Как я раньше писал здесь, даже прорусские церкви, которые пока не признают ПЦУ, признают решение Александрийского патриархата об извержении из сана бывшего митрополита Клинского Леонида. Сегодня это подтвердил и Синод Болгарской Церкви. Что касается временного характера этого решения, то, как говорят, нет ничего более постоянного, чем то что примотано синей изолентой.

https://bg-patriarshia.bg/news/reshenia-na-sv-sinod-na-bpts-bp-ot-zasedanieto-na-24-fevruar

Сегодня память очередно_го преподобнотрансгендера - девицы, поступившей в монастырь под мужским именем https://blagovist.church.ua/zhytiia-sviatykh/prepodobna-mariia-zvana-marynom-ta-batko-ii-yevheniy Причём в отличие от, допустим, киевской Досифеи/Досифея, которая в некотором смысле скрывалась от родных таким образом, тут прямо наоборот: девочка ушла в монастырь вместе с отцом, и оставалась там в мужском виде долго (и драматично) после его смерти. Казалось бы, отец умер - нужды в маскараде нет, уходи из мужского, поступай в женский монастырь, и дело с концом, но нет. Житие эту принципиальность никак не проясняет, а придётся выбирать: или речь действительно об идентичности, не совпадающей с биологическим полом, или (учитывая, что такая история не одна), речь об отдельном, ещё не осмысленном как таковой, виде духовного подвига сродни юродству.
Отец преподобной, о котором только и известно, что он притащил дочь в мужской монастырь и всех обманул, тоже канонизирован, что характерно.
Но нет ни одного святого мужчины, подвизавшегося бы в женском монастыре, увы (впрочем, там, понятно, с бородой был бы вопрос - но не у всех же борода растёт)... Зато была практика отшельничества в стаде антилоп, если я правильно помню (соответственно, таким подвижникам, в частности, приходилось быстро бегать). Однажды такого святого жители некоторого египетского города избрали себе епископом, послали охотников с сетями, те стадо загнали, отшельника в сетях доставили в город, там его и возвели на епископскую кафедру - он поплакал-поплакал, да и стал добрым епископом. Вот, жаль, забыл, как его звали.

Ну я доволен: плакат местные журики заметили правильный
(А то там один деятель культуры, не беженец, а диаспорянин, между прочим, изготовил триптих "Хуйло Путин уходи", а участники мероприятия его растащили и стояли в разных углах, сбивая прохожих с толку разрозненным месседжем)

Не первый раз замечаю, как витухновская и пономарёв задвигают всякие гнусности в унисон: https://xn--r1a.website/alinavit2024/2827
(на все "выборы" и "референдумы" они тоже одинаково заманивали фолловеров под лозунгом "вы проголосуете против путина и он падёт")

Год назад кстати

Я тоже так обычно говорил https://xn--r1a.website/shaltnotkill/3610 но потом вспомнил свв.прп.Пересвета и Ослябю. По-видимому, они канонизированы только за эпизод на Куликовом поле. Правда, мне как-то попадался какой-то оч ревизионистский текст, из которого следовало, что кто-то из них (а то и оба) не только не погибли на войне, но не были и монахами, т.е. вообще всё неправда, но ссылку я потерял и уверенности тоже нет. Пока в РПЦ есть святые, прославленные за ратный подвиг. Правда, не воины, но всё же :(

УПД вот, Серёжа подсказывает https://rg.ru/amp/2015/10/08/rodina-sergij.html

Так, ну и разумеется я вас прощаю, если что

Сегодня память святителя Рафаила Бруклинского - сирийца, выпускника Киевской духовной академии, клирика (и потом епископа) российской Церкви, окормлявшего православных арабов в Америке. В частности, такой момент из жития, относящийся к периоду, когда он в Москве возглавлял Антиохийское подворье:
///Коли [антиохийский] патр. Герасим склав з себе патріарші обов’язки, щоб прийняти Єрусалимську єпархію, архим. Рафаїл сприйняв це як можливість для звільнення Антіохійської Церкви від панування іноземних ієрархів. Палаючи любов’ю до Антіохійської Церкви і бажаючи надати управління нею корінним клірикам і мирянам, архим. Рафаїл розвинув бурхливу діяльність, розсилаючи листи окремим антіохійським єпископам і впливовим мирян[ам] і публікуючи статті в російській пресі, щоб привернути увагу до важкого становища Антіохії. Однак рішучі дії не увінчалися успіхом і він навіть поплатився за свою відверту кри[ти]ку. У листопаді 1891 р. митрополит Спрірідон, грек-кіпріот за походженням, був обраний Антіохійським Патріархом. Багато арабів припускали, що він підкупив виборців роздачею 10 тис. лір різним знаменитим людям Дамаску.
Архим. Рафаїл відмовився поминати нового патріарха за богослужінням у церкві при представництві. У результаті патр. Спиридоном він був тимчасово усунений від служіння. Св. Рафаїл прийняв своє відсторонення, але продовжував писати статті у російських газетах на захист антіохійського справи.
Патріархи Антіохійської, Константинопольської, Олександрійської та Єрусалимської Церков звернулися до царя з проханням заборонити газетам публікувати статті св. Рафаїла і добилися успіху. Коли цей шлях став для нього закритий, св. Рафаїл почав видавати свої матеріали у формі книг. /// https://blagovist.church.ua/zhytiia-sviatykh/sviatytel-rafail-iepyskop-bruklinskyy
Прикольно. Интересно, когда и в какой юрисдикции его канонизировали
УПД: ага, канонизировали его в ПЦА, а потом УПЦ его апроприировала как студента киевской академии.

(Но блин, по-моему, они переводят на украинский через гугл и не вычитывают, полно каких-то ляпов идиотских в тексте).

Кст о канонизирующих конфессиях, обр вним, что в ПЦУ по Ирине-Ингигерде Киевской служат панихиды https://df.news/?p=150972, то есть, в отличие от УПЦ, они её как святую не почитают.
Не исключено, правда, т.к. канонизацию обычно инициирует епархия, где подвижника помнят, что её в святцы внесла вообще новгородская епархия РПЦ, и так это попало в УПЦ. А вот если бы УПЦ вовремя с ПЦУ объединилась бы, когда звали и всё было ещё более-менее спокойно, святцы, видимо, тоже объединились бы, и вся Украина чтила бы святую Ирину. Но нет, понты важнее (

https://www.youtube.com/watch?v=6uicsdZDw-Y

Условно хорошие люди хвалят https://xn--r1a.website/novosyolov/7307, а всякая безусловная сволочь ругает https://xn--r1a.website/larkin_doc/11313 кино про Мариуполь, которое снял некий Штефанов, съездивший туда в составе гумконвоя от нацика Юнемана. Не знаю, хватит ли меня его посмотреть, но вот он, если что

https://xn--r1a.website/donbassr/34925 видимо, в ПЦУ собрались

Прикольные https://xn--r1a.website/gogypsy/14737

КАК МЫ НАЗЫВАЕМ ОБУТЫХ
Никак, хотя в англоязычных странах среди барефутеров прижилось словечко shoddies, однокоренное со словом shoddy (низкосортный).

Февраль ещё не кончился, а в Горюшке перевалило за 15500, то есть, больше 2500 новых пруфов за короткий месяц

Хорош
Отсюда https://xn--r1a.website/vesparevenge/13126

http://catholicnews.org.ua/bilorus-u-cerkvi-znishchili-fresku-chudo-nad-visloyu-bo-vona-provokuvala-nenavist-do-chervonoyi

Автор картины JERZY KOSSAK – CUD NAD WISŁĄ
она гуглится, наверное, в церкви была копия, но всё равно обидно

Азовцы хвастаются трофеем https://xn--r1a.website/OSHR3Azov/58

Священник із Бахмута врятував сотні жителів, щоденно ризикуючи своїм життям.
Клірик Горлівської єпархії, настоятель Георгіївського храму міста Бахмут (ст. Ступки) протоієрей Олексій Польченко відмовився покидати своє місце служіння і залишився допомагати людям. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на bahmut.in.ua.
Про діяльність священника розповіла волонтерка, яка допомагала храму в Ступках.
“Він казав, що не може по-іншому вчинити, бо тут його прихожани, він 15 років служив в церкві. Він залишився заради людей, хоча мав можливість виїхати неодноразово. Вирішив піти на такий подвиг, потрапляв не один раз під обстріл, але Бог з його добрим серцем й намірами зберіг в живих”, — поділилася вона.
За весь період російської агресії у Георгіївському храмі жило близько 200 людей.
“Одні приходили, інші йшли. Багато допомагали волонтери з Червоного Хреста, в Польщі нам збирали кошти на генератори, допомагав й міський голова. Зі школи взяли мати, щоб люди могли спати, була пічка, людям готували їсти. Отець Олександр намагався у важких моментах створити хороші умови, наскільки це було можливо. В день по території храму могло бути 20 прильотів, але жертв не було”, — повідомила волонтерка.
За словами жінки, священник під обстрілами на власній машині евакуйовував людей.
Днями стало відомо, що росіяни вивезли зі Ступок (вузлова станція у Бахмуті) отця Олексія та частину прихожан Георгіївського храму.
Востаннє отець Олексій виходив на зв’язок 20 лютого, коли він виїжджав у Слов’янськ, щоб вивезти людей з дітьми.
“Більшу частину людей, яких вивезли сьогодні вже виставили (ред. – мова йде про списки, які опублікували російські військові). В тому, числі й отець Олексій потрапив в цей список, й люди, як жили в храмі. Це орієнтовно близько 15 осіб. Всіх хто, жив на Ступках до Іллінівки евакуювали три дні тому на ту сторону, в Первомайськ та Шахтарськ. Зараз ті люди, там знаходяться”, — повідомляє жінка.
З людьми, яких вивезли, зараз тримати зв’язок не вдається, волонтерка сподівається, що це вдасться зробити найближчими днями.