Отже (розкішні наші пані та стабільні наші панове). Щодо "Орешніка" - черговий, так би мовити...недороблена балістична ракета з лайном. Недороблена, бо справжні такі ракети (і без лайна) робили українці - до вікопомного 2014 року. "Перебиты, поломаны крылья, тихой болью всю душу свело - кокаина серебрянной пылью все дороги мои замело." Тож, як дрібним метеоритом, мало того - дрібним, смішним, підробним, який навіть не горів - нас налякати? Щоби ви розуміли: наша, справжня, южмашівська міжконтинентальна балістична ракета - це Судний День, це кінець цивілізації - збити її принципово неможливо, щонайменш 24 мільйонних міст знищено миттєво (так місто Дніпро поклало переможний край ядерним перегонам). І це - всього лише одна ракета. Росіяни не змогли повторити взагалі нічого - навіть близько. Коли, в імперському деліріумі вони волали - ми відновимо закриті радянські проекти, їм чомусь не приходило в їх деградовані, допалеолітичні голови просте питання: а чому ж обидві наддержави, панівіні сили планети, між 1955 та 1985 роками - назавжди законсервували ці програми (літаючі ядерні реактори, ініціатори цунамі, тощо)? Тому що вони були помилковими. Витратними, ризикованими, шкідливими і непрацюючими. "Сталинский меч империи. Красное возрождение. Космический удар Берии". Всі ці фантазми народилися в вже в 2000-ні, коли завдяки ринковим реформам пострадянські країни Західної Євразії, насамперед дві держави імперського ядра - Україна та Росія - почали стрімко багатіти. Невдовзі сеча стала заливати мозок, хоч і різними каналами. У січні 2025 року в Росії, на Ростсельмашу - не здатні зібрати комбайн (власник Ростсельмашу Костянтин Бабкін збирає їх сотнями в канадійському Вініпезі), ми в Україні, через багаторічне тотальне розкрадання брехливими недолюдками колись побудованих нашими геніями найкращих у світі індустріальних ліній - збираємо свої ракети фактично ледь не руками. Насправді нам помагає лише Господь та українська звитяга, всмоктане від батьків відчуття боргу, національна гордість, патріотизм. Тому, на фейк-орєшнік мені хочеться лише знизати плечима і сказати: ну то крадіть менше, зробимо і своєї балістики на 100500 складів і запусків. А жування шмарклів - це не про українців, які скоро п'ятий рік як стримують та перемагають орди диявола. And Amen.
👍58👌1
"Чи можете ви впоратися з Путіним у той ж спосіб, що й з Мадуро? - Трамп: поки що це недоцільно." Ну...доцільно працювати з Золотовим/Кадировим, Мантуровим/Чемезовим, Собяніним/Хуснулліним, тощо. Щодо Пєскова, то оскільки він педофіл, то на нього в ЦРУ та особливо DGSE має бути компра.
👍28
Білий Дім та Пентагон обговорюють нанесення повітряних ударів по військових та поліцейських об'єктах, центрах прийняття рішень Ірану, щоби наповнити реальним змістом попередження Д.Трампа режимові аятол - WSJ.
👍31👌8❤2😁2
Розробник двигуна ПД-8, шваброкорпорація "Сатурн", не може знайти старшого майстра в ремонтний цех. Це підприємство, яке ремонтує двигуни та намагається доробити імпортозаміщений двигун, який вже кілька років не може пройти сертифікацію. "Сатурн" поглинув уже мільярди доларів, тепер лишилися тільки рублі. Молодець. Ну, тепер ясно чому. "Сатурн почти не виден".
👍25😁11
Ну що ж, хутко почалася підготовка до завершення ірано-ізраїльського конфлікту та вирішення іранського питання.Учора масові вбивства громадян Ірану зеленими сатаністами призвели до того, що до белуджів і курдів приєдналися турки та азербайджанці. Також почалася робота на ізраїльських та американських авіабазах. Спікер сатаністів уже погрожує ударами по Ізраїлю та американських фортецях у регіоні. Це правильно. Пісковий хам давно дратує Трампа, бо його місце - у бейрутському ресторані, а не на сидінні задом на найбільших у світі запасах газу. Урок Трампу - аденоїди слід вирізати повністю. Час вбомбити сатаністів у кам'яний вік.
👍31💯11❤4
В.о. президента Венесуели Дональд Трамп готується до оголошення війни Ірану на боці місцевої опозиції. Про це він повідомив на борту Air Force One. Доброго ранку.
👍21🔥12
Фракція комуністів обласної Саратовської думи: "наш багатий регіон (нафтонос і донор) розорено, ми з грудня в стані дефолту, грошей на бюджетні виплати більше нема." Отак-то.
👏36👍12👌4❤2
ЗСУ підняли український прапор над мерією Куп'янська, про захоплення якого двічі доповідали Путіну. Українські військові встановили контроль над будівлею міської ради Куп'янська та підняли над ним державний прапор України. Про це повідомив телеграм-канал 2-го корпусу Національної гвардії України "Хартія", опублікувавши відповідне відео. Операцію було проведено в рамках деблокування міста під керівництвом командування корпусу. https://xn--r1a.website/khartiia/3259
Telegram
КОРПУС ХАРТІЯ
«Хартія» встановила контроль над будівлею міської ради Куп’янська. Пошуково-ударне угруповання «Хартія» і тактичне угруповання «Куп’янськ» завершують зачистку міста, яке вдалося деблокувати під час успішної операції під керівництвом командування 2-го корпусу…
❤29🔥12👍5👏2
От я думаю - може здати останній сарай і купити "Русскоє двіженіє Стрєлкова"? Принаймні, деривативи випустити...😂
🔥10😁3👌3👀1
Forwarded from РАНКОВИЙ КУЛИК
ПРИПИНІТЬ ВИМАГАТИ ВІД КИТАЮ РЯТУВАТИ ВЕНЕСУЕЛУ ТА ІРАН
(Лю Яньтін - китайський політичний оглядач)
Багато аналітиків вважають, що якщо Іран спіткає та ж доля, що і Венесуелу, близькосхідна стратегія Китаю зазнає повного провалу.
Справедливості заради слід зазначити, що зміна режиму дійсно вплине на зовнішні відносини та інвестиції, проте твердження про «повний провал» неправильно тлумачить роль і важливість Ірану в близькосхідній стратегії Китаю.
Якщо розглядати китайсько-іранські відносини, то завжди вірно, що Іран потребує Китаю, а не Китай залежить від Ірану.
Починаючи з 1980-х років Китай відмовився від маоїстської дипломатії і припинив підтримку антизахідних сил на Близькому Сході та в Латинській Америці, замість цього зайнявши прагматичну позицію «не експортувати революцію», щоб максимально відновити відносини із Заходом.
Очевидно, що такий підхід відповідав контексту глобального занепаду лівих настроїв, а також відповідав практичним потребам розвитку самого Китаю.
У цьому контексті Іран, який став антиамериканськи налаштованим у 1979 році і обтяжений санкціями, природно, не є головним вибором Китаю в його близькосхідній стратегії.
Такі режими стикаються з високими ризиками виживання і можуть миттєво впасти в результаті повалення США і тягаря санкцій, що робить їх неідеальним стратегічним об'єктом і невідповідними для значних стратегічних інвестицій.
З огляду на загальну відсутність антиамериканських настроїв серед близькосхідних урядів, надмірна близькість до Ірану неминуче завдасть шкоди загальній дипломатичній стратегії і призведе до відчуження від інших регіональних держав, особливо від арабських держав Перської затоки.
Ці фактори значною мірою визначали дипломатичну діяльність Китаю на Близькому Сході в останні роки.
Хоча Китай став найбільшим покупцем іранської нафти, це лише демонструє незамінність Пекіна як стратегічного партнера для Тегерана.
Однак з точки зору самого Пекіна, ключовий момент полягає в тому, що основними імпортерами сирої нафти для Китаю незмінно є Саудівська Аравія і Росія.
Якби Китай зосередився тільки на антиамериканській ідеології і відмовився від планів розвитку, у нього не було б нинішньої всеосяжної стратегії щодо Близького Сходу. Натомість він опинився б втягнутим в «вісь опору» і нескінченно заплутався б у відносинах зі Сполученими Штатами та Ізраїлем, втративши можливість розвивати потенціал у Перській затоці.
Це також відображає послідовну позицію Китаю щодо Латинської Америки: він не тільки взаємодіє з антиамериканськими режимами, але й заводить дружні відносини з іншими країнами регіону. Більше того, через міркування ризику останні часто мають пріоритет над першими.
Без розуміння цього легко впасти в своєрідне геополітичне «осьове» мислення, вважаючи, що в контексті китайсько-американського суперництва Китай повинен нести відповідальність за виживання всіх антиамериканських режимів.
Китай не буде протистояти всім країнам регіону, щоб підтримати Іран, і не буде вступати в боротьбу зі Сполученими Штатами в Латинській Америці, щоб захистити Мадуро, тому що ці ризики були навмисно розподілені з самого початку.
Зрештою, дипломатія великих держав є складною через свій історичний контекст і повинна також реагувати на реалії мінливої ситуації.
Революційна дипломатія деякий час була основним напрямком китайської зовнішньої політики, але вона не може витримати нинішню складну геополітичну ситуацію. Хоча Китай, безумовно, є важливим стратегічним партнером Ірану, це не означає, що у Китаю може бути тільки один партнер.
(Лю Яньтін - китайський політичний оглядач)
Багато аналітиків вважають, що якщо Іран спіткає та ж доля, що і Венесуелу, близькосхідна стратегія Китаю зазнає повного провалу.
Справедливості заради слід зазначити, що зміна режиму дійсно вплине на зовнішні відносини та інвестиції, проте твердження про «повний провал» неправильно тлумачить роль і важливість Ірану в близькосхідній стратегії Китаю.
Якщо розглядати китайсько-іранські відносини, то завжди вірно, що Іран потребує Китаю, а не Китай залежить від Ірану.
Починаючи з 1980-х років Китай відмовився від маоїстської дипломатії і припинив підтримку антизахідних сил на Близькому Сході та в Латинській Америці, замість цього зайнявши прагматичну позицію «не експортувати революцію», щоб максимально відновити відносини із Заходом.
Очевидно, що такий підхід відповідав контексту глобального занепаду лівих настроїв, а також відповідав практичним потребам розвитку самого Китаю.
У цьому контексті Іран, який став антиамериканськи налаштованим у 1979 році і обтяжений санкціями, природно, не є головним вибором Китаю в його близькосхідній стратегії.
Такі режими стикаються з високими ризиками виживання і можуть миттєво впасти в результаті повалення США і тягаря санкцій, що робить їх неідеальним стратегічним об'єктом і невідповідними для значних стратегічних інвестицій.
З огляду на загальну відсутність антиамериканських настроїв серед близькосхідних урядів, надмірна близькість до Ірану неминуче завдасть шкоди загальній дипломатичній стратегії і призведе до відчуження від інших регіональних держав, особливо від арабських держав Перської затоки.
Ці фактори значною мірою визначали дипломатичну діяльність Китаю на Близькому Сході в останні роки.
Хоча Китай став найбільшим покупцем іранської нафти, це лише демонструє незамінність Пекіна як стратегічного партнера для Тегерана.
Однак з точки зору самого Пекіна, ключовий момент полягає в тому, що основними імпортерами сирої нафти для Китаю незмінно є Саудівська Аравія і Росія.
Якби Китай зосередився тільки на антиамериканській ідеології і відмовився від планів розвитку, у нього не було б нинішньої всеосяжної стратегії щодо Близького Сходу. Натомість він опинився б втягнутим в «вісь опору» і нескінченно заплутався б у відносинах зі Сполученими Штатами та Ізраїлем, втративши можливість розвивати потенціал у Перській затоці.
Це також відображає послідовну позицію Китаю щодо Латинської Америки: він не тільки взаємодіє з антиамериканськими режимами, але й заводить дружні відносини з іншими країнами регіону. Більше того, через міркування ризику останні часто мають пріоритет над першими.
Без розуміння цього легко впасти в своєрідне геополітичне «осьове» мислення, вважаючи, що в контексті китайсько-американського суперництва Китай повинен нести відповідальність за виживання всіх антиамериканських режимів.
Китай не буде протистояти всім країнам регіону, щоб підтримати Іран, і не буде вступати в боротьбу зі Сполученими Штатами в Латинській Америці, щоб захистити Мадуро, тому що ці ризики були навмисно розподілені з самого початку.
Зрештою, дипломатія великих держав є складною через свій історичний контекст і повинна також реагувати на реалії мінливої ситуації.
Революційна дипломатія деякий час була основним напрямком китайської зовнішньої політики, але вона не може витримати нинішню складну геополітичну ситуацію. Хоча Китай, безумовно, є важливим стратегічним партнером Ірану, це не означає, що у Китаю може бути тільки один партнер.
👍12🤔7❤1🔥1
Бентега Китаю, гниття Росії, відродження Америки та інфантилізм Європи
...Китай втомлюється від очевидної безпорадності свого московського васала, чиє резервне золото показує дно, і який хронічно провалює плани вказаних йому об'ємів постачань тих чи інших ресурсів. Чию торгівлю нафтою, газом та лісом Пекін або вже монополізував, або завершує монополізовувати.
Це давно навіть і не торгівля у сенсі вільного ринку: частково данина від Росії, яка сама зробила себе напіввигнанцем-напівавтаркією, але нездатна тягнути таку неймовірно витратну модель, і яку Китаєві приємно принижувати, а частково - це примітивний бартер.
Сам Китай при цьому - ажніяк не живе проблемами Росії, а нервово спостерігає (і намагається адаптувати свою регіональну стратегію) за тим, як у Південно-Східній Азії прискорено стискається новий сінофобський/американофільський кулак Японії, Тайваня та Південної Кореї.
Тому прагматично від РФ китайцям потрібний у найближчій перспективі лише Байкал (Путін нещодавно запопадливо підписав перші відповідні акти), а решту цього опудала динозавра із зіпсутим кабелем від кишківника до мозку - можна поки що лишити догнивати.
Товарообіг між РФ та КНР продовжує скорочуватися.
...Початок доміно регіональних, корпоративних і галузевих дефолтів, істеричні накази Кремля системним банкам щодо примусової реструктуризації гигантських безнадійних боргів, астрономічні обсяги емісії, яка здійснюється Центральним Банком через обхідний маневр аукціонів РЕПО та створення бульбашки ОФЗ (у 1998 році - ОВГЗ), кризова кон'юнктура ринку нафти - одночасно з жорстким секвестром витрат федерального та регіональних бюджетів, високою ключовою ставкою, вже третім щорічним підвищенням податків та тарифів, адміністративним регулюванням курсу рубля - все це призвело не лише до стагфляції та згортання економіки агресора, але й до структурних змін катастрофічного характеру, притаманного стану справ у СРСР в другій половині 80-х років.
Із тією, однак, важливою відмінністю, що СРСР під керівництвом енергійного демагога Горбачова спокійно запозичував шалені (навіть як на сьогоднішній день) суми у ВКВ і влаштував громадянам нетривале свято життя, витративши на це всі гроші і "гавкнувши" у небуття.
РФ ніхто вже 4 роки у борг не дає - навіть у неконвертованих валютах, ба більше над нею знущається навіть Індія, вказуючи що і як писати на індійських товарах, бо інакше можна не отримати й нікому непотрібних рупій.
Численні виступи Олега Дерипаски, Віктора Вексельберга, Андрія Костіна, Олега В'югіна, ба навіть Сергія Чємєзова, чий "Ростех" поглинає ледь не чверть бюджетних коштів - за змістом вказують на те, що Володимир Путін, який і без того має маніякально-садистський склад психіки, схоже, знаходиться у неадекватному стані, не бажаючи розуміти, що економічні ресурси для ведення війни проти України вичерпано. ⬇️
...Китай втомлюється від очевидної безпорадності свого московського васала, чиє резервне золото показує дно, і який хронічно провалює плани вказаних йому об'ємів постачань тих чи інших ресурсів. Чию торгівлю нафтою, газом та лісом Пекін або вже монополізував, або завершує монополізовувати.
Це давно навіть і не торгівля у сенсі вільного ринку: частково данина від Росії, яка сама зробила себе напіввигнанцем-напівавтаркією, але нездатна тягнути таку неймовірно витратну модель, і яку Китаєві приємно принижувати, а частково - це примітивний бартер.
Сам Китай при цьому - ажніяк не живе проблемами Росії, а нервово спостерігає (і намагається адаптувати свою регіональну стратегію) за тим, як у Південно-Східній Азії прискорено стискається новий сінофобський/американофільський кулак Японії, Тайваня та Південної Кореї.
Тому прагматично від РФ китайцям потрібний у найближчій перспективі лише Байкал (Путін нещодавно запопадливо підписав перші відповідні акти), а решту цього опудала динозавра із зіпсутим кабелем від кишківника до мозку - можна поки що лишити догнивати.
Товарообіг між РФ та КНР продовжує скорочуватися.
...Початок доміно регіональних, корпоративних і галузевих дефолтів, істеричні накази Кремля системним банкам щодо примусової реструктуризації гигантських безнадійних боргів, астрономічні обсяги емісії, яка здійснюється Центральним Банком через обхідний маневр аукціонів РЕПО та створення бульбашки ОФЗ (у 1998 році - ОВГЗ), кризова кон'юнктура ринку нафти - одночасно з жорстким секвестром витрат федерального та регіональних бюджетів, високою ключовою ставкою, вже третім щорічним підвищенням податків та тарифів, адміністративним регулюванням курсу рубля - все це призвело не лише до стагфляції та згортання економіки агресора, але й до структурних змін катастрофічного характеру, притаманного стану справ у СРСР в другій половині 80-х років.
Із тією, однак, важливою відмінністю, що СРСР під керівництвом енергійного демагога Горбачова спокійно запозичував шалені (навіть як на сьогоднішній день) суми у ВКВ і влаштував громадянам нетривале свято життя, витративши на це всі гроші і "гавкнувши" у небуття.
РФ ніхто вже 4 роки у борг не дає - навіть у неконвертованих валютах, ба більше над нею знущається навіть Індія, вказуючи що і як писати на індійських товарах, бо інакше можна не отримати й нікому непотрібних рупій.
Численні виступи Олега Дерипаски, Віктора Вексельберга, Андрія Костіна, Олега В'югіна, ба навіть Сергія Чємєзова, чий "Ростех" поглинає ледь не чверть бюджетних коштів - за змістом вказують на те, що Володимир Путін, який і без того має маніякально-садистський склад психіки, схоже, знаходиться у неадекватному стані, не бажаючи розуміти, що економічні ресурси для ведення війни проти України вичерпано. ⬇️
👍27🔥8❤1
⬆️...У свою чергу, США під керівництвом екстравагантного ленініста Дональда Трампа (якому геть плювати як на обмеження з боку законодавців, так і законів, і це навряд чи суттєво змінять навіть проміжкові вибори через 10 місяців - хіба що, в найгіршому для себе випадку, президент залишиться без бюджетних грошей), радісно трощать зогнилі рештки світопорядку, який почав конати в лютому 2014 року через боягузливість тодішнього американського керівництва та системну корупцію європейських інституціональних і національних еліт.
Остаточна концепція нової (чи оновленої) американської гегемонічної ідеї ще не вималювалася - вона настільки ж туманна, наскільки були уявлення Володимира Ульянова про світову республіку Рад чи про конвергенцію пізньорадянського соціалізму із західним капіталізмом в Андрія Сахарова - Михайла Горбачова.
Так чи інакше, ця концепція містить багато золота, мачізму та стімпанку - паралельно із величезними людиноподібними роботами, зоряними війнами та бойовиками 80-х із Арнольдом Шварценегером, Сільвестром Сталлоне та Чаком Норрісом у головних ролях.
Усе це наразі фонтанує в усі боки в пакеті з відродженням загонів "Незримої імперії Півдня" просто на вулицях американських міст, підземною залізницею до Канади та забудовою вуйка Тома на флоридських болотах.
Крім здорового прагнення стати трильйонером, Дональд Трамп щиро та завзято несе добро до миршавих хібарок різного роду недорозвинутих народів світу, публічно засвідчивши, що він є головним глобальним євреєм, а також аватарою Кіра Великого, і водночас - багатим та агресивним дядьком В.Зеленського, якого він тепер качає на колінках замість доброго, але анемічного та занадто щедрого дідика Байдена.
Інструментарій, який використовується адміністрацією Трампа - це чарівна сила п*здюлів: як вербальних, так і торгових, як повітряних так і хірургічних.
У зв'язку із цим, після Венесуели невдовзі підлягають ліквідації облізлі наркосадистичні режими на Кубі та в Нікарагуа, людожерсько-сатаністський режим в Ірані, а також просто трамвайний хам Густаво П'єтро. Паралельно, Куруш ІІІ поволі придушує невдячного Путіна (з 6 місяців минуло 2), пестить кмітливого збоченця Лукашенка, розмірковує із ким одружити Клаудію Шейнбаум та Марію Мачадо та намагається відтиснути Гренландію в Європи, чиї лідери продовжують (вже 13-й рік) виглядати як підлітки в піонерських шортиках, заскочені за онанізмом у шкільному туалеті. І навряд чи ця остання обставина є проблемою Трампа.
Незважаючи на циклічно непрості стосунки із Трампом та його середовищем, Україні завжди вдавалося долати ці гострі кути. Кілька разів побившись із верткими та непоступливими пацанами з бідного району, Трамп ізнов вирішив нас полюбити. Принаймні це просто дешевше і заощаджує енергію, на відміну від спілкування зі сіромордим брехливим вурдалаком, який, навпаки чужою енергією лише харчується.
Цей наш найобієво-тролячий союз невдовзі попрямує на схід за обіцяними Путіним Трампу родовищами золота та рідкоземельних металів.
Українці - люди скромні, їм крім свого, нічого не потрібно.
Ну хіба що коридор до Каспію...
Остаточна концепція нової (чи оновленої) американської гегемонічної ідеї ще не вималювалася - вона настільки ж туманна, наскільки були уявлення Володимира Ульянова про світову республіку Рад чи про конвергенцію пізньорадянського соціалізму із західним капіталізмом в Андрія Сахарова - Михайла Горбачова.
Так чи інакше, ця концепція містить багато золота, мачізму та стімпанку - паралельно із величезними людиноподібними роботами, зоряними війнами та бойовиками 80-х із Арнольдом Шварценегером, Сільвестром Сталлоне та Чаком Норрісом у головних ролях.
Усе це наразі фонтанує в усі боки в пакеті з відродженням загонів "Незримої імперії Півдня" просто на вулицях американських міст, підземною залізницею до Канади та забудовою вуйка Тома на флоридських болотах.
Крім здорового прагнення стати трильйонером, Дональд Трамп щиро та завзято несе добро до миршавих хібарок різного роду недорозвинутих народів світу, публічно засвідчивши, що він є головним глобальним євреєм, а також аватарою Кіра Великого, і водночас - багатим та агресивним дядьком В.Зеленського, якого він тепер качає на колінках замість доброго, але анемічного та занадто щедрого дідика Байдена.
Інструментарій, який використовується адміністрацією Трампа - це чарівна сила п*здюлів: як вербальних, так і торгових, як повітряних так і хірургічних.
У зв'язку із цим, після Венесуели невдовзі підлягають ліквідації облізлі наркосадистичні режими на Кубі та в Нікарагуа, людожерсько-сатаністський режим в Ірані, а також просто трамвайний хам Густаво П'єтро. Паралельно, Куруш ІІІ поволі придушує невдячного Путіна (з 6 місяців минуло 2), пестить кмітливого збоченця Лукашенка, розмірковує із ким одружити Клаудію Шейнбаум та Марію Мачадо та намагається відтиснути Гренландію в Європи, чиї лідери продовжують (вже 13-й рік) виглядати як підлітки в піонерських шортиках, заскочені за онанізмом у шкільному туалеті. І навряд чи ця остання обставина є проблемою Трампа.
Незважаючи на циклічно непрості стосунки із Трампом та його середовищем, Україні завжди вдавалося долати ці гострі кути. Кілька разів побившись із верткими та непоступливими пацанами з бідного району, Трамп ізнов вирішив нас полюбити. Принаймні це просто дешевше і заощаджує енергію, на відміну від спілкування зі сіромордим брехливим вурдалаком, який, навпаки чужою енергією лише харчується.
Цей наш найобієво-тролячий союз невдовзі попрямує на схід за обіцяними Путіним Трампу родовищами золота та рідкоземельних металів.
Українці - люди скромні, їм крім свого, нічого не потрібно.
Ну хіба що коридор до Каспію...
👍47❤3
Трамп на пару з принцем Реза особисто взяв на себе командування перськими повстанцями.
😁17🤷♂9☃1👍1
Не Потебенько. Не Траут енд Кашеріс. Така ж Тимошенко лише в штанях на цей раз садить оригінальну Тимошенко. Хет-трік. Якраз камеру Нестор звільнив. Там ще має пахнуть його одеколоном...
😁26👍3
Терміново продаються бренди "Сучкаблох" та "Кремлівська зозуля". Звертатися: Жужа.
🔥21😁9🤯1
Коломойський не повірив, що Жуля продалася за жалюгідні 40 тисяч доларів. Подивився відео, відзначив "рух ніжкою", ех, о темпора о морес. Розумію його. У 2002-2013 роках голосування коштували від 1 до 3 млн доларів на рило, а тепер - "пару рублів". Видрібніли політики. Не трутовик, не муер - так, пліснява 🙈
😁27👍6❤1🔥1🙈1
Всі бази США та союзників (а також загалом Ца'аль) навколо Ірану та в районі Затоки кілька годин як приведено у повну бойову готовність - додатково у кризовий район висунуто за останні дві доби посилювальні авіаносні групи (Червоне море, Перська затока, Середземне море). Небо над Іраном повністю перекрите, з дестабілізованої території виїхають останні дипспівробітники (зокрема Індії та Сомалі). З європейських та морських середземноморських баз США, Великої Британії та деяких інших країн перекинуто підкріплення - авіація, гелікоптери, артилерія та спецназ. В іракському Курдистані та в деяких інших місцинках в Іраку третю добу шалена динаміка. Туреччина, слід сказати, робить майже все те саме, але спокійніше та м'якіше.
👍25🔥7❤4😁1