпочав те, що виглядає як масштабна програма переозброєння. Однак, попри всі оголошені плани щодо закупівлі найсучаснішого озброєння у США і Південної Кореї, здається, дуже мало уваги приділяється тому, як планувати оборону країни.

Зростає переконання, що Польща незабаром матиме найсильнішу армію в Європі. Польська правляча партія «Право і справедливість» (PiS) не пропускає жодної нагоди, щоб донести цю думку до населення, і все частіше можна почути її відлуння і за кордоном. Але чи відповідає це дійсності?

Це твердження здебільшого ґрунтується на безпрецедентних закупівлях зброї урядом ПіС і планах збільшити чисельність армії до 300 000 солдатів до 2035 року. Згідно з новим законом про національну оборону, цього року військові витрати мають сягнути 3% ВВП - на цілий відсотковий пункт вище, ніж очікується від членів НАТО загалом. Ярослав Качинський, фактичний лідер Польщі, який формально обіймає посаду віце-прем'єр-міністра, публічно розглядає більш довгострокову мету в 5% ВВП.

У відповідь на повномасштабне вторгнення росії в сусідню Україну Польща розширює свої збройні сили, які наразі налічують 128 000 військовослужбовців і близько 36 000 вояків територіальної оборони, а також збільшує закупівлі озброєнь, як для посилення власної оборони, так і для поповнення запасів. Польща передала Україні стільки літаків, танків, гармат, БМП та іншого обладнання, що без швидкого поповнення закупівель вона може втратити майже половину своєї обороноздатності.

У той час як кожен уряд з часу створення Третьої Речі Посполитої у 1990 році витрачав на армію стільки, скільки міг, адміністрація ПіС використовує спеціальний фонд поза державним бюджетом (у державному банку) для фінансування закупівель озброєнь за рахунок боргів. Вона покладається на двох постачальників: США і Південну Корею, чиє сумісне з НАТО обладнання доступне «з полиці».

Для завершення запланованого зростання армії Польща потребує 1682 танки, 3074 бойових машини піхоти і бронетранспортери, 1008 артилерійських систем (не рахуючи мінометів) і 648 РСЗВ. Вона також прагне мати 160 бойових літаків в експлуатації - суттєве збільшення порівняно з нещодавніми 48 F-16, близько десятка радянських Міг-29 (які були відправлені в Україну) і ще з десятком Су-22, які стають все менш придатними до експлуатації. З цією метою вона замовила 32 багатоцільові літаки F-35A і 48 легких навчально-бойових літаків FA-50, а також 96 гелікоптерів AH-64E Apache.

Хоча Польща вже має 233 танки Leopard 2, вона також замовила 366 танків M1 Abrams і 180 танків K2 - ще одне суттєве збільшення до нинішніх поставок 14 Abrams і 28 K2. Планується замовити ще 820 корейських танків K2/K2PL, що доведе чисельність бронетанкових військ до 1599 одиниць. До них додадуться 212 додаткових гаубиць K9A1 і ще 460 K9A1/K9PL.

Найсильніша армія у Європі? (2/2)

Польський план закупівель також включає контракти на 20 американських HIMARS (сім з яких вже знаходяться в країні) і 218 РСЗВ K239 Chunmoo на додаток до нещодавно оголошених закупівель 70 додаткових пускових установок K239 і 486 додаткових HIMARS (більше, ніж США коли-небудь виробили). Загалом, це доведе польський арсенал РСЗВ до 794 одиниць.

Ці заяви, безумовно, виглядають вражаюче, і саме цього і прагнув уряд ПіС. Не зважаючи на те, що заплановані закупівлі були здійснені без державних тендерів, зі слабких переговорних позицій і без компенсаційних зобов'язань з боку підрядників. За нормальних умов угоди про закупівлю мали б набагато кращі умови, які б захищали інтереси польських платників податків та польської оборонної промисловості.

Гірше того, ПіС вже має поганий послужний список у цій сфері. На початку свого правління партія скасувала контракти на вісім батарей Петріотів» і десятки гелікоптерів «Каракал», зіпсувавши польсько-французькі відносини. Качинський також імпульсивно звільнив ключових генералів через параноїдальне переконання, що вони були лояльними до його попередника і політичного суперника, колишнього прем'єр-міністра Дональда Туска.

Крім того, залишається незрозумілим, як Польща буде закуповувати боєприпаси для 794 РСЗВ і сотень танків. За підрахунками військового видання Defense24, витрати протягом наступного десятиліття сягнуть одного трильйона злотих (250 мільярдів доларів), причому на основне обладнання припадатиме лише 25-33% від загальної суми. Уряд також не врахував додаткові витрати на інфраструктуру, персонал, навчання, допоміжне обладнання і обслуговування.

Але танкова дивізія - це не лише танки. Це також сотні технічних, командних, розвідувальних, комунікаційних, саперних та санітарних машин. Кожна дивізія має бути захищена багаторівневою системою протиповітряної оборони, що складається з радіолокаційних станцій та зенітних ракетних установок різної дальності. Лише для логістичних операцій та щоденних тренувань знадобляться сотні вантажівок та позашляховиків.

Польські генерали попереджають, що нинішньому розгулу витрат не передувала жодна загальна оборонна стратегія. І, як зазначають багато коментаторів, підривати польську оборонну промисловість, виключаючи її зі звичайного тендерного процесу, - це чиста дурість. Озброєння польського виробництва - такі як бронетранспортери «Росомак», САУ «Краб» і БМП «Борсук» - добре зарекомендували себе в Україні, і ЗСУ вже розмістили замовлення на більшу кількість.

Польський генерал Роман Полько підтримує нещодавні закупівлі обладнання, аргументуючи це тим, що Польща перебуває в іншій ситуації, ніж Україна, і тому повинна готувати свою оборону по-іншому. «Ми передбачаємо колективну оборону (в рамках НАТО), - пояснює він, - але весь час пам'ятаємо, що ми повинні бути готові відбити перший удар. Щоб Буча [місце масового вбивства росіянами українців] не повторилася в Польщі». Але інші налаштовані більш критично. За словами Мечислава Гоцула, генерала у відставці, який раніше обіймав посаду начальника штабу армії з 2013 по 2017 рік, «тільки божевільний може сказати, що армія в мирний час повинна налічувати 300 000 солдатів».

Хоча Польща розпочала реалізацію вражаюче амбітного плану з розширення і модернізації своїх збройних сил, вона залишається абсолютно не готовою до його застосування. Дійсно, навіть незрозуміло, як уряд фінансуватиме ці початкові закупівлі, а також набір і підготовку ще 150 000 солдатів. Якби Качинський і його колеги, антинімецькі, антизахідні популісти були серйозно налаштовані щодо оборони Польщі, вони б зосередилися не стільки на показових закупівлях, скільки на відновленні стратегічних альянсів, які вони підірвали.